У чому відмінність нововиявлених обставин від нових обставин? Наведіть приклад із судової практики.

Нововиявлені обставини - юридичні факти, які існували в момент розгляду цивільної справи і мали важливе значення для її вирішення, але не були і не могли бути відомими ні заявникові, ні суду.

Проте нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин за такими критеріями: 1) часовий фактор: ново-виявлені обставини на момент розгляду справи існували, а нові - ні; 2) по зв'язку з предметом доказування: нововиявлені обставини повинні були до нього входити, нові обставини - ні, так як не існували і не могли бути прихованими для суду та учасників процесу до процесу тому, що не існували. Тобто, при перегляді судового рішення суд фактично здійснює правосуддя з тими же самими позовними вимогами. Поява нових обставин, навпаки, привносить новий предмет вимог, що тягне появу нового позову.

При виникненні такого роду нових обставин для захисту прав заінтересованих осіб можливе лише пред'явлення нового позову.

Наведемо такий приклад із судової практики.

До суду пред'явлено позов про визнання недійсною постанови IV зборів уповноважених Вишгородського районного споживчого товариства (РСТ) від 6.03.2002 р., якою визнані загальні збори Вишгородського РСТ такими, що відбулися з прийняттям рішення про вихід Вишгородського РСТ зі складу Київської облспоживспілки. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що загальні збори пайовиків Вишгородського РСТ, що відбулися в березні 2002 р. на 19 кооперативних дільницях тау 6 новостворенихспоживчих товариствах, на яких вирішувалося зазначене питання, було проведено без участі представника Київської облспоживспілки, яка взагалі не була повідомлена про проведення зборів, у порушення вимог ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію » та положень Статуту Виш-городського РСТ (п. 6.8).

Рішенням суду від 19.09.2002 р., що набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що відповідачем було дотримано процедуру виходу зі складу Київської облспоживспілки, визначену Статутом Виш-городського РСТ, у тому числі виконані необхідні вимоги щодо легітимності зборів пайовиків.

У лютому 2005 р. позивач подав заяву про перегляд зазначеного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на заяви пайовиків, які надійшли на адресу позивача, про те, що вони не лише не брали участі у вирішенні питання про вихід Вишгородського РСТ зі складу Київської облспоживспілки, але й взагалі не були проінформовані про розгляд зазначеного питання.

Ухвалою суду від 11.04.2005 р., яка набрало законної сили, у задоволенні зазначеної заяви відмовлено. Суд першої інстанції посилався на те, що зазначені позивачем обставини не є нововиявленими і такими, що мають істотне значення для вирішення спору. Наступна судова інстанція підтвердила правову позицію суду першої інстанції і також доповнила тим, що подані позивачем докази є фактично новими доказами щодо обставин, які з'ясовувалися судом при вирішенні справи, а не нововиявленими. До того ж зазначені докази не спростовують висновків суду по суті спору.

Верховний Суд України, скасовуючи зазначені судові рішення, у своєму судовому рішенні від 28.02.2006 р. вказав наступне.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами позивач пославсяна заяви пайовиків, що надійшли на адресу позивача в січні 2005 р., з яких вбачається, що значна кількість пайовиків не лише не брала участі у вирішенні питання про вихід Вишгородського РСТ зі складу Київської облспоживспілки, але Й взагалі не була проінформована про розгляд зазначеного питання, що призвело до порушення їх прав як членів споживчого товариства.

Днем виникнення нових обставин слід вважати день, коли вони стали відомі або повинні були бути відомими заявникові.

Відносини, пов'язані зі створенням і діяльністю споживчої кооперації, регулюються Законом України «Про споживчу кооперацію» (далі - Закон) та іншими законодавчими актами. Частиною 1 ст, 5 Закону визначено, що первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У статуті споживчого товариства закріплені юридичні гарантії додержання прав членів споживчого товариства, які здійснюються шляхом застосування процедурно-процесуальних правил, а саме визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств, і мають право вільноговиходу з них. Статтею 7 вказаного Закону визначено, що питання прийняття статуту, ліквідації, реорганізації та виходу зі спілки є виключною компетенцією вищого органу управління споживчого товариства — загальних зборів його членів, кожний з яких на загальних зборах користується правом одного голосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам.

Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про споживчу кооперацію» та Статуту Вишгородського РСТ, невід'ємним законним правом пайовика - члена споживчого товариства є його участь у діяльності споживчого товариства, зокрема у визначенні основних напрямків його діяльності.

Недотримання вимог вказаного Закону та статуту районного споживчого товариства щодо повідомлення пайовиків про скликання загальних зборів та порядку прийняття рішення може бути підставою для визнання прийнятих на зборах рішень недійсними, оскільки це істотно впливає на здійснення пайовиками споживчого товариства своїх прав та, відповідно, прийняття зборами рішень.

За таких обставин факт порушення процедури скликання загальних зборів пайовиків споживчого товариства, що призвело до усунення останніх від особистої участі у вирішенні актуальних питань діяльності товариства, а саме вирішення питання про вихід споживчого товариства зі складу спілки, є нововиявленою обставиною, оскільки даний факт має істотне значення для справи і не був відомий заявникові на час вирішення спору судами (Юридичний вісник України (Інформаційно-правовий банк). - 2007. •- № 34. - С. 41-43).

Прокурору відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Чи вправі звернутися з заявою про перегляд того ж судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами особа, яка брала участь у справі?

Відмова прокурору в задоволенні заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами не може розглядатися як підстава для відмови у прийнятті такої ж заяви на те ж судове рішення іншої особи, яка бере участь у справі, оскільки як прокурор, так і інші особи, які брали участь у справі, вправі звернутися до суду в установлений законом строк про перегляд судового рішення в такому судовому провадженні.

Чи вправі перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами, здійснити інший суддя цього ж суду (або інші судді цього ж суду), які не брати участі в розгляді цієї справи, а також у разі скасування постановленої ними ухвали при повторному розгляді?

У ст. 363 ЦПК ніяких обмежень щодо вирішення цього питання не міститься, оскільки судовий акт, що набрав законної сили, переглядається судом, який ухвалив цей судовий акт. Разом з тим, інший склад суд може переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами судове рішення, що набрало законної сили, в разі відсутності з будь-яких причин складу суду, що ухвалив це судове рішення (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981 р. № 1 (з відповідними змінами) "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили".

Виникає інше питання, не врегульоване ЦПК: чи вправі суддя (колегія суддів) у разі скасування ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами повторно розглядати таку заяву?

Частиною 1 статті 21 ЦПК передбачено неможливістьповторної участі судді в розгляді справи лише у разі скасування ухвали про закриття провадження у справі.

Разом з тим, вважаємо, що і в разі скасування ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення, що набрало законної сили, у зв'язку з нововияв-леними обставинами суддя чи судова колегія, яким скасовано ухвала, не вправі повторно розглядати зазначену заяву, оскільки свою правову позицію вони вже висловили, а тому можуть виникнути сумніви в їх об'єктивності та неупередженості .