Чи потрібно зазначати в протоколі судового засідання зміст письмових пояснень учасників процесу, що були оголошені в судовому засіданні?

Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень (ч. 6 ст. 176 ЦПК). Приєднання письмових записів до справи передбачено ст. 181 ЦПК, процедура та умови оголошення показань свідків врегульовані ст. 183 ЦПК.

Якщо судове засідання фіксується не за допомогою звукозаписувального технічного запису, а в протоколі судового засідання (п.2-1 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК), то в ньому необхідно зазначити, що письмові пояснення оголошені в судовому засіданні та приєднані до матеріалів справи і зазначати основний зміст цих пояснень не потрібно. У протоколі судового засідання зазначається основний зміст пояснень учасників процесу, якщо вони даються усно.

Письмові пояснення, які, як правило, завжди є у більшості справ, оголошуються головуючим у справі незалежно від того, що ті ж учасники процесу давали усні пояснення в судовому засіданні. Це необхідно робити для з'ясування чи є розбіжності у змісті пояснень, а також у тому разі, якщо якийсь учасник процесу в судове засідання не з'явився (це його диспозитивне право, а також право на участь у змагальному процесі), проте суд з'ясовує його позицію, викладену у письмовому поясненні.

Якщо апеляційний суд скасував рішення районного суду та направив справу на новий судовий розгляд, а при подачі касаційної скарги Верховний Суд України витребував справу, то який порядок направлення справи? Чи слід зупиняти провадження у справі? Хто в цьому випадку буде винним за порушення строків розгляду справи, якщо зупинити провадження у справі не можна?

У зазначеному питанні, яке дійсно виникло із ситуації, передбаченої нормами ЦПК, відповіді в самому Кодексі немає.

За нормами ЦПК суд першої інстанції при повторному розгляді цивільної справи після скасування апеляційним судом рішення суду з направленням справи на новий розгляд не пов'язаний з проблемою подачі якоюсь стороною у справі касаційної скарги.

Подача касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду не є підставою для зупинення провадження у справі, оскільки п. 4 ст. 201 ЦПК зобов'язує суд зупинити провадження у справі до неможливості розгляду іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства. У даному випадку, по-перше, це не інша справа, а, по-друге, йдеться про ситуації до набрання рішенням суду законної сили, а ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення (ст. 319 ЦПК).

Також суд касаційної інстанції може відмовити у відкритті касаційного провадження за значно великим переліком підстав (ч. З ст. 328 ЦПК) без витребування справи,^ тому числі й з підстави необґрунтованості касаційної скарги, що, фактично, означає відмова в її задоволенні (п. 5 цієї ж частини).

Разом з тим, подання касаційної скарги на судове рішення апеляційного суду, яким ухвалене у справі рішення скасоване з направленням справи на новий розгляд до судупершої інстанції, є процесуальною дією. У разі, якщо суд касаційної інстанції витребує справу (ч. 1 ст. 328 ЦПК), то суд першої інстанції зобов'язаний таку справу направити до Верховного Суду України і ЦПК не передбачає право суду зупиняти провадження у справі. У даному разі порушуються строки розгляду справи з об'єктивних причин, які від суду не залежать і ініційовані самим законом. Відповідно до ч. 1 ст. 191 ЦПК суд повинен відкласти розгляд справи (відкладення у випадках, встановлених законом).