Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
balyuk_m_i_luspenik_d_d_praktika_zastosuvannya_...docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
531 Кб
Скачать
☆

Як визначається підсудність справ зо позовом про відшкодування збитків, завданих державним виконавцем у процесі виконання судового рішення?

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем фізичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідачами у такій справі є відповідний орган державної виконавчої служби, до складу якого входить державний виконавець (ст. 1172ЦК,ст. ст. 3,4,11 Закону України "Про державну виконавчу службу") та відповідний територіальний орган Державного казначейства України (п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Підсудність таких справ визначається за загальними правилами ст. 109 ЦПК, тобто за місцезнаходженням одного зі вказаних вище відповідачів за вибором позивача. Якщо йдеться про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних осіб, позови можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди (ч. 6 ст. 110 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦПК скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби розглядається в десятиденний строк. Яким чином по таким справам можливо виконати положення ст. 74 ЦПК про те, що судова повістка повинна бути вручена не пізніше, ніж за сім днів до судового засідання і у встановлений строк провести попереднє судове засідання?

У справах про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби правила, які містяться в ст. ст. 74 та 129 ЦПК, що визначають строки вручення судових повісток та проведення попереднього судового засідання не застосовуються. Попереднє судове засідання не проводиться, проте у разі необхідності підготовчі дії до розгляду скарги по суті повинні проводитись.

По таким справам визначені законом учасники процесу повинні бути повідомлені про час і місце судового розгляду завчасно з тим, щоб вони мали реальну можливість з'явитися в судове засідання і викласти свою позицію у справі. При цьому повідомлення про дату судового засідання доцільно здійснювати в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 74 ЦПК. Недотримання цієї вимоги може призвести до порушення принципу змагальності або відкладенню розгляду справи і затягуванню строків її вирішення.

Які особливості розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень?

Стаття 386 ЦПК передбачає особливості розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Скарга розглядається у 10-денний строк. При цьому не зазначено, з якого часу вираховується цей строк, тоді як, наприклад, це питання чітко врегульовано в ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України (з дня відкриття провадження у справі). Разом з тим, оскільки ЦПК такої особливості не зазначає, тому слід використовувати роз'яснення, дані в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду Ук-раїниМ 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадясення", відповідно до якого він обчислюється з дня, наступного після закінчення підготовки справи до судового розгляду.

За загальним правилом скарга розглядається в судовому засіданні за обов'язковою участю заявника і суб'єкта оскарження (державного виконавця чи іншої посадової особи відділу державної виконавчої служби), чиї рішення, дії або бездіяльність оскаржуються. Якщо заявник, державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників. Крім зазначених осіб, відповідно до ст. 26 ЦПК, ст. 10 закону про виконавче провадження, до участі у справі в якості заінтересованих осіб повинні залучатись інші учасники виконавчого провадження.

За змістом ст. 386 ЦПК неявка в судове засідання заінтересованої особи, яку належним чином повідомлено про час і місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги. Проте в контексті ч. З ст. 169 ЦПК розгляд скарги при неявці без поважних причин заявника та його представника, які не просили про розгляд скарги за їх відсутності, неможливий, тому скарга залишається без розгляду.

Частиною 3 статті 386 ЦПК передбачено окремий випадок розгляду справи, коли суб'єкт оскарження вже не працює на попередній посаді. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, то він повинен залучити до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника. Нею може бути начальник або заступник начальника відповідної державної виконавчої служби.

Фактично це правило трансформувалося із Закону СРСР від 2 листопада 1989 р. «Про порядок оскарження до суду неправомірних дій органів державного управління і посадових осіб» та містилося в ч. 5 ст. 248-6 ЦПК 1963 р. (гл. 31-А ЦПК 1963 р., яка регулювала порядок розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності), а також в ст. 248-23 цього ж Кодексу щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби розглядаються незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або яким-небудь чином впливати на останній (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і по садових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").