3. Ч. 2 ст. 84 передбачає можливість звільнення від покарання або від подальшого

його відбування за таких умов: 1) особа захворіла на іншу тяжку хворобу, крім психіч¬

ної; 2) це сталося після вчинення злочину або постановления вироку. При цьому суд

має враховувати тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудже¬

ного та інші обставини справи.

Відбування покарання такими особами може бути визнане недоцільним через не¬можливість їх виправлення в умовах відбування покарання і застосування заходів ви¬правно-трудового впливу.

До тяжких слід віднести хвороби, включені до Переліку захворювань, які є під¬ставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого від¬бування покарання. До них, зокрема, віднесені: а) найбільш тяжкі форми туберкульозу; б) інфекція вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ/СНІД); в) лепра; г) злоякісні та деякі інші новоутворення; д) деякі хвороби ендокринної системи (цукровий діабет тощо); д) окремі хвороби нервової системи та органів чуття (наприклад, менінгіти вторинні гній¬ні, абсцеси головного мозку, розсіяний склероз, паркінсонова хвороба, епілепсія, повна сліпота); є) деякі хвороби органів кровообігу (наприклад, ішемічна хвороба серця, міо-кардитичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба III стадії, облітеруючий ендартеріїт, облітеруючий атеросклероз); є) деякі хвороби органів дихання (бронхіальна астма, абс¬цес легені тощо); ж) деякі хвороби органів травлення (наприклад, окреми форми цирозу печінки); з) хвороби нирок з хронічною нирковою недостатністю в термінальній стадії; и) деякі хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини (ревматоїдний артрит, системна склеродермія тощо); і) хвороби обміну (подагра в термінальній стадії"); й) де¬які види променевої хвороби.

Виявлення таких осіб покладається на лікарсько-трудові комісії, які створюються при лікарнях для засуджених. У разі виникнення таких захворювань, як СНІД, проме¬нева хвороба, лепра та інші, що потребують спеціальних і складних засобів обстеження,

182

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ XII

діагнози установлюються комісією з обов'язковим залученням фахівців відповідного профілю установ органів охорони здоров'я.

Захворювання на тяжку хворобу є підставою для звільнення особи від покарання або від подальшого його відбування лише у випадку, якщо ця хвороба не лише за своєю тяжкістю, а й за характером перешкоджає відбуванню покарання, тобто коли подальше відбування покарання загрожує її життю або може призвести до серйозного погіршення здоров'я чи інших тяжких наслідків. Згідно з вказаними Правилами, анатомічні дефек¬ти внаслідок захворювання чи травми (як от висока ампутація верхніх або нижніх кін¬цівок, а також поєднання високих ампутацій однієї верхньої і однієї нижньої кінцівок) можуть бути визнані тяжкою хворобою, яка створює підстави для звільнення від пока¬рання, лише в останній період відбування покарання.

Тяжкість вчиненого злочину визначається згідно з ст. 12. Особу засудженого ха¬рактеризують поведінка під час відбування покарання, дисциплінованість, ставлення до праці, ступінь виправлення, ухилення від призначеного лікування тощо.

До інших обставин, які суд може врахувати при вирішенні цього питання, можна віднести: тривалість відбутого покарання; обставини, які при звільненні від покарання або від подальшого його відбування можуть поставити засудженого у безвихідне ста¬новище (наприклад, відсутність постійного місця проживання, рідних чи близьких то¬що), а також той факт, що засуджений захворів на тяжку хворобу в результаті навмис¬ного заподіяння собі ушкоджень під час відбування покарання.

4. Ч. З ст. 84 передбачає обов'язкове звільнення від покарання, яке застосовується

за таких умов: 1) суб'єктом звільнення від покарання є військовослужбовець, засудже¬

ний до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні;

2) він визнаний непридатним до військової служби за станом здоров'я.

Захворювання засудженого військовослужбовця може і не бути тяжким. Важливим є те, що воно робить його непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку або непридатним до військової служби на мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Така непридатність, наприклад, для військовослужбовців ЗС визначається на підставі Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України (Додаток 1 до Положення про війсь¬ково-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України).

Військовослужбовці можуть бути визнані ВЛК непридатними до військової служби тільки після стаціонарного обстеження і лікування. Амбулаторний огляд у цих випад¬ках допускається тільки щодо військовослужбовців строкової служби і за наявності очевидних фізичних вад (відсутність ока, пальців, дефекти кісток черепу, великі рубці після поранень, опіків, викривлення, вкорочення кінцівок і т.п.). Звільнення військово¬службовців без огляду ВЛК забороняється.