Чи може суд зі своєї ініціативи в порядку ч. 2 ст. 157 цпк подовжити строк розгляду справи, якщо є для цього підстави, однак сторони такого клопотання не заявляють або заперечують проти цього?

Відповідно до ст. 157 ЦПК суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справ, але не більше як на один місяць.

Зазначене є новелою ЦПК, тому слід звернути увагу на юридичну конструкцію цього положення. Так, із норми ч. 2 ст. 157 ЦПК вбачається, що подовження (а не продовження) строку розгляду справи можливе лише за певних умов: 1) у виняткових випадках, 2) за клопотанням сторін, 3) з урахуванням особливостей розгляду справи.

При цьому всі ці елементи повинні бути наявними одночасно.

Процесуальний строк - це проміжок часу, визначений законом або призначений судом, для здійснення процесуальних дій учасниками процесу.

Строки судового розгляду, які зобов'язовують суд здійснити процесуальні дії в певний проміжок часу, за своїм характером є службовими строками.

їх відмінність в тому, що: а) регулювання службових строків не знаходиться в главі ЦПК про строки; б) вони встановлені для суду і для судді; в) вони відрізняються за наслідками їх пропуску. Пропуск процесуальних строків позбавляє особу можливості здійснювати процесуальну дію, а пропуск службових строків, навпаки, не знімає з суду обов'язку здійснити дії, направлені на правильне і своєчасне вирішення справи. Так само і зазначений в ч. 2 ст. 157 ЦПК (про подовження строку розгляду справи) строк є службовим строком, відповідно до якого навіть при його пропущенні суд зобов'язаний вчинити певні процесуальні дії, зокрема розглянути у даному випадку справу, тому цей строк, на нашу думку, може бути подовжений більше ніж один разО

Таким чином, якщо з поважних причин у виняткових випадках закінчити у визначений законом строк справу розглядом неможливо, а сторони не заявляють клопотання про подовження строку розгляду справи, то суд повинен з власної ініціативи поставити питання на обговорення (а не самостійно вирішувати питання), оскільки цейстрок є службовим з відповідними наслідками його спливу, з постановлениям відповідної ухвали.

Чи можна двічі і більше разів подовжити судовий розгляд за правилами ч. 2 ст. 157 ЦПК?

Нерідко судді вважають взагалі за недоцільне постановляти таку ухвалу, зазначаючи, що через це судове рішення скасоване не буде.

Запропонований варіант процесуальної поведінки суду є невірним. Дійсно, через відсутність ухвали про подовження строку розгляду справи ухвалене судове рішення не може бути скасоване. Проте у даному випадку буде процесуальне правопорушення з боку суду, яким порушуються законні права суб'єктів процесу. У такому разі настануть відповідні наслідки для суду: постановлення окремої ухвали тощо.

Яким чином розглянути справу в строк, визначений ст. 157 ЦПК (не більше двох місяців), якщо по багатьом справам слід отримати висновки експертів, відповіді на запити, допитати свідків, а також потрібно суду проаналізувати всі обставини справи для ухвалення законного та обґрунтованого рішення?

Для того, щоб розглянути справу у визначений законом строк слід належним чином провести попереднє судове засідання, належним чином здійснити процесуальні дії по підготовці справи до судового розгляду. До того ж, провадження у справі повинно відкриватися за тією позовною заявою, з якої чітко випливає матеріально-правовий спір.

Щодо отримання висновку експерта, то на час проведення експертизи, якщо ці строки значні, провадження у спразі зупиняється і строки розгляду справи не обчислюються.

Щодо отримання відповідей за запити, то, по-перше, в основному, такі запити повинні робитися в процесі підготовки справи до судового розгляду, для чого слід попередньо визначити факти, які повинні бути встановлені для вирішення справи, і лише після цього призначати справу до розгляду. По-друге, при дачі запиту слід встановлювати строк дачі відповіді з попередженням про наслідки порушення цього строку.

Щодо необхідності певного часу для аналізу всіх обставин справи, то для професійного судді значного строку для цього не потрібно, адже обставини справи аналізуються на протязі всього часу розгляду справи: від пред'явлення позову і до ухвалення рішення. ЦПК не включає в строк розгляду справи зазначену розумову діяльність судді. Якщо у справі оголошувалася перерва перед проголошенням рішення і ніякі процесуальні дії не вчинялися (фактично -для роздуму над тим, яке рішення прийняти), то зазначене є процесуальним порушенням суду, оскільки такого права для оголошення перерви чи відкладення справи ЦПК не надає.

Яким чином можливо дотриматися розумних строків розгляду справи, але не більше двох місяців, якщо по деяким з ним слід виконати положення Мінської Конвенції або в порядку ст. 132 ЦПК направляються судові доручення?

У даному випадку дійсно строк розгляду справи буде порушений, проте не з вини судді, а в силу необхідності виконання вимог процесуальних норм. В літературі вже неодноразово зазначалось про необхідність надання суду права зупиняти провадження у справі за вказаними обставинами. Таким же чином, будуть порушуватися строки розгляду справи при неможливості зупинення провадження(оскільки не передбачено статтями 201, 202 ЦПК) і в інших випадках, передбачених законом: направлення судового доручення (ст. 132 ЦПК), відкладення розгляду справи для примирення сторін (ч. 5 ст. 191 ЦПК), відкладення розгляду справи для запиту згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення (ч. 9 ст. 43 КЗпП) тощо (Луспеник ДД. Порушення строків розгляду справ узако нено новим ЦПК або проблеми доступності правосуддя та шляхи їх вирішення І/ Адвокат. - 2005. -№ 7. — С. 3-8).