2. З об'єктивної сторони злочин проявляється у розголошенні таємниці усинов¬

лення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя).

Усиновленням (удочерінням) є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду (у певних випадках на підставі рішення консульської установи або дипломатичного представництва України). Усиновленою може бути дитина (особа, яка не досягла 18 років). У виняткових випад¬ках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері чи батька або була позбавлена їхнього піклування.

Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) передбачає протиправне роз¬криття такої таємниці і поширення відомостей, що її становлять, серед осіб, яким не було відомо про факт усиновлення (удочеріння). Таке поширення може полягати у повідомленні таємниці усиновлення (удочеріння) якійсь^конкретній особі, наприклад самому усиновленому, або невизначеному колу осіб. Його змістом, зокрема, може бути інформація щодо самого факту усиновлення (удочеріння), кровних батьків, дійсного місця, дати народження, прізвище, ім'я та по батькові (якщо вони змінені) усиновленого, часу прийняття рішення про усиновлення (удочеріння) та реєстрації цього факту.

Кримінальна відповідальність за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) за ст. 168 настає лише за певних обставин - у разі, якщо розголошення таємниці уси¬новлення (удочеріння) відбулося всупереч волі усиновителя (удочерителя), тобто за відсутності його згоди. Ця ознака матиме місце як тоді, коли усиновитель

Стаття 168

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

373

(удочеритель) знав про намір винної особи розголосити таємницю усиновлення (удо¬черіння) і заперечував проти цього, так і тоді, коли йому не було відомо про намір винного, а винний, у свою чергу, не був поінформований про позицію усиновителя (удочерителя).

Слід зазначити, що за законом усиновлювач має право приховувати факт усинов¬лення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліт¬тя. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо роз¬криття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усинов¬лення зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці усиновлення від самої дитини.

Закон передбачає низку заходів забезпечення таємниці усиновлення, не забезпе¬чення яких може становити об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 168. Так, особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ни¬ми дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про уси¬новлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), зо¬бов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є в їхньому провадженні. Із зазначеною метою закон передбачає право усиновлювача бути записаним матір'ю або батьком дитини, змінити за рішенням суду місце та дату її народження, а також її прізвище, ім'я та по батькові.

За своєю конструкцією цей злочин формальний. Він вважається закінченим з моме¬нту доведення відомостей, що становлять таємницю усиновлення (удочеріння), до осіб, яким ця таємниця не відома.

3. Суб'єкт злочину загальний. Ним може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річ-ного віку і якій відома таємниця усиновлення (удочеріння). При цьому не має значення, з яких джерел їй стала відома ця таємниця.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Мотивація дій винно¬го (користь, помста тощо) значення для кваліфікації не має. Психічне ставлення до тя¬жких наслідків (ч. 2 ст. 168) - необережне.

5. Кваліфікуючими ознаками розглядуваного злочину є: 1) вчинення його служ¬бовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи по роботі; 2) спричинення ним тяжких на¬слідків.

Підвищена суспільна небезпека розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усинов¬лення (удочеріння) стали відомі по службі чи роботі, обумовлюється тим, що цей злочин вчинюється особами, які зобов'язані зберігати факт усиновлення (удочеріння) як службову чи професійну таємницю. , Такими особами можуть бути службові особи, зокрема: органів, що приймають ! рішення про усиновлення (удочеріння) (судді, секретарі суду); закладів, у яких пере-[ бувають діти, які можуть бути усиновлені; органів опіки та піклування; органів ре-ї єстрації актів цивільного стану; місцевих державних адміністрацій; виконавчих орга¬нів рад; Центру по усиновленню дітей при спеціально уповноваженому центральному органові виконавчої влади у галузі освіти. Що стосується медичних працівників, то ними можуть бути лікарі та інший медичний персонал пологових будинків, спеціалі¬зованих дитячих медичних закладів, а також будь-які інші медичні працівники, кот¬рим у силу виконання професійних обов'язків стало відомо про факт усиновлення (удочеріння).

374

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

Тяжкі наслідки у складі цього злочину - оціночна категорія. Ними, зокрема, слід визнавати стійкий розлад психічної діяльності, самогубство дитини чи її усиновителя, втечу і наступне зникнення дитини, які сталися внаслідок розголошення таємниці уси¬новлення (удочеріння). За наявності підстав дії, що спричинили тяжкі наслідки, мають одержувати самостійну правову оцінку і кваліфікуватися за сукупністю зі ст. 168.

Конституція України (cm. 51).

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989р. Ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.

СК (статті 207, 208, 226-228, 282).

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 p. (cm. 24).

Стаття 169. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

1. Незаконна посередницька діяльність або інші незаконні дії щодо усино¬

влення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на вихован¬

ня в сім'ю громадян -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мі¬німумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змо¬

вою групою осіб, з використанням службового становища або якщо вони

спричинили тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю грома¬дян, порушення якого може спричинити несприятливі наслідки для нормального фізич¬ного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Додатковим факультативним об'єктом можуть виступати здоров'я, життя, інші блага усиновителів та усиновлених, піклувальників та підопічних.

2. З об'єктивної сторони злочин полягає у діях, які можуть виразитися в таких формах:

1) незаконна посередницька діяльність щодо усиновлення (удочеріння) дитини;

2) інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини;

3) незаконні дії щодо передачі дитини під опіку (піклування);

4) незаконні дії щодо передачі дитини на виховання в сім'ю громадян.

Визначення незаконного характеру вказаних дій потребує звернення до норматив¬но-правових актів, які визначають підстави та порядок усиновлення (удочеріння) дити¬ни, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян.

Про понят усиновлення (удочеріння) див. коментар до ст. 168, про поняття опіки та піклування - коментар до ст. 166.

Передача дитини на виховання в сім'ю громадян передбачає передачу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, батькам-вихователям до ди¬тячого будинку сімейного типу, створеного відповідно до угоди між батьками-вихователями та органами опіки і піклування з метою виховання та спільного прожи¬вання не менш як п'яти і, як правило, не більш як десяти дітей, або до прийомної сім'ї-сім'ї, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківсько¬го піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та спільне проживання. На виховання в сім'ю іншої особи (патронажного вихователя) за договором про патронат органом опіки та піклування може бути передана дитина, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування.

Посередницькою діяльністю щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян слід визнавати діяльність

Стаття 169

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

375

з будь-якого сприяння усиновленню (удочерінню), передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян, коли винна особа зобов'язується в інтересах однієї зі сторін виконати певні дії: розшукати батьків усиновленого та отримати від них або від опікунів (піклувальників) згоду на усиновлення, вплинути на суддю з метою прийняття ним позитивного рішення щодо усиновлення, опіки (піклування) чи рішення виконкому відповідної ради або державної адміністрації щодо передачі дитини в сім'ю на вихо¬вання, сприяти в оформленні документів, які б дали змогу усунути обмеження, що встановлені законодавством для усиновителів, опікунів чи піклувальників, батьків-вихователів тощо.

Незаконною є будь-яка посередницька діяльність щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян, яка є комерційною, тобто здійснюється з метою одержання прибутку. Незаконною слід вважати посередницьку діяльність, яка здійснюється незаконним способом (напри¬клад, шляхом підкупу чи залякування) або спрямована на досягнення незаконної мети (наприклад, має за мету спонукати батьків дати згоду на усиновлення дитини до її народження). З моменту набрання чинності СК (з 1 січня 2004 р.) забороняється будь-яка посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства.

Інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян можуть полягати, зокрема, у: приму¬шуванні дитини до давання нею згоди на усиновлення (удочеріння); прийнятті рішень про усиновлення (удочеріння), встановлення опіки (піклування), передачу дитини на виховання в сім'ю громадян за відсутності для того законних підстав; усиновленні (удочерінні), встановленні опіки (піклування), передачі на виховання в сім'ю громадян дітей, які не можуть бути усиновлені, передані під опіку (піклування) чи на виховання у сім'ю громадян (під патронат); передачі дітей під опіку чи на виховання особам, які не мають права бути опікунами чи виховувати таких дітей; усиновленні дитини особою, яка не може бути усиновлювачем; підробленні документів, які стосуються зазначених фактів; веденні приватного обліку дітей, які можуть бути усиновлені, з метою його ко¬мерційного використання.

Порушення службовими особами порядку або строків подання інформації про ді-тей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків, для централізованого обліку тягне адміністративну відповідальність (ст. 184-2 КАП). Склад злочину, перед¬баченого ст. 169, зазначені дії утворюють лише тоді, коли вони поєднані з іншими дія¬ми, що містять ознаки цього злочину.

У разі, коли з метою оформлення незаконного усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян складаються або використовуються підроблені документи, скоєне слід кваліфікувати за сукупністю зло¬чинів - за ст. 169 і залежно від суб'єкта злочину за ст. 358 або ст. 366.

Постановления суддею (суддями) завідомо неправосудного рішення, ухвали або по¬станови у справі про усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклуван¬ня) чи на виховання в сім'ю громадян потребує самостійної кримінально-правової оцін¬ки і кваліфікації дій винного за сукупністю злочинів, передбачених ст. 169 і ст. 375.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 169, вважається закінченим з моменту вчинення опи¬саних у ч. 1 цієї статті дій. Факти незаконного усиновлення (удочеріння), передачі ди¬тини під опіку тощо як наслідки цих діянь значення для кваліфікації не мають.

3. Суб'єктом цього злочину можуть бути як будь-які приватні особи, включаючи осіб, які бажають усиновити (удочерити) дитину, взяти її в сім'ю на виховання чи стати опікуном (піклувальником) дитини, так і працівники, у т. ч. службові особи органів, установ і організацій, до компетенції яких входить прийняття рішень з питань усинов¬лення (удочеріння) дітей, передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян.

376

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

4. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом.

Психічне ставлення винного до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 169) є необережним. При умисному ставленні винного до тяжких наслідків вчинене за наявності підстав повинно бути кваліфіковано за іншою статтею КК (наприклад, за ст. 121).

5. Кваліфікуючими ознаками незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) є

вчинення їх: 1) щодо кількох дітей; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою

осіб; 4) з використанням службового становища або 5) спричинення ними тяжких

наслідків.

Незаконними діями щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян, вчиненими щодо кількох осіб, слід визнавати такі дії у разі, коли вони одночасно вчинюються щодо двох і більше дітей.

Повторним вважається вчинення будь-яких із передбачених ч. 1 ст. 169 дій осо¬бою, яка раніше вчинила такі ж дії. Отже, цією ознакою охоплюється не тотожна, а од¬норідна повторність. Про поняття групи осіб за попередньою змовою див. ст. 28 та ко¬ментар до неї.

Кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 169 за ознакою використання службового стано¬вища має місце у разі, коли службова особа використовує своє службове становище для вчинення незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян. При цьому, якщо такі дії потягли тяжкі наслідки або вчиняються працівником правоохоронного органу, їх необхідно додатково кваліфікувати за частинами 2 або 3 ст. 364.

Тяжкі наслідки у складі цього злочину - поняття оціночне. Ними можуть визнава¬тися самогубство або самокалічення дитини, втеча дитини з наступним її зникненням безвісти, заподіяння шкоди здоров'ю дитини, матеріальної шкоди у значних розмірах, втягнення дитини у злочинну діяльність, залучення її до порнобізнесу тощо. За наявності підстав заподіяння таких наслідків може отримувати самостійну кримінально-правову оцінку.

СК (глави 18-20).

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 p. (cm. 8).

Консульський статут України. Затверджений указом Президента України від 2 квітня 1994р. № 127/94 (глава VI).

Положення про дитячий будинок сімейного типу. Затверджене постановою KM № 564 від 26 квітня 2002 р.

Постанова KM «Питання Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти» № 380 від ЗО березня 1996 р.

Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім 'ях усиновителів. Затверджений постановою KM № 775 від 20 липня 1996 р.

Положення про прийомну сім 'ю. Затверджене постановою KM № 565 від 26 квітня 2002 р.

Стаття 170. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій

Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політич¬них партій, громадських організацій або їх органів -

карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Об'єктом злочину є конституційне право громадян на свободу об'єднання у професійні спілки, політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних

Стаття 170

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

377

та інших інтересів, а також права і законні інтереси профспілок, політичних партій і громадських організацій.

Професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організа¬ція, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Профспілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.

Політична партія - це зареєстроване згідно із законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має за мету сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Громадською органЬацією є об'єднання громадян, створене для задоволення та за¬хисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

До органів цих організацій належать вищі статутні органи управління (загальні збо¬ри, конференції, з'їзди тощо), створювані ними виконавчі органи (центральні комітети, комітети, пленуми, президії тощо) та інші органи, через які ці організації здійснюють свої повноваження.