Відповідно до ч. 2 ст. 84 цпк граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. На сьогодні такого закону немає. Яким чином слід вирішувати це питання?

До прийняття відповідного закону прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", яким затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ.

Зазначеним нормативним актом встановлено, що коли обидві сторони у цивільній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією в їх фактичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат, згідно з додатком (п. 2).

Підставою для компенсації судових витрат є судове рішення.

Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційована в залежності від платника. Так, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави ї граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Так, рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.05.2007 р. частково задоволено позов TOB «Строма» до М. про стягнення пені за невиконання умов договору, трьох відсотків річних за порушення грошового зобов'язання, витрат за надання правової допомоги. Судом задоволено позовні вимоги в розмірі 47 грн. 61 коп., що складає 8 % від загальної суми позову 628 грн. 11 коп. (47,61 грн. х 100 % : 628,11 грн. = 7,58 %). Адвокат на стороні позивача приймав участь у судових засіданнях 03.11.06р., 05.12.06р., 08.02.07р., 22.02.07р., 22.03.07р., 25.04.07 р. та 11.05.07 р. Суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає компенсація витрат на правову допомогу з урахуванням граничногорозміру 40 % від 420 грн. (мінімальна зарплата) = 168 грн. х 5 годин судових засідань пропорційно до розміру задоволених позовних вимог — 8 %. Суд першої інстанції правильно застосував положення зазначенної вище постанови і розрахував компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 67 грн. 20 коп. (Архів Червонозаводського районного суду м. Харкова. - Справа № 2 168).

Однак, при застосуванні зазначеної постанови Кабінету Міністрів України виникають певні питання.

Проблемним на практиці виявляється обчислення кількості годин роботи особи, що надає правову допомогу.

Необхідно враховувати, що правова допомога надається не тільки в судовому засіданні або при виконанні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням. Особи, що надають таку допомогу, вчиняють також інші дії, необхідні для розгляду справи, а саме: складають позовні заяви, знайомляться з матеріалами справи, надають усні консультації, несуть витрати у зв'язку з відрядженнями, нотаріальним посвідченням документів, перекладом, копіюванням документів та інші.

Тому при обчисленні розміру компенсації з огляду на години роботи дуже важко врахувати всі витрати, які перебувають у причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі. Проте ці дії повинні бути необхідними для надання правової допомоги, а розрахована сума повинна бути справедливою.

Цією постановою не регламентується питання щодо того, який розмір мінімальної заробітної плати слід брати за основу при проведенні розрахунків: той, який існував на момент надання правової допомоги, чи той, який встановлено на день ухвалення рішення судом першої інстанції. Останній варіант є вірним, оскільки деякі справи розглядаються протягом тривалого часу, за який мінімальна заробітна плата встигає змінитися неодноразово.