Чи поширюються на справи, що виникають з дольової участі у будівництві житла, правила підсудності, передбачені законодавством про захист прав споживачів?

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів », споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємства.

У п. 2 цієї постанови даний певний перелік договірних відносин, на які поширюється законодавство про захист прав споживачів.

Метою укладення договору про дольову участь в інвестуванні будівництва (реконструкції) жилого будинку є, в основному, придбання в цьому будинку конкретної квартири для особистих потреб заявника у власність. Такі умови, як правило, зазначаються у відповідному договорі між сторонами. Тобто, фізична особа, яка інвестує грошові кошти на придбання жилого приміщення (квартири), виступає в якості споживача послуг, які надаються забудовником, так як фактично придбаває квартиру для власних потреб.

Інвестиційна діяльність представляє собою вкладення інвестицій і здійснення практичних дій з метою отримання прибутку або досягнення іншого позитивного соціального ефекту; ця діяльність - один з видів підприємницької діяльності. Квартира же об'єктом підприємницької діяльності з метою отримання прибутку не являється.

Таким чином, на справи, що виникають з дольової участі у будівництві житла, поширюються правила підсудності, передбачені законодавством про захист прав споживачів. У відповідності зч. 5 ст. 110 ЦПК позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також (тобто, крім за місцезнаходженням відповідача) за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Які правила підсудності кількох вимог, пов'язаних між собою?

Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача (ч. 1 ст. 113 ЦПК).

Це, як правило, відноситься до позовних вимог, які випливають із однієї правової підстави, що пред'являються до кількох осіб. Наприклад, позов до кількох відповідачів про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю чи майну Позивача спільними діями; позов до засобів масової інформації і автора поширеного ним матеріалу про спростування недостовірної інформації, якою порушені особисті немайнові права позивача та відшкодування моральної шкоди; позов до кількох авторів твору, відкриття, винаходу про визнання співавторства тощо.

Право вибору суду в таких випадках належить позивачу. Однак, цей вибір поширюється лише на справи, для яких встановлена загальна територіальна підсудність (ст. 109 ЦПК). Це вбачається з того, що в ч. 1 ст. 113 ЦПК говориться про вибір підсудності, визначеної місцем проживання чи місцезнаходженням відповідача, тобто до підсудності, встановленої статтею 109 ЦПК.

Таким чином, ч. 1 ст. 113 ЦПК не змінює правила виключної підсудності. Тому, якщо до кількох відповідачів пред'явлені вимоги, пов'язані між собою, на одну з яких поширюється виключна підсудність, то відносно вимог, пов'язаних між собою, діють правила ст. 114 ЦПК.

У частині 2 ст. 114 ЦПК регулюється підсудність зустрічного позову. Необхідність цієї норми визначається тим, що зустрічний позов являється одним із засобів захисту від первісного позову.

Право відповідача на пред'явлення зустрічного позову передбачено в ст. 123 ЦПК. Суд зобов'язаний прийняти зустрічний позов, якщо наявні умови, передбачені цією статтею. Правова природа зустрічного позову в тому, що він робить неможливим розгляд первісного позову без зустрічного, оскільки він направлений на зарахування вимог або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову або коли виникають з одних правовідносин.

У зв'язку з цим законодавством установлено, що зустрічний позов пред'являється до суду за місцем розгляду первісного позову. Це означає, що на нього не поширюється правила виключної підсудності (ст. 114 ЦПК).

Позови про відшкодування шкоди, завданої злочином, можуть пред'являтися у кримінальній справі (ст. 28 КПК). Вони розглядаються судом заправилами підсудності, визначеної КПК. Однак, якщо цивільний позов у кримінальній справі не був пред'явлений або судом був залишений без розгляду або вирок у частині-цивільного позову скасований вищестоящим судом і справа в цій частині направлена на новий розгляд, то підсудність такого позову визначається правилами ЦПК (статті 109-114 ЦПК).

У таких випадках суди у вироках повинні зазначати про направлення кримінальної справи в частині вирішення цивільного позову не до того ж суду, що ухвалив вирок, а слід зазначати, що позов підсудний суду першої інстанції за загальними правилами підсудності.