Чи може бути ухвалено додаткове рішення суддею одноособово, якщо рішення ухвалено колегіально?

У суді першої інстанції у колегіальному складі (одного судді і двох народних засідателів) розглядається незначна кількість справ окремого провадження (ч. 4 ст. 234 ЦПК).

Питання про ухвалення додаткового рішення слід вирішувати тим же складом суду, який ухвалив рішення у справі. Це випливає з тексту ч. 1 ст. 220 ЦПК і розгляд справи неповноважним складом суду є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд (п. 1 ч. 1 ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 338 ЦПК).

Що означає положення про те, що окрема думка судді не оголошується в судовому засіданні і є відкритою для ознайомлення. Чи мають право особи, які брали участь у справі, отримати копію цього документу?

У ст. 19 ЦПК зазначено, що при прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

Проте окрема думка судді, яка в суді першої інстанції можлива лише при колегіальному розгляді деяких категорій справ окремого провадження, є невід'ємною частиною справи. Відповідно до ст. 27 ЦПК особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися зі справою, а значить і з окремою думкою судді, знімати з матеріалів справи копії, а значить й отримати копію окремої думки судді. Отримувати її копію можуть й особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки (ч. 9 ст. 6 ЦПК).

Само по собі наявність окремої думки судді у справі не є підставою для апеляційного чи касаційного переглядусудового рішення, якщо відповідної апеляційної чи касаційної скарги не подано. У разі їх подання зміст зазначеної окремої думки судді може враховуватись при перегляді судового рішення, проте лише в межах доводів апеляційної чи касаційної скарги.

Чи повинна проголошуватись в судовому засіданні окрема ухвала?

Окремі ухвали - це процесуальний засіб реагування суду на виявлені ним в ході розгляду справи порушення закону, недоліки в діяльності органів управління, установ чи підприємств та їх посадових осіб.

Як правило, окрема ухвала постановляється в нарадчій кімнаті одночасно з ухваленням рішення у справі при вирішенні спору по суті. Разом з тим, окрема ухвала може бути постановлена і при закінченні розгляду справи без ухвалення рішення, тобто при закритті провадження у справі чи залишенні заяви без розгляду, а також при зупиненні провадження у справі.

Окрема ухвала за своїм змістом повинна відповідати вимогам, встановленим ст. 210 ЦПК: має містити в собі вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Таким чином, немає норм, які б свідчили про те, що закон зобов'язує суд проголошувати окрему ухвалу, як проголошується рішення (ст. 218 ЦПК) чи інші ухвали суду. Разом з тим, про постановлення окремої ухвали учасником процесу має бути повідомлено після роз'яснення суті ухваленого судового рішення.

Чи зобов'язаний суд при видачі судового рішення особам, які беруть участь у справі, що не володіють мовою судочинства, перевести його на їх рідну мову?

Відповідно до ч. З ст. 7 ЦПК судові документи складаються державною мовою.

На відміну від ч. З ст. 9 ЦПК 1963 р., ні ст. 7 ЦПК (мова судочинства), ні ст. 222 ЦПК (видача судового рішення) не передбачає обов'язку суду переводити судове рішення на рідну мову особи, яка брала участь у справі. Учасник процесу, який бажає перевести судове рішення на свою рідну мову, самостійно звертається до перекладача для перекладу. При цьому суд не вправі завіряти ухвалене ним судове рішення, перекладене на рідну мову учасника процесу, оскільки перекладач у встановленому ЦПК порядку не залучався до участі у справі та не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад.