3. З об'єктивної сторони злочин полягає в суспільно небезпечних діях або безді¬яльності і може виражатися у: 1) вбивстві особи, яка має міжнародний захист або 2)замаху на вбивство такої особи.

Злочин у першій формі є закінченим з моменту настання смерті особи, яка має між¬народний захист, у другій - з моменту безпосереднього здійснення замаху, незалежно від настання фактичних наслідків (шкода здоров'ю може бути не заподіяна зовсім). За¬подіяння шкоди здоров'ю особи, яка має міжнародний захист, яке завідомо для винного не могло спричинити смерть, кваліфікується за відповідною статтею розділу 11 Особли¬вої частини КК.

Погроза вбивством особі, яка має міжнародний захист, кваліфікується за ст. 129.

У випадку, коли винний вчинив посягання на життя особи, яка має міжнародний захист, і водночас вбивство інших людей шляхом вибуху чи інших загальнонебезпеч-них дій, відповідальність настає за сукупністю злочинів, передбачених статтями 443 і 113 або пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 115. В усіх інших випадках, коли умисне вбивство або замах на вбивство особи, яка має міжнародний захист, вчинені за обтяжуючих обста-

Стаття 444

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

1011

вин, передбачених ч. 2 ст. 115, дії винної особи кваліфікуються за ст. 443 і додатково за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115.

4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а також спеці¬альною метою. При цьому злочин може бути вчинений з альтернативною метою: а) вплинути на характер діяльності особи, яка має міжнародний захист; б) вплинути на діяльність держави чи організації, яку вказана особа представляє; в) спровокувати вій¬ну; г) спровокувати міжнародні ускладнення України з іншими суверенними держава¬ми (такі, як розірвання дипломатичних чи консульських стосунків, зрив міждержавних переговорів, розірвання міжнародних угод, припинення надання фінансової чи іншої допомоги Україні, виникнення військового конфлікту тощо).

У випадках, коли винна особа, вчинюючи умисне вбивство особи, яка має міжнарод¬ний захист, керувалась не тільки вказаною вище метою, а ще й іншою метою чи іншим мотивом, ПВС рекомендує судам з'ясовувати, яка із них була домінуючою, і кваліфікува¬ти злочинні дії за ст. 443 або за відповідним пунктом ч. 2 ст. 115, або за іншою статтею Особливої частини КК, якою встановлено відповідальність за вчинення вбивства саме з такими метою чи мотивом. Разом з тим, як зазначає ПВС, в окремих випадках залежно від конкретних обставин справи можлива кваліфікація дій винної особи і за ст. 443, і до¬датково ще за кількома пунктами ч. 2 ст. 115, якщо буде встановлено, що передбачені ними мотиви (мета) рівною мірою викликали у винного рішучість вчинити вбивство.

Конвенція про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй від 13 лютого 1946р. УРСР приєдналась до Конвенції 20 листопада 1953 р.

Генеральна угода про привілеї та імунітети PC від 2 вересня 1949 р. Україна приєдналась до Угоди 1 жовтня 1996 р.

Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. Ратифікована СРСР II лютого 1964 р.

Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р. СРСР приєднався до Кон¬венції 23 березня 1989 р.

Конвенція про спеціальні місії від 16 грудня 1969 р. Україна приєдналась до Конвенції 14 липня 1993 р. (статті 29, 30).

Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захи¬стом, у тому числі дипломатичних агентів від 14 грудня 1973р. Ратифікована СРСР 26грудня 1975р.

Угода між Кабінетом Міністрів України та Організацією Економічного Співробітництва та Розвитку щодо привілеїв, імунітетів та пільг, наданих Організації, від 19 грудня 1997 р. Ратифікована Україною 7 липня 1999 р.

Додатковий протокол про привілеї та імунітети Організації Чорноморського Економічного Співробітництва від ЗО квітня 1999 р. Ратифікований Україною 6 липня 2000 р.

Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини про¬ти життя та здоров я особи» (пункти 12, 19).

Стаття 444. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

1. Напад на службові або житлові приміщення осіб, що мають міжнародний

захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на

характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, що вони

представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті,-

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на

строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

7333*

1012

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ XX

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є мирне співіснування і плідне спів¬робітництво України з іншими державами та міжнародними організаціями, а обов'язко¬вим додатковим об'єктом - альтернативно - власність або життя, здоров'я, воля, честь та гідність особи.

2. Про поняття осіб, які мають міжнародний захист, див. коментар до ст. 443.

3. З об'єктивної сторони злочин передбачає вчинення суспільно небезпечних дій. Формами його є:

1) напад на службові або житлові приміщення особи, яка має міжнародний захист; 2)викрадення такої особи;

3) позбавлення її волі (ч. 1 ст. 444);

4) погроза вчинення нападу на службові або житлові приміщення особи, яка має міжнародний захист, викрадення такої особи або позбавлення її волі (ч. 2 ст. 444).

Предметом злочину у його першій формі є тільки службові та житлові приміщення вказаних осіб, але не є ним їхні транспортні засоби.

Службові приміщення - це офіційно позначені приміщення, в яких відповідні осо¬би здійснюють свою службову діяльність (будинки посольств, консульств, представ¬ництв тощо), а житлові приміщення - це приміщення, де вказані особи офіційно про¬живають.

Під нападом тут треба розуміти дії, пов'язані із несподіваною агресією, застосу¬ванням насильства над особою, що має міжнародний захист, знищенням майна, яке їй належить або ввірене, а також будь-які інші подібні дії. Поняттям напад у ст. 444 охоп¬люється і застосування до відповідної особи насильства, пов'язаного з умисним заподі¬янням їй побоїв, легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, якщо умисел вин¬ного не був спрямований на заподіяння потерпілому смерті (в іншому випадку його дії кваліфікуються за ст. 443). Умисне заподіяння особі, що має міжнародний захист, тяж¬ких тілесних ушкоджень потребує додаткової кваліфікації за ст. 121.

Оскільки злочин, передбачений ст. 444, вчинюється тільки з прямим умислом, то необережне заподіяння особі, що має міжнародний захист, тяжких або середньої тяж¬кості тілесних ушкоджень потребує додаткової кваліфікації за ст. 128.

Про поняття позбавлення волі, викрадення людини див. коментар до ст. 146.

Викрадення або позбавлення волі особи, яка має міжнародний захист, повністю охоплюється ч. 1 ст. 444. Проте, якщо ці дії щодо вказаної особи вчинені організованою групою або спричинили тяжкі наслідки, вони повинні додатково кваліфікуватися за ч. З ст. 146. Якщо наслідком нападу було знищення майна, яке знаходиться у службових або житлових приміщеннях осіб, що мають міжнародний захист, ці дії додатково ква¬ліфікуються за ч. 2 ст. 194 у разі, коли вони були вчинені загальнонебезпечним способом, або заподіяли майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Погроза, про яку йдеться у ч. 2 ст. 444, може адресуватися як безпосередньо особі, що має міжнародний захист, так і державі чи організації, яких вона представляє, або іншим їхнім представникам, і являє собою залякування нападом на службові або жит¬лові приміщення особи, яка має міжнародний захист, викраденням такої особи або не¬законним позбавленням її волі.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а також ме¬тою: а) вплинути на характер діяльності потерпілих; б) вплинути на діяльність держав чи організацій, які вони представляють; б) спровокувати війну; г) спровокувати міжна¬родні ускладнення (про зміст такого ускладнення див. коментар до ст. 443).

За метою, а також за об'єктом і деякими ознаками об'єктивної сторони злочин, пе¬редбачений ст. 444, слід відмежовувати від захоплення заручників (ст. 147).

Напад з метою заволодіння майном, що знаходиться у службовому чи житловому приміщенні осіб, які мають міжнародний захист, за наявності підстав кваліфікується за ст. 187.

Стаття 445 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 1013

Конвенція про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй від 13 лютого 1946р. УРСР приєдналась до Конвенції 20 листопада 1953 р.

Генеральна угода про привілеї та імунітети PC від 2 вересня 1949 р. Україна приєдналась до Угоди 1 жовтня 1996 р.

Протокол до Генеральної угоди про привілеї та імунітети РЄ від 6 листопада 1952 р. Україна приєдналась до Протоколу 1 жовтня 1996 р.

Віденська конвенція «Про дипломатичні зносини» від 18 квітня 1961 р. Ратифікована СРСР 11 лютого 1964 р.

Віденська конвенція «Про консульські зносини» від 24 квітня 1963 р. СРСР приєднався до Конвенції 23 березня 1989 р.

Конвенція про спеціальні місії від 16 грудня 1969 р. Україна приєдналась до Конвенції 14 липня 1993 р. (статті 29, ЗО).

Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захи¬стом, у тому числі дипломатичних агентів від 14 грудня 1973 р. Ратифікована СРСР 26 грудня 1975р.

Угода про правоздатність, привілеї, імунітети Міжнародної організації космічного зв 'язку «Интерспутник» від 20 вересня 1976р. Ратифікована СРСР 14 грудня 1976р.

Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників від 17 грудня 1979р. СРСР приєднався до Конвенції 8 травня 1987р.

Конвенція про охорону персоналу Організації Об 'єднаних Націй та пов 'язаного з нею персо¬налу від 15 грудня 1994 р. Ратифікована Україною 6 липня 1995 р.

Угода між Кабінетом Міністрів України та Організацією Економічного Співробітництва та Розвитку щодо привілеїв, імунітетів та пільг, наданих Організації, від 19 грудня 1997 р. Ра¬тифікована Україною 7 липня 1999 р.

Додатковий протокол про привілеї та імунітети Організації Чорноморського Економічного Співробітництва від ЗО квітня 1999 р. Ратифікований Україною 6липня 2000 р.

Віденська конвенція про представництво держав в їх відносинах з міжнародними організа¬ціями універсального характеру, 1975 р.

Стаття 445. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмі¬сяця, крім випадків, передбачених цим Кодексом,-

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

1. Об'єктом злочину є порядок використання і захисту символіки Червоного Хрес¬та і Червоного Півмісяця.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями у формі незаконного використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Від злочину, передбаченого ст. 435, цей злочин відрізняється за ознаками місця (у ст. 445 незаконне носіння відповідної символіки стосується не лише району воєнних дій), часу (за ст. 435 карається лише таке зловживання відповідними прапорами, знака¬ми та пофарбуванням, яке здійснюється в умовах воєнного стану) та суб'єкта (у ст. 445 ним є не військовослужбовець, а інша осудна особа, що досягла 16-річного віку).

Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, вчи¬нене в умовах воєнного стану чи під час збройного конфлікту не військовослужбовцем, кваліфікується за ст. 438 як порушення законів та звичаїв війни. Відтак, слова «крім випадків, передбачених цим Кодексом», означають, що діяння може бути кваліфікова¬не за ст. 445 лише у разі, якщо воно вчинене цивільною особою не в умовах воєнного стану і не під час збройного конфлікту.

3. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Закон України «Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні» від 8 липня 1999 р.

33+7, 3-1S7

1014 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ XX

Стаття 446. Піратство

1. Піратство, тобто використання з метою одержання матеріальної вина¬

городи або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного судна для за¬

хоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, по¬

грабування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна.

2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель

людей чи інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

1. Надзвичайна небезпека піратських дій обумовила той факт, що пірати ще за римсь¬ким правом вважалися ворогами людського роду (hostis humani generis), а піратство -ще до прийняття Женевської конвенції про відкрите море - злочином за міжнародним звичаєвим правом. Морський розбій у всі часи дезорганізовував торгівлю та інші еко¬номічні зв'язки між державами, від рук піратів загинула або постраждала іншим чином значна кількість людей.

2. Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека міжнародного судноплавс¬тва, а його додатковим обов'язковим об'єктом можуть бути - альтернативно - влас¬ність або життя, здоров'я, воля і гідність особи.

3. Потерпілими від піратства можуть бути тільки члени екіпажу або пасажири морського чи річкового судна. Не виключається, що потерпілими від піратства можуть бути члени екіпажу або пасажири військового корабля.

Під вказаним судном, яке в ситуації його захоплення виступає предметом злочину, треба розуміти морський чи річковий транспортний засіб будь-якого типу, не закріпле¬ний постійно на морському (річковому) дні, включаючи судна з динамічним принци¬пом підтримання, підводні апарати та інші плавучі засоби. Це не обов'язково має бути судно торговельного флоту, а й судно спеціальної державної служби (митної, санітар¬ної тощо), або плавуча споруда, що використовується для морського промислу, розвід¬ки і добування корисних копалин, рятування людей, захисту моря від забруднення, бук¬сирування, здійснення гідротехнічних робіт, для наукових, навчальних, спортивних чи інших цілей, не пов'язаних безпосередньо з перевезенням пасажирів і вантажів, у т. ч. маломірне судно аматорської конструкції (катер, човен, яхта). Про поняття морське судно та річкове судію див. також коментар до статей 278, 284, 285, 339.

Дії, які за міжнародним правом розцінюються як піратські, вчинені щодо осіб, які перебувають на стаціонарних платформах, розташованих на континентальному шельфі, кваліфікується як диверсія, тероризм або відповідний злочин проти власності чи проти життя та здоров'я особи. Так зване «повітряне піратство» може бути кваліфіковане за ст. 278 як захоплення повітряного судна.

4. З об'єктивної сторони піратство полягає у використанні озброєного чи неозбро¬

єного судна для:

1) захоплення іншого морського чи річкового судна;

2) застосування насильства щодо екіпажу чи пасажирів іншого морського чи річко¬вого судна;

3) пограбування екіпажу чи пасажирів іншого морського чи річкового судна;

4) інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна.

Про поняття захоплення, насильство, пограбування (останнє є синонімом до по¬няття «грабіж») див. коментар, відповідно, до статей 278, 152 і 157, 186. Судно може бути захоплене для його наступного використання як піратського, для транспортування вантажу тощо, або лише для полегшення вчинення дій, пов'язаних із застосуванням насильства щодо екіпажу чи пасажирів, для пограбування останніх чи вчинення щодо них інших ворожих дій.

Стаття 446

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

1015

До інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів морського чи річкового судна можна віднести такі, як обстріл, підпалювання, затоплення, садіння на мілину, руйну¬вання судна іншим чином, знищення або пошкодження морського навігаційного облад¬нання чи вантажу, встановлення на судні пристроїв або речовин, які можуть знищити це судно, завдати йому чи вантажу збитків або створити загрозу безпеці плавання цього судна, незаконне позбавлення волі членів екіпажу та пасажирів, взяття їх як заручників або залучення їх до примусових робіт, здійснення контролю над судном шляхом заля¬кування, створення загрози безпечному плаванню шляхом повідомлення завідомо брехливих відомостей тощо.

Обов'язковою ознакою піратства є місце його вчинення. Піратство може бути вчи¬нене лише у відкритому морі або в іншому місці за межами територіальної юрисдикції будь-якої держави (певні річкові судна також можуть вийти у відкрите море). Уданому випадку не має правового значення той факт, що територія судна, яке знаходиться у відкритому морі, de-jre прирівнюється до території держави.

Дії ж, передбачені ст. 446, вчинені, наприклад, з морського судна із спрямуван¬ням на острів, або у внутрішніх водах, або в територіальному морі мають кваліфіку¬ватися як відповідний злочин проти власності або злочин проти життя та здоров'я особи тощо.

Згідно з Конвенцією з морського права судно є піратським, якщо особи, які ма¬ють над ним владу, проявили намір вчинити будь-яку з дій, визначених у Конвенції як піратські. Це стосується також судна, яким користувались для вчинення таких дій доти, доки воно залишається під владою осіб, винних у цих діях. Проте, сам факт плавання у відкритому морі без прапора або з піратським прапором ще не дає підстав для визнання судна піратським.

Взагалі піратство є закінченим злочином з моменту початку здійснення нападу на морське чи річкове судно, коли створюється небезпека для морського судно¬плавства.

Ніщо у відповідних міжнародних конвенціях щодо піратства не торкається імуніте¬ту воєнних кораблів та інших державних суден (наприклад, суден митної, санітарної, інших служб), які експлуатуються в некомерційних цілях. Тому якщо для вчинення пе¬релічених вище дій стосовно морського чи річкового судна однієї держави використано військове судно, що належить військово-морському флоту іншої держави, дії винних мають кваліфікуватися як розв'язування та ведення воєнного конфлікту (ст. 437), як порушення законів та звичаїв війни (ст. 438), або як перевищення військовою службо¬вою особою влади чи службових повноважень (ст. 424), та/або відповідний злочин про¬ти власності і проти життя та здоров'я особи тощо. Проте, до дій, що вчинюються при¬ватновласницьким судном, прирівнюються піратські дії, що вчинюються екіпажем вій¬ськового корабля (іншого державного судна), який підняв заколот і встановив контроль над цим кораблем (судном), або екіпажем військового корабля (іншого судна), який складається із осіб, що підтримують невизнаний уряд.

Захоплення морського чи річкового судна з подальшим застосуванням насильства щодо його екіпажу чи пасажирів, їх пограбування тощо, якщо такі дії вчинені з викори¬станням не морського чи річкового судна, а, скажімо, гелікоптера чи гідроплана, або якщо вони вчинені членом екіпажу чи пасажиром цього ж самого, а не іншого судна, можуть бути кваліфіковані як захоплення морського чи річкового судна за ст. 278 або як напад на об'єкти, якими транспортуються предмети, що становлять підвищену не¬безпеку для оточення за ст. 261 та як примушування працівника транспорту до невико¬нання своїх службових обов'язків (ст. 280). Умисне бомбардування морського чи річ¬кового судна з літака у мирний час може кваліфікуватися, наприклад, як терористичний акт (ст. 258).

Не є піратством захоплення військовими кораблями чи іншими суднами, які мають чіткі зовнішні ознаки, що дозволяють розпізнавати їх як такі, що перебува¬ють на урядовій службі й уповноважені для цієї мети (тобто поліцейськими, митними,

.ІЗ + 1/,*

1016 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ XX

прикордонними суднами, але не торговельними), у відкритому морі чи в будь-якому іншому місці поза юрисдикцією якої б то не було держави піратського судна або суд¬на, захопленого внаслідок піратських дій та яке знаходиться під владою піратів, з ме¬тою арешту осіб, які знаходяться на цьому судні, і відібрання майна, що на ньому знаходиться.

5. Суб'єкт злочину спеціальний. Це особа зі складу екіпажу (капітан, інші осо¬би командного складу і суднової команди) чи пасажир будь-якого приватновласниць¬кого або прирівняного до нього морського чи річкового судна, у т. ч. катера або човна.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а також спеціальною метою - одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди.

Під матеріальною винагородою слід розуміти плату, яку отримує пірат за участь у піратських діях, у т. ч. як трофеї, а під іншою особистою вигодою - вигоду матеріаль¬ного характеру, що не є грошовою чи іншою матеріальною винагородою (наприклад, одержання права на судно чи будь-яке інше майно). Мотив піратства корисливий. Тому використання морського судна, наприклад, для захоплення іншого судна з політичною метою має кваліфікуватися за ст. 278. Від піратства слід також відрізняти корсарство -партизанську діяльність на морі під час війни, яка за певних обставин може бути квалі¬фікована за ст. 438.

Психічне ставлення винної особи до загибелі людей або інших тяжких наслідків ха¬рактеризується необережністю. Умисне вбивство особи або спричинення їй тяжкого тілесного ушкодження під час піратських дій додатково кваліфікується за статтями 115 або 121.