Чи звільняються державні органи, що звертаються в суд за захистом державних чи суспільних інтересів, від сплати судового збору при поданні апеляційної (касаційної) скарги?

Відповідно до ч. 2 ст. 79 ЦПК розмір судового збору, порядок його уплати і звільнення від сплати встановлюється законом.

Проте на даний час такого закону ще не прийнято, тому згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК 2004 р., до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

Статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 р. установлено пільги щодо сплати державного мита. Цією статтею передбачено великий перелік державних органів, що звільняються від сплати державного мита (судового збору) при зверненні до суду як позивачі, в деяких випадках як відповідачі. Наприклад, пунктом 34 цієї статті передбачено, що Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності взагалі звільнений від сплати державного мита (судового збору).

Таким чином, при вирішенні цього питання слід виходити з чітко визначених положень зазначеного Декрету Кабінету Міністрів України. Якщо певний державний орган, що захищає державні чи суспільні інтереси, виступає у справі в якості відповідача, а звільнений від сплати державного мита лише у разі звернення до суду з позовом, тобто в якості позивача, то при поданні апеляційної (касаційної) скарги він державне мито за встановленими ставками повинен сплатити. Якщо ж такий орган звільнений від сплати державного мита без зазначення за які процесуальні дії та в якому процесуальному статусі, як зазначено в п. 34 ст. 4 вказаного вище Декрету, то передбачається, що він взагалі звільнений він несення таких судових витратив тому числі і за подання скарг до вищестоящих судових інстанцій у справах, де вони були відповідачами. Така позиція підтверджується, зокрема, положеннями п. З ст. 4 згаданого Декрету, де спеціально зазначається про звільнення від державного мита при поданні апеляційної чи касаційної скарги.

У разі прийняття закону про судовий збір, про що йдеться в Ст. 79 ЦПК, слід буде також чітко виходити із положень, які будуть врегульовувати, чи державні органи, що захищають державні чи суспільні інтереси, звільнені від сплати цього збору і в якому процесуальному статусі та за які процесуальні дії.

Чи звільняються від сплати судового збору позивачі у справах, що виникають з дольової участі у будівництві житла?

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», споживачем, права якого захищаються на підставі ЗаконуУкраїни «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи гро-мадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємства.

У п. 2 цієї постанови даний певний перелік договірних відносин, на які поширюється законодавство про захист прав споживачів.

Метою укладення договору про дольову участь в інвестуванні будівництва (реконструкції) жилого будинку є, в основному, придбання в цьому будинку конкретної квартири для особистих потреб заявника у власність. Такі умови, як правило, зазначаються у відповідному договорі між сторонами. Фактично це є договором будівельного підряду і найменування осіб "пайщики" не має правового значення для визначення характеру правовідносин, що виникли між сторонами. Тобто, фізична особа, яка інвестує грошові кошти на придбання жилого приміщення (квартири), виступає в якості споживача послуг, які надаються забудовником, так як фактично придбаває квартиру для власних потреб.

Інвестиційна діяльність представляє собою вкладення інвестицій і здійснення практичних дій з метою отримання прибутку або досягнення іншого позитивного соціального ефекту; ця діяльність - один з видів підприємницької діяльності. Квартира ж об'єктом підприємницької діяльності з метою отримання прибутку не являється.

У відповідності до ч. З ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору (державного мита) за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав. Згідно з п. 10 ст. 4 ДекретуКабінету Міністрів України "Про державне мито" від оплати цим митом заяв про захист прав споживачів звільняються також Державний комітет України у справах захисту прав споживачів і його органи, громадські організації (об'єднання) споживачів.

Чи є підставою для залишення позовної заяви (апеляційної чи касаційної скарги) без руху в разі, якщо до них додано копію документа, а не оригінал, що підтверджує сплату судового збору, а також оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи?

Відповідно до положень статей 119, 297, 327 ЦПК (та ряду інших аналогічних норм) до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Якщо такого додатку до позовної заяви (апеляційної чи касаційної скарги) не має, то суд у відповідності до ч. 1ст. 121ЦПК залишає позовну заяву без руху й надає позивачу (автору апеляційної чи касаційної скарги) строк для усунення зазначеного недоліку.

Як зазначено в п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.

У зв'язку з цим є недопустимим надання в якості доказу сплати судового збору ксерокопію квитанції, відповідність оригіналу якої міг би завірити суддя, а також неможливо оригінал квитанції повернути платнику збору із залишенням у справі копії квитанції.

Вважаємо, що аналогічним чином повинно вирішуватися зазначене питання і щодо оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у випадках, коли такі витратиповинні бути оплачені при зверненні до суду. Так, п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» передбачено, що документ про оплату витрат додається до позовної заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.