Якими мають бути дії суду, до якого подано заяву про скасування рішення третейського суду, в разі якщо останній не надсипає су ду витребувану ним справу?

Оскарження рішень третейського суду передбачено ст. 51 Закону України «Про третейські суди». ЦПК не регулює процедуру розгляду справи за такою скаргою, тому процесуальний порядок розгляду справи повинен відповідати загальним положенням ЦПК з урахуванням особливостей зазначеного вище Закону.

Якщо заяву про скасування рішення третейського суду подано з додержанням відповідних вимог, суд у процесі підготовки справи до розгляду може вирішити питання про витребування справи з третейського суду, постановивши про це ухвалу за правилами про витребування доказів (ст. 137 ЦПК). Це означає, що така справа може бути витребувана лише за клопотанням учасника процесу.

Зазначена ухвала в силу п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 11 Закону України « Про судоустрій України» та ст. 14 ЦПК є обов'язковою на всій території України, в тому числі й для третейського суду. Невиконання останніми такої ухвали тягне за собою загальні наслідки невиконання судових рішень згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інще не встановлено договором або законом.

Чи обов'язкове для кредитора по новому договору третейське застереження, якщо воно було включене в якості одного з умов у первинний договір? Чи має право суд на розгляд спору між сторонами по новому договору при наявності третейського застереження у первинному договорі?

Зміст ст. 514 ЦК, яка наведена у запитанні, й саме запитання вказує на те, що між певними сторонами був спочатку укладений цивільно-правовий договір, в якому міститься третейське застереження про те, що спірні питання між ними щодо виконання договору вирішуються шляхом звернення до третейського суду. Після цього кредитор за договором замінений іншою особою в порядку відступлення права вимоги (цесія).

Таким чином, пред'явлення позову на захист порушених прав представляє собою одну зі складових змісту права вимоги, яке перейшло до нового кредитора. Збереження раніше встановленого сторонами порядку вирішення спору не обмежує прав цесіонарія і дозволяє забезпечити належний захист інтересів боржника. Про це ж зазначено в ст. 13 Закону України «Про третейські суди».

У зв'язку з наведеним, якщо відповідач заперечує проти вирішення справи в суді, то новий кредитор має право на звернення не до суду, а до третейського суду <ч. 6 ст. 207 ЦПК).

Відповідно до ч. З ст. З ЦПК відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Третейські суди - це недержавні незалежні органи, що утворюються за договором або за рішенням фізичних та/ або юридичних осіб для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських відносин (ст. 2 Закону України «Про третейські суди».

Таким чином, третейські суди не представляють судову владу, вони не є органами державної влади, проте, маючи можливість вирішувати певні цивільні та господарські спори, вони мають юрисдикційні повноваження, їхні рішення є обов'язковими для осіб, які обрали такий спосіб вирішення спорів. Про це ж зазначено в рішенні Конституційного Суду України 10.01.2008 р. № 1-рп (справа про завдання третейського розгляду).

Як відомо, одним з видів юрисдикції є договірна юрисдикція, яка визначається за взаємною згодою сторін. Крім того, згідно зі ст. 17 ЦПК сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Вони зазначені в ст. б Закону України «Про третейські суди».

З урахуванням наведеного, не є відмовою від права на звернення до суду за захистом угода про передання справи на розгляд третейського суду. Така угода може бути викладена у вигляді: третейського застереження у цивільно-правовому договорі; третейського застереження в контракті; окремої третейської угоди. При цьому третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (ч. 8 ст. 12 закону про третейські суди).

Чи може суд відмовити у видачі виконавчого документа на виконання рішення третейського суду в разі, якщо суд вважає таке рішення неправомірним, та чи можливе оскарження ухвали суду про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду?

Частиною 6 ст. 56 Закону України «Про третейські суди» передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа.

Відмова в задоволенні такої заяви не позбавляє жодну із сторін спору, вирішеного третейським судом, права на звернення після набрання чинності відповідною ухвалою до суду за вирішенням цього ж спору в загальному порядку ч. 8 ст. 56 названого Закону).

Оскаржити можливо лише ухвалу суду про відмову у видачі виконавчого документа до суду апеляційної інстанції на загальних підставах відповідно до положень глави 1 розділу V ЦПК з урахуванням особливостей строку, встановленого для цього ч. 8 ст. 56 названого Закону - 15 днів після винесення такої ухвали (це спеціальна норма і саме вона застосовується, а не ст. 294 ЦПК). Звичайно, що це є процесуальним строком, тому в разі його пропуску з поважних причин він може бути поновлений апеляційним судом за клопотанням особи, яка оскаржує ухвалу суду.