Чи може суд після оголошення рішення змінити його зміст, зокрема, його мотивувальну або резолютивну частини?

З моменту ухвалення рішення суду набуває такої риси як незмінність. Незмінність рішення виникає до набрання ним законної сили і полягає в тому, що після його проголошення суд, який ухвалив рішення, не має права сам його скасувати* або змінити (ч. 2 ст. 218 ЦПК). Зазначене гарантує стабільність судового рішення, забезпечує стабільність правових відносин.

У той же час суду, який ухвалив рішення, надається можливість у чітко визначених законом випадках та процесуальному порядку:

Практика застосування ЦПК України 3 79

1) доповнити своє рішення ( ст. 220 ЦПК);

2) роз'яснити його (ст. 221 ЦПК);

3) внести в нього виправлення (ст. 219 ЦПК);

4) визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання (ст. 217 ЦПК).

У всіх випадках суд не вправі під виглядом виправлення зазначених вище недоліків вносити будь-які зміни до змісту рішення, зокрема, змінювати первинні висновки мотивувальної чи резолютивної частин (наприклад, якщо неправильне визначення суми, що підлягає стягненню, було наслідком застосування судом закону чи іншого нормативно-правового акту, який не підлягав застосуванню, так як містив інші правила розрахунків для стягнення суми, то це не дає права на виправлення арифметичних помилок у рішенні суду, а є підставою для оскарження рішення в апеляційному порядку).

Все це стосується і того випадку, коли визначається порядок виконання рішення, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання. У тих випадках, коли відповідач не має можливості виконати рішення суду про повернення майна в натурі позивач вправі ставити питання про зміну способу виконання рішення і стягнення з нього грошової суми, яка становить еквівалент цього майна. При цьому суд повинен виходити з ціни, яка діє на момент пред'явлення вимоги про заміну способу виконання рішення, а не на момент пред'явлення позову чи ухвалення рішення у справі.

У ст. 219 ЦПК зазначено, що допущені в судовому рішенні описки чи арифметичні помилки можуть бути виправлені. За змістом ч. 1 ст. 208 ЦПК це означає, що можуть бути виправлені недоліки, допущені як в рішенні, так і в ухвалі суду. Проте в ст. 221 ЦПК зазначено, якщорішення є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Чи означає це, що може бути роз'яснено лише рішення, а не ухвала суду, так як використано термін "рішення", а не родовий термін "судове рішення"?

Діюче процесуальне законодавство не дає прямої відповіді на це питання. Зміст ст. 221 ЦПК вказує на те, що роз'ясненню підлягає рішення, як має виконуватись як у добровільному порядку, так і примусово.

Проте прямої заборони щодо роз'яснення ухвали суду немає. Тому, на нашу думку, закон допускає можливість роз'яснення ухвали суду. Це випливає з того, що, наприклад, ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди також підлягає виконанню сторонами у справі і якщо якісь умови виконання мирової угоди незрозумілі, суд може їх роз'яснити.

Суд першої інстанції ухвалив рішення, яким задовольнив як первісний, так і зустрічний позови про стягнення грошової суми, проте клопотання відповідача провести зарахування вимог залишилось нерозглянутим. Яким чином можливо усунути зазначений недолік?

Виправити зазначений недолік рішення і провести зарахування позовних вимог, що є однією з умов пред'явлення зустрічного позову (ч. 2 ст. 123 ЦПК), можливо шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК.