Чи слід якимось чином зазначати дату складання повного тексту судового рішення за правилами ч. З ст. 209 цпк?

Датою складання повного тексту судового рішення, як і проголошення вступної та резолютивної частин рішення, є день закінчення розгляду справи. Це пов'язано з тим, що складання повного судового рішення є по суті лише оформленням рішення, прийнятого в день закінчення судового розгляду справи.

З якого моменту починає текти строк, зазначений в ч.Зст. 209 цпк?

Відповідно до ст. 69 ЦПК перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З цього слідує, що встановлений ч. З ст. 209 ЦПК строк для виготовлення повного тексту рішення при проголошенні лише його вступної та резолютивної частини починає текти на наступний день після закінчення розгляду справи, тобто на наступний день після проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Чи є певні особливості викладення судового рішення, що не зазначені в нормах цпк?

Порядок ухвалення судового рішення, їх форма викладені в ст. 209 ЦПК. Проте деякі особливості викладення судового рішення з ній не зазначені.

Так, пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, пояснення експерта, спеціаліста приводяться в рішенні від імені третьої особи. У тексті рішення не допускається використання не прийнятих скорочень (наприклад, ПВСУ замість Пленум Верховного Суду України) і слів, що не застосовуються в офіційних документах, внесення виправлень, не застережених перед підписом судді.

Судове рішення оформлюється у письмовій формі у на-радчій кімнаті і може бути написано від руки, виконано машинописним чи комп'ютерним способом в одному екземплярі.

Роз'яснюючи зміст судового рішення, головуючий не вправі оголошувати усні висновки, що не зазначені в рішенні і не підписані судом. Якщо ж вони оголошені, то судовим рішення не вважаються. Проте в журналі (протоколі) судового засідання повинно бути зафіксовано, що така процесуальна дія, передбачена ч. 1 ст. 218 ЦПК, виконана.

Які реквізити, повинна містити в собі вступна частина рішення?

Вступна частина рішення суду повинна містити в собі: час та місце його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог.

Важливим є чітке формулювання в рішенні суду предмета спору як по основному, так і по зустрічному позову, а також щодо позовних заяв третіх осіб із самостійними вимогами. У зв'язку з цим, суду слід урахувати, що, вказуючи у вступній частині рішення найменування позовнихвимог, суд не повинен дослівно відтворювати його в інтерпретації позивачів. Виходячи зі змісту позовної заяви, суті та характеру позову, підстав заявлених вимог та норм закону, на які посилався позивач, суд має юридично грамотно у відповідності до вимог закону сформулювати найменування позову.

Так, нерідко суд зазначає, що пред'явлений позов «про поновлення на посаді слюсаря цеха № 5 такого-то заводу і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу». Звичайно, що це є юридично неграмотно і невірно, так як слюсар не є посадовою особою і мова може йти лише про поновлення на роботі, а не на посаді. Крім того, згідно зі ст. 235 КЗпП суд стягує на користь працівника не заробітну плату, середній заробіток за час вимушеного прогулу. У відповідності до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і виключення майна з-під арешту, а не «звільнення майна з-під арешту», що нерідко суди зазначають.

Уп.4ч.1 ст. 215 ЦПК передбачено, що повинно бути зазначено в резолютивній частині рішення суду. Чи вправі суд у своєму рішенні визначити порядок виконання рішення суду, зазначити про відстрочку або розстрочку виконання та вжити заходи забезпечення його виконання? Якщо вправі, то який порядок вирішення цих питань?

Статтею 215 ЦПК передбачено, з яких частин складається рішення суду та вперше чітко визначено, що повинно зазначатись у кожній з його частин. Проте в ЦПК існують норми, які уточнюють ці положення. Так, в ст. 226 ЦПКзазначається про особливість резолютивної частини заочного рішення в частині його оскарження відповідачем.

Відповідно до ст. 217 ЦПК суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У рішенні суду ці питання зазначаються саме в резолютивній частині, а в мотивувальній частині дається обґрунтування прийнятого рішення. Вирішення судом цих питань можливе лише за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 373 ЦПК та положень диспозитивності процесу.

Відстрочка виконання рішення суду - це перенесення його виконання на більш пізніший строк, що визначений рішенням суду.

Розстрочка виконання рішення суду - це перенесення судом строку його виконання і надання відповідачу право виконати рішення по частинам. При цьому суд повинен визначити не лише строк кінцевого виконання рішення суду, але й відповідні проміжні строки.

Визначення порядку виконання - це встановлення в судовому рішенні конкретних заходів та дій, які слід вчинити державному виконавцеві у разі, якщо рішення не буде виконано добровільно.

Вжиття заходів для забезпечення виконання рішення -це вжиття судом заходів, які направлені на забезпечення повного та реального виконання ухваленого рішення суду. Подібні вони до заходів забезпечення позову, проте запроваджуються не ухвалою, а рішенням суду і підлягають застосуванню лише після набрання рішенням законної сили.