Як визначається підсудність справ окремого провадження даної категорії?

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, в тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається за місцем пролшвання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі - за місцезнаходженням цього закладу (ст. 236 ЦПК).

Змінити підсудність неможливо. При цьому слід звернути увагу на те, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місце тимчасового перебування не є місцем проживання. Місце проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Якщо провадження у справі відкрито за заявою органа опіки та піклування, наркологічного чи психіатричного закладу, то фактичним заявником у справі виступають особи, за проханням і в інтересах яких судове провадження відкрито. Тому і в цьому випадку підсудність змінена бути не може.

Правило виключної підсудності викликано потребою спростити збір доказів і забезпечити по можливості фактичну участь при розгляді справи фізичної особи, правовий статус якої змінюється.

Що означає «наявність достатніх даних про психічний розлад здоров'я», при якій призначається судово-психіатрична експертиза?

Юридичний критерій недієздатності має перш за все медичну (психіатричну) природу. Він свідчить про тяжкість психічного захворювання чи слабоумства, ступінь розпаду особистості з точки зору інтелектуального і вольового моментів психічної діяльності. Саме з цієї причини визначення юридичного критерію недієздатності віднесено до компетенції експертів-психіатрів.

Стаття 239 ЦПК вказує на те, що признання судово-психіатричної експертизи у справах про визнання фізичної особи недієздатною можливе не в будь-якому випадку, а лише при наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я цієї особи. Така експертиза є обов'язковою лише при розгляді заяви про поновлення такої особи в цивільній дієздатності (ч. 4 ст. 241 ЦПК).

Під достатніми даними слід розуміти будь-яку інформацію, яка дозволяє припустити наявність у фізичної особи певних психічних розладів (довідки про травму, які можуть порушити психіку людини, природжені психічні вади тощо). Така достатність визначається суддею в кожному конкретному випадку (дискреція суду). Тому недопустимо призначати експертизу лише на підставі заяви, в якій зазначається прохання про майбутнє витребування медичних документів.

Якщо достатніх даних для признання судово-психіатричної експертизи немає, то суд не відмовляє у прийнятті заяви, а вона розглядається в судовому засіданні і в задоволенні заяви відмовляється.

Важливим для судового розгляду є також і належна оцінка висновку експертизи, що вимагає від суду перевірити дотримання встановленої законом процесуальної форми призначення та проведення експертизи. Має також оцінюватися висновок експертизи з точки зору його об'єктивності та компетентності, дотримання форми і змісту експертного висновку.

У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.