Чи підлягає оскарженню в апеляційному порядку ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, а також ухвала суду про скасування рішення третейського суду?

ЦПК відповіді на зазначені питання не містить.

Порядок видачі компетентним судом виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду встановлений статтею 56 Закону України "Про третейські суди".

Апеляційному оскарженню підлягає лише ухвала компетентного суду про відмову у видачі виконавчого документа.

Ухвала компетентного суду за результатами вирішення заяви про скасування рішення третейського суду (про задоволення заяви чи про відмову в задоволенні заяви) оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Це пов'язано з тим, що така ухвала не перешкоджає подальшому руху справи. Так, якщо рішення третейського суду скасовано, це не позбавляє права сторін на повторне звернення до третейського суду. Проте за винятком випадку, якщо таке рішення скасоване з підстави порушення третейським судом своєї компетенції чи визнання недійсною третейської угоди. Однак, у цьому випадку сторони не позбавлені можливості звернути до компетентного суду (господарського суду) на загальних підставах.

Які процесуальні дії повинен здійснити суд, якщо буде встановлено, що апеляційна скарга підписана представником, повноваження якого не підтверджені документально? Чи вправі така особа подати апеляційну скаргу повторно і як буде обчислюватись строк апеляційного оскарження?

Відповідно до ч. 6 ст. 295 ЦПК до заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги, поданих представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися.

У разі невиконання зазначеного положення процесуального закону, суддя-доповідач, керуючись ст. 121, ч. 2 ст. 297 ЦПК, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій встановлює реальний строк для усунення зазначеного недоліку.

Якщо підстави залишення апеляційної скарги в установлений судом строк усунені не будуть, суддя-доповідач постановляє ухвалу про визнання апеляційної скарги непо-даною та повертає особі, яка її подала.

Після усунення недоліків, які стали підставою для визнання апеляційної скарги неподаною та повернення, вона може бути повторно подана в загальному порядку.

Подання апеляційної скарги з порушенням вимог, встановлених ЦПК, не перериває встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, особа має право просити суд про поновлення пропущеного процесуального строку.

Якщо після прийняття апеляційної скарги до розгляду виникнуть сумніви про наявність в особи, яка підписала скаргу, права на іл підписання, заявнику пропонується надати відповідні докази. У разі ненадання таких доказів і підтвердження відсутності повноважень на підписання апеляційної скарги вона залишається без розгляду аналогічно до п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК, оскільки іншого ЦПК не передбачає.

Чи вправі прокурор, який не пред'являв в суд першої інстанції позову на захист прав та інтересів інших осіб і не брав участі в розгляді справи, оскаржити в апеляційному порядку судове рішення? Чи вправі це зробити помічник прокурора?

Відповідно до ст. 26 ЦПК прокурор відноситься до осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 292 ЦПК особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Діяльність прокурора в цивільному судочинстві відбувається в конкретних процесуальних формах, що зазначені в ч. З ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", і не суперечать нормам ЦПК.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 45 ЦПК у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати пред ставництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Таким чином, формою представництва прокурором інтересів громадянина або держави є лише пред'явлення до суду процесуального документа, тобто позовної заяви або апеляційної скарги, незалежно від того чи пред'являв від позов до суду першої інстанції, мотивувавши підстави свого представництва на стадії апеляційного провадження. Таке ж право він має для подачі касаційної скарги, скарги у зв'язку з винятковими обставинами та заяви у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Системний аналіз статей 36-1, 37 та 56 Закону України «Про прокуратуру», яка роз'яснює поняття «прокурор», дає змогу визначити, що позовна заява може бути підписана прокурором або його заступником із зазначенням посади. Право внесення апеляційної, касаційної скарги надано прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні скарги тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь.

Чи піддягає оскарженню в апеляційному порядку ухвала суду про зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи? Якщо підлягає, то які факти повинен дослідити суд при розгляді скарги та таку ухвалу?

Відповідно до п. 1.3 ч. 1 ст. 293 ЦПК окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі (а не відмови у зупиненні провадження у справі). Це правило діє і у випадку постановлення судом ухвали про зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи.

При розгляді скарги на ухвалу суду про зупинення провадження у справі суд повинен з'ясувати, чи була призначена експертиза, чи дотриманий порядок її призначення (ст. 143 ЦПК), чи дотримані при призначенні експертизи права осіб, які беруть участь у справі, чи доцільно було зупиняти провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи.

Встановивши, що при призначенні експертизи судом першої інстанції допущені порушення процесуального закону (наприклад, експертиза була призначена до постановлення ухвали про відкриття провадження усправі, перед експертом не поставлені питання, по яким повинна бути проведена експертиза), суд апеляційної інстанції повинен скасувати ухвалу про зупинення провадження у справі і направити справу в суд першої інстанції для усунення порушень закону, допущених при призначенні експертизи.

Ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи не може бути оскаржена і не підлягає перегляду в суді апеляційної інстанції. Заперечення на цю ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Чи вправі оскаржити рішення суду особа, на користь якої ухвалено це рішення, наприклад, щодо мотивів рішення, які не впливають на його кінцевий висновок? Чи набирає рішення суду в неоскарженій частині законної сили в установленому порядку (як рішення, що не оскаржене)?

Апеляційна скарга може бути подана не лише на рішення суду в цілому, але й на частину рішення, зокрема мотивувальну, незалежно від того, чи вплинули викладені в рішенні суду висновки про певні обставини (факти) на вирішення справи по суті, або на резолютивну - з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку і способу виконання рішення та інших вирішених судом питань при розгляді справи, а також на додаткове рішення, ухвалене в порядку ст. 220 ЩІК.

Якщо^пеляційна скарга подана не на рішення суду в цілому, а лише на його окрему частину, зокрема на мотиви рішення, то в цьому випадку оскаржуване рішення не набирає законної сили, оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до частин 3 і 4 ст. 303 ЦПК вправі вийти за межі доводів апеляційної скарги і скасувати рішення суду в повному обсязі.

Чи можливо залишити без руху апеляційну (касаційну) скаргу через відсутність в якості додатку до неї матеріалу, який повернутий позивачу (заявнику) судом першої (апеляційної) інстанції через порушення правил підсудності чи з інших підстав?

Відповідно до ст. 115 ЦПК наслідком порушення правил підсудності при вирішенні питання про відкриття провадження у справі (в тому числі й апеляційного) є постановлення ухвали про повернення позивачеві (заявнику в справах наказного чи окремого провадження) заяви зі всіма додатками для подання до належного суду.

На відміну від передачі справи з одного суду до іншого, якщо порушення правил підсудності з'ясувалося після відкриття провадження у справі, де в ч. З ст. 116 ЦПК зазначено, що така передача здійснюється на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - після залишення її без задоволення, повернення заяви разом з додатками позивачеві для подання до належного суду за положеннями ст. 115 ЦПК не пов'язано необхідністю витримати час для можливого оскарження ухвали суду. Навпаки, зазначена норма процесуального права зобов'язує суд надіслати позивачеві зазначений матеріал разом з ухвалою негайно.

Разом з тим, ст. ст. 295, 297 ЦПК визначає форму і зміст апеляційної скарги та дії суду апеляційної інстанції у разі невідповідності скарги цим вимогам (ст. ст. 326, 327 ЦПК відповідно для суду касаційної інстанції). Вказані процесуальні норми не передбачають можливості врахування такої обставини - відсутності в якості додатку до скарги позовної заяви (заяви) - в якості підстави для залишення скарги без руху.