352 Особлива частина Розділ

Незаконна передача іншій особі пезаповненого виборчого бюлетеня може поляга ти у: 1) будь-якій не передбаченій виборчим законодавством передачі членом вибори комісії незаповненого виборчого бюлетеня іншим особам (крім зазначених вище випад ків незаконної видачі членом виборчої комісії виборчого бюлетеня іншій особі 2) передачі виборцем свого незаповненого виборчого бюлетеня іншій особі як з мето його використання для голосування, так і з іншою метою (виборче законодавство міс тить безальтернативну заборону щодо передачі виборцем свого виборчого бюлетен іншим особам). У певних випадках передача виборцем незаповненого виборчого бюле теня через свою малозначність (ч. 2 ст. 11) може і не визнаватися злочином. Це, зокре-* ма, може мати місце тоді, коли виборець не використав свій бюлетень під час голосу¬вання, а після його закінчення передав бюлетень іншій особі. Малозначність такого діяння обумовлюється тим, що у цьому випадку бюлетень вже не може бути викорис¬таний для голосування. Не утворює складу цього злочину у розглядуваній формі пере¬дача заповненого виборчого бюлетеня іншій особі.

Заохочення або примушування виборця до передачі незаповненого бюлетеня іншим особам шляхом підкупу, погроз або іншим чином за наявності підстав може визнавати¬ся підбурюванням до незаконної передачі іншій особі незаповненого бюлетеня (ч. 1 ст. 158), або злочином, передбаченим ст. 157, чи іншим злочином (зокрема, злочином проти життя та здоров'я особи). Отримання незаповненого виборчого бюлетеня від інших осіб хоча і забороняється виборчим законодавством, але за змістом диспозиції ч. 1 ст. 158 складу цього злочину не утворює.

Виготовлення виборчого документа невстановленого зразка передбачає виготов¬лення у будь-який спосіб виборчого документа, який не відповідає встановленим зако¬ном чи іншим нормативно-правовим актом формі або змісту. Це може бути невстанов-леної форми виборчий бюлетень, підписний лист, відкріплювальне посвідчення, бланк протоколу дільничної виборчої комісії тощо.

Виготовлення виборчого документа у спосіб, не передбачений законом, передба¬чає виготовлення виборчого документа встановленого зразка, але з недотриманням ви¬мог, які висуваються законом щодо способу його виготовлення. Наприклад, це діяння може полягати у недотриманні вимог закону про те, що: бюлетені по виборах депутатів різних ланок рад, сільських, селищних, міських голів мають відрізнятися за кольором папера або за кольором фарби, якою надруковано бюлетень; бюлетені по виборах Пре¬зидента України повинні друкуватися на одному папері, на одному аркуші з текстовою частиною лише з одного боку, бути однаковими за розміром і кольором; бюлетені для голосування на виборах народних депутатів України у виборчому окрузі друкуються на однаковому папері за формою, встановленою ЦВК, та текстом, затвердженим відповід¬ною виборчою комісією, і повинні бути однаковими за розміром, кольором та змістом.

Внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей як один із способів підлогу таких документів передбачає внесення до них відомостей, які завідомо для винного не відповідають дійсності. До найбільш поширених такого роду діянь слід віднести заповнення підписних листів інформацією про виборців, які насправді не під¬тримують певного кандидата чи партію (виборчий блок), внесення до протоколів ви¬борчих комісій про підсумки голосування даних, які не відповідають результатам голо¬сування.

Під іншою підробкою виборчого документа слід розуміти зміну змісту дійсного документа шляхом його підчистки, виправлення окремих слів чи частини тексту, поміт¬ки іншою датою, а так само виготовлення будь-яким способом підробленого виборчого документа (наприклад, виборчих бюлетенів).

Використання завідомо підробленого виборчого документа або використання виборчого документа, виготовленого у спосіб, не передбачений законом, передбачає його подання для набуття певних прав у виборчому процесі (найчастіше - це пред'яв¬лення такого документа до виборчої комісії або здійснення ним (бюлетенем) голо¬сування).

Стаття 158 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 353^

Завідомо неправильний підрахунок голосів означає порушення встановленого по¬рядку підрахунку голосів (недотримання послідовності, непогашення невикористаних бюлетенів тощо), неправильне встановлення загальної кількості виборців (на конкрет¬ній виборчій дільниці, у конкретному окрузі, в Україні загалом), безпідставне визнання дійсного виборчого бюлетеня недійсним чи, навпаки, недійсного - дійсним, умисне зменшення або збільшення фактично поданих голосів «за» чи «проти» кандидата (кан¬дидатів), партію чи блок партій, неправильне встановлення кількості виборців, які не підтримали жодного кандидата.

Завідомо неправильне встановлення результатів виборів передбачає свідому констатацію у передбачений законом спосіб (шляхом складення протоколу, видання постанови) результатів виборів, які не відповідають дійсності. Це, зокрема, може бути: підбиття і фіксація підсумків голосування, які суперечать реальному волевиявленню виборців; визнання обраним кандидата, якого фактично не обрано чи навпаки - неви¬знання обраним кандидата, якого фактично обрано; визнання виборів недійсними за відсутності для цього підстав; невизнання виборів недійсними за наявності для цього підстав.

Завідомо неправильне оголошення результатів виборів полягає у свідомому ого¬лошенні результатів виборів, які не відповідають дійсності. Це стосується як результа¬тів виборів загалом по країні, так і результатів виборів по конкретних виборчих округах та виборчих дільницях. Змістом цієї ознаки охоплюється, наприклад, оголошення всу¬переч закону виборів такими, що не відбулися, або недійсними, оголошення всупереч фактичним результатам голосування кандидата обраним депутатом, сільським, селищ¬ним чи міським головою або, навпаки, не обраним на зазначені посади тощо.

Не охоплюється зазначеною формою цього злочину діяння, яке полягає у порушен¬ні строків офіційного оприлюднення результатів виборів. За наявності підстав воно може бути кваліфіковане за ст. 157 як перешкоджання здійсненню виборчого права або за ст. 364 як зловживання владою або службовим становищем.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з описаних у дис¬позиціях частин 1, 2 та 3 ст. 158 дій.

4. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 1 та ч. З ст. 158, спеціальний, при цьому за ч. 1 відповідальність за вчинення цього злочину у перших трьох його формах може нести лише член виборчої комісії, а за вчинення його у четвертій формі - член виборчої комісії або виборець. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті,- загальний. У разі вчинення дій, описаних у ч. 2 ст. 158, членом виборчої комісії або іншою службовою особою вчинене слід кваліфікувати за ч. З цієї статті.

5. З суб'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умис¬лом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони видачі членом виборчої комісії ви¬борчого бюлетеня будь-якій особі є мета - надання їй можливості проголосувати за іншу особу або проголосувати більше ніж один раз у ході голосування. Неправильний підрахунок голосів, видача виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку вибор¬ців на виборчій дільниці, та інші передбачені ст. 158 дії, вчинені з необережності, ви¬ключають кримінальну відповідальність за цією статтею. У разі вчинення їх членом виборчої комісії чи іншою службовою особою за наявності підстав вони можуть роз¬глядатися як службова недбалість (ст. 367).

6. Кваліфікованим видом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 158, є вчинення його членом виборчої комісії або іншою службовою особою (ч. З ст. 158). Про поняття чле¬на виборчої комісії див. коментар до ст. 157, службової особи — примітки 1 і 2 до ст. 364 та коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.

Конституція України (статті 71, 77, 103, 141).

Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 18 жовтня 2001 р. (стат¬ті ЗО, 31, 62-64, 66, 68, 69, 73, 74).

354

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 17 грудня 1997p. (cm. 11).

Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 р. (статті 25, 40-48).

Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крім» від 12 лютого 1998 р. (статті 34-39).

Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р. (статті 40-42, 43-1, 44, 45).

Стаття 159. Порушення таємниці голосування

Умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбаче¬них законом України виборів, вчинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища,-

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Об'єктом злочину є виборче право громадян у частині здійснення ними голосу¬вання під час виборів.

2. Об'єктивна сторона злочину проявляється у діях або бездіяльності, які спрямо¬вані на одержання чи розголошення відомостей про результати голосування виборцем (виборцями) шляхом порушення встановлених законом вимог для забезпечення таєм¬ниці голосування або створення умов, які дають змогу контролювати волевиявлення виборців під час голосування.

Це можуть бути: прохання або висунення вимоги до виборців показувати заповнені бюлетені перед опусканням їх до виборчих скриньок; домагання повідомити про те, за якого конкретно кандидата, партію чи виборчий блок партій виборець віддав свій голос; незабезпечення достатньої кількості кабін або кімнат для таємного голосування, що сут¬тєво ускладнює або робить неможливим забезпечення таємниці голосування; визначення місця видачі виборчих бюлетенів і встановлення виборчих скриньок таким чином, що виборці при підході до них можуть і не проходити через кабіни чи кімнати для таємного голосування; створення перешкод для таємного голосування в кабінах чи кімнатах для таємного голосування; перебування у таких приміщеннях сторонніх осіб; видача вибор¬цям помічених бюлетенів для голосування, що дає змогу встановити, хто з виборців який бюлетень заповнював; встановлення спеціальних пристроїв (апаратури), які дають змогу контролювати волевиявлення виборців при заповненні ними виборчих бюлетенів, тощо.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є час його вчинення. За¬кон визначає, що кримінально караним порушення таємниці голосування є тоді, коли во¬но вчинене під час проведення виборів. Таким часом є період, який розпочинається з мо¬менту висування та реєстрації кандидатів і закінчується встановленням результатів вибо¬рів. Найчастіше порушення таємниці голосування вчиняється під час проведення голосування. Однак підготовчі дії за контролем волевиявлення виборців можуть бути вчинені до моменту проведення голосування (наприклад, встановлення спеціальної апа¬ратури у приміщеннях для голосування), а з'ясування того, хто з виборців за якого кан¬дидата проголосував, можливе після закінчення голосування (під час підрахунку голосів).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дії або бездіяльності, які при¬звели до порушення таємниці голосування.

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути лише член виборчої комісії або

інша службова особа, які порушують таємницю голосування, використовуючи владу чи

службове становище.

Порушення таємниці голосування іншими особами за наявності підстав може ква¬ліфікуватися як самоправство (ст. 356) або інший злочин.

Стаття 160

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

355

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: винний усві¬домлює, що порушує таємницю голосування, нехтуючи встановленими законом вимо¬гами для забезпечення таємниці голосування або спеціально створюючи умови, які да¬ють змогу контролювати волевиявлення виборців під час голосування, і бажає вчинити такі дії. Порушення таємниці голосування, вчинене з необережності (наприклад, у зв'язку із неналежним обладнанням приміщень для голосування), виключає криміналь¬ну відповідальність за ст. 159. За наявності для того підстав такі дії можуть розглядати¬ся як службова недбалість або тягнути дисциплінарну відповідальність.

Конституція України (статті 19, 38, 71).

Закон України «Про вибори народних депутатів України» 18 жовтня 2001 р. (статті 1, 6, 66).

Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 р. (cm. 44).

Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим» від 12 лютого 1998 p. (cm. 36).

Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999p. (cm. 42).

Стаття 160. Порушення законодавства про референдум

1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим

чином вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у

референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен¬ням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою

службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен¬ням волі на строк до п'яти років.

3. Підроблення документів референдуму, приписування, завідомо непра¬

вильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені чле¬

ном комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен¬ням волі на строк від одного до п'яти років.

1. Суспільна небезпека злочину полягає у тому, що його вчинення перешкоджає громадянам вільно здійснити своє право на участь у всеукраїнському та місцевих рефе¬рендумах, порушує порядок їх проведення, може вплинути на результати голосування і на вирішення питання, з якого проводиться референдум.

2. Об'єктом його є право громадян на участь у всеукраїнському та місцевих рефе¬рендумах, а також встановлений порядок організації та проведення всеукраїнського або місцевого референдумів.

3. Предметом злочину в окремих його формах є документи референдуму, до яких, зокрема, належать: список учасників зборів по створенню ініціативної групи по проведенню референдуму; протокол зборів; свідоцтво про реєстрацію ініціативної групи референдуму; посвідчення членів ініціативної групи; підписні листи для зби¬рання підписів громадян під вимогою про проведення референдуму; підсумковий протокол щодо загальної кількості підписів громадян; списки громадян, які мають право брати участь у референдумі; протокол засідань комісії з референдуму; бюле¬тень для голосування.

12*

356

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

4. З об'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений у формі:

1) перешкоджання вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі;

2) перешкоджання веденню агітації до дня проведення референдуму;

3) підроблення документів референдуму;

4) приписування голосів;

5) неправильного підрахунку голосів;

6) порушення таємниці голосування.

Вчинення цього злочину у формі підроблення документів референдуму, припису¬вання чи неправильного підрахунку голосів та порушення таємниці голосування підля¬гає кваліфікації за ч. З ст. 160.

Поняття перешкоджання втьному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі близьке за змістом поняттю перешкоджання вільному здійснен¬ню громадянином права обирати і бути обраним (виборчого права), яке розкрито у ко¬ментарі до ст. 157, з тією основною відмінністю, що у випадку, передбаченому ст. 160, йдеться не про участь у виборах до органів державної влади чи органів місцевого само¬врядування, а про участь у референдумі.

Це може виразитись, зокрема, у невключенні громадянина, який досяг 18 років і відповідно до чинного законодавства має право брати участь у референдумі, до списків громадян, які мають право брати участь у референдумі, незабезпеченні можливості ознайомитися із такими списками і перевірити правильність їх складення, перешко¬джанні явці громадянина чи, навпаки, примушуванні його до явки на дільницю для го¬лосування, примушуванні голосувати певним чином (причому у такому разі для квапі-фікації діяння за ст. 160 не має значення, чи збігається позиція громадянина щодо вине¬сеного на референдум питання з позицією, до якої його примушують).

Перешкоджання вести агітацію може полягати у прямій забороні вести агітацію «за» чи «проти» прийняття рішення, що виноситься на референдум, або створенні умов, які унеможливлюють чи суттєво ускладнюють проведення такої агітації. При цьому для кваліфікації діяння за ст. 160 не має значення, перешкоджав винний проведенню агіта¬ції членами ініціативної групи по референдуму чи будь-яким іншим громадянам, які проводять таку агітацію. Перешкоджання вести агітацію з питань референдуму утво¬рює склад розглядуваного злочину, якщо воно вчинено у певний час - до дня прове¬дення референдуму. Днем проведення референдуму визнається день, у який прово¬диться голосування з питання (питань), винесених на цей референдум.

Вказані діяння можуть бути вчинені одним із способів, названих у ч. 1 ст. 160,-шляхом насильства, обману, погрози, підкупу. Про їх поняття див. коментар до ст. 157. Що стосується вчинення вказаних діянь іншим чином, то це понятгя охоплює будь-які, крім названих вище, способи перешкоджання вільному здійсненню громадя¬нином права брати участь у референдумі або вести агітацію до дня проведення референ¬думу (наприклад, відмова забезпечити належні умови для проведення референдуму чи проведення агітації).

Під приписуванням голосів слід розуміти таке, що не відповідає дійсності ви¬значення (у бік збільшення): загальної кількості виборців, які взяли участь у голо¬суванні; кількості громадян, які проголосували за схвалення поставленого на рефе¬рендум проекту закону, рішення; кількості громадян, які проголосували проти його схвалення.

Приписування голосів можливе як у процесі підрахунку голосів на дільниці для го¬лосування, так і в процесі встановлення результатів референдуму сільською, селищ¬ною, районною, міською, районною в місті, обласною комісією з референдуму, комі¬сією Автономної Республіки Крим із всеукраїнського референдуму, Центральною комі¬сією із всеукраїнського референдуму.

Не може розглядатися як приписування голосів неправильне визначення кількості бюлетенів, визнаних недійсними, оскільки: по-перше, на підставі таких бюлетенів

Стаття 161

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

357

неможливо встановити дійсне волевиявлення громадян, по-друге, в результаті таких дій не відбувається збільшення голосів, поданих «за» чи «проти» поставленого на референ¬дум проекту рішення, а також збільшення загальної кількості виборців, які взяли участь у голосуванні.

Поняття підроблення за своїм змістом є аналогічним поняттю підлог, яке розкрито в ст. 158 та коментарі до неї.

Про поняття завідомо неправильний підрахунок голосів див. коментар до ст. 158, а про поняття порушення таємниці голосування -до ст. 159.

Цей злочин у перших його двох формах вважається закінченим з моменту, коли в результаті насильства, обману, погроз, підкупу або інших дій відбулося фактичне пе¬решкоджання здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референду¬мі, вести агітацію до дня проведення референдуму. В інших формах він є закінченим з моменту фактичного вчинення дій, які їх утворюють.

За деякі дії, які порушують законодавство про референдум (зокрема, перешкоджан¬ня членам ініціативної групи у збиранні підписів громадян під вимогою про проведення референдуму, будь-яка агітація у день проведення референдуму, агітація за бойкоту¬вання референдуму), КАП (ст. 186-4) передбачає адміністративну відповідальність. Ця колізія вирішується відповідно до правил, встановлених ч. 2 ст. 9 КАП.