Чи вправі суд апеляційної інстанції зняти справу з апеляційного розгляду у разі не сплати чи сплати не в повному обсязі судового збору та інших судових витрат?

Відповідно до положень глави ЦПК про апеляційне провадження перевірка правильності сплати судових витрат та вирішення питання про прийняття апеляційної скарги відноситься до повноважень суду апеляційної інстанції.

Якщо судовий збір чи витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду апеляційної скарги не сплачені або сплачені не в повному обсязі, суддя-доповідач у відповідності до положень ч. 2 ст. 297 та ст. 121 ЦПК залишає апеляційну скаргу без руху та надає строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Незважаючи на те, що сплата у належному розмірі судових витрат є умовою реалізації права особи на апеляційне оскарження рішення суду, названі вище недоліки, що були виявлені вже після постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги, усуваються в процесі розгляду скарги (на відміну від прийняття апеляційної скарги з пропущеним строком на оскарження, цю помилку можливо усунути).

У даному випадку апеляційний суд має можливість або відкласти розгляд справи і запропонувати доплатити судові витрати, або стягнути їх при ухваленні судового рішення за результатами розгляду справи за правилами ст. 88 ЦПК.

Тобто, апеляційний суд поступає аналогічно суду першої інстанції, який опинився в такій же ситуації, коли позовна заява була неналежним чином сплачена зазначеними судовими витратами і, таким чином, помилково прийнята до судового провадження: справа повинна бути розглянута і при ухваленні судового рішення судові витрати мають будуть стягнуті або достягнуті з урахуванням вимог ст. 88 ЦПК.

Апеляційна скарга подана особою, яка не має права на її подання або на ухвалу суду, яка в силу закону не підлягає апеляційному оскарженню.

Як повинен поступити апеляційний суд, якщо ці обставини будуть виявлені до прийняття апеляційної скарги, а також після її прийняття до апеляційного розгляду?

В силу ст. 292 ЦПК особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити судові рішення суду першої інстанції лише в разі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

У разі, якщо такої безспірної умови для апеляційного оскарження немає, суддя-доповідач апеляційного суду на підставі ч. З ст. 297 ЦПК відмовляє у прийнятті апеляційної скарги. Така ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку. Разом з тим, не можна відмовити у прийнятті апеляційної особи від особи, яка не брала участі у справі, з тих підстав, що рішення суду не порушує прав цієї особи, оскільки це питання вирішується лише в судовому засіданні при перегляді судового рішення по суті. Таким же чином слід поступати в разі оскарження ухвали, яка в силу закону не підлягає апеляційному оскарженню.

У разі, якщо апеляційний суд помилково прийняв апеляційну скаргу до розгляду від особи, про права та обов'язки якої суд першої інстанції рішення не ухвалював, або на ухвалу, яка не підлягала апеляційному оскарженню, судова колегія повинна зняти справу з розгляду, зазначивши в ухвалі про відмову у прийнятті скарги, оскільки іншого виходу із цієї ситуації ЦПК не надає, а розглядати апеляційну скаргу, поданої з порушенням передумов права на апеляційне оскарження, є порушенням засадничих положень цивільного процесу.

У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 р. "Про незалежність судової влади" роз'яснено, що оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (проприйняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.

Чи підлягає задоволенню клопотання особи, яка оскаржує в апеляційному порядку судове рішення, про залучення до апеляційної скарги додаткової скарги, яка містить в собі більш детальні висновки про незаконність оскарженого судового рішення, якщо додаткова скарга подана за межами строку на апеляційне оскарження?

1. Вимоги, яким повинна відповідати апеляційна скарга, зазначені в ст. 295 ЦПК. Згідно з положеннями пунктів 5 і 6 ч. З цієї статті в апеляційній скарзі необхідно викласти в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин); нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Тобто, апеляційна скарга повинна бути мотивована.

Згідно з ч. 2 ст. 297 ЦПК до апеляційної скарги, яка не оформлена, зокрема, відповідно до вказаних вище вимог, застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу. Це означає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без рухуз наданням строку для усунення її недоліків (цей строк повинен бути реальним і дозволити заявнику усунути вказані судом недоліки, в тому числі з урахуванням можливої необхідності подання доказів тощо).

У разі, якщо заявник у встановлений судом строк усунув недоліки апеляційної скарги, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше вона вважається неподаною і повертається автору апеляційної скарги (ч. 2 ст. 121 ЦПК).

Аналогічні наслідки наступають і в разі подання апеляційної скарги з усуненими недоліками по закінченню встановленого в ухвалі строку. У даному випадку суду слід роз'яснити особі, яка оскаржує судове рішення, її право звернутися в суд із заявою про продовження цього строку, яка повинна бути розглянута в судовому засіданні за правилами ст. 73 ЦПК.

2. У разі, якщо особою, яка оскаржує судове рішення, апеляційну скаргу подано з дотриманням передбачених ст. 295 ЦПК вимог щодо її змісту і у встановлений ст. 294 ЦПК строк, при вирішенні питання про залучення до неї додаткової скарги, поданої за межами строку на апеляційне оскарження, необхідно виходити з наступного.

Якщо додаткова скарга містить додаткові судження до вже викладених в раніше поданій апеляційній скарзі доводів, суд, керуючись правом учасників процесу на заявлення клопотань, розглядає додаткову скаргу як складову частину первинної скарги.

У тому випадку, коли додаткова скарга включає в себе посилання на нові докази, які вправі дослідити апеляційний суд лише за певних умов (ст. 303 ЦПК), або містить доводи, за якими особа не погоджується з ухваленим судовим рішенням, що відрізняються від доводів, викладених нею у первинній скарзі, поданням такої скарги порушується конституційний принцип здійснення правосуддя на основі змагальності і рівноправності сторін, закріплений в ст. 129 Конституції України таст. 10 ЦПК. Це порушення виражається в тому, що заявник наділяється додатковими можливостями у відстоюванні своєї позиції, обмежуючи час на ознайомлення інших учасників процесу з доводами додаткової скарги.

При поданні такої скарги суд постановляє ухвалу про її повернення у зв'язку зі спливом апеляційного строку на подання, а законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції перевіряється на підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК у межах доводів апеляційної скарги, поданої з дотриманням строку на апеляційне оскарження судового рішення. Це пов'язано з тим, що ч. 1 ст. 300 ЦПК чітко вказує на строк подання доповнення до апеляційної скарги і не передбачає можливості просити про поновлення цього строку чи можливості застосовувати до цієї процесуальної ситуації загальні положення щодо поновлення пропущеного строку.