Хто має право на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції? Які права в осіб, які не брали участь у справі?

Відповідно до ст. 292 ЦПК право на апеляційне оскарження мають сторони та інші особи, яку беруть участь у справі.

У випадках, встановлених законом, право на апеляційне оскарження мають органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ч. 2 ст. З, статті 45, 46 ЦПК).

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, якщо правонаступництво допускається, то всі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (ст. 37 ЦПК). Тому право апеляційного оскарження судових рішень в межах встановлених ст. 294 ЦПК строків належить також правонаступникам сторін або третіх осіб.

У разі смерті сторони або третьої особи після подачі апеляційної скарги питання про правонаступництво вирішує суд апеляційної інстанції.

До осіб, які беруть участь у справі, не відносяться державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, а також учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій. Тоді яким чином вони оскаржують судове рішення?

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є сторони, представникисторін, експерти, спеціалісти, перекладачі. До осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, належать поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ.

Розділом VII ЦПК врегульовано процедуру судового контролю за виконанням судового рішення і така справа називається судово-виконавчою справою. За змістом цього розділу особи, які оскаржують рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, набувають процесуального статусу заявників, а суб'єкти оскарження - набувають статусу заінтересованих осіб. У зв'язку з цим вони також мають право апеляційного оскарження.

Право апеляційного оскарження мають й особи, які не брали участі у справі, однак лише у разі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Проте окремої правової норми, яка б передбачала їх процесуальні права та обов'язки, а також процесуальний статус у процесі ЦПК не містить. Зазначена прогалина в процесуальному законодавстві повинна бути усунена, а до цього часу роз'яснення щодо зазначених питань містяться в правових позиціях Верховного Суду України.

Системний аналіз процесуальних норм вказує на те, якщо суд ухвалив рішення безпосередньо про права, свободи чи обов'язки зазначених осіб, то вони являються особами, матеріально заінтересованими у вирішенні справи в апеляційній інстанції, тобто вони мають процесуальний законний інтерес. Вони виступають в суді апеляційної інстанції від свого імені і на захист своїх прав. Таким чином, особи, які не були притягнуті до участі у справі в суді першої інстанції, по суті являються особами, які беруть участь у справі, і мають ті ж процесуальні права та обов'язки, зокрема, вони вправі приймати участь у розгляді справи в суді апеляційноїінстанції, заявляти клопотання, знайомитися з матеріалами справи, надавати докази тощо.

Наведемо наступний приклад із судової практики.

Б. звернувся в суд із позовом до ВАТ "Харківхолодомаш" про перерахунок заробітної плати та видачу довідки.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.05.2005 р. позов Б. задоволено.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.07.2005 р., залишеною без змін ухвалою судді апеляційного суду Харківської області від 19.09.2005 р., відмолено управлінню ПФУ в Московському районі м. Харкова у прийнятті апеляційної скарги (за правилами ЩІК 1963 р. і до 1.09.2005 р. питання про прийняття апеляційної скарги вирішував суд першої інстанції - Д.Л.)ІІ

Верховний Суд України, скасовуючи постановлені ухвали і направляючи справу до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги, в своїй ухвалі від 18.01.2006 р. зазначив наступне.

Відмовляючи в прийнятті апеляційної скарги, суд першої інстанції послався на відсутність права на апеляційне оскарження рішення, оскільки управління ПФУ не брало участі у справі. Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, зазначивши також про відсутність підстав вважати, що ухвалене рішення впливає на права чи обов'язки органу ПФУ.

Проте, звертаючись до суду із позовом, Б. зазначав, що в довідку про заробітну плату, яка є підставою для нарахування йому пенсії, не включені всі передбачені законодавством виплати, і протиправні дії адміністрації ВО "Кристал", правонаступником якого є відповідач, позбавили його права на отримання пенсії у передбаченому законом розмірі.

Виходячи з наведеного, висновок суддів як першої, так і апеляційної інстанцій про відсутність у особи, яка подала апеляційну скаргу на рішення суду, права на його оскарження в апеляційному порядку є передчасним. Зазначене питання може вирішуватись в судовому засіданні ( Ух вала ВСУвід 18.01.2006р. у справі № 6-3901 св05).

Права апеляційного оскарження не мають інші учасники процесу, перелічені в ст. 47 ЦПК: секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, переклад, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Суддя апеляційної інстанції повернув організації апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона не є юридичною особою і не має права на подання скарги, незважаючи на те, що приймала участь у справі в якості позивача (відповідача) в суді першої інстанції. Чи правильні дії судді?

Дії судді апеляційної інстанції не відповідають вимогам закону.

Згідно зі ст. 292 ЦПК право апеляційного оскарження мають особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Оскільки організація приймала участь у розгляді справі в суді першої інстанції в якості позивача (відповідача), то вона має право подання апеляційної скарги у разі незгоди з рішенням суду.

Зі змісту ст. 28 ЦПК вбачається, що цивільна процесуальна правоздатність визнається за організаціями, які користуються правами юридичної особи. Тобто, з наявністю цієї умови (з моменту її створення і до моменту внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення) випливає і можливість організації бути стороною, третьою особою в цивільному процесі.

Проте, для деяких органів держави, підприємств, організацій бути суб'єктом цивільних процесуальних відносин єїх обов'язком, тому цивільна процесуальна право-суб'єктність також охороняється процесуальним законом та може бути предметом захисту. Наприклад, у справах про визнання страйку незаконним в якості відповідача притягуються вибрані колективом страйкові комітети згідно із розділом III Закону України «Про порядок виріпіення колективних трудових спорів (конфліктів)». Органи опіки та піклування не є юридичною особою, але через їхні повноваження вони можуть бути стороною чи третьою особою в справі, оскільки на них покладається виконання певних функцій, зокрема, подання заяви про обмеження цивільної дієздатності чи визнання фізичної особи недієздатною (ст. 237 ЦПК), позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК) тощо.

Таким чином, якщо при розгляді справи буде встановлено, що організація, яка пред'явила позов або приймала участь у справі в якості відповідача, не являється юридичною особою і в законодавчих актах відсутня спеціальна норма, яка надає їй права участі в процесі в якості органу без створення юридичної особи, апеляційна інстанція зобов'язана скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).

Апеляційним судом прийнята апеляційна скарга від позивача на заочне рішення. У ході розгляду апеляційним судом справи відповідач надав копії заяв, поданих до суду першої інстанції, що ухвалив заочне рішення, про поновлення строку наперегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення, оскільки відповідач також має намір оскаржити заочне рішення. Як поступити апеляційному суду?

Прямої відповіді ЦПК не містить. Шляхом системного та логічного тлумачення норм ЦПК, на нашу думку, можна прийти до наступного висновку. У даному разі виникло питання щодо пріоритету апеляційного провадження на заочне рішення за апеляційною скаргою позивача та перегляду судом, що ухвалив заочне рішення, свого ж заочного рішення за заявою відповідача. При виборі пріоритету слід виходити з того, щоб не були порушені законні права як позивача, так і відповідача.

Вважаємо, що в даному конкретному випадку апеляційний суд повинен зняти справу з апеляційного розгляду і повернути суду першої інстанції для розгляду заяви про поновлення строку на перегляд заочного рішення. Таким чином не будуть порушені права відповідача, який в разі незгоди з ухвалою суду про відхилення його заяви про перегляд заочного рішення, зможе оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку і ця скарга буде розглянута одночасно з апеляційною скаргою позивача. Якщо ж спершу розглянути по суті апеляційну скаргу позивача на заочне рішення, то можлива ситуація, коли відповідач, який, можливо, і не знав про заочне рішення, буде позбавлений конституційного права на оскарження заочного рішення в апеляційному порядку, так як суд першої інстанції після розгляду апеляційної скарги позивача і ухвалення апеляційним судом певного судового рішення вже не зможе розглядати заяву відповідача.

Крім того, вирішення даного питання саме таким чином надасть змогу суду першої інстанції при певних умовах прийняти від відповідача докази (п. 4 ч. 2 ст. 229 ЦПК), які апеляційний суд в силу ст. 303 ЦПК не зміг би прийняти.

Застосувати положення ст. 318 ЦПК щодо розгляду апеляційним судом апеляційної скарги відповідача, яка надійшла до нього після закінчення розгляду справи за апеляційною скаргою позивача на заочне рішення, неможливо, оскільки це положення застосовується до випадку, коли рішення суду першої інстанції двічі переглядається лише апеляційним судом. Суд першої інстанції після перегляду апеляційним судом апеляційної скарги позивача на заочне рішення не зможе переглянути заяву відповідача про перегляд заочного рішення, так як його вже існувати в первинному варіанті не буде.