3. Суб'єкт злочину спеціальний. Це медичні, фармацевтичні та інші працівники.

Про поняття медичного і фармацевтичного працівника див. коментар до ста¬тей 139 і 140. До інших працівників слід відносити, наприклад: працівників станцій з переливання крові; працівників підприємств, на яких виготовляються тест-системи для діагностики ВІЛ-інфекції; службовців дипломатичних представництв та консульських установ України, які видають іноземцям та особам без громадянства візу на в'їзд в Україну без пред'явлення документів про відсутність у них ВІЛ-інфекції; працівників місць позбавлення волі, які мають забезпечити недопущення контактів ВІЛ-інфікова-них з іншими засудженими; осіб, які провадять лабораторні дослідження на наявність ВІЛ-інфекції у крові та її компонентах.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережністю.

5. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 131) є зараження двох або більше осіб. Про поняття цієї ознаки див. коментар до ст. 133.

Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СН1Д) та соціальний захист населення» в редакції від 3 березня 1998 р.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 p. (cm. 28).

Закон України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 р.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від б квітня 2000 p. (cm. 38).

Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 5 липня 2001 р.

Перелік і нормативи застосування засобів індивідуального захисту працівників закладів охорони здоров 'я, що проводять діагностичні дослідження на ВІЛ-інфекцію, надають медичну допомогу ВІЛ-інфікованим і хворим на СН1Д, а також контактують з кров 'ю та іншими біоло¬гічними матеріалами від ВІЛ-інфікованих осіб. Затверджені постановою KM № 2026 від 18 грудня 1998 р.

Наказ МОЗ «Про забезпечення безпеки та якості донорської крові, її компонентів та виго¬товлених з них препаратів» № 353 від 10 грудня 1998 р.

Ліцензійні умови здійснення підприємницької діяльності з переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів. Затверджені наказом Держпідприсмництва і МОЗ№ 38/63 від 16 лютого 2001 р.

Стаття 132 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 285_

Стаття 132. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

Розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівни¬ком відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зара¬ження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хво¬роби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням службових або професійних обов'язків,-

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно прожива¬ють або на законних підставах тимчасово перебувають на території України, мають право на: 1) медичний огляд з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту лю¬дини; 2) одержання офіційного висновку про результати такого медичного огляду та кваліфікованих рекомендацій щодо запобігання розповсюдженню ВІЛ-інфекції. Медич¬ний огляд провадиться добровільно і, за бажанням особи,- анонімно. Облік, реєстра¬ція ВТЛ-інфікованих і хворих на СНІД громадян та медичний нагляд за ними повинні здійснюватись з дотриманням принципів конфіденційності та поваги до особистих прав і свобод людини, визначених законами та міжнародними договорами України.

2. Об'єктом злочину є встановлений порядок надання інформації про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, права і свободи громадян.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у розголошенні відомостей про: 1) прове¬дення медичного огляду особи на виявлення зараження ВІЛ чи вірусом іншої невиліков¬ної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД); 2) його результати.

Медичний огляд з метою виявлення зараження ВІЛ-інфекцією проводиться анонім¬но у кабінетах довіри чи за направленням медичного працівника, до якого звернулась особа.

Відомості про результати медичного огляду, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла медичний огляд, є конфіденційними та становлять лікарську таєм¬ницю. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законом, також законним представникам цієї особи, закладам охорони здоров'я, органам прокуратури, слідства, дізнання та суду. Порядок оформ¬лення та збереження відповідної медичної документації встановлюється МОЗ. Облік ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД осіб ведеться обласними (міськими) санітарно-епідеміологічними станціями і обласними (міськими) центрами профілактики СНІДу.

Розголошення відомостей означає, що особа, яка зобов'язана зберігати відповідну інформацію в таємниці, незаконно ознайомлює з нею сторонніх осіб або своєю поведін¬кою створює умови, які надають стороннім особам можливість ознайомитись з відпо¬відними відомостями.

Способи розголошення відомостей можуть бути різними і на кваліфікацію вчинено¬го за ст. 132 не впливають: повідомлення у розмовах, наукових статтях, виступах, лек¬ціях, засобах масової інформації, надання сторонній особі документів, що містять від¬повідні відомості, або недбале зберігання чи втрата таких документів тощо.

За наявності до цього підстав розголошення відомостей про сам факт проведення

286

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

медичного огляду або про з'ясовану внаслідок його проведення відсутність невиліков¬ної інфекційної хвороби може розглядатись як діяння, яке через малозначність не ста¬новить суспільної небезпеки (ч. 2 ст. 11).

Медичний працівник, який працює в слідчому ізоляторі або виправно-трудовій установі ДДПВП і згідно з наказом начальника по установі є відповідальним за прове¬дення передтестового та післятестового консультування, медичного огляду та обсте¬ження на ВІЛ, зобов'язаний, зокрема: додержуватись правил користування конфіден¬ційною інформацією, порядку заповнення облікових карток ВІЛ-інфікованих та збері¬гання їх; складати та надавати звіти щодо ВІЛ або СН1Д, при цьому у звітах забороняється персоніфікація ВІЛ-інфікованої особи або зазначення рис або інших ха¬рактеристик, за якими її можна ідентифікувати; обліковими картками під час роботи користуватися так, аби унеможливити ознайомлення з ними інших осіб; при виході з кабінету облікові картки закривати у металевому сейфі. Порушення медичним праців¬ником покладених на нього обов'язків, внаслідок чого відповідна інформація стала ві¬домою сторонній особі, може утворювати розглядуваний склад злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли відповідні відомості стали відомі особі, яка не повинна була їх знати. Можливі негативні наслідки (самогубство потерпі¬лого, вимушене звільнення його з роботи тощо) мають враховуватись при призначенні винному покарання. Втрата документів, які містять відповідні відомості, або тимчасо¬вий вихід їх з-під контролю, що не мало своїм наслідком ознайомлення сторонніми особами з інформацією, ознак коментованого складу злочину не містить.