3. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) ді¬

яння — незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промис¬

лом; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди; 3) причинний зв'язок між діянням і на¬

слідками.

Зайняття водним добувним промислом - це дії, які полягають у вилученні (ловля, збирання, добування тощо) будь-якими знаряддями (промисловими, любительськими, забороненими) водних живих ресурсів із природного середовища. Поняття «промисел» використовується у даному разі не як позначення певного різновиду множинності зло¬чинів, а як характеристика об'єктивної сторони злочинного посягання на об'єкти вод¬ної фауни, яке може бути як одноразовим, так і неодноразовим. До рибного промислу потрібно відносити також ловлю цінних порід риб (лососевих, осетрових) з метою заго¬тівлі ікри. Для наявності розглядуваного складу злочину не має значення те, займалась особа промислом для себе чи з метою продажу здобутого.

Незаконність означає, що зайняття вказаним промислом відбувається, зокрема, без належного дозволу, у заборонений час, у недозволених місцях, забороненими знаряд¬дями і способами лову. Для визнання промислу незаконним достатньо встановити на¬явність однієї з названих обставин. Оскільки диспозиція ст. 255 має бланкетний харак¬тер, для з'ясування змісту умов незаконності потрібно звертатись до нормативних ак¬тів, які регулюють порядок здійснення рибальства в Україні.

622

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VIII

Зайняття водним добувним промислом без належного дозволу має місце тоді, ко¬ли промисел здійснюється самовільно, без одержання дозволу компетентного органу, який у даному разі вимагається. Любительське і спортивне рибальство на водоймах загального користування здійснюється безоплатно і без надання спеціальних дозво¬лів. Дозволи на зайняття рибальством на засадах спеціального використання водних живих ресурсів видаються органами рибоохорони у різних формах (ліцензії на спор¬тивний і любительський вилов риби цінних видів, власне дозволи на здійснення про¬мислового, любительського і спортивного рибальства, промисловий квиток, талон тощо).

Рибальство у заборонений час означає, що воно здійснюється тоді, коли зайняття водним добувним промислом заборонено: а) взагалі (наприклад, забороняється рибаль¬ство у новостворених водосховищах до особливого розпорядження, любительський лов дельфінів, тюленів, усіх видів осетрових та їх гібридів, лосося, форелі, харіуса, деяких інших видів риб, усіх видів крабів, устриць та інших видів, занесених до Червоної кни¬ги України); б) у строки, на які встановлено заборону для певних видів водних тварин чи водоймищ (конкретні терміни зайняття водним добувним промислом визначаються за басейно-територіальним принципом і закріплюються у правилах промислового, лю¬бительського і спортивного рибальства).

До недозволених місць потрібно відносити ті водойми або їх ділянки, в яких водний добувний промисел заборонений завжди або дозволяється лише протягом певного часу. Наприклад, любительським і спортивним рибальством забороняється займатись: у ка¬налах теплоенергоцентралей, підвідних та скидних каналах електростанцій; у відводах рибогосподарських та меліоративних систем, у шлюзових каналах; поблизу мостів, які охороняються, у межах режимних зон охорони; у радіусі 500 метрів навколо рибороз¬плідних господарств; на зимувальних ямах.

Забороненими слід визнавати ті знаряддя та способи зайняття рибним та іншим вод¬ним добувним промислом, якими взагалі не дозволяється користуватись або які не дозволяється застосовувати для добування певних об'єктів водної фауни. Наприклад, під час любительського і спортивного рибальства забороняється лов водних живих ре¬сурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих зна¬рядь лову, вогнепальної і пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для під¬водного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснасте-вих матеріалів усіх видів і найменувань, лов раків у темну пору доби із застосуванням підсвічування. Забороняється промислове рибальство способом багрення, за допомо¬гою брязкал і бовтання.

Вирішуючи питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконним водним добувним промислом, істотною, потрібно у кожному конкретному випадку враховувати кіль¬кість, вартість та екологічну цінність здобутих або знищених водних біоресурсів. Істот¬ною шкодою потрібно визнавати, наприклад, вилов або відстріл хоча б одного морсько¬го ссавця, загибель великої кількості мальків, риб і водних безхребетних тих видів, які занесені до Червоної книги України.

Визначаючи розмір шкоди, заподіяної водній фауні, слід керуватись спеціальними таксами, визначеними KM.

Злочин є закінченим з моменту спричинення істотної шкоди. Незаконне зайняття водним добувним промислом, яке не потягло за собою вказаних наслідків, утворює склад адміністративного правопорушення (ст. 85 КАП).

4. Суб'єкт злочину загальний.

Дії службових осіб, які незаконно використовували з метою зайняття водним про¬мислом транспортні засоби, що перебували в їх розпорядженні, мають кваліфікуватися додатково як зловживання службовим становищем, якщо цими діями заподіяно істотної шкоди або тяжких наслідків (ст. 364, 423). Якщо у злочинні угоди з браконьєрами всту¬пають службові особи органів охорони природи або останні самостійно вчинюють не¬законне зайняття водним добувним промислом, вони повинні нести відповідальність не

Стаття 249

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

623

лише за злочин, передбачений ст. 249, а й за відповідний злочин у сфері службової діяльності.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 249) є вчинення злочину: 1) способом масо¬вого знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу; 2) особою, раніше суди¬мою за цей злочин.

До способів масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу по¬трібно відносити такі прийоми рибальства, які здатні викликати загибель значної кіль¬кості водних біоресурсів: застосування вибухових і отруйних речовин, електроструму, спорудження гаток, запруд, спускання води з рибогосподарських водойм, спосіб тра¬лення при лові закидними неводами і волокушами із суден тощо. Про поняття особи, раніше судимої за цей злочин, див. коментар до ст. 248.

7. Ст. 249 передбачає спеціальну конфіскацію - обов'язкове вилучення знарядь і

засобів незаконного промислу та всього добутого. У даному разі йдеться, зокрема, про

риболовні сітки, човни, інші плавучі засоби, за допомогою яких вчинюється або полег¬

шується вилов риби чи добування інших водних організмів.

Не визнаються знаряддями злочину, передбаченого ст. 249 КК, транспортні засо¬би, які застосовувались лише для доставления винних до місця незаконного зайняття водним добувним промислом або для перевезення незаконно добутого і які, таким чином, не використовувались для виконання об'єктивної сторони даного злочинного посягання.

Закон України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р. (статті 16, 17, 20, 25-27).

Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства. Затверджений постановою KM № 1192 від 28 вересня 1996 р.

Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства. Затверджений постановою КМ№ 1126 від 18 липня 1998 р.

Такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добу¬вання (збирання) або знищення громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водних об'єктах України. Затверджені постановою KM № 32 від 19 січня 1998 р.

Порядок і умови використання рибних та інших водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зони України іноземними юридичними і фізичними особами. Затверджені постано¬вою КМ№ 1490 від 13 серпня 1999 р.

Інструкція про порядок установлення та розподілу лімітів використання живих об 'єктів рибного господарства загальнодержавного значення і видачу дозволів на їх спеціальне викорис¬тання. Затверджена наказом Мінекобезпеки України та Мінрибгоспу України № 53/69 від 6 червня 1995 р.

Правила любительського і спортивного рибальства. Затверджені наказом ДКРГ № 19 від 15 лютого 1999 р.

Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об 'єктах України. Затвер¬джені наказом ДКРГ № 33 від 18 березня 1999 р.

Інструкція про порядок спеціального використання водних живих ресурсів. Затверджена наказом МОПС, ДКРГ№ 34/13 від 10 лютого 2000 р.

Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльнос¬ті, пов 'язаної з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств. Затверджений наказом Держпідприємнщтва і МАП№ 40/90 від 2 квітня 2003 р.

Інструкція з оформлення органами рибоохорони матеріалів про адміністративні правопо¬рушення. Затверджена наказом МАП №101 від 9 квітня 2003 р.

Постанова ПВС від 26 січня 1990 р. № 1 «Про практику розгляду судами справ про відпові¬дальність за порушення законодавства про охорону природи».

624

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ Vlll

Стаття 250. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охоро¬ни рибних запасів

Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запа¬сів або диких водних тварин -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Об'єктом злочину є порядок проведення вибухових робіт, встановлений з метою захисту і раціонального використання рибних запасів і диких водних тварин.

2. Предмет злочину - риби і дикі водні тварини, які перебувають у стані природної свободи. Про поняття риб і водних тварин див. коментар до ст. 249.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у проведенні вибухових робіт з порушен¬ням правил охорони рибних запасів та диких водних тварин. Диспозиція ст. 250 є блан-кетною і відсилає до нормативних актів, які регламентують проведення вказаних робіт.

Вибуховими вважаються роботи з використанням вибухових речовин. Такі роботи здійснюються за спеціальними проектами в суворій відповідності з єдиними правилами безпеки при підривних роботах. Про поняття вибухові речовини див. коментар до ст. 262. Застосування вибухових речовин у процесі зайняття рибним, звіриним або ін¬шим водним добувним промислом кваліфікується за ст. 249.

Злочин є закінченим з моменту проведення вибухових робіт з порушенням встанов¬леного порядку. Фактичне заподіяння шкоди водній фауні, наприклад, масова загибель риби, знищення місць нересту, враховується при призначенні покарання.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною фор¬мою вини.

ВК (статті 68, 95).

Гірничий закон України від б жовтня 1999 p. (cm. 26).

Правила використання водойм, наданих колгоспам, радгоспам та іншим сільськогосподар¬ським підприємствам і організаціям. Затверджені постановою Ради Міністрів УРСР № 402 від 23 березня 1959 р. (в редакції постанови № 275 від 21 червня 1983 р.).

Положення про порядок видачі дозволу на будівельні, днопоглиблювальні і вибухові роботи, видобування піску, гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій по землях водного фонду. Затверджене наказом Держкомводгоспу України № 29 від 29 лютого 1996 р.

Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України. Затвер¬джені наказом Держкомрибгоспу України № 33 від 18 березня 1999 р.

Стаття 251. Порушення ветеринарних правил

Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки,-

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів до¬ходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок захисту тва¬ринного світу в частині дотримання ветеринарних правил, попередження і боротьби із заразними хворобами диких і свійських тварин. Додатковим об'єктом можуть бути здоров'я населення (у разі поширення безпосередньо або через інфіковані продукти тваринництва хвороб, здатних передаватись від тварин людям), інші блага.

Стаття 251

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

625

2. Предметом злочину є: 1) тварини (свійські, дикі, сільськогосподарські, зоопар¬кові, циркові, лабораторні тощо), птиця, інші представники фауни, здоров'я яких охо¬роняється спеціальними правилами (зокрема, бджоли, риби, раки, молюски, шовкопря¬ди), їхні ембріони, запліднена ікра; 2) продукти тваринного походження (наприклад, м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молокопродукти, рибопродукти, яйця, продукти бджіль¬ництва); 3) сировина тваринного походження (шкіра, кістки, кров, хутро, пух, пір'я, роги, копита, кишки, кокони шовкопрядів тощо); 4) корми тваринного походження (у т. ч. борошно м'ясне, рибне, кров'яне, кісткове, живі корми для риб, молочні продук¬ти та їх похідні) і кормові добавки (зокрема, білки, амінокислоти, кормові дріжджі та їх суміші).

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діян¬ня - порушення ветеринарних правил; 2) тяжкі наслідки; 3) причинний зв'язок між ді¬янням і наслідками.

Під ветеринарними правилами слід розуміти вимоги, які регулюють діяльність фі¬зичних і юридичних осіб у галузі ветеринарної медицини і містяться в ряді норматив¬них актів. Ветеринарними є правила, які встановлені для боротьби з епізоотіями, зараз¬ними та масовими незаразними захворюваннями тварин, правила проведення протиепі-зоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших заходів, зокрема карантинних.

Диспозиція ст. 257 є бланкетною, що у кожному конкретному випадку вимагає встановлення того, які саме ветеринарні правила порушені особою і в яких норматив¬них актах ці правила закріплені.

Ветеринарні правила можуть бути порушені шляхом вчинення дії або бездіяльності (виробництво або продаж заражених продуктів чи сировини тваринного походження, продаж хворих тварин; неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органів держав¬ної ветеринарної медицини про виникнення захворювання тварин, їх забій, загибель (вимушене дорізування) або невластиву поведінку, непред'явлення тварин для прове¬дення ветеринарного огляду, профілактичних і лікувально-профілактичних оброблень, досліджень або щеплень; неподання продукції тваринного і рослинного походження для проведення ветеринарно-санітарної експертизи; невиконання законних вимог спеці¬алістів державних установ ветеринарної медицини щодо здійснення протиепізоотич-них, обмежувальних та інших ветеринарних заходів; недотримання під час забою, пе¬реробки та утилізації продукції тваринного походження встановлених санітарних пра¬вил; невиконання заходів, спрямованих на обладнання неблагополучних ферм відпові¬дними ветеринарно-санітарними об'єктами; недотримання вимог правового режиму карантину тварин; використання хворих або підозрюваних у захворюванні тварин та їх приплоду для відтворення стада тощо).

У силу прямої вказівки закону до тяжких наслідків належить епЬоотія (про її по¬няття див. коментар до ст. 113). Іншими тяжкими наслідками можуть визнаватися, зокрема, масове отруєння людей або тяжке захворювання на відповідну хворобу хоча б однієї людини, масове захворювання або падіж худоби за відсутності ознак епізоотії, великі матеріальні збитки, пов'язані із запровадженням карантинних заходів, зниженням якості або втратою продукції і сировини тваринного походження, масова загибель ди¬чини, бджіл або риби.

Для притягнення особи до відповідальності за ст. 251 потрібно встановити, що тяж¬кі наслідки перебувають у причинному зв'язку з порушенням ветеринарних правил, а не викликані іншими факторами, наприклад природними чинниками або діями, які не пов'язані з порушенням таких правил (скажімо, використання води із джерела, забруд¬неного токсичними речовинами).

Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Порушення ветеринарних правил, що не спричинило вказаних наслідків, тягне за собою адміністра¬тивну відповідальність (ст. 107, 107-1 КАП).

4. Суб'єкт злочину загальний. Переважно ним є особи, діяльність яких пов'язана з

626

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VIII

утриманням, транспортуванням, торгівлею тваринами, із виробництвом, переробкою, зберіганням та реалізацією продуктів і сировини тваринного походження, а також пра¬цівники ветеринарної медицини та органів охорони здоров'я.

5. За своїм змістом суб'єктивна сторона цього злочину збігається з суб'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 247.

Закон України «Про бджільництво» від 22 лютого 2000 р.

Закон України «Про ветеринарну медицину» від 15 листопада 2001 р.

Закон України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 р.

Перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та ін¬ших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної меди¬цини за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Респуб¬ліки Крим і місцевих бюджетів. Додаток № 1 до постанови KM № 478 від 15 серпня 1992 р.

Положення про Державний департамент ветеринарної медицини. Затверджене постано¬вою KM № 641 від 8 червня 2001 р.

Перелік карантинних захворювань, у разі виникнення яких встановлюється карантин тва¬рин. Затверджений постановою KM № 448 від 6 квітня 1998 р.

Наказ ДДВМ «Про затвердження інструкцій про заходи з профілактики та боротьби з ін¬фекційними хворобами тварин: бруцельозом, сибіркою, хворобою Тешена свиней та анемією коней» № 4 від 25 січня 2000 р.

Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України «Про невідкладні заходи попередження і ліквідації проявів захворювання великої рогатої худоби на губчастоподіб-ну енцефалопатію та інші пріонні інфекції» № 23 від 12 березня 2001 р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з проведення дезінфекційних, дезін¬секційних, дератизаційних робіт (на об'єктах ветеринарного контролю). Затверджені наказом Держпідприсмництва і МАП № 95/185 від 2 липня 2001 р.

Ветеринарно-санітарні правила для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектуван¬ня. Затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 53 від 3 липня 2001 р.

Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України «Про затвер¬дження інструкцій про заходи з профілактики та ліквідації інфекційного бронхіту курей, інфек¬ційного ларинготрахеїту птахів, хвороби Марека у курей та Інструкції про заходи боротьби з грипом птиці» № 78 від 17 жовтня 2001 р.

Інструкція щодо профілактики та ліквідації захворювання тварин на ящур. Затверджена на¬казом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 99 від 7 грудня 2001 р.

Правила передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м 'яса та м 'ясних продуктів. Затверджені наказом ДДВМ № 28 від 7 червня 2002 р.

Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці на пастерельоз. Затверджена наказом ДДВМ № 69 від 4 грудня 2002 р.

Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці сальмонельозами. Затверджена наказом ДДВМ № 7 від 5 лютого 2003 р.

Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду

1. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону дер¬

жави, та об'єктів природно-заповідного фонду -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів до¬ходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним

способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Стаття 252

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

627

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок охорони, від¬творення і використання об'єктів природно-заповідного фонду України, інших терито¬рій та об'єктів, взятих під охорону держави, як специфічних елементів, що мають особ¬ливий екологічний статус. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути життя особи або інші блага.

2. Предметом злочину є: 1) території, взяті під охорону держави; 2) об'єкти природ¬но-заповідного фонду.

До територій, взятих під охорону держави, належать, зокрема, водно-болотні угіддя загальнодержавного значення (цінні природні комплекси боліт, заплавних лук і лісів, а також водних об'єктів), курортні, лікувально-оздоровчі та рекреаційні зони, на¬укові об'єкти, що становлять національне надбання, які не піддаються відтворенню і втрата або руйнування яких матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства (полігони тощо). При цьому, однак, потрібно мати на увазі екологічний характер злочину, передбаченого ст. 252. Умисне нищення, руйнування чи псування тих об'єктів, які є пам'ятками історії і культури (зокрема об'єктів садово-паркового мистецтва, ландшафтних об'єктів історико-культурних заповідників, унікальних доку¬ментальних пам'яток Національного архівного фонду України), потрібно кваліфікувати за ст. 298, а забруднення моря у межах такого об'єкта особливої охорони, як виключна (морська) екологічна зона,- за ст. 243.

До об'єктів природно-заповідного фонду належать: 1) природні території та об'єкти - природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; 2) штучно створе¬ні об'єкти- ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки- пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Посягання на особливо охоронювані об'єкти рослинного і тваринного світу, занесе¬ні до Червоної книги України, слід кваліфікувати не за ст. 252, а за статтями цього роз¬ділу, що передбачають відповідальність за злочини, предметом яких є зазначені об'єкти (статті 245, 246, 248, 249).

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у знищенні або пошкодженні будь-яким

способом територій, взятих під охорону держави, об'єктів природно-заповідного фон¬

ду. Про поняття знищення і пошкодження див. коментар до статей 194 і 245.

Порушення правил охорони та використання об'єктів і територій природно-заповідного фонду, не пов'язане з їх умисним знищенням чи пошкодженням, тягне ад¬міністративну відповідальність (ст. 91 КАП).

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу (пря¬мого чи непрямого). Психічне ставлення до загибелі людей та інших тяжких наслідків при вчиненні цього злочину (ч. 2 ст. 252) є аналогічним до такого ставлення при вчи¬ненні злочину, передбаченого ст. 245. Якщо умисне знищення або пошкодження те¬риторії та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється із хуліганських спону¬кань, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених стат¬тями 252, 296.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 252) є вчинення його: 1) шляхом під¬палу або іншим загальнонебезпечним способом; 2) зі спричиненням загибелі людей або інших тяжких наслідків. Про поняття цих ознак див. коментар до статей 236 і 245.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (статті 1, 5, 60, 61, 64).

Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р.

Закон України «Про Червону книгу України» від 7 лютого 2002 р.

Закон України «Про курорти» від 5 жовтня 2000р.

Указ Президента України «Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» № 167/2002 від 21 лютого 1002 р.

628

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VIII

Положення про порядок визначення наукових об'єктів, що становлять національне надбан¬ня. Затверджене постановою КМ№ 174 від 18 лютого 1997р.

Положення про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення. Затверджене постано¬вою KM № 166 від 8 лютого 1999 р.

Порядок створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів. За¬тверджений постановою KM № 562 від 23 травня 2001 р.

Положення про Державну службу заповідної справи. Затверджене постановою KM № 1000 від 9 серпня 2001 р.

Стаття 253. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля

1. Розробка і здача проектів, іншої аналогічної документації замовнику

службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов'язкових інженер¬

них систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд

без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних ава¬

рій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання насе¬

лення або інших тяжких наслідків,-

карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони спричинили наслідки, передбачені частиною пер¬

шою цієї статті,-

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбав¬ленням волі на строк до п'яти років.

1. Суспільна небезпека злочину полягає у посяганні на екологічну безпеку, у ство¬ренні передумов для аварій і катастроф, загибелі і масового захворювання населення, інших тяжких наслідків для людини і довкілля.

2. Основний безпосередній об'єкт злочину - екологічна безпека в частині встанов¬леного порядку запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та при¬родного характеру. Його додатковим об'єктом можуть бути здоров'я населення, влас¬ність, інші блага.

3. Предметом злочину є: 1) проекти, інша аналогічна документація, в якій відсутні дані про обов'язкові інженерні системи захисту довкілля для споруд, що вводяться в експлуатацію; 2) такі споруди без зазначених систем.

Проект - це документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта. До іншої аналогічної документації слід відносити, зокрема, архітектурно-планувальні завдання, завдання на проектування, робочу документацію для будівництва.

4. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) розробці і здачі замовнику проектів,

іншої аналогічної документації без обов'язкових інженерних систем захисту довкілля;

2) введенні (прийомі) в експлуатацію споруд без такого захисту,- якщо це створило

небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масо¬

вого захворювання населення, інших тяжких наслідків.

При проектуванні й експлуатації об'єктів, діяльність яких може шкідливо впливати на довкілля, повинні розроблятись і здійснюватись заходи щодо запобігання аваріям і катастрофам та ліквідації їх шкідливих наслідків. Наприклад, радіаційні, хімічні і вибу¬хонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і місцевого населення; за¬проваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів.

Стаття 254

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

629

Під введенням в експлуатацію слід розуміти процедуру здавання побудованого (реконструйованого) об'єкта виконавцем і прийняття його спеціально уповноваженими особами, яка включає перевірку як документації, так і фактичного стану об'єкта, а та¬кож пробний запуск, початок функціонування (застосування).

Злочин вважається закінченим з моменту, коли внаслідок неналежного проектуван¬ня або введення в експлуатацію споруд без систем захисту довкілля створено небезпеку виникнення тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або ма¬сового захворювання населення, інших тяжких наслідків (про поняття створення небез¬пеки див. коментар до ст. 239). Проектування та введення в експлуатацію об'єктів, яке не супроводжувалось створенням вказаної небезпеки, тягне адміністративну відпові¬дальність (статті 71, 79-1 КАП).

5. Суб'єкт злочину спеціальний. Це службова або спеціально уповноважена особа, на яку покладено обов'язок розробити і здати замовникові відповідну документацію або прийняти (ввести) в експлуатацію споруду з інженерними системами захисту дов¬кілля (наприклад, голова і члени відповідної державної приймальної комісії, архітектор, керівник проектного інституту).

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. При цьому ставлення до наслідків відповідно до ч. 2 ст. 253 може бути тільки необережним.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 253) є спричинення: 1) тяжкої тех¬нологічної аварії; 2) екологічної катастрофи; 3) загибелі або масового захворювання населення; 4) інших тяжких наслідків.

Тяжка технологічна аварія - це велика за масштабами і тяжка за наслідками подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування буді¬вель, споруд, обладнання, транспортних засобів, порушення виробничого або транс¬портного процесу чи завдає істотної шкоди довкіллю. Це можуть бути, наприклад, аварія з викидом сильнодіючих отруйних речовин, радіаційна аварія.

Під екологічною катастрофою у ст. 253 розуміється надзвичайна подія природного характеру, яка зумовлює виникнення надзвичайної екологічної ситуації (див. коментар до ст. 238). Прикладами екологічної катастрофи можуть бути надзвичайно великі за площа¬ми поширення лісові, торф'яні пожежі, катастрофічне затоплення місцевості тощо.

Про поняття загибелі або масового захворювання населення див. коментар до ста¬тей 236 і 242.

Закон України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999р. (статті 1, 7, 8, 22-28). Правила обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і спо¬руд. Затверджені наказом ДКБ і Держнаглядохорони праці № 32/288 від 27 листопада 1997 р.

Стаття 254. Безгосподарське використання земель

Безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зни¬ження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту,-

караються штрафом до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбав¬ленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. За своїм змістом об'єкт і предмет цього злочину аналогічні об'єкту і предмету злочину, передбаченого ст. 239.

Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони, яка включає в себе, зок¬рема, захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолен¬ня, переосушення та від інших несприятливих природних і техногенних процесів.

630

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII!

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діян¬

ня - безгосподарське використання земель; 2) наслідки - тривале зниження або втрата

їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного

шару, порушення структури грунту; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Суть безгосподарського використання земель полягає в тому, що винна особа не виконує або неналежним чином виконує покладений на неї правовий обов'язок захи¬щати землі від шкідливого антропогенного та природного впливу. Зміст охорони зе¬мель включає в себе те, що власники землі і землекористувачі, у т. ч. орендарі, зо¬бов'язані здійснювати, зокрема, такі заходи: захист земель від водної та вітрової ерозії, заболочування тощо; рекультивацію порушених земель, підвищення їх родючості та поліпшення інших корисних властивостей землі; знімання, використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних з порушенням земель; тимча¬сову консервацію деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способами неможливо відновити родючість грунтів.

Крім невиконання або неналежного виконання природоохоронних заходів щодо зе¬мель, їх безгосподарське використання може полягати у неправильній експлуатації, знищенні або пошкодженні протиерозійних гідротехнічних споруд (дамб, каналів то¬що), у використанні земель не за цільовим призначенням (наприклад, на землях сільсь¬когосподарського призначення будується промислове підприємство), у порушенні аг¬ротехнічних правил, а також економічних та санітарно-технічних вимог щодо розмі¬щення нових і реконструйованих об'єктів, будівель і споруд.

До проявів, які негативним чином впливають на родючість ґрунтів, відносять, зо¬крема, водну і вітрову ерозію, втрату гумусу, погіршення структури грунту. Родючістю грунту визнається його здатність задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які у сукупності є основним показником якості ґрунту.

Виведення земель Ь сільськогосподарського обороту означає припинення їх вико¬ристання за цільовим призначенням на певний час.

Безгосподарське використання земель, яке не потягло наслідків, зазначених у ст. 254, тягне адміністративну відповідальність (ст. 53 КАП).

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Це особа, на яку нормативними актами покладено обов'язок дотримуватись правил щодо дбайливого і раціонального використання зе¬мель (зокрема, керівники сільськогосподарських підприємств, фермери, власники земель¬них ділянок).

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю.

ЗК (розділ VI).

Закон України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р.

Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 р.

Розділ IX ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

Стаття 255. Створення злочинної організації

1. Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо

тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній,

або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація,

керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організа¬

цій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинен¬

ня злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координа¬

ції дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

2. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організато¬

ра або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого

частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення

злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю.

1. Безпосереднім об'єктом злочину є безпека особи, суспільства і держави від діяльності злочинних організацій.

2. У ст. 255 вид злочинної організації не конкретизовано, це може бути будь-яка ор¬ганізація, яка підпадає під ознаки загального поняття злочинної організації, визначено¬го в ч. 4 ст. 28 (див. коментар до цієї статті). Жодних інших додаткових ознак (озброє¬ність, спеціальна мета створення та діяльності тощо) закон у даному випадку не пе¬редбачає.

Відповідальність за ст. 255 настає за умови, що перед злочинною організацією ставиться мета вчинення принаймні двох тяжких або особливо тяжких злочинів. Це випливає зі співставлення диспозиції цієї статті та ч. 4 ст. 28. Існуюча невідповідність між ними має вирішуватися на користь норми, яка передбачена статтею Загальної частини КК.

Ст. 255 містить загальну норму, яка передбачає відповідальність за участь в органі¬зованій злочинній діяльності. Це означає, що за цією статтею настає відповідальність за дії, пов'язані з функціонуванням злочинної організації тоді, коли такі дії не охоплю¬ються жодною з передбачених КК спеціальних норм про окремі види злочинних орга¬нізацій (банду - ст. 257, терористичну організацію - ч. 4 ст. 258, не передбачені зако¬ном воєнізовані або збройні формування - ст. 260, змову про насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади - ч. 1 ст. 109).

3. З об'єктивної сторони злочин може виразитися у таких формах:

1) створення злочинної організації;

2) керівництво злочинною організацією;

3) участь у злочинній організації;

4) участь у злочинах, вчинюваних такою організацією;

5) організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів та умов спільного вчинення

632

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ ЇХ

злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єд¬нань злочинних організацій або організованих груп.

Стисло такі діяння можна назвати консолідацією організованої злочинної діяльності.

Під створенням злочинної органЬації слід розуміти дії, спрямовані на виникнення злочинної організації. Особа, яка створила злочинну організацію, в майбутньому може й не бути її керівником чи учасником.

Керівництво злочинною організацією передбачає виконання організаційно-розпорядчих функцій стосовно організації в цілому чи її структурних підрозділів. Про поняття створення (утворення) злочинної організації та керівництво (керування) нею див. також коментар до статей 27 і 28.

Участь у злочинній організації передбачає перебування в складі злочинної органі¬зації. Особа стає учасником злочинної організації з моменту її утворення (якщо вона входить до кола осіб, з яких первісно виникає організація) або ж відтоді, коли інші учас¬ники дали згоду на прийняття її до вже існуючої організації. Участь у злочинній орга¬нізації означає виконання в інтересах такої організації різноманітних дій, здійснення частини функцій організації. Учасник виконує дії в інтересах організації разом з інши¬ми її учасниками чи самостійно, на його потенційне сприяння розраховують уся органі¬зація та окремі її члени. Він може виступати як виконавець окремих злочинів, планува¬ти їх, здійснювати допоміжні дії, виконувати окремі доручення керівників організації.

Консолідація органаованої злочинної діяльності, тобто згуртування діяльності окремих злочинних організацій та організованих груп для посилення їх діяльності, поля¬гає в різноманітних діях, спрямованих на проведення зустрічей представників таких об'єднань. Це, зокрема, пропозиція про проведення таких зустрічей та запрошення на них учасників; встановлення часу і місця їх проведення; визначення кола питань, які підлягають обговоренню й узгодженню; здійснення розпорядчих повноважень у ході зустрічей - встановлення черговості виступів, визначення порядку вирішення питань, підготовка проектів рішень, узгодження спорів; надання приміщень, транспорту, засо¬бів зв'язку, охорона зустрічей тощо.

4. Суб'єкт злочину загальний. Особа віком від 14 до 16 років може нести відпові¬дальність лише за окремі злочини, вчинені у складі такої організації (наприклад, за гра¬біж, заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження).

5. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного із діянь, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 255.

Статтею 255 не охоплюється вчинення в складі злочинної організації злочинів, пе¬редбачених іншими статтями Особливої частини КК. Якщо такі злочини вчинені даною злочинною організацією, то скоєне слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 255 та відповідними частинами статей Особливої частини КК, які передбачають форму співучасті, найбільш близьку до злочинної організації (вчинення злочину організованою групою, а якщо це не передбачено — то групою осіб за попередньою змовою тощо).

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усві¬домлює, що організація, яку він створює, якою керує, у якій чи у злочинах, вчинюваних якою, бере участь, є злочинною, або що його діяльність полягає в консолідації органі¬зованої злочинної діяльності, передбачає, що його дії створюють загрозу громадській безпеці, і бажає настання таких наслідків.

7. Частиною 2 ст. 255 передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці особи, яка вчинила зло¬чин, передбачений ч. 1 ст. 255. Умовами такого звільнення за законом є:

1) наявність добровільної заяви вказаної особи про створення злочинної органі¬зації або участь у ній, що передбачає повідомлення, вчинене за власною волею, з будь-яких мотивів, у будь-який спосіб відповідним органам влади про створення, існування такої організації та його участь у ній. При цьому не має значення, чи відомо про дану злочинну організацію органам влади і чи знає про таку їх поінформованість винний. Повідомлення, яке слугує підставою для звільнення від кримінальної відповідальності,

Стаття 256

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

633

має бути достатньо повним, стосуватися не лише (як про це прямо вказано в законі) факту створення організації, а й інших обставин, пов'язаних з організованою зло¬чинною діяльністю,- про місце знаходження, склад учасників, керівництво, методи діяльності, прийоми конспірації, зв'язки, свою роль в ній, про місце й час прове¬дення зустрічі представників злочинних організацій тощо. Адже без повідомлення таких даних навряд чи можливе виконання другої умови звільнення, вказаної в ч. 2 ст. 255;

2) активне сприяння розкриттю злочинної діяльності, яке полягає у допомозі працівникам правоохоронних органів у нейтралізації діяльності злочинної організації чи усуненні наслідків зустрічі представників злочинних організацій або організованих груп. Насамперед вона полягає в наданні повної і достовірної інформації про злочинну організацію чи сходку, даванні правдивих показань у ході допитів та проведення інших слідчих дій. Водночас закон для звільнення від кримінальної відповідальності не вима¬гає від колишніх учасників організованої злочинної діяльності вчинення інших дій, зо¬крема відшкодування шкоди для потерпілих, участь в оперативній розробці злочинних організацій, які продовжують діяти;

3) особа не є органиатором або керівником злочинної організації, тобто вона є лише рядовим учасником цієї організації або учасником вчинюваних нею злочинів, не створювала таку організацію, не входила раніше до її керівництва тощо. Про поняття органаатора злочинної органЬації див. ст. 27 і коментар до неї.

Для застосування ч. 2 ст. 255 потрібна сукупність вказаних умов.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 255 застосову¬ється незалежно від того, чи припинена компетентними державними органами діяль¬ність злочинної організації, про яку повідомила особа, або чи відвернуте зібрання представників злочинних організацій або організованих груп. Адже вирішення пи¬тань, які визначають правовий статус конкретної особи, не може ставитися в залеж¬ність від ефективності роботи державних органів, їх окремих працівників. Наявність умов, передбачених ч. 2 ст. 255, не виключає звільнення від кримінальної відпові¬дальності на підставі норм Загальної частини КК, зокрема у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності або на підставі закону про амністію.

8. Частина 2 ст. 255 не застосовується у випадку вчинення особою інших злочинів, пов'язаних з діяльністю злочинних організацій, зокрема бандитизму. Хоча норма, пе¬редбачена ст. 255, є загальною, нею не охоплюються випадки звільнення за злочини, передбачені відповідними спеціальними нормами. На користь такого тлумачення свід¬чить закон, який звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній пост-кримінальній поведінці учасників конкретних видів злочинних організацій передбачив у статтях, які регламентують відповідальність за участь у їх діяльності (ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260). Вказана правова норма також не поширюється на окремі злочини, вчинені учас¬никами злочинних організацій,- проти життя та здоров'я особи, проти власності тощо. Тобто звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 255 не означає автоматичного звільнення від відповідальності за посягання, передбачені іншими стат¬тями Особливої частини КК.

Стаття 256. Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності

1. Заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транс¬портних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

634

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ IX

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або повторно,-караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із позбав¬ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. За своєю сутністю це посягання являє собою сприяння діяльності вже існуючої

злочинної організації, а за юридичною конструкцією - причетність до передбаченого

ст. 255 злочину, яка виділена в спеціальній статті Особливої частини КК.

Безпосередні об'єкти злочинів, передбачених статтями 255 і 256, збігаються.

2. Об'єктивна сторона злочину включає в себе заздалегідь не обіцяне:

1) сприяння учасникам злочинних організацій;

2) укриття їх злочинної діяльності;

3) здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності. Сприяння учасникам злочинних організацій - це допомога організації в цілому, її

підрозділам чи окремим учасникам, призначена для забезпечення існування і розвитку організації, можливості реалізації злочинних намірів, які вони ставлять перед собою. Це сприяння не стосується вчинення конкретних посягань, що їх здійснює злочинна організація,- така допомога означає співучасть у відповідних злочинах.

Укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій - це діяння, які полягають у переховуванні: організаторів, керівників та рядових учасників злочинної організації; осіб, які, не будучи членами злочинної організації, беруть участь у злочи¬нах, вчинених такою організацією; знарядь чи засобів вчинення злочину, інших пред¬метів, які використовуються для забезпечення діяльності усієї організації, тощо.

Заздалегідь не обіцяним сприяння учасникам злочинних організацій є тоді, коли про його наступне надання не повідомлялося до моменту створення організації. Тобто спри¬яння надається вже існуючій організації, її виникнення не обумовлене наданим сприян¬ням. Інакше таке сприяння становить пособництво злочину, передбаченому ст. 255.

Укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій буде заздалегідь не обіцяним за умови, що воно не обіцяне до створення організації чи до моменту завер¬шення окремих злочинів, вчинюваних злочинною організацією. В іншому випадку такі дії становлять співучасть у злочині, передбаченому ст. 255, або в злочинах, які вчиняє організація і приховування яких було заздалегідь обіцяне.

Способами вчинення таких дій є: надання приміщень, сховищ, транспортних засо¬бів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів.

Під здійсненням інших дій, які сприяють злочинній діяльності учасників злочин¬них організацій, розуміються будь-які дії, які можуть полягати, наприклад, у створенні перешкод для представників влади, що ведуть боротьбу з діяльністю організації, на¬данні учасникам злочинних організацій інших засобів здійснення злочинної діяльності, крім тих, що перелічені вище, тощо.

3. Суб'єкт злочину загальний.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Винний знає, що на¬дання допомоги учасникам злочинної організації, а тим самим і всій організації, укрит¬тя їх злочинної діяльності служить продовженню їх злочинної діяльності, розуміє, що цим він сприяє організованій злочинній діяльності, а, отже усвідомлює суспільно не¬безпечний характер своїх діянь. Він передбачає, що такі його діяння призводять до то¬го, що продовжується злочинна діяльність організації, а тим самим і заподіюється шко¬да громадській безпеці. Усвідомлюючи неминучість таких наслідків, винний бажає їх або ж байдуже ставиться до них.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) службовою особою;

2) повторно.

Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК. Повторність у складі цього злочину означає вчинення його два або більше рази, якщо відсутні ознаки продовжуваного сприяння або укриття. Про поняття повторності див. також ст. 32 і коментар до неї.

Стаття 257

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

635

Стаття 257. Бандитизм

Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинювано¬му нею нападі -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

1. Безпосередні об'єкти злочинів, передбачених статтями 255-257, співпадають.

2. Банда - це різновид злочинної організації, якій притаманні, насамперед, загальні ознаки такої організації, вказані в ч. 4 ст. 28. Зокрема, наявність трьох чи більше учас¬ників (а не двох, як це вимагалося відповідно до раніше діючого законодавства), мета вчинення принаймні двох тяжких або особливо тяжких злочинів. Крім того, банда ха¬рактеризується ще й такими специфічними рисами, як: а) озброєністю; б) метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.

Озброєність банди характеризується двома чинниками. Об'єктивно банда буде озброєна тоді, коли хоча б у одного з її учасників є предмети, які спеціально пристосо¬вані для враження людей, не мають іншого (господарського, спортивного) призначення та на які поширюється спеціальний правовий режим (вони є об'єктом дозвільної систе¬ми або носіння їх громадянам заборонено). Це вогнепальна і холодна військова, мис¬ливська і спортивна зброя, саморобна чи перероблена зброя (зокрема, обрізи), вибухові пристрої, інші аналогічні пристосування. При визначенні того, чи відносяться певні предмети до вогнепальної, холодної зброї, вибухових пристроїв потрібно враховувати роз'яснення, які містяться у пунктах 2-4, 7 постанови ПВС № 3 від 26 квітня 2002 р.

Разом з тим, слід мати на увазі, що у вказаній постанові питання про правовий ста¬тус пневматичної зброї, пристроїв для стрільби газовими, гумовими та іншими аналогіч¬ними зарядами вирішується стосовно не ст. 257, а статей 262 і 263. Тому відповідні положення не можуть бути прямо застосовані для визначення наявності чи відсутності озброєності як ознаки банди.

Наявність пневматичних чи газових рушниць, пістолетів, револьверів, метальних, електрошокових чи інших аналогічних пристроїв має враховуватися як озброєність банди за умови, що вони належать до типів, використання яких громадянами потребує спеціа¬льного дозволу (зокрема пневматична зброя зі швидкістю польоту кулі понад 100 м/сек, газові пістолети і револьвери, газові балони, споряджені газом нервово-паралітичної дії). Використання бандитами зброї, на яку в установленому порядку видано дозвіл, не виключає озброєності банди.

За суб'єктивною ознакою озброєність банди передбачає, що про наявність зброї і готовність її застосувати знають інші члени банди.

Мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб означає, що банда прагне досягнути злочинного результату за допомогою насильства або ство¬рення реальної загрози його застосування, діяти раптово, агресивно.

Таким чином, вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів щодо бандитизму означає, що вони полягають у нападах - вчиненні розбоїв, грабежів, насильства над особою тощо.

3. Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення трьох альтернативних дій:

1) організацію банди;

2) участь у банді;

3) участь у нападі, вчинюваному бандою.

Організація банди та участь у банді за своїми суттєвими ознаками не відрізня¬ються від аналогічних дій, які є ознаками злочину, передбаченого ст. 255. При цьому організатор або учасник банди не обов'язково повинні брати участь у вчинюваних бан¬дою нападах.

Участь у нападі, вчинюваному бандою, означає виконання дій, які становлять

636

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ ЇХ

собою напад, зокрема застосування насильства чи створення реальної загрози його за¬стосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до окремих громадян. Участь у нападі, вчинюваному бандою, можуть брати як члени цієї злочинної організа¬ції, так і інші особи, які не є учасниками банди. Таким чином, відповідальність за бан¬дитизм (як виконавці) можуть нести й особи, які не вступили до банди. У випадку, коли особа не виконує об'єктивну сторону нападу, а сприяє банді в інший спосіб (надає транспорт, переховує бандитів тощо), вона підлягає відповідальності як пособник бан¬дитизму.

Участь у нападі, вчинюваному бандою, має місце й тоді, коли в конкретному епізо¬ді брали участь лише окремі її члени (тобто, не банда у повному складі), навіть один бандит за умови, що відповідне сприяння цьому нападові здійснювала банда як злочин¬не об'єднання. При цьому використання зброї в процесі нападу не є обов'язковим.

4. Суб'єктом бандитизму є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується умисною виною та спеці¬альною метою - здійснення нападів на підприємства, установи, організації чи на окре¬мих громадян. При цьому винний повинен усвідомлювати, що його діяльність пов'язана з бандою, розуміти свою конкретну роль у ній. Розуміючи ці ознаки, особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, а також передбачає настання наслідків у вигляді загрози громадській безпеці, оскільки знає, що суттю банди є здійс¬нення нападів. Крім того, винний бажає або свідомо допускає настання таких наслідків.

6. Окремі злочини, вчинені в ході бандитизму, кваліфікуються за сукупністю ст. 257 та відповідних статей Особливої частини КК про відповідальність за посягання проти особи, власності, авторитету органів державної влади тощо.

Незаконне заволодіння чи незаконне придбання вогнепальної зброї, вибухових при¬строїв з метою використання при бандитизмі слід кваліфікувати за сукупністю зі ст. 262 або ч. 1 ст. 263.

Постанова ЛВС № 9 від 7 липня 1995 р. «Про судову практику в справах про бандитизм».

Постанова ПВС № 3 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» (пункти 2~4, 7, 26).

Стаття 258. Терористичний акт

1. Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу

чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або

заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо

такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування на¬

селення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з ме¬

тою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами

державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами

цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення

уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного

(терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,

або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяж¬

ких наслідків,-

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели

до загибелі людини,-

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 258

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

637

4. Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівницт¬

во такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, ор¬

ганізаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи

чи терористичної організації-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

5. Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене

в частині четвертій цієї статті, особа, крім організатора і керівника, яка доб¬

ровільно повідомила про нього правоохоронний орган і сприяла припиненню

існування або діяльності терористичної групи чи організації або розкриттю

злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи ор¬

ганізації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

1. Під тероризмом звичайно розуміють залякування населення і органів влади з ме¬

тою досягнення злочинних намірів. Він полягає у погрозі насильством, підтриманні

стану постійного страху з метою досягнути певних політичних чи інших цілей, спону¬

кати до певних дій, привернути увагу до особи терориста або організацій, які він пред¬

ставляє. Заподіяння чи загроза заподіяння шкоди є своєрідним попередженням про мо¬

жливість спричинення більш тяжких наслідків, якщо вимоги терористів не буде спри¬

йнято. Характерною ознакою тероризму є його відкритість, коли про мету заподіяння

шкоди чи погрози, про вимоги широко розголошується.

КК містить низку норм, які встановлюють відповідальність за різні акти тероризму (зокрема, це статті 258, 259, 266).

2. Об'єктом злочину, передбаченого ст. 258, є громадська безпека від проявів теро¬ризму.

3. Об'єктивна сторона злочину може проявитися у таких формах:

1) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали не¬безпеку для життя чи здоров'я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи на¬стання інших тяжких наслідків;

2) погроза вчинення зазначених дій (ч. 1 ст. 258);

3) створення терористичної групи чи терористичної організації;

4) керівництво такою групою чи організацією;

5) участь у ній;

6) матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терорис¬тичної групи чи терористичної організації (ч. 4 ст. 258).

Під застосуванням зброї при вчиненні терористичного акту слід розуміти її вико¬ристання за цільовим призначенням - здійснення вибухів, прицільних пострілів чи хао¬тична стрільба в місцях знаходження людей, нанесення ударів холодною зброєю.

Про поняття підпалу і вибуху див. коментар до ст. 113.

Інші дії, які створювали небезпеку- це вчинки, внаслідок яких виникала реальна загроза настання наслідків у вигляді смерті чи завдання тілесних ушкоджень, знищення чи пошкодження майна, перерви руху транспортних засобів, роботи підприємств, уста¬нов, організацій. До них, зокрема, відноситься застосування отруйних чи сильнодіючих речовин, затоплення, руйнування висотних споруд, а також гребель та інших гідротех¬нічних споруд, поширення збудників заразних хвороб тощо.

Про поняття погрози див. коментар до статей 127, 152.

Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою органЬацією, участь у терористичній органЬації, матеріальне, організацій¬не чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терорис¬тичної організації за своїм змістом збігаються з аналогічними діями щодо злочинних організацій та організованих груп (див. коментар до статей 28 і 255).

Відмінність між терористичною групою і терористичною організацією полягає в тому, що терористична група створюється для вчинення конкретного терористичного акту чи кількох таких актів, а терористична організація має діяти невизначений час,

638

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ IX

займатися терористичною діяльністю постійно, до досягнення певної мети. Діяння ж, які вчиняються у зв'язку з організованою терористичною діяльністю, за своїм змістом аналогічні тим, що виконуються стосовно інших видів злочинних організацій.

Створення небезпеки для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 258) полягають у та¬ких змінах в навколишньому світі, коли виникає реальна загроза, високий ступінь ймо¬вірності заподіяння дійсної шкоди життю чи здоров'ю особи, власності, нормальному функціонуванню транспорту, зв'язку, забезпеченню споживачів водою, енергією, про¬дуктами харчування тощо. Реальність загрози визначається з урахуванням місця та часу терористичного акту, наявності людей чи матеріальних цінностей, використовуваних знарядь та засобів, їх вражаючих властивостей і потужності тощо.

4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона терористичного акту характеризується прямим умислом і хоча б однією спеціальною метою, зазначеною в диспозиції ч. 1 ст. 258: а) порушення громадської безпеки, залякування населення; б) провокація воєнного конфлікту, міжна¬родного ускладнення; в) вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій ор¬ганами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами; г) привернення уваги гро¬мадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 258, характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікованими видами терористичного акту є: 1) вчинення його повторно;

2) вчинення його за попередньою змовою групою осіб; 3) заподіяння ним значної май¬

нової шкоди; заподіяння ним інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 258), а особливо квалі¬

фікованим - загибель людини.

Повторність має місце при вчиненні терористичного акту особою, яка раніше вчинила такий же закінчений злочин або ж перерваний на стадії готування чи замаху і знову вчинила посягання, передбачене ст. 258.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї.

Заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків має місце при настанні наслідків у вигляді знищення чи пошкодження майна, заподіянні реальної шкоди, загроза якої передбачена ч. 1 ст. 258. Те, що майнова шкода є значною, а інші наслідки - тяжкими, визначається з урахуванням вартості майна, затрат на відвернення загрози чи ліквідацію збитків, кількості осіб, які потерпіли внаслідок акту тероризму, характеру і розміру заподіяної їм матеріальної, моральної та іншої шкоди тощо. До тяж¬ких наслідків належить і заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одному по¬терпілому.

Загибель людини передбачає смерть хоча б однієї особи.