5. Положення, що міститься у ч. 4 ст. 401 кк, означає, що особа, яка вчинила війсь- j

ковий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, як правило, за <

певних, дещо особливих умов, а саме із застосуванням заходів, передбачених Дисцип¬лінарним статутом ЗС.

Застосування до особи, яка вчинила військовий злочин, заходів, передбачених

Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, зокрема, означає, що судове рі- і

шення, яким особу звільнено від кримінальної відповідальності, направляється відповід¬ному командиру (начальнику), який має право накладати дисциплінарне стягнення на даного підлеглого і несе відповідальність за невиконання цього судового рішення. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі статтями 87, 96 Дисциплінарного статуту Зброй¬них Сил України дисциплінарне стягнення на військовослужбовця має бути накладено не пізніше ніж через десять діб, починаючи з дня коли командирові стало відомо про правопорушення, а у разі проведення розслідування - з дня його закінчення. Дисциплі¬нарне стягнення, як правило, виконується негайно, а у виняткових випадках- не пізні¬ше ніж через місяць з дня його накладення.

При цьому, за загальним правилом, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із вчиненим ним військовим злочином поєднується із застосуванням до війсь¬ковослужбовця (військовозобов'язаного) дисциплінарного стягнення. У разі вчинення військовослужбовцем (військовозобов'язаним) іншого, не військового злочину, звіль¬нення його від кримінальної відповідальності не тягне за собою застосування дисцип¬лінарного стягнення.

Словосполучення «може бути», застосоване у ч. 4 ст. 401, характеризує відсутність імперативності не тільки щодо звільнення від кримінальної відповідальності, а й щодо застосування заходів, передбачених Дисциплінарним статутом ЗС. Іншими словами, питання про накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця (військо¬возобов'язаного), звільненого від кримінальної відповідальності, може судом не стави¬тися у разі, коли на момент розгляду справи судом, наприклад:

а) військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби у запас або

відставку у зв'язку з його непридатністю до неї за станом здоров'я у мирний час або

взагалі;

б) військовозобов'язаний підлягає звільненню з навчальних, перевірних або спеці¬

альних зборів з подальшим звільненням з військової служби у відставку у зв'язку з

його повною непридатністю до неї за станом здоров'я.

Стаття 401

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

913

Законодавство передбачає випадки обов'язкового і факультативного звільнення від кримінальної відповідальності. Існують певні їх особливості щодо військово¬службовців.

Видами обов'язкового звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила військовий злочин, є звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з: 1) дійовим каяттям (ст. 45); 2) примиренням винного з потерпілим (ст. 46); 3) закінчен¬ням строків давності (за деякими винятками) (ст. 49); 4) наявністю підстав, передбаче¬них Особливою частиною КК; 5) амністією (ст. 86); 6) помилуванням (ст. 87).

Особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної від¬повідальності згідно зі ст. 45 лише за умови, що: 1) вона вперше вчинила злочин; 2) цей злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості; 3) після вчинення злочину вона вчинила комплекс таких дій: а) щиро покаялася; б) активно сприяла розкриттю злочи¬ну; в) повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

Перші дві умови є обов'язковими і для звільнення особи від кримінальної відпові¬дальності за ст. 46. Крім того, вказана особа має примиритися з потерпілим та відшко¬дувати завдані нею збитки або усунути заподіяну шкоду. Оскільки серед військових злочинів невеликої тяжкості потерпілий є обов'язковою ознакою лише одного злочину - передбаченого ч. 1 ст. 405, а погроза, як правило, не тягне заподіяння збитків, то фак¬тично особа, яка вперше вчинила цей злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності за умови публічного вибачення, прийнятого потерпілим.

До військових злочинів невеликої тяжкості відносяться злочини, передбачені час¬тинами 1 статей 403, 405, 409, 412, частинами 1 і 2 ст. 413 та ст. 435.

Норми статей 45 і 46 мають імперативний характер, а тому, якщо суд (суддя) на стадії віддання обвинуваченого до суду або розглядаючи справу в судовому засіданні, встановить вказані у статтях 45 або 46 обставини, він зобов'язаний у порядку, встанов¬леному КПК, закрити кримінальну справу щодо винної особи у зв'язку з її дійовим ка¬яттям або примиренням з потерпілим. Згоди винної особи в такому разі не потрібно, оскільки про неї свідчить сама наявність дійового каяття або примирення з потерпілим.

Якщо потерпілий не побажав примиритися з винною особою, яка щиро покаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані збит¬ки або усунула заподіяну шкоду, винна особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45.

Наявність у військовослужбовця незнятої або непогашеної судимості за вчинення злочину будь-якого ступеня тяжкості, а так само вчинення вперше військовослужбов¬цем злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину позбавляє суд можливості застосувати щодо нього норми статей 45 і 46.

Основними критеріями розмежування підстав для звільнення винних у вчиненні злочинів осіб від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49) є ступінь тяжкості вчиненого злочину, який встановлюється з урахуванням положень ст. 12, а в деяких випадках також санкція статті Особливої частини КК.

При цьому має значення встановлена в законі ієрархія видів покарань за ступенем їх суворості. Так, для військовослужбовців менш суворим основним покаранням, ніж обмеження волі (див. п. 1 ч. 1 ст. 49) є арешт, службові обмеження для військовослуж¬бовців, громадські роботи. Серед норм про військові злочини норми, де законодавець обмежився застосуванням лише таких санкцій, відсутні. Відтак, мінімальний строк дав¬ності, який може бути застосовано до осіб, які вчинили військові злочини, становить три роки (п. 2 ч. 1 ст. 49). При цьому, хоч у цьому пункті і не вказано на такий вид основного покарання, як направлення в дисциплінарний батальйон, однак визначаль¬ним для його застосування є можливість за конкретною санкцією закону призначити покарання у виді або обмеження волі, або позбавлення волі.

Видами факультативного звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, у т. ч. військовослужбовця, є звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з: 1) передачею особи на поруки (ст. 47); 2) зміною обстановки (ст. 48).

і