916 Особлива частина Розділ XIX

Закон України «Про схвалення рішення Президента України про направлення миротворчого контингенту для участі України в Місії Організації Об'єднаних Націй в Сьєрра-Леоне» від 14 грудня 2000 р.

Закон України «Про оборону України» в редакції від 5 .жовтня 2000 р. (статті 1, 12, 17).

Закон України «Про Збройні Сили України» в редакції від 5 .жовтня 2000 р.

Закон України «Про розвідувальні органи України» від 22 березня 2001 p. (cm. 9).

Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. (статті 32. 48).

Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від 7 березня 2002 р.

Закон України «Про схвалення рішення Президента України про направлення /9-го окремого батальйону радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних Сил України до Держави Кувейт для надання допомоги в захисті цивільного населення цієї держави від наслідків можли¬вого застосування зброї масового ураження та у ліквідації можливих наслідків застосування зброї масового ураження на території Держави Кувейт» від 20 березня 2003 р.

Воєнна доктрина України. Затверджена постановою Верховної Ради України № 3529-ХП від 19 жовтня /993 р.

Указ Президента України «Про контроль за діяльністю Служби безпеки України» № 1172/98 від 22 жовтня 1998 р.

Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщи¬ками (мічманами) Збройних Сил України. Положення про проходження військової служби сол¬датами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України. Положення про про¬ходження військової служби (навчання) за контрактом у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих нав¬чальних закладів. Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України. Положення про проходження строкової військової служби солдатами і матросами, сержантами і старшинами Служби безпеки України. Поло¬ження про проход.ження військової служби (навчання) за контрактом курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів Служби безпеки України. Затверджені указом Президен¬та України № 1053/2001 від 7 листопада 2001 р.

Положення про порядок направлення на навчання в школу прапорщиків, строки та організа¬цію підготовки прапорщиків для військ цивільної оборони. Затверджене наказом МИС № 292 від 24 вересня /998 р.

Інструкція про організацію виконання Положення про проход.ження військової служби осо¬бами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України. Затвердж-ена наказом МОЛг« 237 від 16липня 2002 р.

Інструкція про організацію виконання вимог Положення про проходження військової служ¬би солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України. Затверд.жена наказом МО ЛЬ 332 від ЗО вересня 2002 р.

Наказ МО № 72 від 24 березня 2003 р. «Про затвердження Переліку посад і Умов прохо¬дження військової служби особовим складом дисциплінарних військових частин, вислуга років на пенсію якому зараховується на пільгових умовах».

Стаття 402. Непокора

1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також

інше умисне невиконання наказу -

караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням во¬лі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені групою осіб або спричинили тяжкі на-

слідки,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 402

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

917

1. Одним із головних загальних обов'язків усіх військовослужбовців є обов'язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників), крім явно злочинних. Це обумовлено характерним для всіх військових формувань принципом єдиноначальності.

2. Основним безпосереднім об'єктом злочину є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі. Додатковим факультативним об'єктом зло¬чину можуть бути власність, довкілля тощо.

3. З об'єктивної сторони злочин може виражатися у двох формах:

1) відкрита відмова виконати наказ начальника;

2) інше умисне невиконання наказу.

Про загальне поняття наказу (розпорядження) див. коментар до ст. 41 КК. Під на¬казом у ст. 401 розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків військової службової осо¬би, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. В контексті ст. 402 під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, ко¬манди тощо.

Суттєве кримінально-правове значення має характер відданого наказу. Так, наказ завжди має бути конкретним. Тому не можна розглядати як невиконання наказу неви¬конання військовослужбовцем загальних вимог служби, які містяться в статутах, порад¬никах, інструкціях тощо. Крім того, наказ має бути законним і виданим тільки в межах компетенції відповідної службової особи, а наказ з фінансових, матеріально-технічних та кадрових питань,- крім того, у письмовій формі. Якщо наказ виданий з порушенням вимог, які до нього пред'являються законодавством, він є незаконним.

Підлеглий не несе відповідальності за ст. 402 за невиконання наказу начальника, якщо цей наказ був незаконним (відданий невідповідною особою, в неналежному по¬рядку, виходив за межі повноважень командира (начальника), за своїм змістом супере¬чив чинному законодавству, був пов'язаний з порушенням конституційних прав та сво¬бод людини і громадянина). За виконання ж явно злочинного наказу начальника підлег¬лий підлягає відповідальності як пособник відповідного військового службового зло¬чину (скажімо, за виконання наказу начальника караулу про застосування фізичного насильства щодо заарештованих чатовий має нести відповідальність за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 424).

Крім того, у кожному конкретному випадку має бути з'ясовано, чи не обумовлене невиконання наказу тим, що він був сформульований невиразно, нечітко й незрозуміло, допускав подвійне тлумачення або чи не був він перешкодою для виконання наказу іншого начальника. Про поняття «законний наказ», а також про кримінально-правову оцінку дій особи, яка умисно віддає злочинний наказ, і особи, яка його виконує, див. коментар до статей 41 і 424 КК.

До військових начальників слід відносити військовослужбовців, які для виконання певних завдань мають у своєму розпорядженні підлеглих, наділені правом віддавати останнім накази, розпорядження та інші обов'язкові для виконання вимоги і застосову¬вати щодо них дисциплінарну владу. Під військовими начальниками у військових ста¬тутах та інших актах військового законодавства розуміються: 1) начальники за службо¬вим положенням (посадою), тобто військовослужбовці, котрим доручено постійно чи тимчасово керувати службовою діяльністю інших військовослужбовців або робітників та службовців (підлеглих); 2) начальники за військовим званням.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у т. ч. і тимча¬сово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлегло¬го прямий начальник є безпосереднім начальником.

Орієнтовний перелік військових начальників міститься в розділах 3, 6, 9-12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (командир полку, старшина роти тощо), в розділах 2 і 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (командир дивізії,