6. Кваліфікуючими ознаками зґвалтування є вчинення його: 1) повторно; 2) осо¬

бою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 153-155 (ч. 2

ст. 152), а особливо кваліфікуючими: 1) вчинення його групою осіб; 2) зґвалтування

неповнолітньої особи (ч. З ст. 152); 3) спричинення особливо тяжких наслідків; 4) зґвал¬

тування малолітньої особи (ч. 4 ст. 152).

Зґвалтування, вчинене повторно, має місце у разі, коли його вчинила особа, яка ра¬ніше вже вчинила зґвалтування (тобто злочин, передбачений ст. 152). Про поняття по¬вторного злочину див. також коментар до ст. 32. У разі вчинення зґвалтування осо¬бою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153—155, за який вона не була засуджена, дії винного треба кваліфікувати за сукупністю злочинів за ч. 2 ст. 152 (якщо відсутні обтяжуючі обставини, передбачені частинами 3 або 4) та від¬повідною частиною статей 153, 154 або 155.

Продовжуване зґвалтування, яким є вчинення двох або більше природних статевих актів з однією і тією ж потерпілою, коли винний діє без значної перерви у часі, що охоп¬люється його єдиним злочинним наміром, виключає ознаку повторності.

Справи про зґвалтування без кваліфікуючих ознак належать до справ так званого

336 Особлива частина Розділ IV

приватно-публічного обвинувачення, а тому можливі процесуальні перешкоди для ква¬ліфікації діяння за ознакою повторності. При вчиненні двох зґвалтувань без обтяжую¬чих обставин приводом до порушення справи за ч. 2 ст. 152 за ознакою повторності є подача скарги потерпілою особою від першого злочину або подача скарг обома потер¬пілими. Якщо потерпіла від першого злочину особа не порушувала питання про притя¬гнення винного до кримінальної відповідальності, то наступне вчинення ним зґвалту¬вання іншої потерпілої особи не може розцінюватись як повторний злочин. За наявнос¬ті скарги про порушення справи лише потерпілого від другого зґвалтування дії винного мають кваліфікуватись (за відсутності інших обтяжуючих обставин) за ч. 1 ст. 152.

При вчиненні двох або більше зґвалтувань, відповідальність за які передбачено різ¬ними частинами ст. 152, а також при вчиненні в одному випадку замаху на зґвалтуван¬ня або співучасті у цьому злочині, а в іншому закінченого зґвалтування, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю вказаних злочинів. Якщо перше і друге зґвалтування, вчинені винним, не містять кваліфікуючих ознак, то остаточна кваліфікація дій особи відбувається лише за ч. 2 ст. 152 за ознакою повторності.

Зґвалтування потерпілої особи без кваліфікуючих ознак, а потім повторне зґвалту¬вання за наявності ознак, вказаних у ч. З або ч. 4 ст. 152, повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152 та, відповідно, частинами 3 або 4 цієї статті. У таких випадках кваліфікація дій винного за ч. 2 ст. 152 не потрібна. Проте вка¬зана ознака має бути зазначена в юридичному формулюванні звинувачення, вона може враховуватись при призначенні покарання. У даному разі сукупність утворюють різно¬види одного і того ж складу злочину, передбачені різними частинами ст. 152.

Неповнолітніми є особи віком до 18 років, а малолітніми - особи, яким на мо¬мент вчинення злочину не виповнилось 14 років.

Зґвалтування, вчинене групою осіб, має місце тоді, коли група з двох або більше співвиконавців діє узгоджено з метою вчинення насильницького статевого акту з од¬нією або декількома потерпілими особами. Група осіб відсутня, якщо декілька суб'єктів ґвалтують одну потерпілу особу, однак не узгоджують при цьому свої дії і не сприяють один одному. Кожен з винних несе у такій ситуації самостійну відповідальність за від¬повідною частиною ст. 152.

На кваліфікацію зґвалтування групою осіб як закінченого злочину для всіх співви¬конавців не впливає те, чи вдалося кожному із ґвалтівників вчинити статевий акт з по¬терпілою особою. Групове зґвалтування є закінченим злочином з моменту початку ста¬тевих зносин хоча б одним із його учасників.

Об'єктивна сторона коментованого складу злочину є складною, не вичерпується статевими зносинами і включає в себе дії (насильство та приведення у безпорадний стан), які можуть бути реалізовані й тими, хто природний статевий акт безпосередньо не вчиняє. Тому як співвиконавство зґвалтування розглядаються і дії особи, яка не вчи¬нила і не мала наміру вчинити статевий акт, але безпосередньо застосувала фізичне на¬сильство, погрозу чи довела потерпілу особу до безпорадного стану з метою зґвалту¬вання її іншою особою. Виконавцем групового зґвалтування виступає і той, хто не зда¬тен бути суб'єктом індивідуального зґвалтування (імпотент, жінка при зґвалтуванні особи жіночої статі тощо), однак може виконати частину об'єктивної сторони злочину. Дії учасників групового зґвалтування потрібно кваліфікувати лише за ч. З ст. 152 без посилання на ст. 27.

Відповідальність учасника групового зґвалтування за ч. З ст. 152 виключається у разі, коли інші його учасники через неосудність, недосягнення 14-річного віку або з інших передбачених законом підстав не були притягнуті до кримінальної відповідаль¬ності. Проте, якщо вказаний учасник не усвідомлював і за обставинами справи не міг усвідомлювати наявність вказаних обставин щодо інших учасників групового зґвалту¬вання, він несе відповідальність за ст. 15 і ч. З ст. 152 відповідно до правил фактичної помилки.

Від зґвалтування, вчиненого групою осіб, потрібно відрізняти співучасть у цьому

Стаття 153 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 337_

злочині, яка не є співвиконавством. Наприклад, за ч. 5 ст. 27 і відповідною частиною ст. 152 як пособництво у зґвалтуванні слід кваліфікувати дії осіб, які сприяють його вчиненню, наприклад, тим, що заманили жертву у місце посягання на неї, придбали речовини, за допомогою яких потерпіла особа приводиться у безпорадний стан, надали для статевих зносин приміщення, застосовували насильство до того, хто намагався пе¬решкодити вчиненню злочину тощо.

Особливо тяжкими наслідками можуть бути визнані смерть або самогубство по¬терпілої особи, втрата будь-якого органу чи його функцій, психічна хвороба або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, переривання вагітності, зараження вірусом імунодефіциту людини. Особливо тяжкі наслідки - оціночне поняття, а тому наведений перелік не може розглядатись як вичерпний.

Особливо тяжкі наслідки можуть бути викликані діями як винної, так і потерпілої осо¬би (наприклад, реакцією останньої на злочин стало те, що вона накладає на себе руки або спричиняє собі тілесні ушкодження, намагаючись уникнути сексуального насильства).

У разі, коли при зґвалтуванні чи замаху на цей злочин смерть потерпілої особи на¬стала внаслідок її власних дій (наприклад, вона вистрибнула з транспортного засобу під час руху й отримала смертельні ушкодження), дії винного охоплюються ч. 4 ст. 152 або ст. 15 і ч. 4 ст. 152 і додаткової кваліфікації за ст. 119 не потребують.

Якщо зґвалтування або замах на зґвалтування поєднані із заподіянням тяжкого тілес¬ного ушкодження, віднесеного до такого не за наслідками (за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння), ці дії повинні розглядатися як прояв особливо тяжких наслідків зґвалтування. Не визнаються особливо тяжкими наслідками при зґвалтуванні дефлорація, вагітність (за винятком випадків, коли є медичні протипоказання до поло¬гів). Свідоме поставлення потерпілої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефі¬циту людини або іншою невиліковною інфекційною хворобою, якщо захворювання після зґвалтування не настало, треба кваліфікувати за сукупністю злочинів - відповід¬ною частиною ст. 152 і ч. 1 ст. 130.

Умисне вбивство ч. 4 ст. 152 не охоплюється. Дії особи, яка в процесі зґвалтуван¬ня чи замаху на цей злочин або відразу після нього вчинила умисне вбивство потер¬пілої особи, кваліфікуються за п. 10 ч. 2 ст. 115 і, відповідно, ст. 15 і ч. 4 ст. 152 або ч. 4 ст. 152.

Якщо з метою приховати зґвалтування чи замах на цей злочин було вчинено умисне вбивство потерпілої особи через деякий час після вчинення зазначеного злочину (за наявності розриву в часі), дії винного слід кваліфікувати за частинами 1, 2 чи 3 ст. 152 або статтями 15 і 152 та за п. 9 ч. 2 ст. 115. У даному разі смерть потерпілої особи не розглядається як прояв особливо тяжких наслідків зґвалтування.

КПК(ст. 27).

Правіша проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів у бюро судово-медичної експертизи. Затверджені наказом МОЗ № 6 від 17 січня 1995 р.

Постанова ПВС від 27 березня 1992 р. № 4 «Про судову практику у справах про зґвалтуван¬ня та інші статеві злочини».

Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини про¬ти .життя та здоров 'я особи» (пункти 14, 26).

Стаття 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприрод¬ним способом

1. Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуван¬ням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

338

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ IV

2. Те саме діяння, вчинене повторно або групою осіб, або особою, яка

раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152 або 154

цього Кодексу, а також вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Те саме діяння, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього, або якщо

воно спричинило особливо тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років. (Стаття 153 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2273-IV від 21.12.2004 р.)

1. Об'єкт цього злочину аналогічний об'єкту злочину, передбаченого ст. 152. Кри¬мінальна караність даної поведінки визначається не так званою неприродністю спосо¬бів задоволення статевої пристрасті, можливою гомосексуальною спрямованістю чи аморальністю дій, описаних у ст. 153, а їх насильницьким характером.

2. Потерпілим від злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка всупереч своїй волі виконує роль сексуального партнера винного. При цьому характеристика потерпі¬лого на кваліфікацію за ст. 153 не впливає (див. також п. 2 коментарю до ст. 152). Якщо особа, яка не досягла 16-річного віку, добровільно бере участь у задоволенні неприрод¬ним способом статевої пристрасті чоловіка або жінки, то дії винного можуть кваліфіку¬ватись заст. 156.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у задоволенні статевої пристрасті непри¬родним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Під задоволенням статевої пристрасті неприродним способом потрібно розумі¬ти будь-які дії сексуального характеру незалежно від їх гетеро- або гомосексуальної спрямованості (крім природного статевого акту), які здатні задовольнити статеву при¬страсть чоловіка або жінки. Це, зокрема, мужолозтво, лесбіянство, орогенітальний кон¬такт (coitus per os) жінки з чоловіком або чоловіка з чоловіком, аногенітальний контакт (coitus per anum) чоловіка з жінкою, сурогатні форми статевих зносин, які імітують природний статевий акт, садистські дії сексуального характеру (наприклад, проникнен¬ня у піхву жінки певним предметом), сексуальний мазохізм, при якому задоволення статевої пристрасті винного відбувається в процесі фізичного мордування потерпілої особи. Під мужолозтвом розуміють один із різновидів чоловічого гомосексуалізму -аногенітальний сексуальний контакт чоловіка з чоловіком. Лесбіянство (жіночий гомо¬сексуалізм) - це форма задоволення статевої пристрасті жінки шляхом вчинення нею різноманітних дій сексуального характеру з особою жіночої статі (наприклад, мастур¬бація, орально-генітальні контакти, вплив на ерогенні зони партнерші за допомогою штучних пристосувань).

Поняття фізичного насильства, погрози його застосування та використання без¬порадного стану потерпшого у коментованому складі злочину за своїм змістом є та¬кими ж, як і при зґвалтуванні (див. коментар до ст. 152).

Злочин визнається закінченим з моменту початку вчинення дії сексуального харак¬теру, спрямованої на задоволення статевої пристрасті. При цьому не вимагається, щоб сексуальний контакт був завершений у фізіологічному розумінні.

4. Суб'єктом злочину є особа чоловічої або жіночої статі (залежно від змісту вчи¬нюваних дій сексуального характеру), якій виповнилось 14 років. Якщо особа, викори¬стовуючи фізичне насильство або погрозу його застосування, бере безпосередню участь у подоланні опору потерпілого або приводить останнього у безпорадний стан і при цьому сама у безпосередній сексуальний контакт з потерпілим не вступає, вона повин¬на визнаватись співвиконавцем насильницького задоволення статевої пристрасті не¬природним способом. Дії такого учасника групи кваліфікуються за ч. 2 ст. 153 без по¬силання на ст. 27 (див. також п. 6 коментарю до ст. 152).

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Заспрямова-

Стаття і 54

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

339

ністю умислу даний склад злочину потрібно відрізняти від інших посягань, наприклад, від замаху на зґвалтування, заподіяння тілесних ушкоджень. Мотиви даного злочину можуть бути такі самі, як і мотиви зґвалтування.

Психічне ставлення винного до особливо тяжких наслідків (ч. З ст. 153) може бути тільки необережним.

Про момент усвідомлення винною особою неповнолітнього чи малолітнього віку потерпілої особи див. коментар до ст. 152.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) групою осіб; 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачений статтями 152 або 154; 4) щодо неповнолітнього або неповнолітньої (ч. 2 ст. 153), а особливо кваліфіку¬ючими: 1) вчинення злочину щодо малолітнього (малолітньої); 2) особливо тяжкі на¬слідки (ч. З ст. 153). За своїм змістом ці ознаки аналогічні кваліфікуючим ознакам зґвал¬тування (про їх зміст див. коментар до ст. 152).

Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв'язок

1. Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв'язок природ¬

ним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріаль¬

но або службово залежні,-

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення

майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошен¬

ня відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів,-

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - статева свобода особи. Його додатко¬вим факультативним об'єктом можуть бути право власності, честь і гідність особи.

2. Потерпілим від цього злочину є особа жіночої або чоловічої статі. У разі, коли до вступу в статевий зв'язок примушувалась особа, яка не досягла статевої зрілості, дії винного, крім ст. 154, кваліфікуються за статтями 14 і 155 як готування до статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості.

Матеріальна залежність передусім означає, що матеріальна допомога з боку суб'єкта злочину виступає єдиним, основним або істотним джерелом існування потер¬пілої особи і позбавлення такої допомоги здатне поставити жінку або чоловіка у скрут¬не становище. Матеріальна залежність має місце, зокрема, тоді, коли жінка або чоловік перебувають на повному або частковому утриманні винного, проживають на його жит¬ловій площі, а також коли дії винного спроможні іншим чином викликати істотне погір¬шення матеріального становища потерпілої особи (йдеться, наприклад, про відносини цивільного боргу, відносини між спадкодавцем і спадкоємцем).

Службова залежність означає, що: а) потерпіла особа є підлеглою винного по ро¬боті; б) потерпіла особа підлягає службовому контролю з боку винного (скажімо, реві¬зор і комірник); в) реалізація істотних інтересів потерпілої особи залежить від поведін¬ки винного по службі (наприклад, науковий керівник і аспірант).

Одержання службовою особою за виконання чи невиконання дій по службі такої послуги немайнового характеру, як вступ у статевий зв'язок, за наявності до цього під¬став може розцінюватись як зловживання службовим становищем, вчинене в інших особистих інтересах, і кваліфікуватись за відповідною частиною ст. 364.

Не утворює розглядуваного складу злочину примушування до вступу в статевий зв'язок, яке здійснюється шляхом використання матеріальної або службової залежності не жінки або чоловіка, з якими плануються сексуальні контакти, а їх близьких родичів або інших осіб.

340

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ IV

3. З об'єктивної сторони злочин виражається у примушуванні особи жіночої або

чоловічої статі до вступу у статевий зв'язок.

Статевий зв'язок природним або неприродним способом (про їх поняття див. ко¬ментар до ст. 153) охоплює як одноразові', так і неодноразові статеві контакти незалеж¬но від їх гетеро- або гомосексуальної спрямованості. Якщо потерпіла особа добровіль¬но погоджується на одні форми сексуальних контактів, але заперечує проти інших, її примушування до них за наявності до цього підстав утворює об'єктивну сторону зло¬чину, передбаченого ст. 154.

Як протиправний психічний вплив примушування за своїм змістом включає від¬криту або завуальовану погрозу настання для потерпілої особи небажаних для неї на¬слідків матеріального, службового або особистого характеру (позбавити утримання або можливості проживати на житловій площі, звільнити з роботи, зменшити зарплату то¬що). Дана погроза відрізняється за своїм змістом і характером від погрози при зґвалту¬ванні та насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом тим, що у разі вчинення злочину, передбаченого ст. 154, життя та здоров'я потерпілої особи або її близьких родичів не ставиться у небезпеку, а сама погроза загалом спрямовується у майбутнє. Воля потерпілої особи не придушується і повністю не ігнорується, хоч на неї і чиниться протиправний тиск.

Відповідальність за ч. 1 ст. 154 настає лише за умови, що вплив на потерпілу особу здійснювався з використанням її матеріальної або службової залежності від винного, яка відіграє роль своєрідного засобу досягнення бажаного злочинного результату. Пропозиції вступити в статевий зв'язок, настійливі прохання, поєднані з обіцянками створити кращі матеріальні чи службові умови (наприклад, призначити на більш високооплачувану поса¬ду), наданням подарунків і пільг, домагання, які не поєднуються з погрозами використати залежність і тим самим завдати істотних неприємностей і втрат, не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 154. У подібних випадках вплив на волю людини позбавле¬ний характеру примушування, а тому більш доречно вести мову про переконання, не про вимушеність вступу у статевий зв'язок, а про вигідність такої поведінки.

Діяння, передбачене ст. 154, сконструйоване законодавцем як злочин з усіченим складом, який визнається закінченим з моменту учинення на волю потерпілої особи психічного тиску у формах, висвітлених вище. Та обставина, що жінка або чоловік по¬годились вступити у статевий зв'язок або, навпаки, відхилили домагання, не впливає на кваліфікацію вчиненого, однак може бути врахована при призначенні покарання.

4. Суб'єктом злочину є особа жіночої або чоловічої статі, якій виповнилось 16 ро¬

ків. Суб'єкт злочину є спеціальним: це особа, від якої жінка або чоловік матеріально чи

службово залежні.

Дії особи, яка, маючи намір вступити з потерпілою особою у статевий зв'язок, під¬бурює іншу особу вчинити примушування жінки або чоловіка до вступу у такий зв'язок, слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 27 і ст. 154.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікованими видами цього злочину є примушування до вступу у статевий зв'язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, пошкодження або вилучення майна потер¬пілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів; 2) розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.

Про поняття близьких родичів див. коментар до ст. 115.

Під погрозою знищити (пошкодити) майно у ч. 2 ст. 154 слід розуміти погрозу довести майно, яке належить потерпілій особі або її близьким родичам на праві приват¬ної власності, до повної (часткової-) непридатності цього майна за його цільовим при¬значенням. Погроза вилучити майно - це погроза протиправним шляхом (наприклад, шляхом крадіжки, грабежу або розбою) позбавити власника належного йому майна.

Не має значення те, чи мала винна особа насправді намір і можливість реалізува¬ти висловлену погрозу. Важливо лише, щоб залякування було сприйнято потерпілою особою як таке, що може бути реально здійснене. Для кваліфікації діяння за ст. 154

Стаття 155

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

341

також не має значення, коли саме винний погрожує заподіяти майнову шкоду потерпі¬лій особі або її близьким родичам (негайно після відмови вступу у статевий зв'язок або через деякий час).

Погроза розголосити відомості, що ганьблять потерпілу особу або її близьких родичів,- це залякування повідомити у будь-який спосіб певним особам або невизначе-ному колу осіб справжні або вигадані дані про потерпілу особу або її близьких родичів, їхні дії або дії, вчинені щодо них, які потерпіла особа бажає зберегти у таємниці і роз¬голошення яких, на її думку, здатне скомпрометувати або принизити честь і гідність людини (дані про інтимні сторони життя, венеричні захворювання, аморальні вчинки, злочинну діяльність тощо).

Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

1. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості,-

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням

волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, або як¬

що вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - нормальний фізичний, психічний і со¬ціальний розвиток неповнолітніх, а також статева недоторканність особи. Додатковим факультативним об'єктом може виступати здоров'я особи.

2. Потерпілим від злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка не досягла ста¬тевої зрілості. Статева зрілість є виключно біологічним поняттям, яке не стосується соціальних факторів, зокрема здатності виховувати дитину і матеріальної спроможності утримувати її. Питання про досягнення потерпілим від злочину, передбаченого ст. 155, статевої зрілості вирішується у кожному конкретному випадку на підставі висновку судово-медичної експертизи, яка за таких обставин є обов'язковою.

Статева зрілість полягає у завершенні формування організму чоловіка чи жінки, коли статеве життя, а для жінок, крім того, запліднення, вагітність, пологи та годування дитини є фізіологічно нормальною функцією і не завдає шкоди подальшому розвиткові організму. При встановленні статевої зрілості враховується сукупність таких ознак: а) загальний фізичний розвиток; б) розвиток зовнішніх і внутрішніх статевих органів; в) для особи жіночої статі - здатність до статевих зносин, запліднення, виношування плоду, розродження (пологів) і годування дитини, а для особи чоловічої статі - здат¬ність до статевих зносин та запліднення.