1. Об'єктом злочину, передбаченого ст. 293, є порядок поведінки в громадських

місцях груп людей. Він є важливим елементом усього громадського порядку. Групо¬

вий характер посягання значно підвищує суспільну небезпеку відповідних дій, які

при вчиненні однією особою звичайно не ведуть до відповідних наслідків і не тягнуть

за собою кримінальної відповідальності (про це свідчить, зокрема, порівняння санк¬

цій ст. 293 та 296).

Порядок поведінки в громадських місцях груп людей передбачає наявність писаних та неписаних (моральних, звичаєвих) правил поведінки, яких слід дотримуватися при значній скупченості людей, а також результат дотримання цих правил. Вони охоплю¬ють необхідність виконання законних вимог представників влади та адміністрації під¬приємств, установ, організацій, де відбуваються масові заходи, неперешкодження нор¬мальній діяльності закладів торгівлі, культури, спорту, транспорту, державних установ, а також праці, відпочинку, пересуванню інших осіб тощо.

Групові дії, які порушують громадський порядок,- це дії значної кількості осіб, звичайно кількох десятків чи навіть сотень. Але, на відміну від масових заворушень, число учасників групового порушення громадського порядку дій у ході вчинення цього злочину істотно не збільшується, вони не зростають кількісно і не перетворюються якіс¬но на активні посягання проти правоохоронюваних благ. При цьому переважна частина натовпу веде себе пасивно, лише виконуючи вказівки окремих організаторів та активіс¬тів. Сам же громадський порядок порушується через поведінку учасників групи -їхню відмову звільнити приміщення чи певну територію, ігнорування розпоряджень адміністрації чи представників влади, відмову припинити такі, що проводяться з пору¬шенням встановленого порядку, мітинг, пікетування, демонстрацію тощо.

2. Об'єктивна сторона злочину включає в себе як обов'язкові ознаки діяння, нас¬

лідки та причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Діяння при вчиненні злочину, передбаченого ст. 293, виконується, як правило, шля¬хом дії і полягає в:

1) організації групових дій, що призвели до грубого порушення громадського по¬рядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи орга¬нізації; / 2) активній участі у них.

694

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ XII

Під організацією вказаних групових дій розуміється давання вказівок, розпоря¬джень, розробка планів поведінки, розподіл обов'язків між учасниками тощо. Внаслі¬док діяння організатора виникає, розпочинається групове порушення громадського по¬рядку або ж здійснюється керівництво діями групи.

Активна участь у таких діях полягає у виконанні вказівок організатора, закликах до учасників натовпу вчиняти певні дії, особистому їх виконанні, зокрема з метою по¬вести за собою, показати приклад іншим учасникам групових дій тощо.

Не виключається вчинення цього злочину і шляхом бездіяльності. Вона, зокрема, може мати місце, коли організатор або активний учасник дій не вживають заходів до припинення порушень громадського порядку іншими учасниками, які вони спричинили своїми попередніми діями. Такі особи несуть відповідальність і за дії натовпу, які три¬вають після їх активної поведінки. Обов'язок вчинити певні дії по припиненню пору¬шень громадського порядку випливає з попередньої поведінки, можливість їх вчинення визначається такими обставинами, як фізична змога вплинути на групу, доступність засобів зв'язку, наявність осіб, через які можна передати розпорядження, тощо.

Наслідки злочину можуть полягати у: 1) грубому порушенні громадського порядку, 2) суттєвому порушенні роботи транспорту, підприємства, установи чи організації.

Грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання встановлених пра¬вил поведінки у громадських місцях. Оцінювати порушення як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, важливості нормальної діяльності відповідних об'єктів, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо.

Суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організа¬ції полягає у припиненні їх нормальної роботи на певний час. Це - порушення графіку руху, зачинення магазинів, закладів громадського харчування, зрив занять у навчаль¬них закладах, зупинення виробництва. Суттєвість порушення визначається з урахуван¬ням його тривалості, кількості осіб, нормальна робота, навчання, відпочинок або пере¬везення яких порушені, а також розміру заподіяних матеріальних збитків тощо.

Причинний зв'язок між поведінкою організаторів та активних учасників групового порушення громадського порядку і наслідками, вказаними в диспозиції ст. 293, харак¬теризується наявністю проміжної ланки - поведінки групи, учасники яких безпосеред¬ньо і спричинюють відповідну шкоду. Тому для констатації причинного зв'язку в ана¬лізованому складі злочину слід встановити наявність обох його ланок, довести що: 1) діяння винного викликало відповідну поведінку натовпу; 2) передбачені ст. 293 на¬слідки спричинені саме груповими діями.

3. Суб'єкт злочину загальний.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Стаття 294. Масові заворушення

1. Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством

над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель

або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам

влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як

зброя, а також активна участь у масових заворушеннях -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

2. Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких

наслідків,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

І. Основним безпосереднім об'єктом масових заворушень є громадський порядок. Додатковим обов'язковим об'єктом цього злочину - залежно від конкретної форми йо¬го прояву - є життя та здоров'я особи, конституційні права людини і громадянина, вла¬сність, порядок управління або громадська безпека.

Стаття 295

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

695

2. Масові заворушення - це завжди дії юрби, яка діє стихійно, хоча може бути й ке¬рованою цілком, чи в окремих своїх частинах. Така юрба веде себе агресивно. її учас¬ники вчиняють дії, які визнаються злочинами і при їх виконанні однією особою.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає в:

1) організації масових заворушень;

2) активній участі у них.

ОрганЬація масових заворушень - це об'єднання людей для участі у масових заво¬рушеннях, керівництво натовпом, підбурювання до вчинення дій, які становлять собою масові заворушення, провокаційні дії, вчинені з метою викликати відповідну поведінку великих груп людей. Способи організації масових заворушень можуть бути різноманіт¬ними (виступ на мітингах, оголошення відповідних звернень, розробка планів по збу¬рюванню натовпу, розподіл ролей серед окремих учасників масових заворушень тощо).

Під активною участю у масових заворушеннях розуміють безпосереднє вчинення дій, в яких виражаються масові заворушення (їх вичерпний перелік наведено в диспо¬зиції ч. 1 ст. 294), виконання вказівок організаторів і залучення до цього інших осіб.

Насильство над особою означає фізичний вплив на організм потерпілого, який по¬лягає у заподіянні тілесних ушкоджень, побоях, позбавленні або обмеженні волі, зґвал¬туванні, вбивстві тощо. Погроми - це виступи проти якоїсь групи населення, які супро¬воджуються руйнуванням і пограбуванням майна, насильницьким вигнанням людей, масовими вбивствами. Насильницьке виселення громадян - це примусові, поєднані із застосуванням насильства дії, внаслідок яких громадян примушують покинути займане житло чи взагалі виселитися з певного населеного пункту, місцевості.

Про поняття підпалу, знищення майна, захоплення будівель або споруд, опору представникам влади див. коментар, відповідно, до статей 113, 194, 341, 342.

У ст. 294 під опором представникам влади b застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, розуміється активна фізична протидія здійсненню представникові влади своїх повноважень, поєднана із здійсненням пострі¬лів на враження, в повітря чи землю, нанесенням ударів холодною зброєю, а також ін¬шими предметами, придатними для враження живої сили (залізні прути, каміння, газові балончики), та погроза зброєю чи вказаними предметами.

Складом злочину, передбаченого ст. 294, охоплюється вчинення менш небезпечних, ніж цей злочин, посягань. При вчиненні умисного вбивства в ході масових заворушень вчинене кваліфікується за сукупністю ст. 294 та відповідних статей Особливої частини КК (статті 112, 115, 348, 379, 400, 443).

Злочин вважається закінченим з моменту початку масових заворушень - вчинення конкретних актів насильства, погромів тощо.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Психічне ставлення винного до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 294, може характеризуватися умислом або необережністю.

6. Кваліфіковані види злочину мають місце, коли масові заворушення призвели до: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.

Під загибеллю людей розуміється заподіяння смерті двом або більше особам. До інших тяжких наслідків належать, зокрема, заподіяння одному потерпілому смерті чи хоча б одному тяжкого тілесного ушкодження.

Стаття 295. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку

Публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення буді¬вель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують гро¬мадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту -

696 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ XII

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об'єкт цього злочину — громадський спокій. Проголошення закликів до вчинен¬ня дій, що загрожують громадському порядку, породжує обстановку тривоги і навіть паніку в населення, особливо тих його прошарків, яким загрожує заподіяння шкоди внаслідок вчинення таких дій; дезорганізує роботу органів управління, призводить до порушення нормального режиму праці, навчання, відпочинку широких кіл населення.

2. Об'єктивна сторона злочину включає одну обов'язкову ознаку- діяння. Воно виражається лише активною поведінкою - дією, яка може полягати в:

1) публічних закликах до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян;

2) розповсюдженні матеріалів такого змісту;

3) виготовленні таких матеріалів;

4) їх зберіганні.

Про поняття публічних закликів, матеріалів та їх розповсюдження див. коментар до ст. 109. Виготовлення матеріалів охоплює як авторство (створення текстів, сюжетів, виготовлення оригіналів), так і тиражування чи розмноження відповідної продукції. Зберігання означає утримання матеріалів, які згодом мають бути розповсюдженими, в безпеці, в цілості - недопущення пошкодження таких матеріалів внаслідок дії природ¬них чи технічних факторів, убезпечення їх від сторонніх осіб тощо.

Закінченим злочин є з моменту проголошення закликів або ж з моменту початку розповсюдження, виготовлення чи зберігання відповідних матеріалів.

3. Суб'єкт злочину загальний.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Крім того,

злочин у формі, виготовлення чи зберігання відповідних матеріалів характеризується

спеціальною метою - подальшого розповсюдження вказаних матеріалів.

Стаття 296. Хуліганство

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів

явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю

чи винятковим цинізмом,-

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони

були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язані з опором

представникові влади або представникові громадськості, який виконує

обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припи¬

няли хуліганські дії,—

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, як¬

що вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого

предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для на¬

несення тілесних ушкоджень,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. (Стаття 296 зі змінами, внесеними згідно з Законом N9 3075-111 від 07.03.2002 р.).

Стаття 296

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

697

1. Основний безпосередній об'єкт хуліганства - громадський порядок. Його додат¬

ковим факультативним об'єктом можуть виступати здоров'я особи, авторитет органів

державної влади, громадська безпека.

КК не пов'язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Та¬ким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі). Однак вчи¬нення хуліганських дій у присутності інших людей, в обстановці проведення публічно¬го заходу (покладення квітів до пам'ятника, концерт тощо) є однією з ознак, яка вказує на грубість порушення громадського порядку.

2. Об'єктивна сторона хуліганства в КК не конкретизована. Аналіз диспозиції

ст. 296 свідчить, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є лише

вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в грубому порушенні громадського порядку,

яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, безладній стрілянині, використанні сильнодіючих речовин з метою зірвати проведення масового заходу, про¬явах безсоромності, знущанні над безпорадними людьми тощо. Тобто хуліганство може виражатися у вчиненні діянь, які передбачені іншими статтями Особливої частини КК або КАП. Ознакою об'єктивної сторони хуліганства такі діяння стають з урахуванням місця, часу й обстановки, інших об'єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення.

Кримінально караним є грубе порушення громадського порядку. Грубість пору¬шення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Таким чином, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з пося¬ганням на інші правоохоронювані цінності, задля збереження яких підтримується гро¬мадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль.

3. Суб'єктом хуліганства є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

4. Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за раху¬нок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, держа¬ві. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевид¬ною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.

5. Кваліфікований вид хуліганства (ч. 2 ст. 296) наявний, коли дії, передбачені ч. 1

ст. 296, вчинено групою осіб. Про поняття вчинення злочину групою осіб див. ст. 28 і

коментар до неї.

Особливо кваліфікованими видами хуліганства є: 1) вчинення його особою, ра¬ніше судимою за хуліганство; 2) хуліганство, пов'язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського по¬рядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (ч. З ст. 296); 3) вчинення його із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296).

Особа, раніше судима за хуліганство,- це особа, яка має непогашену чи незняту судимість за вчинення злочину, передбаченого ст. 296 КК 2001 p., або злочину, перед¬баченого ст. 206 КК 1960 р.

Про поняття опору див. коментар до ст. 342, про поняття застосування зброї - ко¬ментар до ст. 146, а про поняття вогнепальної та холодної зброї - коментар до ста¬тей 262, 263, 410.

Предметами, спеціально пристосованими або заздалегідь заготовленими для на¬несення тілесних ушкоджень, є будь-які речі, що не належать до зброї, які видозмінені

698

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ XII

чи спеціально знаходилися у винного з метою завдання тілесних ушкоджень під час хуліганства (металевий прут, камінь, розбита пляшка тощо). Такі предмети можуть пристосовуватися із вказаною метою і в ході хуліганства. Водночас аналізована ознака відсутня, якщо під час хуліганства використовуються предмети, які підібрані на місці вчинення злочину і при цьому не пристосовувалися для заподіяння тілесних ушко¬джень.

Постанова ПВС № 3 від 28 червня 1991 р. «Про судову практику в справах про хуліганство».

Стаття 297. Наруга над могилою

Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного, а також викрадення предметів, що знаходяться в місці по¬ховання або на трупі, -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів грома¬дян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Об'єкт злочину - моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання. Цей злочин заподіює моральну шкоду насамперед рідним і близьким померлих, порушує громадський спокій, може викликати міжетнічні та між¬конфесійні конфлікти, негативно впливає на виховання підлітків. Ставлення до помер¬лих чи не найбільш яскраво показує різницю між цивілізацією і дикістю, в ньому відо¬бражається і ставлення особи до інших соціальних цінностей.

2. Предметами злочину є: 1) могила; 2) інше місце поховання; 3) труп; 4) урна з прахом; 5) предмети, що знаходяться в місці поховання або на трупі.

Могила включає яму для поховання тіла померлого, а також насип, споруди (хрест, стела, камінь) над місцем поховання. Інше місце поховання — це склеп, мавзолей, ме¬моріальна стіна з прахом померлих, частина шахти, корабель чи літак з тілами загиблих тощо. Труп - це тіло померлого, як ціле, так і розчленоване, чи його окремі частини. Труп виступає предметом злочину незалежно від його стану («свіжий», бальзамований, муміфікований). Під урною з прахом покійного розуміється посудина, звичайно у фор¬мі вази, для зберігання праху померлого, який піддано спаленню, або ж праху, зібрано¬го на місці давнього поховання. Предмети, що знаходяться в місці поховання або на трупі,- це будь-які речі, які перебувають в могилі чи на ній, в іншому місці поховання (одяг, індивідуальні речі та прикраси, ордени і медалі, труна, вінки, світильники, вази тощо).

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у:

1) нарузі над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного;

2) викраденні предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі.

Наруга - це образливе ставлення, грубе знущання, демонстрація зневаги до місця поховання чи праху покійного. Способи вчинення наруги в законі не визначені. Це можуть бути: осквернення, у т. ч. шляхом вчинення непристойних надписів, малюнків, виливання нечистот; руйнування надмогильних споруд; розкопування місця поховання, розчленування трупа чи його знищення, зривання одягу. Наруга характеризується як об'єктивним моментом - вчиненням щодо праху чи місця поховання певних діянь, так і суб'єктивним - прагненням зневажити пам'ять про померлого, продемонструвати своє негативне ставлення до суспільних принципів, які панують у цій сфері. Наруга пере¬важно вчиняється шляхом дії. Однак не можна виключати її вчинення і через бездіяль¬ність, наприклад, невтручання в поведінку свійських тварин, які, наприклад, розрива¬ють могилу, справляють на ній природні потреби.

Викрадення відповідних предметів - це протиправне їх вилучення і звернення на

Стаття 298

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

699

свою користь чи користь інших осіб. Сюди належать, зокрема, демонтаж і наступний продаж могильних загорож, пам'ятників, плит, а також вінків, квітів, лампад, які знахо¬дяться на могилі.

Діяння, передбачене ст. 297, відсутнє, якщо у встановленому порядку здійснюються ексгумація трупа, перенесення могили на інше місце, впорядкування місця поховання, а також якщо певні дії з трупом не становлять собою наруги (наприклад, мотивом розч¬ленування трупа є приховування вчиненого вбивства).

Момент закінчення злочину визначається з урахуванням змісту вчинюваного діян¬ня. Якщо воно полягає у нарузі, то закінченим цей злочин є відтоді, коли виконане діяння достатньо вказує на наявність її об'єктивних і суб'єктивних ознак. Коли ж діяння виражається у викраденні, то злочин закінчений з моменту набуття винним можливості розпорядитися викраденим на власний розсуд (сховати, продати, подарувати тощо).

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона аналізованого злочину характеризується умислом.

Стаття 298. Знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єк¬тів культурної спадщини та самовільне проведення пошу¬кових робіт на археологічній пам'ятці

1. Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження пам'яток -

об'єктів культурної спадщини -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо пам'яток національного значення,-

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені з

метою пошуку рухомих предметів, що походять із об'єктів археологічної спад-

щини,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

4. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені

службовою особою з використанням службового становища,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. (Стаття 298 в редакції Закону № 1626-IV від 18.03.2004 р.)

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - моральні засади суспільства в частині ставлення до пам'яток - об'єктів культурної спадщини. Його додатковим обов'язковим об'єктом є право власності.

2. Предмет злочину становлять пам'ятки - об'єкти культурної спадщини. Вони характеризуються такими рисами: а) є нерухомими культурними цінностями - це місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними території чи вод¬ні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти неза¬лежно від стану збереженості; б) донесли до нашого часу цінність з антропологічного, археологічного, естетичного, етнографічного, мистецького, наукового чи художнього погляду; в) зберегли свою автентичність; г) взяті державою під спеціальну охорону, свідченням чого є рішення компетентного органу про віднесення їх до об'єктів культур¬ної спадщини національного або місцевого значення і занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

3. Об'єктивна сторона аналізованого злочину як обов'язкові ознаки включає діян¬ня, наслідки та причинний зв'язок між ними.

Діяння при вчиненні злочину, ст. 298, вчиняється шляхом дії або бездіяльності, які полягають у незаконному внесенні в пам'ятку - об'єкт культурної спадщини негатив¬них змін, внаслідок яких зменшується чи втрачається їхня антропологічна, археологіч¬на, естетична, етнографічна, мистецька, наукова чи художня цінність - відбувається їх

700

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ ХП

знищення, руйнування або пошкодження. Спосіб вчинення діяння в законі не вказаний. Це може бути підпал, затоплення, розрізування, розбивання тощо.

Наслідки даного злочину в диспозиції ст. 298 позначені тими ж термінами, що й діяння і стосовно пам'яток - об'єктів культурної спадщини вони означають, від¬повідно:

1) знищення - приведення їх до такого стану, коли пам'ятку неможливо відновити, повністю втрачається її цінність;

2) руйнування — заподіяння значних ушкоджень, через що пам'ятка втрачає свою цінність, але може бути відновлена;

3) пошкодження - зниження антропологічної, археологічної, естетичної чи іншої цінності пам'ятки.

4. Суб'єкт злочину, передбаченого частинами 1, 2 і 3 ст. 298,-загальний.

5. Суб'єктивна сторона аналізованого злочину характеризується умисною виною. При доказуванні умислу важливо встановити, що винний знав про те, що відповідний об'єкт є пам'яткою - об'єктом культурної спадщини.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 298) є вчинення його щодо пам'яток -об'єктів культурної спадщини національного значення; а особливо кваліфікуючими ознаками - вчинення його: 1) з метою пошуку рухомих предметів, що походять з об'єктів археологічної спадщини (ч. З ст. 298); 2) службовою особою з використанням службового становища (ч. 4 ст. 298).

Під рухомими предметами, що походять з об'єктів археологічної спадщини, розу¬міються рухомі культурні цінності з антропологічного, археологічного чи етнографіч¬ного погляду. У ч. З цієї статті йдеться, наприклад, про руйнування старовинного місця поховання з метою пошуку золотих прикрас, зброї тощо. Про поняття службової особи і використання службового становища див. Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК, ст. 364 і коментар до неї.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р. Закон України «Про охорону археологічної спадщини» від 18 березня 2004 р. Положення про Державний реєстр національного культурного надбання. Затверджене постановою KM № 466 від 12 серпня 1992 р.

Стаття 299. Жорстоке поводження з тваринами

1. Знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене із за¬

стосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацьку-

вання зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих

мотивів,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього,-

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

1. Об'єкт злочину - моральні засади суспільства в частині ставлення до тварин. Не¬безпека цього злочину полягає в тому, що жорстокість, виявлена щодо тварин, стає нормою поведінки, поширюється і на взаємини з людьми, відіграє негативну роль у вихованні молоді.

2. Предметом злочину є тварини, що належать до хребетних. Хребетні - це здатні рухатися і відчувати живі організми, які мають спинний хребет, утворений ланцюгом кісток або хрящів, що йде вздовж спини і містить у собі спинний мозок. До них нале¬жать риби, птахи, сухопутні істоти. Предметом аналізованого злочину можуть бути як дорослі особини, так і молодняк, домашні (кіт, собака), дикі (вовк, лисиця, орел), сіль-

Стаття 300

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

701

ськогосподарські (корова, кінь) тварини. Не мають кримінально-правового значення наявність чи відсутність у таких тварин господарів, їх перебування у стані природної свободи чи в неволі, господарське призначення, стан організму тощо. Злочин може вчинятися як стосовно тварин, які перебувають у власності винного, так і будь-яких інших (належних іншим власникам, безгосподарних, диких).

3. Об'єктивна сторона злочину може виражатися у двох формах:

1) знущання над тваринами;

2) нацькування тварин одна на одну.

Обов'язковою ознакою складу злочину у першій із його форм, альтернативно, є ознака об'єктивної сторони - спосіб (застосування жорстоких методів), або ознака суб'єктивної сторони - хуліганський мотив. Проте ці дві ознаки можуть проявлятися одночасно.

Знущання, вчинене із застосуванням жорстоких методів, означає завдання тварині болю, страждань шляхом нанесення ударів, заподіяння ушкоджень, позбав¬лення їжі або води, впливу термічних факторів, хімічних речовин тощо. Жорстокі ме¬тоди полягають у безжальному поводженні з твариною, тривалому впливі на неї з ме¬тою отримання хворобливого самозадоволення від спостерігання за стражданнями тварини.

Нацькування тварин одна на одну - це дії, спрямовані на те, щоб примусити бити¬ся, кусатися, іншим чином змагатися тваринам між собою.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Хуліганський мотив є однією з альтернативних ознак складу злочину. Поняття хуліганського мотиву відпові¬дає поняттю мотиву явної неповаги до суспільства (див. коментар до ст. 296).

6. Кваліфікований вид жорстокого поводження з тваринами має місце, коли такі дії вчинено j присутності малолітнього, тобто особи, яка не досягла 14-річного віку. При цьому потрібно, щоб винний усвідомлював факт присутності малолітнього, знав, що малолітній розуміє факт жорстокого поводження з тваринами.

Закон України «Про тваринний світ» в редакції від 13 грудня 2001 р.

Стаття 300. Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості

1. Ввезення в Україну творів, що пропагують культ насильства і жорстокос¬

ті, з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, пере¬

везення чи інше переміщення з тією самою метою або їх збут чи розповсю¬

дження, а також примушування до участі в їх створенні -

караються штрафом до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до¬ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією творів, що пропагують культ насиль¬ства і жорстокості, засобів їх виготовлення та розповсюдження.

2. Ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильст¬

ва і жорстокості, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них

творів, що пропагують культ насильства і жорстокості,-

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів до¬ходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, з конфіскацією кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, засобів її виготовлення і демонстрування.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони

вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, а також примушу¬

вання неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ на¬

сильства і жорстокості,-

. J2 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ XII

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з позбав¬ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією творів, кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, засобів їх виготовлення і демон¬стрування.

1. Об'єкт злочину - моральні засади суспільства в частині розповсюдження інфор¬мації про прийнятні способи поведінки людей, засоби вирішення конфліктів. Інтересам суспільства відповідає обмеження в поширенні серед населення чи навіть повна відсут¬ність творів, у яких вихваляються, видається за норму поведінки застосування грубої фізичної сили, розправа над потерпілим, катування і навіть заподіяння смерті. Такі тво¬ри деформують психіку людей, особливо молоді, сприяють зростанню злочинності.

2. Предметом злочину є твори, що пропагують культ насильства і жорстокос¬ті. Ці твори характеризуються такими ознаками: а) становлять собою матеріальний предмет, тобто матеріалізовані у формі писаних чи відповідно розмножених (надруко¬ваних) текстів, фільмів, магнітофонних записів, комп'ютерних програм на носіях інфор¬мації; б) їхній зміст полягає у демонстрації актів насильства і жорстокості (сцени та епізоди з проявами садизму, тортур, катування, смакуванням страждань жертви, без-жальності тощо в таких творах становлять головну частину сюжету); в) призначаються для пропаганди культу насильства і жорстокості. Це означає, що відповідні прояви не засуджуються, а видаються за поведінку правильну і таку, яка заслуговує на насліду¬вання, поширення. Оскільки пропаганда передбачає поширення і роз'яснення певних положень серед широких верств, то предметом даного злочину є лише твори, призна¬чені для збуту або розповсюдження, а не для власного використання; г) не мають іншо¬го призначення - наукового, історичного тощо. Не можуть, наприклад, визнаватися предметом виготовлення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, дані оперативних зйомок, які провадяться працівниками правоохоронних органів. Про по¬няття твору див. коментар до ст. 176.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає в таких діях щодо творів, які пропагують культ насильства і жорстокості: 1) ввезення в Україну; 2) виготовлення; 3) зберігання; 4) перевезення; 5) інше переміщення; 6) збут; 7) розповсюдження; 8) примушування до участі в їх створенні.

Ввезення в Україну - це дії, у ході яких вказані твори переміщуються через держав¬ний або митний кордон на територію України. їх виготовлення включає як авторство (створення заново чи внесення змін у вже існуючий твір), так і відтворення, розмно¬ження таких творів - друкування, зняття копій, монтаж. Про поняття зберігання див. коментар до ст. 263. Перевезення чи інше переміщення - це зміна місця знаходження, доставляння з одного місця в інше транспортними засобами, шляхом здавання для пе¬ресилання поштою, кур'єрським зв'язком, перенесення пішки. Під збутом розуміється оплатна передача іншій особі, включаючи продаж, обмін, як плату за виконану роботу чи надані послуги, а під розповсюдженням - безоплатна передача іншим особам, включаючи дарування, передачу у спадок, надання в тимчасове користування.

Примушування до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, означає вплив на інших осіб шляхом застосування фізичного або пси¬хічного впливу з метою добитися того, щоб вони виступили авторами (заново написали книгу, сценарій, внесли відповідні зміни до існуючих), іншим чином взяли участь у ви¬никненні твору (виступили акторами, режисерами, операторами фільму тощо).

Момент закінчення цього злочину визначається з урахуванням характеру виконува¬ної дії. Закінченим злочин є відтоді, коли дію виконано повністю.

4. Суб'єкт злочину загальний. Відповідальність за збут неповнолітнім чи розпо¬всюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості (ч. 2 ст. 300), несуть особи, які досягли повноліття.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною та метою збуту

Стаття ЗОЇ

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

703

чи розповсюдження творів, що пропагують культ насильства та жорстокості. Така мета має місце, коли вказані твори призначені для оплатної або безоплатної передачі іншим особам. Для примушування до участі у створенні вказаних творів зазначена мета не є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони.

6. Кваліфікований вид злочину має місце у разі, якщо: 1) предметом злочину була кіно- та відеопродукція, що пропагує культ насильства і жорстокості; 2) твори, що про¬пагують культ насильства і жорстокості, збуто неповнолітнім чи розповсюджено серед них (ч. 2 ст. 300), а кваліфікованим видом примушування до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, є таке примушування, якщо воно вчи¬нене щодо неповнолітніх (ч. З ст. 300).

Під такою, що пропагує культ насильства і жорстокості, кіно- та відеопродукцією розуміються кіно- та відеоплівки, комп'ютерні дискети та інші цифрові носії інформа¬ції, на яких містяться цілі фільми чи окремі фрагменти фільмів відповідного змісту і призначення.

Неповнолітніми є особи, які не досягли 18-річного віку.

Особливо кваліфікований вид злочину наявний, якщо відповідні дії, передбачені частинами 1 або 2 ст. 300, вчинено: 1) повторно; 2) за попередньою змовою гру¬пою осіб.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, а про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб - ст. 28 і коментар до неї.

Основи законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 р.

Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р.

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р.

Закон України «Про національний архівний фонд і архівні установи» від 24 грудня 1993 р.

Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996р.

Закон України «Про видавничу справу» від 5 червня 1997 р.

Закон України «Про кінематографію» від 13 січня 1998 р.

Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу .життя громадян. Указ Президента України № 456/99 від 27 квітня 1999р.

Стаття 301. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порно¬графічних предметів

1. Ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографіч¬

ного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, пе¬

ревезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розпо¬

всюдження, а також примушування до участі в їх створенні -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією порнографічних предметів та за¬собів їх виготовлення і розповсюдження.

2. Ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм

порнографічного характеру, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження

серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру,-

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів до¬ходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавлен¬ням волі на той самий строк, з конфіскацією порнографічної кіно- та відео¬продукції, засобів її виготовлення і демонстрування.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчи¬

нені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також примушування

704

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ Ш

неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відео-продукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбав¬ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, засобів їх виготовлення, розповсю¬дження і демонстрування.

\. Об'єкт злочину - моральні засади суспільства в частині розповсюдження інфор¬мації про статеве життя.

2. Предметом аналізованого злочину є твори, предмети або інші зображення пор¬

нографічного характеру, які у назві ст. 301 скорочено визначені як порнографічні пред¬

мети.

Порнографічними предметами є предмети, які: а) становлять матеріальний предмет -річ (книги, фільми, фотопродукція, картини, скульптурні зображення тощо); б) у грубо натуралістичній, вульгарній формі зображають статеве життя людей - статеві органи, сексуальні відносини. Форма зображення цієї сфери життя людей є неприйнятною з погляду суспільної моралі, загальновизнаних правил сором'язливості, прихованості відповідних стосунків від сторонніх осіб; в) призначені для збудження статевої при¬страсті інших осіб, провокування їх статевої агресії. Тому предметом злочину, передба¬ченого ст. 301, є лише твори, інші предмети, призначені для збуту чи розповсюдження, а не для власного користування; г) не мають іншого призначення - мистецького, науко¬вого, просвітницького тощо. Тому не можуть визнаватися предметом даного злочину відповідні ілюстрації в медичній чи юридичній літературі тощо; д) іншими особами (яким вони демонструються чи мають демонструватися) сприймаються саме як порно¬графічні і збуджують статеву пристрасть.