Чи можливе правонаступництво у справі в разі смерті під час розгляду справи позивача - фізичної особи, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності?

За змістом ч. 1 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» смерть фізичної особи-підприємця тягне за собою державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності такої особи, а згідно з частиною третьою цієї ж статті з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така особа позбавляється статусу підприємця.

Таким чином, смерть фізичної особи-підприємця, який пред'явив позов, пов'язаний з його діяльністю, унеможливлює подальше здійснення судочинства в ній стосовно даної особи. Тому провадження у справі підлягає закриттю з підстави, передбаченої п. 7 ст. 205 ЦПК.

Що розуміється під судовим представництвом у цивільному процесі?

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Зазначена конституційна норма направлена на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією України, де встановлені відповідні правові гарантії. Право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.

Стаття 12 ЦПК відтворює вказану конституційну норму і зазначає, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

У сучасних умовах значення судового представництва суттєво підвищилось у зв'язку з переходом до змагального типу цивільного процесу і зняттям з суду обов'язку з доказування. В умовах дії принципів диспозитивності і рівноправності сторін для доведення обґрунтованості своїх вимог і заперечень їм все частіше приходиться звертатися до кваліфікованих юристів.

Відповідно до ст. 38 ЦПК сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати у цій справі представника.

Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника.

Виходячи з цього, представництво у цивільному процесі —це правовідносини, на підставі яких представник здійснює процесуальні дії від імені та в інтересах особи, яка бере участь у справі, з метою захисту її прав.

Незважаючи на таку сталу правову дефініцію судового представництва, в судовій практиці продовжують допускатися помилки.

Так, у вересні 2006 р. позивач звернувся в суд в інтересах свого довірителя в позовом до Чернігівської митниці, Державної податкової інспекції у м. Чернігові, Державної виконавчої служби у Новозаводському районі м. Чернігова, Міністерства фінансів та Державного казначейства про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.

Відкриваючи провадження у справі Новозаводеький районний суд м. Чернігова вважав, що позивач має право звертатися до суду з позовом в інтересах довірителя.

Однак такий висновок є неправильним і Верховний Суд України 4.07.2007 р. у своїй окремій ухвалі на адресу суддів першої та апеляційної інстанцій зазначив наступне.

Відповідно до ст. З ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 38 ЦПК сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через свого представника.

Проте на підставі ч. 2 ст. 237 ЦК не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.

Судом установлено, що в суд звернулася не довіритель на захист свого порушеного права, а в її інтересах на підставі довіреності її представник (позивач).

Відкриваючи провадження у справі, суд на зазначене уваги не звернув, помилково вважаючи, що представник має право звертатися до суду в інтересах особи, яку вінпредставляє, хоча звернутись в суд за захистом свого порушеного права повинна сама ця особа або особисто, або через свого захисника.

Не звернув на це уваги й апеляційний суд (Закон і бізнес. — 2007.- № 48.- С. 14).