Яким чином реалізується на практиці положення про наявність спору про право, що є наслідком залишення заяви без розгляду?

Деякі вчені зазначають, що спір про право виникає: 1) при заяві заінтересованої особи про порушення спору про право; 2) як визначення судом, що в даній справі встановлення факту пов'язане з вирішенням спору про право; 3) як з'ясування того, що після ухвалення рішення виникне спір про право, внаслідок чого знову слід буде звертатися до суду за захистом.

Разом з тим, деякі вчені стверджують, що в окремому провадженні існує не спір про право, а спір про факт і важливим є провести чітку межу між ними, так як це різні поняття. Адже не виникає заперечень, що у разі неочевид-ності факту, що встановлюється, може виникнути спір про те, чи мав місце цей факт, заінтересовані особи можуть заперечувати доводи заявника, доводити зворотне тощо. Головним тут є визначення того, щоб спір про факт не переріс у спір про право, при наявності якого заява залишається без розгляду.

Наведемо такий приклад із судової практики.

П.Г. звернувся в суд із заявою щодо тлумачення умов договору інвестування у нерухомість та управління майном, укладеного 1.02.2005 р. між ним та ЗАТ і ТОВ. Заявник посилався на те, що в процесі виконання інвестиційних зобов'язань виникла розбіжність тлумачення умов договору його сторонами в частині ціни вимірної одиниці об'єктаинвестування і відповідальності сторін (установника за договором) за прості іменні інвестиційні зобов'язання, у зв'язку з чим заявник просив визначити: за якою ціною установник повинен був здійснювати оплату закріпленого за ним і споруджуваного об'єкта, в тому числі в період затримки розрахунків на строк не більше тридцятиднів; обсяг відповідальності установника за затримку розрахунків на строк не більше тридцяти днів.

Рішенням районного суду від 19.05.2006 р. заяву П.Г. задоволено. Надано тлумачення умов договору інвестування у нерухомість та управління майном від 1.02.2005 р., укладеного між заявником та ЗАТ і TOB, згідно з якими ціна вимірної одиниці об'єкта інвестування впродовж строку дії договору становить 5500 грн., у тому числі у випадках прострочення установником виконання інвестиційного договору на строк не більше тридцяти днів. Відповідальність установника у разі прострочення інвестиційного зобов'язання на строк не більше тридцяти днів може настати в обсязі, нормованому ЦК України.

Розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області встановила наступне.

Згідно зі ст. 234 ЦПК окреме провадження - це вид непо-зовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Зі змісту заяви вбачається, що між заявником та ЗАТ і TOB був укладений договір інвестування у нерухомість та управління майном, з приводу якого у подальшому виникли спірні відносини стосовно істотних умов вищезазначеного договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За таких обставин колегія суддів вирішила, що оскільки існують спірні правовідносини між сторонами вищезазначеного договору, то суд першої інстанції порушив норми цивільного процесуального права, помилково розглянувши цивільну справу в порядку окремого провадження.

У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви II.Г. без розгляду, роз'яснивши йому право на звернення до суду з позовом на загальних підставах (Юридичний вісник України, - 2007, -M4.~C.15).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЦПК у справах окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники. Яким чином до участі у справі залучаються заінтересовані особи, яким чином з'ясовується їх участь у справі?

У справах окремого провадження, як і в інших видах судового провадження, як правило, беруть участь дві конкретні сторони: заявник і заінтересована особа.

Притягнення до участі у справі окремого провадження всіх заінтересованих осіб має важливе значення, оскільки допомагає суду уникнути ухвалення незаконного рішення та виключити можливість появи в майбутньому конкуруючого рішення з іншою заінтересованою особою, а також має на меті повно і всебічно дослідити всі обставини справи.

Вирішуючи питання про те, яка саме заінтересована особа повинна бути притягнута до участі у справі окремого провадження, крім вищезазначеного, слід також враховувати і взаємовідносини із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права і обов'язки. Тобто, з'ясовується, чи впливає рішення суду на права та обов'язки заінтересованої особи, чи тягне за собою обов'язок здійснення такою особою якихось дій, зокрема прийняття певних рішень тощо.

Разом з тим, в окремому провадженні, як виняток із загального правила, є категорії справ, у яких бере участь лише заявник.

Так, якщо особа, яка поширили недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування (ч. 4 ст. 277 ЦК).

Якщо на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі окремого провадження вбачається спір про право, то чи можна зразу же залишити заяву без розгляду, так як за змістом ч. 6 ст. 235 ЦПК це можливо лише під час розгляду справи?

За загальним правилом встановити, що є спір про право можливо лише при розгляді справи у порядку окремого провадження, адже це стосується питання щодо оцінки доказів тощо. Тому законодавець зазначив, що така заява залишається без розгляду, якщо це встановлено під час розгляду справи.

Проте можливі ситуації, коли наявність спору про право стає безумовним і при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Наприклад, колишня дружина та син померлого чоловіка та батька подали позов про право власності на спадкове майно і до суду подана заява в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу від іншої особи (п. 5 ст. 256 ЦПК) з тим мотивуванням, що вирішення вказаного питання їй необхідне для оформлення права на те ж спірне спадкове майно. У такому разі відкривати провадження у справі окремого провадження, призначати судове засідання і лише потім залишати заяву без розгляду єпорушенням засади ефективності цивільного судочинства та принципу процесуальної економії.

У даному випадку, на нашу думку, слід виходити з аналогічної ситуації, що роз'яснена в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 7.07.1995 р. «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану», в якому рекомендується судам в разі наявності спору про право відмовляти в прийнятті заяви суддею одноособово або судом залишати таку заяву без розгляду (роз'яснення дане на час діїЦПК1963р.).

З урахуванням наведеного, на нашу думку, якщо при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за заявою окремого провадження безспірно вбачається спір про право, суддя вправі повернути заяву заявнику саме з цих підстав.

Глава 18. РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ, ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ ТА ПОНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ

Чи вправі прокурор подавати до суду заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та визнання фізичної особи недієздатною на підставі ст., 45 ЦПК та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»?

Відповідно до ст. 237 ЦПК визначено перелік осіб, які можуть бути заявниками у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, тобто зазначено за заявою яких осіб судом вирішується питання про відкриття провадження у справі. Це: члени сім'ї такої особи, близькі родичі (незалежно від їх спільного проживання), батьки (усиновлювачі або піклувальники), органи опіки та піклування, наркологічні або психіатричні заклади.

Прокурор в даний перелік не входить.

Зазначена норма процесуального права е спеціальною, яка регулює порядок відкриття провадження у справі у зазначених вище категоріях справ, тому загальна норма про право прокурора на звернення до суду, встановлена ч. 1 ст. 45 ЦПК, у даному випадку не застосовується.

Згідно зі ст. 240 ЦПК не зазначено й про участь прокурора при розгляді справ даної категорії, наприклад, для подання висновку. Це пов'язано з тим, що відповідно до ч. 1 ст. 45 ЦПК формою участі прокурора у цивільному процесі є лише пред'явлення позову шляхом подання позовної заяви та участь у процесі. Відповідно до ч. З ст. 45 ЦПК брати участь у справі чи вступати в уже розпочатий іншими учасниками процес для подання висновку мають право лише органи державної влади та органи місцевого самоврядування на виконання своїх повноважень.