3. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні природного статевого акту з

особою, яка не досягла статевої зрілості. Статеві зносини у даному разі не поєднуються

із застосуванням фізичного насильства, погрозою його застосування або з використан¬

ням безпорадного стану потерпілої особи.

За загальним правилом, розглядуваний склад злочину передбачає згоду потерпілого на вчинення статевого акту з ним. У разі, коли статевим зносинам з особою, яка не до¬сягла статевої зрілості, передувало примушування жінки або чоловіка до вступу у ста¬тевий зв'язок, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбаче¬них статтями 154 і 155.

Якщо потерпіла особа з тих чи інших причин (малолітній вік, розумова відсталість, непритомний стан тощо) не розуміла характеру і наслідків вчинюваних з нею дій, скоє¬ні статеві зносини треба розцінювати як зґвалтування малолітньої (малолітнього) або неповнолітньої (неповнолітнього) з використанням її (його) безпорадного стану. Якщо особа, яка не досягла статевої зрілості, була спочатку зґвалтована, а потім погодилась на вступ у статеві зносини, дії винного треба кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 152 і 155.

342

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ IV

Злочин визнається закінченим з початку вчинення хоча б одного статевого акту. На кваліфікацію діяння за ст. 155 не впливає те, були статеві зносини одноразовими, неод¬норазовими або тривали більш-менш значний проміжок часу, набувши, скажімо, форми фактичного шлюбу.

4. Суб'єкт злочину - особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилось 16 років. Оскільки у ст. 155 йдеться про природний гетеросексуальний акт, стать винного завжди протилежна статі потерпілої особи.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Психічне став¬лення до стану статевої зрілості потерпілої особи може бути і необережним - коли вин¬ний знав або допускав, що потерпіла особа не досягла статевої зрілості, або коли він міг і повинен був це передбачати. Це питання вирішується у кожному конкретному випад¬ку з урахуванням обізнаності винного про вік потерпілої особи, її зовнішнього вигляду і поведінки, інших факторів. Сумлінна помилка щодо досягнення статевої зрілості осо¬бою, з якою мали місце статеві зносини, відповідальність за ст. 155 виключає.

Психічне ставлення винного до безплідності чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 155) може бути тільки необережним.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 155) визнаються: 1) вчинення його

батьком, матір'ю або особою, що їх замінює; 2) спричинення безплідності чи інших

тяжких наслідків.

Порядок визначення походження дитини від батьків залежно від того, перебувають вони у шлюбі або ні, внесення відповідних записів до документів про народження ди¬тини, а також порядок оспорювання батьківства і материнства встановлено законом. До батьків належать і усиновителі, оскільки відповідно до закону вони у відношенні до усиновлених прирівнюються в особистих та майнових правах та обов'язках до родичів за походженням.

Під особами, які замінюють батьків, слід розуміти вітчима, мачуху, патронатного вихователя, особу, яка взяла у свою сім'ю дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, опікунів і піклувальників. Добровільні статеві зносини батьків, опікунів тощо з неповнолітніми, які досягли статевої зрілості, кримі¬нальну відповідальність не тягнуть.

Безплідність - це нездатність особи жіночої або чоловічої статі до запліднення, а в особи жіночої статі це також нездатність до виношування плоду та розродження (поло¬гів). Безплідність особи встановлюється судово-медичною експертизою. Крім безплід¬ності, до інших тяжких наслідків, за наявності хоча б одного з яких дії винного ква¬ліфікуються за ч. 2 ст. 155, потрібно відносити, зокрема, тяжке тілесне ушкодження, смерть або самогубство потерпілої особи, зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

КПК(ст. 76).

СК (глави 12, 18-21).

ЦК (глава 6).

Стаття 156. Розбещення неповнолітніх

1. Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного

віку,-

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір'ю або

особою, що їх замінює,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во¬лі на строк до трьох років.

Стаття J 56

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

343

1. Ст. 156 відображає вирішення на законодавчому рівні проблеми педофілії - ста¬тевого відхилення, яке проявляється у прагненні вчинювати дії сексуального характеру з дітьми.

2. Об'єкт злочину - статева недоторканність і нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх.

3. Потерпілим виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка не досягла 16-річ-ного віку. Для кваліфікації діяння за ст. 156 не має значення, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості, хто був ініціатором вчинення розпусних дій, а також характеристика потерпілої особи (попереднє ведення статевого життя, наявність сексуального досвіду тощо).

4. З об'єктивної сторони злочин виражається у вчиненні розпусних дій сексуаль¬ного характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітніх.

Розпусні дії можуть бути як фізичними, так і інтелектуальними.

Фізичне розбещення - це, зокрема, оголення статевих органів винної або потерпілої особи, мацання їх, інші непристойні дотики, які викликають статеве збудження, на¬вчання онанізму, вчинення у присутності потерпілого статевого акту, акту онанізму, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, схилення або примушення потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою або щодо винного тощо. Диспозицією ст. 156 охоплюється також задоволення статевої пристрасті винного не¬природним способом (наприклад, оральний або анальний секс), якщо при цьому щодо особи, яка не досягла 16-річного віку, не застосовується фізичне чи психічне насильст¬во та не використовується безпорадний стан потерпілої особи.

Природні статеві зносини з особою, якій не виповнилось 16 років і яка не досягла статевої зрілості, за її згодою кваліфікуються за ст. 155.

Вчинення розпусних дій фізичного характеру щодо особи, яка досягла 16-річного віку, може розглядатись як хуліганство, що відзначається винятковим цинізмом (ст. 296), лише у разі, коли ці дії поєднуються з грубим порушенням громадського по¬рядку і викликані прагненням продемонструвати явну неповагу до суспільства.

Розбещення неповнолітніх, яке поєднується з побоями і мордуваннями, заподіян¬ням тілесних ушкоджень, погрозою вбивством, зараженням вірусом імунодефіциту лю¬дини або іншою невиліковною інфекційною хворобою, слід кваліфікувати за сукупніс¬тю злочинів за ст. 156 і відповідною статтею про злочин проти здоров'я особи.

Інтелектуальне розбещення може полягати, наприклад, у цинічних розмовах з потер¬пілим на сексуальні теми, розповіді відвертих, натуралістичних сексуальних історій, фотографуванні потерпілих у різних сексуальних позах, демонстрації порнографічних предметів. Використання в процесі вчинення розпусних дій творів, зображень або ін¬ших предметів порнографічного характеру, а також примушування до участі у їх ство¬ренні потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст. 301.

Розпусні дії з потерпілою особою, яка не досягла 16-річного віку, вчинені безпосеред¬ньо перед її зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприрод¬ним способом або статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості, повні¬стю охоплюються відповідними частинами статей 152, 153, 155, оскільки у подібних випадках розбещення неповнолітніх з урахуванням спрямованості умислу винного роз¬глядається лише як етап у вчиненні інших статевих злочинів. Наявність істотного розри¬ву у часі між розпусними діями і вчиненням стосовно однієї й тієї ж потерпілої особи іншого статевого злочину, що виключає переростання одного злочинного діяння в інше, означає, що вчинене треба кваліфікувати за сукупністю відповідних злочинів.

Якщо винний, маючи намір зґвалтувати неповнолітню особу, здійснив щодо неї розпусні дії, а закінчене зґвалтування не вчинив з причин, не залежних від його волі, скоєне потрібно кваліфікувати не за ст. 156, а за ст. 15 і частинами 3 або 4 ст. 152. У разі, коли розбещення неповнолітнього передувало зґвалтуванню, від доведення до кінця якого особа добровільно відмовилась, її дії, за наявності підстав, слід кваліфіку¬вати за ст. 156.

344

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ IV

Розбещення неповнолітніх є закінченим злочином з моменту вчинення розпусних дій. Згода потерпілого на вчинення щодо нього таких дій на кваліфікацію за ст. 156 не впливає.

5. Суб'єктом злочину виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла

16-річного віку. Винний і потерпілий можуть бути особами як однієї, так і різної статі.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Про момент усвідомлення винною особою віку потерпілої особи див. коментар до ст. 152. У разі сумлінної помилки особи щодо віку потерпілого відповідальність за ст. 156 виключається.

Розпусні дії, передбачені ст. 156, звичайно спрямовані на задоволення винним ста¬тевої пристрасті, на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту або його задоволення. Але мотиви цього злочину не впливають на його кваліфікацію. Винний може керуватись не лише сексуальними, а й іншими спонуканнями (помста близьким, наступне втягнення у проституцію тощо).

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення розпусних дій: 1) щодо мало¬

літньої особи; 2) батьком, матір'ю або особою, що їх замінює. Про їх поняття див.

коментар до статей 152 і 155.

Розділ V

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ

ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД

ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права

1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим

чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним

Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ра¬

ди Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, се¬

лищним, міським головою, вести передвиборну агітацію-

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбав¬ленням волі на строк від двох до чотирьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом

виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або

службового становища,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що впли¬

нули на результати голосування або виборів,-

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Суспільна небезпека цього злочину полягає у тому, що він посягає на конститу¬

ційне право громадян України обирати або бути обраними до органів державної влади

та органів місцевого самоврядування. Це діяння порушує врегульований законодавст¬

вом виборчий процес, який здійснюється на засадах: загального, рівного і прямого ви¬

борчого права; таємності голосування; добровільної участі громадян у виборах; вільно¬

го і рівноправного висування кандидатів; рівності можливостей для всіх кандидатів у

проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів;

свободи агітації; гласності і відкритості виборчої кампанії. Внаслідок передбачених

цією статтею посягань до вказаних органів можуть потрапити особи, які фактично не

були до них обрані, і навпаки, можуть не потрапити кандидати, які отримали чи (за

умови дотримання норм закону при проведенні виборів) могли б отримати підтримку

більшості виборців. У результаті цього окремі органи державної влади чи органи міс¬

цевого самоврядування можуть виявитись фактично нелегітимними.

2. Об'єктом злочину є виборче право (право обирати і бути обраним) громадян України, а також їхнє право вести передвиборну агітацію.

3. Потерпілими від цього злочину можуть бути виборці, кандидати на виборні по¬сади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, особи, діяльність яких відповідно до законодавства спрямована на забезпечення реалізації суб'єктивного права громадянина бути обраним до вказаних органів (довірені особи кандидатів, офі¬ційні представники партій (блоків), уповноважені особи (партій (блоків), офіційні

346

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

спостерігачі), члени виборчих комісій. Не можуть визнаватися потерпілими від цього злочину претенденти на виборні посади, вибори яких не регламентуються виборчим законодавством (наприклад, претенденти на посаду суддів КС, членів ВРЮ, Голови ВР, його заступників та голів парламентських комітетів), а також особи, які вже обрані де¬путатами, Президентом України чи сільськими, селищними, міськими головами. 4. Об'єктивна сторона злочину може виражатись у формі:

1) перешкоджання вільному здійсненню громадянином України права обирати і бу¬ти обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою;

2) перешкоджання веденню передвиборної агітації.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права може виразитись, зокрема, у: безпідставній відмові в реєстрації кандидатом; невключенні громадянина до списків виборців за наявності для того підстав або виключенні грома¬дянина із списків виборців за відсутності для того підстав; неправомірній відмові ви¬борцеві у прийнятті і розгляді його заяви про включення його до списку виборців; при¬мушуванні виборця поставити підпис у підписному листі на підтримку певного претен¬дента в кандидати чи, навпаки, відмовитись у підписанні такого листа; неповідомленні або неправдивому повідомленні його про місце та час голосування; у примушуванні кандидата зняти свою кандидатуру з балотування чи зареєструватися кандидатом тощо.

Цією ознакою охоплюється також перешкоджання діяльності довірених осіб канди¬датів у Президенти України, кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, їх офіційних спостерігачів, представника кандидата у Пре¬зиденти України або партії (блоку) у Центральній виборчій комісії, які допомагають реалізувати зазначеним громадянам їх суб'єктивне право бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Водночас перешкоджання діяльності інших осіб, які не є учасниками виборчого процесу, але які певним чином причетні до виборчої кампанії, не утворює складу зло¬чину, передбаченого ст. 157, оскільки воно безпосередньо не посягає на його об'єкт. Такі дії за наявності для того підстав слід розглядати як відповідний злочин проти жит¬тя та здоров'я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого са¬моврядування та об'єднань громадян, злочин у сфері службової діяльності чи інший злочин.

Цією формою злочину охоплюються також випадки створення перешкод для нор¬мальної діяльності виборчої комісії (дільничної, територіальної, окружної, Централь¬ної) чи її окремого члена або будь-яке неправомірне втручання у вирішення питань, віднесених законом до їх компетенції щодо організації та проведення виборів, якщо такі дії були спрямовані на перешкоджання здійсненню громадянином свого виборчого права. Наприклад, це може проявитися в організації зриву засідання комісії з тим, щоб не допустити реєстрації певної особи кандидатом у депутати чи на іншу виборну поса¬ду. За відсутності такого спрямування дії винної особи за наявності підстав можуть розглядатися як інший відповідний злочин, у т. ч. проти життя чи здоров'я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (статті 341, 356), проти громадського порядку (ст. 296), або адміністративне правопорушення, передбачене ч. З ст. 186-2 КАП. Якщо перешкоджання вільному здій¬сненню громадянином його виборчого права було поєднане з незаконним впливом на члена Центральної виборчої комісії з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за статтями 157 та 344.

Перешкоджання вести передвиборну агітацію передбачає створення будь-яких перепон громадянам України, політичним партіям, іншим об'єднанням громадян, колек¬тивам підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності вільно і все¬бічно обговорювати передвиборчі програми кандидатів, їхні політичні, ділові та особи-

Стаття 157 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 347_

сті якості, безперешкодно вести агітацію «за» чи «проти» того або іншого кандидата, виборчі списки кандидатів від політичних партій чи виборчих блоків. Воно може про¬явитись у зриві проведення зборів, мітингів чи зустрічей з кандидатами (їх прямій за¬бороні, недопущенні виборців, кандидатів чи інших осіб до місця їх проведення, нена-данні приміщення, умисного виведення з ладу технічного обладнання, необхідного для проведення таких заходів, відключення електроенергії, несвоєчасному повідомленні про місце і час таких заходів тощо), наданні необгрунтованих переваг чи встановленні безпідставних обмежень для передвиборних виступів кандидатів, їхніх довірених осіб у відповідних засобах масової інформації, безпідставній відмові у виготовленні матеріалів передвиборної агітації, їх незаконному вилученні або знищенні, порушенні правил транслювання засобами масової інформації агітаційних телерадіопрограм тощо.

Не утворює складу цього злочину обмеження у проведенні передвиборної агітації, визначені виборчим законодавством.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином виборчих прав або веденню передвиборної агітації може бути вчинено будь-яким способом. До найбільш пошире¬них способів такого перешкоджання закон відносить насильство, обман, погрозу та підкуп.

Під насильством розуміється застосування фізичної сили, яке може виразитись у нанесенні побоїв, ударів, позбавленні чи обмеженні волі, заподіянні тілесних ушко¬джень, насильницьке вилучення у потерпілого паспорта чи іншого документа, необхід¬ного для реєстрації кандидатом або відкриття рахунка для фінансування виборчої кам¬панії, одержання виборчого бюлетеня тощо. Якщо застосоване насильство містить ознаки більш тяжкого злочину, ніж перешкоджання здійсненню виборчого права, воно потребує самостійної кваліфікації, зокрема, за статтями 115, 121, ч. 2 ст. 122 або іншою статтею КК.

Обман - це введення особи в оману стосовно дійсних явищ і фактів, що мають без¬посереднє відношення до здійснення громадянином своїх виборчих прав або ведення передвиборної агітації. Обман може виразитись як у повідомленні такій особі неправ¬дивих відомостей (про час та місце зустрічі з кандидатом, час та місце голосування, порядок заповнення бюлетенів, про особу кандидата тощо), так і в умисному замовчу¬ванні фактичних обставин, які винний зобов'язаний був повідомити, наприклад, як го¬лова чи член виборчої комісії (неповідомлення виборцям про зняття конкретним кан¬дидатом своєї кандидатури з балотування або про організацію зустрічі з кандидатами тощо).

Погроза полягає у психічному впливі на потерпілого з метою перешкодити в реалі¬зації його виборчого права. Змістом такої погрози у складі злочину, передбаченого ст. 157, охоплюється погроза застосування фізичного насильства (позбавлення життя, нанесення тілесних ушкоджень, викрадення тощо), пошкодження чи знищення майна, вчинення інших дій, які є небезпечними для потерпілого. Погроза повинна бути реаль¬ною і за своїм характером та інтенсивністю здатною перешкодити громадянинові реалі¬зувати своє виборче право або вести передвиборну агітацію. Погроза вбивством при вчиненні цього злочину додаткової кваліфікації за ст. 129 не потребує. Виняток стано¬вить погроза, вчинена членом організованої групи, яку слід самостійно оцінювати від¬повідно до ч. 2 ст. 129.

Підкуп як спосіб перешкоджання вільному здійсненню громадянином своїх вибор¬чих прав або вести передвиборну агітацію полягає у схилянні особи шляхом надання чи обіцяння надання винагороди матеріального характеру (грошей, матеріальних ціннос¬тей або послуг) до вчинення певних дій, пов'язаних з реалізацією громадянином свого виборчого права, веденням передвиборної агітації (до голосування «за» або «проти» конкретного кандидата, зняття кандидатом своєї кандидатури з балотування, відмови члена виборчої комісії брати участь у роботі виборчої комісії, фальсифікації виборчих документів тощо). Підкуп може бути спрямований стосовно виборця, члена виборчої комісії, кандидата на виборну посаду в органі державної влади чи органі місцевого

348

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

самоврядування, а також його довіреної особи, офіційного представника чи будь-якої іншої особи, яка бере участь у виборчому процесі. Такий підкуп, вчинений стосовно службової особи, за наявності підстав слід розцінювати як давання хабара і додатково кваліфікувати за ст. 369.

Що стосується перешкоджання здійсненню виборчого права іншим чином, то воно може проявитися, зокрема, у незаконному звільненні громадянина з роботи, обмеженні його прав та свобод.

Публічні заклики або агітація за бойкотування виборів Президента України або на¬родного депутата, опублікування або поширення іншим способом неправдивих відомо¬стей про кандидата в Президенти України або депутати, а так само агітація «за» або «проти» кандидата у день виборів утворюють склад адміністративного правопорушен¬ня, передбаченого ч. 1 ст. 186-2 КАП.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли в результаті насильства, обману, по¬гроз, підкупу або інших дій відбулося фактичне перешкоджання здійсненню громадя¬нином свого виборчого права. Якщо такі дії вплинули на результати виборів, їх слід кваліфікувати за ч. З ст. 157.

5. З суб'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умис¬лом. Це стосується також і наслідків у вигляді впливу на результати голосування або виборів. Мотив діяння для кваліфікації значення не має.

6. Суб'єкт злочину загальний.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину закон передбачає вчинення його: 1) за по¬передньою змовою групою осіб; 2) членом виборчої комісії; 3) іншою службовою осо¬бою з використанням влади або службового становища (ч. 2 ст. 157), а особливо ква¬ліфікуючою ознакою - вплив на результати голосування або виборів (ч. З ст. 157).

Членом виборчої комісії визнається особа, яка відповідно до виборчого законодавст¬ва включена до складу дільничної, територіальної, окружної чи Центральної виборчої комісії. Під іншою службовою особою слід розуміти будь-яку іншу, крім члена виборчої комісії, службову особу. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.

Обов'язковою умовою кваліфікації цього злочину за ознакою вчинення його чле¬ном виборчої комісії чи іншою службовою особою є перешкоджання такими особами здійсненню громадянином його виборчого права або перешкоджання веденню перед¬виборної агітації з використанням влади або службового становища.

Такі діяння можуть виразитись у: безпідставній відмові членами виборчої комісії громадянинові в реєстрації його кандидатом; скасуванні рішення про реєстрацію осо¬би кандидатом у депутати за відсутності для цього підстав або з підстав, не передба¬чених законом; перешкоджанні керівником звільненню підлеглого, який в установле¬ному порядку зареєстрований кандидатом на виборну посаду в органах державної влади чи органи місцевого самоврядування, від виконання виробничих або службо¬вих обов'язків для проведення зустрічей з виборцями або проведення інших виборчих заходів; звільненні кандидата під час передвиборної агітації з роботи з ініціативи влас¬ника підприємства, установи, організації; ненаданні службовою особою кандидату приміщень для проведення заходів, передбачених виборчим законодавством; наданні службовою особою переваг одному кандидату чи обмеженні іншого у можливостях виступити у засобах масової інформації; примушуванні службовою особою підлеглих (наприклад, військовослужбовців строкової служби, курсантів) до голосування за конкретного кандидата; бездіяльності службової особи, яка відповідно до свого служ¬бового становища зобов'язана вжити заходів щодо забезпечення реалізації виборчих прав громадянина, тощо.

Якщо такі дії потягли за собою тяжкі наслідки, вчинені працівником правоохорон¬ного органу або пов'язані з перевищенням влади чи службового становища, вчинено¬го за кваліфікуючих обставин, вони потребують додаткової кваліфікації за статтями, що передбачають відповідальність за відповідні злочини у сфері службової діяльності

Стаття 158 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 349

(частини 2 або 3 статей 364, 365, 423, 424). У разі, коли перешкоджання службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування здійсненню вибор¬чого права одночасно створювало перепони законній діяльності об'єднань громадян, у т. ч. політичних партій або їх органів (наприклад, шляхом надання привілеїв та сприян¬ня певним політичним партіям, що беруть участь у виборчому процесі, і ущемленні прав інших), вчинене за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за ст. 170.

Таким, що вплинуло на результати голосування або виборів, слід визнавати пе¬решкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права або перешко¬джання веденню передвиборної агітації, що, зокрема, вплинуло на кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, кількість голосів, поданих за кожного кандидата, ви¬знання кандидата обраним (необраним) тощо. Для наявності цієї кваліфікуючої ознаки не обов'язково, щоб наслідком перешкоджання було визнання виборів недійсними або такими, що не відбулися.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 та коментар до неї.

Для кваліфікованого і особливо кваліфікованого видів цього злочину, як і для основ¬ного його складу (ч. 1 ст. 157), характерним є спосіб вчинення перешкоджання здійс¬ненню виборчого права - насильство, обман, погрози, інший спосіб.

Конституція України (статті 38, 69, 76, 77, 103, 141).

Закон України «Про вибори народних депутатів Україна» від 18 жовтня 2001 р. (статті 1, 2, ЗО, 56-61).

Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 17 грудня 1997 р. (статті 13-24).

Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 р. (статті 1, 25, 26, 33 та ін.).

Закон Україна «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим» від 12 лютого 1998 р. (статті 3, 18, 25-27, 34-36).

Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р. (статті 20, 27, 31-33, 44, 45).

Конституція Автономної Республіки Крим (статті 1, 6). Затверджена Законом України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23 грудня 1998 р.

Стаття 158. Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голо¬сів чи неправильне оголошення результатів виборів

1. Видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня будь-якій особі з

метою надання їй можливості проголосувати за іншу особу або проголосува¬

ти більше ніж один раз у ході голосування, видача виборчого бюлетеня осо¬

бі, не внесеній до списку виборців на виборчій дільниці, або видача заповне¬

ного виборчого бюлетеня, а також незаконна передача іншій особі незапов-

неного виборчого бюлетеня -

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Підлог, тобто виготовлення виборчого документа невстановленого зразка

чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, внесення до виборчого

документа завідомо неправдивих відомостей або будь-яка інша його підроб¬

ка, а так само використання завідомо підробленого виборчого документа чи

виготовленого у спосіб, не передбачений законом,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені членом виборчої

комісії або іншою службовою особою, а так само завідомо неправильний

підрахунок голосів або завідомо неправильне встановлення чи оголошення

результатів виборів -

350

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Стаття 158 із змінами, внесеними згідно із Законом № 744-IV від 15.05.2003 р.)

1. Об'єктом злочину є виборче право громадян, а також встановлений законом по¬рядок голосування та порядок підрахунку голосів і оголошення результатів виборів.

2. Предметом цього злочину у певних його формах є виборчі документи, до яких, зокрема, належать: протоколи (рішення) з'їзду (конференції, загальних зборів) партії, виборчого блоку партій або зборів (конференцій) місцевих осередків партій чи блоку партій про висунення претендентом на кандидата у Президенти України, кандидатами у народні депутати України, кандидатами у депутати Верховної Ради Автономної Рес¬публіки Крим, кандидатами у депутати місцевих рад або на посаду сільських, селищ¬них, міських голів; списки виборців; відкріплювальні посвідчення; довідка про реєст¬рацію кандидатом; виборчі бюлетені; протоколи засідань виборчих комісій про реєстра¬цію особи кандидатом, про підсумки голосування; посвідчення кандидатів, їх довірених осіб, членів виборчих комісій та офіційних спостерігачів.

При використанні підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом, вказані документи виступають засобом вчинення злочину.

Якщо у виборчому процесі мали місце підлог та використання підроблених не ви¬борчих, а інших документів, вчинене залежно від суб'єкта слід кваліфікувати за стат¬тями 358 або 366.

3. З об'єктивної сторони цей злочин може проявлятися у формі:

1) видачі виборчого бюлетеня будь-якій особі з метою надання їй можливості про¬голосувати за іншу особу або проголосувати більше ніж один раз у ході голосування;

2) видачі виборчого бюлетеня особі, не внесеній до списку виборців на виборчій дільниці;

3) видачі заповненого виборчого бюлетеня;

4) незаконній передачі іншій особі незаповненого виборчого бюлетеня;

5) підлогу виборчих документів (виготовлення виборчого документа невстановле-ного зразка чи у спосіб, не передбачений законом; внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей; будь-яка інша підробка виборчого документа);

6) використання завідомо підробленого виборчого документа чи виборчого докумен¬та, виготовленого у спосіб, не передбачений законом;

7) завідомо неправильного підрахунку голосів;

8) завідомо неправильного встановлення результатів виборів;

9) завідомо неправильного оголошення результатів виборів.

Перші чотири форми передбачені ч. 1, п'ята і шоста - ч. 2, а сьома, восьма і дев'ята -ч. З ст. 158.

Вчинення цього злочину у формі видачі виборчого бюлетеня будь-якій особі має місце лише тоді, коли така видача здійснюється з метою надання особі можливості: 1) про¬голосувати за іншу особу; 2) проголосувати більше ніж один раз у ході голосування.

У першому випадку фактично йдеться про видачу будь-якій особі виборчого бюле¬теня замість іншої особи (виборця). Вказівка закону на будь-яку особу означає, що бю¬летень може передаватися як виборцю, який здійснює голосування на цій дільниці, так і будь-яким іншим особам, які: а) мають право голосу, але реалізувати вони його можуть лише на іншій виборчій дільниці (на якій вони внесені у списки виборців); б) не мають права голосу взагалі (особи, які не досягай на момент голосування 18-річного віку, громадяни, визнані судом недієздатними, іноземці, особи без громадянства; в) залучені до організації та проведення виборів (інші члени цієї виборчої комісії, члени інших ви¬борчих комісій, посадові особи органів державної влади чи органів місцевого самовря¬дування); г) є офіційними спостерігачами, довіреними особами кандидатів тощо.

Стаття J 58

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

351

Слід зазначити, що видача членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня для голосування за іншу особу згідно з ч. 2 ст. 186-2 КАП утворює також склад адмініст¬ративного правопорушення. Таким чином, при вчиненні вказаного діяння створюється конкуренція кримінально-правової (ч. 1 ст. 158) та адміністративно-правової (ч. 2 ст. 186-2 КАП) норм, яка вирішується відповідно до правил, встановлених ч. 2 ст. 9 КАП.

Другий випадок передбачає видачу членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка включена до списків виборців даної виборчої дільниці, виборчого бюлетеня для голосування за іншого виборця, який також включений до списків вибор¬ців даної дільниці. Про той факт, що у даному разі йдеться про видачу бюлетеня саме виборцю, свідчить положення закону, згідно з яким бюлетень видається особі з метою забезпечення молсливості проголосувати більше ніж один раз в процесі голосування (з цього випливає, що один раз вона вже проголосувала чи має право проголосувати на цій виборчій дільниці). При цьому не має значення, замість кого саме ця особа одержа¬ла виборчий бюлетень для голосування: членів своєї сім'ї, близьких родичів чи взагалі незнайомих їй виборців.

Під видачею виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців на ви¬борчій дільниці, слід розуміти видачу членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не включена до списків виборців даної виборчої дільниці. Не утво¬рює складу цього злочину, а так само будь-якого іншого правопорушення, видача бю¬летеня виборцю, якого додатково включено в передбаченому законом порядку до спис¬ків виборців на підставі документів, які дають право на таке включення (відкріплю-вальне посвідчення) та/або засвідчують його особу та місце проживання, безпосередньо у ході голосування.

Вчинення цього злочину у зазначених вище формах можливе лише у разі порушен¬ня членом виборчої комісії встановленого виборчим законодавством порядку голосу¬вання, за якого він може видати бюлетень особі на підставі списку виборців по відповід¬ній виборчій дільниці за умови пред'явлення виборцем певного документа, що посвід¬чує його особу.

Видача заповненого виборчого бюлетеня полягає у тому, що виборець одержує від члена дільничної виборчої комісії бюлетень, який відповідним чином уже заповнений іншою особою (наприклад, членом виборчої комісії). Заповнення виборчого бюлетеня у даному випадку означає, що в ньому ще до видачі його виборцю іншою особою зроб¬лено відповідно позначку («плюс» («+») або іншу), що засвідчує його волевиявлення, у квадраті проти прізвища кандидата чи партії (блоку), за яких він голосує, або у квадраті проти слів: «Не підтримую жодного кандидата...», «Не підтримую кандидатів... від жодної партії (блоку)».

Вчинення розглядуваного злочину у цій формі є порушенням встановленого вибор¬чим законодавством правила, згідно з яким виборчі бюлетені заповнюються виборцем особисто.

Водночас не утворює складу злочину, передбаченого ст. 158, заповнення певною іншою особою виборчого бюлетеня виборця, який внаслідок фізичних вад не може са¬мостійно заповнити бюлетень і звернувся за такою допомогою до цієї особи. Виборче законодавство дозволяє такому виборцю з відома голови дільничної комісії або іншого члена дільничної комісії скористатися допомогою іншої особи, крім членів виборчої комісії, кандидатів у депутати, їх довірених осіб, уповноважених осіб партій (блоків), офіційних спостерігачів.

Не утворює складу цього злочину заповнення іншою особою виборчого бюлетеня будь-якого виборця, який отримав від члена виборчої комісії не заповнений бюлетень, здійснене на його прохання або навіть всупереч його волі (наприклад, чоловіком - ви¬борчого бюлетеня дружини, або навпаки). За наявності для того підстав (зокрема, у разі застосування для цього насильства, обману, підкупу) такі дії можуть бути кваліфіковані за ст. 157 або за відповідними статтями КК, що передбачають відповідальність за зло¬чини проти життя та здоров'я особи.