5. Ч. З ст. 5 передбачає, що закон про кримінальну відповідальність, який частково

пом'якшує відповідальність, а частково її посилює, має зворотну дію в часі лише у тій

частині, яка пом'якшує відповідальність.

Наприклад, коли зміни в диспозиції статті спрямовані на посилення відповідально¬сті, а в санкції - на її пом'якшення, зворотну дію мають лише зміни в санкції норми. Коли у новому законі передбачена спеціальна стаття, що передбачає відповідальність за діяння, яке за старим законом кваліфікувалось за більш загальною статтею, а санкція, встановлена у цій новій, спеціальній статті, є більш суворою, то діяння має кваліфіку¬ватися за старим законом. Коли максимальна межа покарання того самого виду у ново¬му законі є нижчою (меншою), а мінімальна - вищою (більшою), то покарання має при¬значатися не вище мінімальної межі за старим законом і не вище максимальної межі за новим законом, а коли, навпаки, максимальна межа покарання того самого виду у но¬вому законі є вищою (більшою), а мінімальна - нижчою (меншою), то покарання має призначатися не вище максимальної межі за старим законом і не вище мінімальної ме¬жі за новим законом.

6. Якщо з часу вчинення злочину і до часу засудження особи закон про кримінальну відповідальність змінювався більш ніж один раз, то застосовуватися має найбільш сприятливий для винного закон із усіх, що були чинними у цей період.

7. При визначенні зворотної дії закону про кримінальну відповідальність стосовно триваючих і продовжуваних злочинів слід виходити із часу вчинення цих злочинів (про час вчинення злочину див. коментар до ст. 4). Якщо ж триваючий чи продовжуваний злочин почався під час дії старого закону і вчинювався під час дії нового закону, який пом'якшує кримінальну відповідальність за відповідне діяння, може бути застосований новий закон.

24

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ II

Конституція України (статті 58, 147).

Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 p. (cm. II).

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. Ратифікований Україною 19 .жовтня 1973 p. (cm. 15).

Європейська конвенція з прав людини від 4 листопада 1950 р. Ратифікована Україною 17 липня 1997p. (cm. 7).

КПК (ст. 409).

Рішення КС у справі про зворотну дію кримінального закону в часі № 6-pnQOOO від 19 квітня 2000 р.

Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України

1. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають криміналь¬ній відповідальності за цим Кодексом.

2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було поча¬то, продовжено, закінчено або припинено на території України.

3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його викона¬вець або хоча б один із співучасників діяв на території України.

4. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представ¬ників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжна¬родними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ра¬дою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.

1. Ч. 1 ст. 6 містить загальне правило, відповідно до якого всі особи, незалежно від

громадянства, які вчинили злочини на території України, підлягають відповідальності

за цим Кодексом (принцип територіальності). При цьому у частинах 2 і 3 містяться

певні уточнення щодо загального правила, а в ч. 4 - виняток із нього (принцип ексте¬

риторіальності) .

Правило, визначене у ч. 1 ст. 6, не означає, що всі особи, які вчинили злочини на території України, мають бути притягнуті до відповідальності незалежно від наявності обставин, що виключають злочинність діяння, або інших законних підстав для звіль¬нення їх від відповідальності.

2. До складу території України відповідно до її законодавства та міжнародних до¬

говорів належать:

а) суходіл, у т. ч. острови у відкритому морі, що належать Україні (при цьому ост¬

рів - це природно утворений простір суходолу, оточений водою, який знаходиться ви¬

ще рівня води під час припливу). Як частина берега розглядаються і виступаючі в море

постійні портові споруди, що є складовою частиною даного порту (крім прибережних

установок та штучних островів);

б) внутрішні води (визначені відповідними лініями або такі, що історично належать

Україні, морські води, води портів, бухт, заток, губ і лиманів, гаваней і рейдів та інші

водойми, частини вод річок, озер та інших водойм);

в) надра в межах кордонів України, у т. ч. надра під територіальним морем (на гли¬

бину, доступну для їх геологічного освоєння);

г) повітряний простір над суходолом і водним простором, у т. ч. над територіаль¬

ним морем (на висоту до 100-110 км над рівнем моря);

д) територіальне море (прилеглий Морський пояс) - смуга прибережних морських

вод завширшки до 12 морських миль (майже 19 км), відлічуваних від лінії найбільшого

Стаття 6

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

25

відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихід¬них ліній, які з'єднують відповідні точки;

є) континентальний шельф України (дно і надра під територіальним морем), у т. ч. континентальний шельф островів, що належать Україні (однак скелі, не придатні для підтримання життя людини або для самостійної господарської діяльності, вважаються такими, що не мають континентального шельфу).

Крім того, до території України прирівнюються певні об'єкти, що перебувають під її суверенітетом:

є) військові кораблі (військовий корабель - це судно, яке належить до військових сил певної держави, має зовнішні ознаки, що визначають національність судна, знахо¬диться під командуванням офіцера, який перебуває на службі уряду даної держави, і має екіпаж, підпорядкований регулярній військовій дисципліні) чи шлюпки, що ходять під прапором України, незалежно від того, знаходяться вони у відкритому морі, в тери¬торіальних водах іншої держави чи іноземному порту;

ж) військові повітряні об'єкти, які знаходяться в будь-якому місці за межами повіт¬

ряного простору України;

з) невійськові кораблі чи шлюпки, що приписані до портів на території України та

ходять під прапором України у відкритому морі (тобто за межами територіальних і

внутрішніх вод іноземних держав);

и) невійськові повітряні об'єкти, зареєстровані в Україні, які знаходяться у відкри¬тому повітряному просторі (тобто за межами території України або території іноземних держав).

Вчинення особою злочину у межах перелічених територіальних просторів і на те¬риторіях перелічених об'єктів є підставою для притягнення її до кримінальної відпові¬дальності саме за КК України, а не за кримінальним законом іншої держави, незалежно від громадянства особи і від того, чи є вона, наприклад, членом екіпажу корабля або повітряного судна тощо. Це стосується і випадків зіткнення або будь-якого іншого на¬вігаційного інциденту із судном у відкритому морі, що тягне кримінальну відповідаль¬ність капітана чи іншої особи зі складу команди судна.

Окремі міжнародні акти вносять певні уточнення у ці правила.

Наприклад, відповідно до Конвенції з морського права, навіть на ті невійськові су¬дна України, які проходять через територіальне море іншої держави, не поширюється кримінальна юрисдикція прибережної держави у зв'язку з будь-яким злочином, вчине¬ним на борту судна під час такого проходу, якщо: а) наслідки злочину не поширюються на прибережну державу; б) злочин не порушує спокій у прибережній державі або поря¬док у територіальному морі; в) капітан судна, дипломатичний агент або консульська посадова особа держави прапора судна не звернулась до місцевої влади з проханням про надання допомоги; г) злочин не пов'язаний з незаконною торгівлею наркотичними засобами або психотропними речовинами.

Згідно з Конвенцією про злочини та деякі інші дії, вчинені на борту повітряного судна, злочини, вчинені на повітряному судні, що належить державі-учасниці Конвенції, крім судна, що використовується на військовій, митній і поліцейській службі, з метою видачі розглядаються як такі, що були вчинені на території держави реєстрації повіт¬ряного судна. Тобто у певних випадках кримінальна юрисдикція України поши¬рюється і на злочини, вчинені на борту невійськових повітряних об'єктів, зареєстро¬ваних в Україні, які знаходяться у польоті над територією інших держав. Винятками із цього правила згідно із зазначеною Конвенцією є випадки, коли злочин: а) має на¬слідки на території іншої держави; б) вчинено громадянином цієї держави чи особою, що постійно проживає на її території або відносно таких осіб; в) спрямований проти безпеки цієї держави; г) полягає у порушенні діючих у цій державі правил польо¬тів чи маневрування повітряних суден; д) здійснення юрисдикції є необхідним для забезпечення зобов'язання цієї держави відповідно до багатосторонньої міжнарод¬ної угоди.