Чи вправі прокурор однієї області пред'явити позов до певного суду, що розташований в іншій області?

Стаття 45 ЦПК, яка вказує на право прокурора у випадках, встановлених законом, звертатися до суду із заявами про захист прав інших осіб не дає відповіді на зазначене питання.

Проте, відповідно до п. 6.3 наказу Генерального прокурора України від 29.11.2006 р. № бги "Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень", передбачено, що звертаючись із позовом, заявою до суду не за місцем знаходження прокуратури, копію позову, заяви негайно надсилати відповідному прокуророві для забезпечення його участі у розгляді справи та письмово інформувати про це суд, до якого направлено матеріали. Прокурору, щозабезпечував участь у суді, негайно повідомляти прокурора, який направив позов, про результати його розгляду.

Виходячи з цього, немає перешкод у зверненні прокурора однієї області до суду, що розташований в іншій області, якщо є підстави такого представництва та вони наведені у заяві прокурора.

Чи становиться прокурор, який пред'явив позов в інтересах інших осіб, стороною у справі?

Правильне визначення положення прокурора в процесі впливає на: а) зміст прав і обов'язків, б) на характер взаємовідносин прокурора з іншими особами, які беруть участь у справі.

Прокурор, який пред'явив позов в інтересах інших осіб, не є ані представником сторони, ані стороною у процесі, перелік яких зазначений в ст. ЗО ЦПК, так як прокурор не учасник спірних правовідносин. Прокурор завжди представляє інтереси держави і займає самостійне процесуальне положення.

Позивачем у процесі є особа, в інтересах якої прокурор звернувся в суд. Тим не менш, в силу ст. 46 ЦПК прокурор має процесуальні права та обов'язки позивача, за винятком тих, які належать позивачу як суб'єкту спірного пра-вовідношення. Прокурор не має права укласти мирову угоду, до нього не може бути заявлений зустрічний позов, він не може відповідати за збитки, завдані відповідачу забезпеченням позову, пред'явленого прокурором в інтересах інших осіб. Прокурор звільнений від сплати судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі з нього не можуть бути стягнуті витрати за правову допомогу.

Прокурор вправі відмовитися від поданого позову і вийти з цивільного процесу або змінити позов (ч. 2 ст. 46 ЦПК), проте це не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.

При відмові прокурора від заявленого ним позову в інтересах інших осіб підставою для закриття провадження у справі буде не відмова позивача від продовження процесу, а прийнята судом відмова позивача від позову (п. З ч. 1 ст. 205 ЦПК).

Чи вправі суд оцінювати зазначені прокурором підстави представництва, зокрема, інтересів громадянина?

Відповідно до ч. 2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.

Згідно з ч. 4 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати таке представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Проте твердження прокурора у заяві про неможливість громадянина самостійно пред'явити позов може бути визнано обґрунтованим і достатнім для відкриття провадження у справі при умові, що воно підтверджено відповідними документами, доданими до заяви (медичним висновком про стан здоров'я заінтересованої особи, яке виключає його можливість звернення до суду, копією свідоцтва про його народження, копією рішення суду про визнання цієї особи недієздатною та інші). На нашу думку, прокурор повинен додати до заяви, яка адресована суду, також і заяву (копію заяви) громадянина до прокурора з проханням прозахист його інтересів шляхом звернення до суду, оскільки цим самим прокурор втручається в диспозитивні права цієї особи, які передбачають її право на вільне розпорядження своїми як матеріальними правами, так і процесуальними засобами їх реалізації.

Аналіз приведених нормативних положень вказує на їх розсуд, так як всі вони носять ситуаційний характер.