Що може означати для судді певну спірність заявлених вимог, що є підставою за правилами формальної логіки відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу?

Це логічний висновок у разі: невідповідності посилання у заяві на певний закон як на обґрунтування вимоги про видачу судового наказу і характеру спірних правовідносин, що виникли між заявником і заінтересованою особою; недотримання вимоги щодо форми правочину (в тому числі й щодо специфіки окремих угод); суперечність наданих заявником доказів обставинам, наведеним у заяві, з яких вбачається, що боржник оспорює свій обов'язок або строки для належного виконання зобов'язання ще не настали; мають місце обставини, які свідчать про прострочення стягувача; наявність підстав вважати, що пропущений строк позовної давності.

В який строк суддя повинен постановити ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу?

Зазначене питання виникло через прогалину ЦПК. Так, при вирішенні питання щодо поданої заяви про видачу судового наказу суддя уповноважений на постановлення ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або видати судовий наказ, якщо заява належним чином оформлена.

Строк, в який суддя повинен видати судовий наказ, визначений ч. 1 ст. 102 ЦПК - це три дні з дня прийняття належним чином оформленої заяви стягувача.

Відмова у прийнятті заяви про видачу судового наказу є аналогічною, хоча і негативною для стягувача, дією, тому також повинна бути здійснена судом у триденний строк з постановлениям відповідної ухвали. Зазначена ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Який порядок розгляду заяв про видачу судового наказу?

Відповідно до ст. 102 ЦПК у разі прийняття заявистягувача про видачу судового наказу суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог. Видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень.

Крім зазначених положень закону, законодавець більше ніяких приписів щодо порядку видачі судового наказу не надав.

Видача судового наказу здійснюється у чітко регламентованій законом цивільній процесуальній формі. Він видається суддею одноособово, але суддя діє від імені суду, як органу державної влади (ст. 18 ЦПК). Фактичні обставини справи встановлюються у спрощеному вигляді, тобто перевіряються наявність певних обставин, пов'язаних з характером заявлених вимог, документальні підтвердження цих вимог. Саме вони досліджуються і оцінюються суддею при вирішенні питання про видачу судового наказу. При цьому, безспірність заявленої вимоги перевіряється суддею за певними формальними ознаками, про що йшлося вище.

Перевірка всіх обставин, необхідних для виникнення і руху наказного провадження, здійснюється судом уже на стадії прийняття заяви. Тому при розгляді заяви про видачу судового наказу не потрібно постановляти ухвали про відкриття провадження у справі, про призначення справи до розгляду, не передбачена можливість закриття чи зупинення провадження у справі.

У наказному провадженні дотримуються такі важливі елементи правозастосовної процедури, як прийняття відповідного правозастосовного документу (судове рішення - судовий наказ) "та доведення його до відома заінтересованих осіб.

Разом з тим, як і рішення суду, судовий наказ є кінцевим актом реалізації норм процесуального і матеріального права, а значить і виконання завдання цивільного судочинства.