Чи може оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду про відстрочку (розстрочку) сплати судового збору або звільнення від сплати інших судових витрат друга сторона у спорі?

Відповідно до п. 9 ст. 293 ЦПК окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала суду щодо визначення розмі -ру судових витрат. Правом апеляційного оскарження такої ухвали мають сторони та інші особи, Які беруть участь у справі (ст. 292 ЦПК).

Таким чином, ухвала суду про відстрочку (розстрочку) сплати судового збору або звільнення від сплати інших судових витрат (вирішення цих питань поглинається поняттям «визначення розміру судових витрат») може бути оскаржена в апеляційному порядку другою стороною у справі.

Чи вправі податкові органи вимагати в суді цивільні справи для перевірки правильності стягнення судового збору?

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя у цивільних справах здійснюється лише судом. Згідно зі ст. ст. 2, 8 ЦПК цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право".

З цього випливає, що органи виконавчої влади, до яких відноситься податкова служба, не вправі контролювати процесуальну діяльність суду по здійсненню правосуддя і проводити по ній перевірку.

Оскільки державні виконавчі органи не вправі вмішуватися в чітко визначену законами судову процедуру з розгляду цивільних справ, тому голови судів (судді) не повинні дозволяти податковим органам перевіряти правильність стягнення судами при розгляді цивільних справ судового збору.

Судовий збір у справах, які розглядають суди, стягується шляхом ухвалення відповідних судових рішень (ухвал) у конкретних цивільних справах. Перевірити правильність стягнення судового збору можливо лише шляхом вивчення цивільних справ і оцінки законності ухвалених у них судових рішень.

Між тим законність судових рішень, у тому числі і з питання правильного стягнення судового збору, може перевірити тільки вищестоящий суд у порядку, встановленому розділом V ЦПК.

Тому податкові органи не вправі перевіряти у судах цивільні справи і вирішувати питання про законність стягнення судами судового збору. Надання працівникам податкових органів права перевірки процесуальної діяльності суду, в тому числі з питання правильності стягнення судового збору, суперечило б конституційному принципу незалежності суду, встановленому ст. 126 Конституції України.

Глава 9. Наказне провадження Для чого у цпк введено новий вид провадження -наказне провадження?

Розділ II ЦПК "Наказне провадження" регламентує процедуру наказного провадження та вимоги до судового наказу як особливої форми судового рішення.

Як відомо, судочинство в кожній цивільній справі представляє собою послідовне виконання передбачених ЦПК процесуальних дій, які, до того ж, вчиняються у чітко встановленими процесуальному порядку і формі та у точній послідовності до процесуального закону. Разом з тим, така формальність юридичного процесу досить часто затягує судочинство та, фактично, відкладає на потім захист уже порушених прав.

Проте сучасні вимоги щодо розвитку цивільного процесуального законодавства основані на тому, що рівень правової захищеності особи, суб'єктів права залежать від ефективності судочинства. При цьому інститут правосуддя, який є фундаментальним у правовій системі, концептуально потрібно розглядати одночасно як форму здійснення прав і свобод людини та громадянина і як самостійне соціальне та правове благо, що реалізуються через справедливе правосуддя і належні судові процедури.

Вимоги щодо певного прискорення судочинства передбачені, зокрема, в Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.1981 р. № И (81) 7, де в контексті доступності до правосуддя зазначено, що необхідно впроваджувати процедури спрощення та прискорення судочинства. Так, звертається увага на впровадження таких спрощених процедур судочинства, які виключають необхідність проведення судових засідань, а також розроблення заходів щодо розгляду безспірних позовних вимог, щоб остаточні рішення виносились швидко, без зайвих формальностей.

У Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006, звертається увага на те, що правила судочинства не повинні бути переобтяжені формальностями. Для забезпечення права особи на швидке поновлення своїх прав, особливо у нескладних справах, судову процедуру доцільно спростити там, де спрощення не порушуватиме інтересів сторін у справедливому вирішенні їхньої справи.

Ефективність судочинства та справедливе правосуддя, за задумом законодавця, повинні бути реалізовані, в тому числі, саме через спрощену процедуру наказного провадження.

Таким чином, завдання наказного провадження - прискорення вирішення ряду вимог, пов'язаних зі: 1) стягненням з боржника грошових коштів або 2) витребуванням майна.

У діючому ГПК, КАС провадження з наказного провадження немає. Чи можуть юридичні особи звертатись дд суду загальної юрисдикції про видачу судового наказу з вимогами до іншої юридичної особи? Які критерії розмежування компетенції між судами різних видів юрисдикцій?

Видача судового наказу за правилами, передбаченими розділом II ЦПК, допускається лише у зв'язку з відносинами, спори по яким віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Тобто, при вирішенні питання щодо юрисдикційності заяви про видачу судового наказу слід виходити з постулатів цивільного процесу і загальних положень цивільного процесуального законодавства. Це означає, що треба враховувати наявні правила розмежування юрисдикції справ загальним судам і спеціалізованим судам (адміністративним і господарським): 1) суб'єктний критерій і 2) характер спірних правовідносин.

Наприклад, не підлягають прийняттю для видачі судового наказу заяви юридичної особи (або ФО-СПД) до юридичної особи (або ФО-СПД) про стягнення заборгованості за договором оренди нежилого приміщення тощо. Такий спір вирішується в порядку позовного провадження за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки у чинному ГПК немає наказного провадження. Проектом ГПК передбачено в розділі II, главі 12 наказне провадження. Не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства заяви про видачу судового наказу, які за своєю юрисдикційністю віднесені до адміністративного судочинства. Так, п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС передбачає компетенцію адміністративних судів у спорах за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, передбачених законом, у публічно-правових відносинах.

Наприклад, до суду звернувся начальник Ізюмської ОДПІ Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з В.М.І. суми заборгованості по сплаті земельного податку. Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 9.06.2006 р. відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу з тих підстав, що заявлення такої вимоги не передбачено ЦПК.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16.06.2006 р. (справа № 22-Ц-4034) ухвала районного суду скасована, справа направлена до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви про видачу судового наказу. Апеляційний суд своє судове рішення мотивував тим, що у даному випадку спору про право немає, вимога заявлена з підстави п. 1 ст. 96 ЦПК, тобто вимога ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. А такий правочин, за ст. ст. 202, 207 ЦК України, може бути й одностороннім, він вчинений у письмовій формі і зафіксований в документах, у листах, якими сторони обмінялися. Було встановлено, що згідно зі ст. 14 Закону України «Про плату за землю», ст. ст. 2,4, 9 Закону України «Про систему оподаткування» власники землі зобов'язані сплачувати земельний податок, а нараховувати такий податок має право податкова інспекція. Відповідне платіжне повідомлення про сплату податку на чітку визначену суму боржнику було надіслано, ним під розпис отримано і не висловлено зауважень (Архів апеляційного суду Харківської області. - Ухвала від 16.06.2006р. у справі за № 22 ц-4034).

Проте, на нашу думку, апеляційним судом допущена помилка щодо юрисдикційності спору, оскільки заявлену вимогу належить розглядати адміністративному суду, так як спір виник з публічно-правових відносин (податок в дохід бюджету за зверненням суб'єкта владних повноважень - п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС), незважаючи на те, що в КАС немає наказного провадження.