Що таке тотожний позов? Наведіть приклади судової практики, пов'язані з тотожним позовом.

Тотожними визнаються позови, в яких співпадають сторони, предмет і підстава.

За одним і тим же позовом можливо лише один раз звернутися в суд за судовим захистом. Якщо заявник вважає рішення суду незаконним чи необґрунтованим, він може оскаржити рішення в установленому порядку, проте не має права пред'являти повторно такий же позов. Можливість одночасного чи послідовного ведення по одній справі декількох процесів призвело б до повної дезорганізації правосуддя.

Тотожність по суб'єктному складу (сторін в позовному провадженні, заявників і заінтересованих осіб в наказному та окремому провадженні) може бути визначена виходячи з того, чи не пред'явлений позов повторно однією і тією ж особою до того ж відповідача; позови, які співпадають лише за предметом і підставою, але пред'явлені із змінним суб'єктним складом, не можуть вважатися тотожними. Тотожність зберігається і при правонаступництві, так як*правопопередника замінює правонаступник і всі процесуальні дії, здійснені правопопередником, для нього обов'язкові (ст. 37 ЩІК).

Зберігається тотожність, якщо сторони поміняються місцями, а предмет і підстава залишаться колишніми, а також у тому випадку, коли це пов'язано із протилежнимивимогами. Наприклад, позов про визнання угоди недійсною, яка раніше була визнана дійсною. Протеп. 2ч. 2 ст. 122 ЦПК вказує на особливість при відмові від позову: відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову.

Тотожність позову зберігається по суб'єктному складу і в разі пред'явлення позову прокурором чи іншими органами і особами, які за законом можуть захищати інших осіб, якщо вже є рішення за вимогою самого суб'єкта спірного правовідношення.

Тотожність предмета зберігається при зміні розміру позовних вимог, так як при цьому залишається незмінним предмет позову.

Заміна однієї альтернативної вимоги іншою також не може виключати тотожність предмета позову.

Не вважаються тотожними спори між тими самими сторонами, якщо змінились предмет або підстава позову. При цьому питання про тотожність треба вирішувати не лише за загальними ознаками предмета позову, але за його конкретним змістом. Так, якщо при поділі спільного майна подружжя у минулій справі не фігурували певні речі, то новий позов про їх поділ не є тотожним позовом. Не можна вважати тотожним підставою позову, якщо позивач, пред'являючи позов, приводить факти, які мають юридичне значення, які не аналізувалися і не відображені на дослідженні у раніше ухваленому рішенні.

Наведемо подібний приклад із судової практики.

У серпні 2002 р. К. звернулася до суду з позовом до ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат" (далі - ВАТ "ШЦК") про приватизацію житла, посилаючись на те, що відповідач відмовив їй у приватизації житла - квартири № 84 у будинку № 38 по Старокостянтинівському шосе у м. Шепетівка Хмельницької області, де вона проживає одна. Вважаючи таку відмову неправомірною, позивачкапросила зобов'язати ВАТ "ПІЦК" приватизувати вказану квартиру на своє ім'я.

Ухвалою судді Шепетівського міського суду Хмельницької області від ЗО. 10.2002 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 21.01.2003 р., провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що є таке, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення суду.

Верховний Суд України, скасовуючи постановлені ухвали і направляючи справу на новий розгляд, у своїй ухвалі від 16.03.2005 р. зазначив наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання ВАТ "ПІЦК" та закриваючи провадження у справі на підставі статей 227 п.З та 228 ЦПК 1963 р., виходив з того, що рішенням цього ж суду від 2.04.1998 р. позивачці було відмолено у задоволенні її вимог щодо зобов'язання ВАТ "ПІЦК" провести приватизацію належної на підставі ордеру їй та членам її сім'ї квартири.

Проте місцевий суд не звернув увагу на те, що зазначене рішення було прийнято у зв'язку з невиконанням позивачкою К. вимог, передбачених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", оскільки до заяви про приватизацію не було долучено всіх необхідних документів, а саме письмової згоди всіх повнолітніх членів її сім'ї, які були прописані у зазначеній вище квартирі.

У серпні 2002 р. К. знову звернулась до суду у зв'язку з повторною відмовою відповідач провести приватизацію житла, оскільки всі необхідні для приватизації квартири дії позивачкою було виконано. Як убачається з матеріалів справи, інші члени сім'ї К. на момент повторного звернення до відповідача стосовно приватизації житла у відповідності до зазначеного закону, померли, про що свідчать долучені до матеріалів справи свідоцтва про смерть.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено передчасний висновок про те, що позивачка звернулася до суду з тих самих підстав, з приводу яких було ухвалено рішення місцевого суду від 2.04.1998 р., у зв'язку з чим закриття провадження у справі є помилковим.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи судом належним чином встановлено не було, тому ухвалені судові рішення підлягають скасуванню (Ухвала ВСУ від 16.03.2005 р. у справі № 6 6038кс03).

У частині 2 статті 123 ЦПК перераховані спеціальні умови, при наявності яких суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду. Чи достатньо хоча би однієї умови для позитивного вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним, чи повинні бути наявними всі умови одночасно?

Частиною 2 статті 123 ЦПК передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду із первісним позовом.

При цьому слід звернути увагу на те, що перераховані вище умови пред'явлення зустрічного позову за своїм змістом такі, що реально не можуть проявитися одночасно.

Наведемо приклад із судової практики, де судами не були враховані умови, при яких зустрічний позов може бути пред'явлений для спільного розгляду з первісним позовом.

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача боргу за виконання підрядних робіт. Відповідач звернувся в суд із зустрічним позовом, в якому просив стягнути на його користь з первісного позивача заборгованість і збитки, завдані невиконанням умов договору про надання санаторно-курортних послуг, а також просив провести зарахування вимог і зменшити суму боргу, яка підлягає виплаті за виконані підрядні роботи.

Судами першої та апеляційної інстанцій позовна заява та зустрічна позовна заява були задоволені.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалені судові рішення та направляючи справу на новий судовий розгляд, крім інших порушень судами норм матеріального та процесуального права, зазначив й наступне.

Приймаючи до розгляду зустрічний позов, суд першої інстанції не з'ясував, яким чином зустрічний позов про стягнення заборгованості і збитків, завданих невиконанням умов договору про надання санаторно-курортних послуг, пов'язаний з первісним позовом про стягнення боргу за виконання підрядних робіт. Апеляційний суд, здійснюючи перегляд судового рішення, на зазначене порушення уваги не звернув (Юридическая практика. -2007,-№ 31 (501).-С. 16-17).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЦПК зустрічний позов може бути пред'явлений до або під час попереднього судового засідання. Якщо вищестоящий суд скасував судове рішення з направленням справи на новий розгляд, то чи вправґвідповідач при новому розгляді справи пред'явити зустрічний позов?

У даному випадку слід виходити з того, що вищестоящий суд скасував ухвалене у справі судове рішення, тобто його не існує. При новому розгляді справи проводитьсяпопереднє судове засідання, в якому виконуються вказівки вищестоящого суду, висновки і мотиви яких є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи (ч. 2 ст. 311, ч. 4 ст. 338 ЦПК). У процесі проведення такого засідання відповідач вправі пред'явити до позивача зустрічний позов. Більш того, в деяких випадках суд зобов'язаний йому дане право роз'яснити. Наприклад, якщо у справі за позовом про стягнення суми за договором позики відповідач заперечує проти позову посиланням на те, що насправді грошові кошти ним від позикодавця не одержані, то суд повинен роз'яснити йому, що в силу ст. 1051 ЦК він вправі пред'явити зустрічний позов про визнання договору недійсним.

У ч. 1 ст. 124 ЦПК зазначено, що зустрічна позовна заява повинна відповідати вимогам, статей 119 і 120 цього Кодексу, а також подається до суду з додержанням загальних правил пред'явлення позову. Про які конкретно правила йде мова та чи потрібно по ньому проводити попереднє судове засідання?

Крім того, що зустрічна позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам статей 119 і 120 ЦПК, а також може пред'являтися при умовах, зазначеними в ч. 2 ст. 123 ЦПК, вона повинна відповідати й загальним правилам пред'явлення позову. Це, зокрема, означає, що зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову (ч. 2 ст. 113 ЦПК). Правова природа зустрічного позову в тому, що він робить неможливим розгляд первісного позову без зустрічного, оскільки направлений на зарахування вимог або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову, або коли виникають з одних правовідносин. Томуна нього не поширюється правила виключної підсудності (ст. 114ЦПК).

Крім того, зустрічний позов в обов'язковому порядку повинен бути вручений відповідачу, який повинен мати час для подання можливих заперечень проти позову. Попереднє судове засідання заново проводити не потрібно, оскільки ЦПК цього не передбачає, проте щодо зустрічного позову можуть здійснюватися процесуальні дії, направлені на підготовку цього позову до розгляду, зокрема, забезпечення доказів, забезпечення позову, призначення експертизи тощо.

Загальним правилом, яке застосовується при пред'явленні зустрічного позову, є й те, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Наприклад, Б. звернувся до суду з позовом до Л., ЗАТ "Український медіа холдінг", АТ "Онікс" та К. про визнання недійсними рішення загальних зборів акціонерів та договору купівлі-продажу приміщення, посилаючись на те, що повноваження К. - особи, яка підписала договір купівлі-продажу від імені АТ "Онікс" є неналежними, оскільки протокол загальних зборів акціонерів АТ "Онікс" № 1 від 9 квітня 2003 року, на підставі якого було видано довіреність на укладення договору, є таким, що прийнятий із порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, позивач вказує, що спірний договір не відповідає вимогам законодавства. Зокрема, преамбула договору не містить вказівки щодо адреси сторін; п.5.5. договору суперечить Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки встановлює відповідальність не за грошовим зобов'язанням; п.9.2. передбачає іншу, а не нотаріальну форму внесення змін та доповнень до договору, що суперечить законодавству.

ЗАТ "Український медіа холдінг" було подано зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що на загальних зборах акціонерів АТ "Онікс", які відбулися 9 квітня 2003 року були присутні усі його акціонери, в особі своїх належних представників, а також представник виконавчого органу АТ "Онікс" - П.

Рішення на цих зборах приймалося акціонерами товариства одноголосно та вони відповідають волевиявленню акціонерів. У подальшому ці рішення ніким із присутніх на вказаних зборах акціонерів товариства не оспорювалися. Зміст договору відповідає вимогам законодавства та його було вчинено у формі, що не суперечить нормам закону. Спірний договір було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, і підтверджуються відповідним актом приймання-передачі від 17 квітня 2003 року. Законність договору свідчить про законність набуття права власності.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від З грудня 2004 року відмовлено у задоволенні позову Б. про визнання недійсними рішення загальних зборів акціонерів та договору купівлі-продажу приміщення до Л., ЗАТ "Український медіа холдінг", АТ "Онікс" та К. Зустрічний позов ЗАТ "Український медіа холдінг" до Б. задоволено повністю. Договір купівлі-продажу нежилого приміщення, укладений між АТ "Онікс" та ЗАТ "Український медіа холдінг", визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, а також визнано за ЗАТ "Український медіа холдінг" право власності на нежиле приміщення загальною площею 200,60 кв.м.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 16 листопада 2005 року рішення Суворовського районного суду м. Херсон від 3 грудня 2004 року залишено без змін.

Верховний Суд України своєю ухвалою від 1 листопада 2006 р. скасував усі ухвалені у справі судові рішення та закрив провадження у справі, зазначивши, зокрема, наступне.

Згідно положень ст. ст. 1,12 ГПК У країни, справну спорах між юридичними особами, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав підвідомчі господарським судам.

Тому суд безпідставно прийняв до провадження зустрічну позовну заяву АТ "Онікс" та розглянув непідвідомчий судам загальної юрисдикції спір.

Рішення загальних зборів акціонерів АТ "Онікс" від 9 квітня 2003 року визнане недійсним рішенням Алуш-тинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2006 року та ухвалою Верховного Суду України від 27 вересня 2006 року.

Оскільки судами загальної юрисдикції безпідставно та у порушення норм процесуального права прийнята до провадження зустрічна позовна заява та безпідставно розглянута судом справа щодо визнання недійсними рішень зборів учасників товариства, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю (Ухвала ВСУвід 1.11.2006р. у справі № 6-1187св06).