224 Особлива частина Розділ і

Державна влада - це система сформованих у порядку, передбаченому Конститу¬цією та законами України, органів, які уособлюють собою владу глави держави, законо¬давчу, виконавчу і судову владу - Президент України, парламент, вищі, центральні та місцеві органи виконавчої влади, вищі та місцеві органи судової влади,- а також органи місцевого самоврядування і коптрольно-наглядові та деякі інші органи, які, користую¬чись певною незалежністю, de-jure не належать до трьох головних гілок влади (проку¬ратура України, НБ, РП, ВРЮ тощо). Таким чином, існуюча в Україні державна влада є частиною її конституційного ладу.

У диспозиції ст. 109 поняття «державна влада» застосовується, так би мовити, у вузькому смислі. Іншими словами, мову можна вести про кримінальну відповідальність за дії, вчинені з метою неконституційного захоплення влади Президента України, законо¬давчої, вищої виконавчої або вищої судової влади України, оскільки тільки за умови отримання такої влади група осіб може суттєво вплинути на суверенітет держави, її форму правління, державний устрій та державний режим і заподіяти шкоду державній безпеці у масштабі держави. Дії, вчинені з метою захоплення влади на рівні місцевого самоврядування, або змова про вчинення таких дій можуть бути кваліфіковані як пере¬вищення влади чи самоправство. Такі дії, як проголошення певної адміністративно-територіальної одиниці України суверенною державою, кваліфікуються за ст. ПО як посягання на територіальну цілісність України.

Під державною владою у ст. 109 слід розуміти лише легітимну владу. Тому дії, спрямовані на захоплення раніше узурпованої іншими особами, нелегітимної державної влади, не містять складу розглядуваного злочину, і, якщо фактично вчинене діяння не містить складу іншого злочину, мають розглядатися лише у політичній, а не правовій площині.

2. З об'єктивної сторони злочин може виявитися у таких формах:

1) дії. вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади;

2) змова про вчинення таких дій (ч. 1 ст. 109);

3) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади;

4) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ч. 2 ст. 109).

До дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, можна віднести створення з вказаною метою не передбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань чи груп, захоп¬лення й утримання будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади (скажімо, будівель, де розташовані ВР, Адміністрація Президента України, KM), організація великомасштабних масових заворушень (у цих випадках дії винних мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 109 і статтями 260, 341 або 294), а так само фактичне створення незаконних вищих органів державної влади (на кшталт сумнозвісного ДКНС СРСР) тощо. В законі не вказується навіть приблизний перелік відповідних дій, проте, виходячи із мети їх вчинення, до них можна віднести лише такі дії, вчинення яких фактично може бути засобом її досягнення.

Злочин у першій його формі вважається закінченим з моменту вчинення відповід¬них дій, навіть якщо їх мети досягнуто не було.

За конструкцією диспозиції ч. 1 ст. 109 спосіб вчинення дій, спрямованих на зміну чи повалення конституційного ладу, завжди є насильницьким, а для дій, вчинених з метою захоплення державної влади, такий спосіб не є обов'язковим.

Змова у ст. 109 передбачає угоду, досягнуту між двома чи більше особами, про вчинення спільних дій з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ла¬ду або захоплення державної влади, яка містить певні істотні умови, що стосуються способу вказаних дій, сил і засобів тощо. Змова є закінченою з моменту досягнення угоди з зазначених істотних умов. Групу осіб, які досягли вказаної вище угоди, можна розглядати як звичайну групу осіб, які мають попередню змову про вчинення злочину

Стаття 109 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 225_

(в даному випадку це вже є злочином, склад якого побудований як усічений), але не як організовану групу, а тим більше злочинну організацію.

Публічні заклики передбачають хоча б одне відкрите звернення до невизначеного,

але значного кола осіб, в якому висловлюються ідеї, погляди чи вимоги, спрямовані на

те, щоб шляхом поширення їх серед населення чи його окремих категорій (представни¬

ків влади, військовослужбовців тощо) схилити певну кількість осіб до певних дій. Як¬

що такі заклики звернені до конкретної особи, вони кваліфікуються як підбурювання ДО

вчинення дій, метою яких є насильницька зміна чи повалення конституційного ладу або

захоплення державної влади. ,

Публічність є оціночною ознакою, і питання про наявність її має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням часу, місця, обстановки здійснення за¬кликів тощо. Наприклад, публічними завжди є заклики, зроблені під час зборів, демонст¬рацій, мітингів, пікетувань, походів, інших подібних заходів та акцій.

Заклики слід відрізняти від поширювання неправдивих чуток, що можуть виклика¬ти паніку серед населення або порушення громадського порядку, відповідальність за яке передбачена ст. 173-1 КАП.

Злочин у цій формі є закінченим з моменту висловлення винним відповідного за¬клику, спрямованого на його сприйняття більш-менш широкою аудиторією. Одинич¬ний факт висловлення відповідних ідей кільком особам не може розглядатися як публічні заклики.

Розповсюдження матеріалів - це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей (невизначеної їх кількості або певного кола).

Для кваліфікації цього злочину має значення спосіб публічних закликів та розпо¬всюдження матеріалів. Публічні заклики можуть мати місце на мітингу, зібранні тощо, а розповсюдження матеріалів- здійснюватися шляхом підкидання листівок до пошто¬вих скриньок, розклеювання їх на дошках для оголошень, розсилання листів певним групам адресатів тощо і лише у цьому разі кваліфікуються за ч. 2 ст. 109. Публічні за¬клики і розповсюдження матеріалів з використанням засобів масової інформації тяг¬нуть відповідальність за ч. З ст. 109.

Матеріали - письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації (дискеті, аудіо- чи відеокасеті) звернення, листівки, плакати, газети, журнали тощо - тут висту¬пають засобами вчинення злочину. Адже вони є речами, які знаходяться у динаміч¬ному (а не в статичному, на відміну від предмета злочину) стані і за допомогою них суб'єкт впливає на об'єкт цього злочину. Оскільки законодавець використовує цей термін у множині, розповсюдження одного примірника відповідного матеріалу не містить складу злочину.

Розповсюдження матеріалів є закінченим злочином з моменту, коли хоча б частка вказаних підготовлених матеріалів потрапила до адресатів. Виготовлення, зберігання, носіння таких матеріалів з метою їх розповсюдження кваліфікується як готування до вчинення злочину за ст. 14 і ч. 2 ст. 109.

3. Суб'єкт злочину загальний (тут і далі під таким визначенням розуміється фізична осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16-річного віку і не має ознак спеціального суб'єкта). Якщо ж злочин, передбачений ч. 2 ст. 109, вчинюється представ¬ником влади, це є кваліфікуючою ознакою складу злочину і потребує кваліфікації дій винної особи за ч. З ст. 109. Про поняття представник влади див. коментар до ст. 364.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Крім того, для цього злочину у перших двох його формах характерною є спеціальна мета: насильни¬цька зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Насиль¬ницьким слід вважати такий спосіб дій, для якого характерним є застосування сили, у т. ч. озброєної, інших засобів незаконного примусу.

Для публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади і для розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій закон не передбачає зазначену мету як обов'язкову ознаку складу:

8 3—187

226

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І

відповідальність за ці дії має нести й особа, яка вчинила їх за дорученням інших осіб за грошову винагороду, тобто з корисливою метою.

5. Ч. З ст. 109 передбачає ознаки, які обтяжують розглядуваний злочин, якщо він вчинений у формах, наведених у ч. 2 цієї статті. Відповідно до них кваліфікованими видами публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ла¬ду або до захоплення державної влади, а так само розповсюдження матеріалів із закли¬ками до вчинення таких дій, є вчинення їх: 1) з використанням засобів масової інфор¬мації; 2) представником влади; 3) повторно; 4) організованою групою осіб.

Про поняття повторність, організована група див., відповідно, статті 32 і 28 та коментар до них. Повторними у ст. 109 слід вважати публічні заклики до насильниць¬кої зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а та¬кож розповсюдження матеріалів із закликами до таких дій, вчинені особою, яка раніше вже вчинила такий злочин у вказаних формах.

Під засобами масової інформації треба розуміти друковані засоби масової інфор¬мації - періодичні друковані видання (пресу) - газети, журнали, бюлетені, відомості, інформаційні листки тощо і разові видання з визначеним тиражем, електронні, а також аудіовізуальні засоби масової інформації - радіо, телебачення, кіно, аудіо, відео тощо, їх використання для вчинення вказаних вище дій означає виступи у них зі статтями, доповідями, інтерв'ю тощо.

Конституція України (статті 1-8, 15, 19 та ін.). Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 p. (cm. 20).

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р.

Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону

України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також

публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення та¬

ких дій,—

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або

повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалю¬

ванням національної чи релігійної ворожнечі,-

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбав¬ленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели

до загибелі людей або інших тяжких наслідків,-

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є національна безпека у політичній сфері, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією, зако¬нами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути встановлений порядок виконання представниками влади своїх службових повно¬важень, особисті права та свободи людини і громадянина, життя та здоров'я особи, влас¬ність тощо.

2. Про поняття території України див. коментар до ст. 6. Межі території України визначаються державним кордоном.

Стаття ПО ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 227

Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України, а саме: межі суходолу, вод, надр, повіт¬ряного простору. Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких на¬дана Верховною Радою України. Лінія державного кордону детально описується у від¬повідному міжнародному договорі, а також наноситься на карту, яка є невід'ємною час¬тиною того чи іншого договору (делімітація). Ця лінія проходить: на суходолі - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах, на морі - по зовніш¬ній межі територіального моря України, а також певним чином на річках, озерах та ін¬ших водоймах, на мостах, греблях та інших спорудах, і позначається на місцевості чіт¬ко видимими прикордонними знаками (демаркація). Для позначення лінії кордону на місцевості суміжними державами звичайно створюється змішана комісія.

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується активними діями, які можуть проявитися у таких формах:

1) дії, вчинені з метою зміни меж території або з метою зміни державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

2) публічні заклики до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України;

3) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України.

Дії, вчинені з метою зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України,- це будь-які дії, спрямовані на передачу час¬тини території України під юрисдикцію іншої держави або на зменшення території України шляхом утворення на її території іншої суверенної держави. Питання про змі¬ну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який може бути призначений тільки ВР. Логічне тлумачення словосполучення «зміна меж терито¬рії» може означати і збільшення території України за рахунок території іншої держави чи нейтральної території (але, оскільки Україна будує свою зовнішньополітичну діяль¬ність на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, зокрема відмовля¬ється від будь-якої територіальної експансії, в даному випадку під зміною території слід розуміти передусім її можливе зменшення).

Прикладами вказаних дій можуть бути призначення всеукраїнського референдуму з даного питання не Верховною Радою України, а іншим державним органом чи службо¬вою особою, або призначення місцевого референдуму чи проведення з даного питання опитування населення, проголошення певної адміністративно-територіальної одиниці України суверенною державою тощо. Водночас, скажімо, військовий переворот з про¬голошенням усієї території України територією іншої держави має кваліфікуватися за ст. 109 як дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Не обов'язково, щоб дії, вчинені з метою зміни меж території або зміни державного кордону України, вчинювались насильницьким спосо¬бом, проте конструкція складу злочину не виключає цього. Тому до вказаних дій можна віднести створення з вказаною метою не передбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань чи груп, захоплення й утримання пунктів пропуску через дер¬жавний кордон тощо (у цих випадках дії винних мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 або 3 ст. 110 і статтями 260 або 341).

Щодо дій, спрямованих на зміну державного кордону України на порушення по¬рядку, встановленого Конституцією України, то Конституція України не встановлює порядку зміни державного кордону. Зміна державного кордону (який є умовною лі¬нією), навіть здійснена внаслідок збройного захоплення частини території країни, водно¬час означає зміну меж її території.

Про поняття публічні заклики, розповсюдження матеріалів див. коментар до ст. 109. Відповідні матеріали - письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації листівки, плакати, газети тощо - тут виступають засобами вчинення злочину.

8*

228

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у ч. 1 ст. 110 дій.

4. Суб'єкт злочину загальний. Якщо ж цей злочин вчинюється представником вла¬ди, це є кваліфікуючою ознакою складу злочину і потребує кваліфікації дій винної осо¬би за ч. 2 ст. 110. Про поняття представник влади див. коментар, викладений в Загаль¬них положеннях до розділу XII Особливої частини КК.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умис¬лу. При цьому для першої форми цього злочину характерною є також наявність спеці¬альної мети - змінити межі території (державного кордону) України. Психічне став¬лення до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. З ст. 110) може характеризува¬тися тільки необережністю.

Умисне вбивство потребує додаткової кваліфікації за відповідними пунктом і час¬тиною ст. 115 або іншої статті КК, яка передбачає відповідальність за умисні вбивство чи посягання на життя.

Якщо особа вчинює певні дії з метою зміни меж території областей, інших адмініст¬ративних одиниць без намагання змінити зовнішні межі території України, відповіда¬льність за ст. 110 виключається. У разі, коли такі дії вчинено службовою особою, вони можуть бути кваліфіковані за статтями 364, 365, 366, 423, 424.

Для публічних закликів до вчинення дій, спрямованих на зміну меж території (дер¬жавного кордону) України, і для розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій зазначена мета не є обов'язковою ознакою складу. Відповідальність за ці дії має нести й особа, яка особисто не має такої мети.