Чому за положеннями ст. 22 цпк прокурору не можна заявити відвід?

За положеннями статей 20, 22 ЦПК відвід може бути заявлений лише судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту та перекладачу. Перелік є вичерпним.

Відвід прокурору не може бути заявлений, оскільки він у процесі є особою, яка бере участь у справі (ст. 26 ЦПК), незважаючи на те, що виконує державні функції. Заявити відвід прокурору - це те ж саме, що заявити відвід позивачу чи відповідачу. Це законом не передбачено.

Як вирішується питання у разі заявлення відводу всьому складу місцевого суду? Чи слід направляти справу до апеляційного суду для вирішення питання щодо підсудності?

ЦПК не передбачено право учасників процесу на заявлення відводу всім суддям суду, оскільки ст. 20 ЦПК регламентує лише відвід судді (складу суду), який розглядає конкретний спір.

У зв'язку з цим така заява задоволенню не підлягає і підстав для направлення справи до вищестоящого суду немає. Лише в разі, якщо після задоволення відводів (самовідводів) у суді неможливо передати справу іншому судді, справа ухвалою передається до суду, найбільш територіально наближеного до цього суду, а не до апеляційного суду. Зазначена процедура повинна бути погоджена з апеляційним судом.

Чи може бути підставою для скасування судового рішення порушення процедури розгляду заяви про відвід?

Відповідно доп. 1ч. 1ст. 311,п. 1ч. 1 ст. 338 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню відповідно в апеляційному чи касаційному порядку з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду.

Частиною 2 ст. 24 ЦПК передбачено, що заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду, вирішується простою більшістю голосів.

Таким чином, розгляд заяви про відвід судді (кільком суддям або складу суду) і залишення її без задоволення, може бури підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд з підстав її розгляду неповноважним суддею чи складом суду в тому разі, коли порушено вимоги ст. 21 ЦПК про заборону повторної участі судді в розгляді справи. В інших випадках належить виходити з того, чи потягло порушення порядку розгляду цієї заяви неправильне або необ'єктивне вирішення справи.

Чи вправі особа, яка бере участь у справі, заявити відвід судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу в усній формі?

У ч. З ст. 23 ЦПК передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим. З цього вбачається, що ЦПК не передбачає обов'язкової письмової форми заявлення відводу, тому відвід може бути заявлений і в усній формі із занесенням до протоколу судового засідання або повинен бути зафіксованим за допомогою звукозаписувального технічного засобу і про цю дію зазначається в журналі судового засідання. Разом з тим, такій відвід повинен бути вмотивованим.

Глава 2. ЦИВІЛЬНА ЮРИСДИКЦІЯ (підвідомчість)

За загальним правилом, викладеним у ст. 15 ЦПК, усі цивільно-правові спори, в яких однією із сторін є фізична особа, належать до компетенції судів загальної юрисдикції. Чи є виключення з цього правила?

Відповідно до ст. 15 ЦПК суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів» від 15.12.*2006 р., що набрав чинності з 29.12.2006 р., фактично введений інститут «спеціальної компетенції (підвідомчості)», він також закріплений в ст. 26 проекту ГПК. Це кардинальним чином змінило критерії розмежування судових юрисдикцій та визначення справ цивільної юрисдикції. Так, внесено зміни до ст. 12 ГПК, що врегульовує підвідомчість справ господарським судам, згідно з якими господарським судам підвідомчі, крім інших, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином, зазначені корпоративні спори (корпоративні спори - це, зокрема, спори, пов'язані з формуванням статутного капіталу товариства і розміщенням його акцій, спори, пов'язані з забезпеченням прав акціонерів на придбання розміщених додаткових акцій, спори, пов'язані зі здійсненням переважного права на придбання акцій в ЗАТ, спори, пов'язані з виплатою дивідендів, спори про визнання недійсними рішень органів управління товариства, спори, пов'язані з вимогами про викуп акцій та інші спори за позовами акціонерів у випадках, передбаченими законом), незважаючи на те, що однією із сторін є фізична особа, належать до юрисдикції господарських судів.

Також ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство, незалежно від суб'єктного складу учасників спору.