Чи можна встановити факт належності договору дарування та факт посвідчення договору дарування певній особі?

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві або в паспорті.

Таким документом може бути договір дарування за вказаних умов. Разом з тим суд не може встановлювати факт посвідчення договору дарування у порядку, передбаченому главою 6 розд. IV ЦПК.

Посвідчення договору дарування в установлених випадках є одним з необхідних елементів додержання належної форми договору, від наявності якого залежить виникнення права на майно.

Оскільки питання про право на майно вирішується у позовному провадженні, наявність чи відсутність необхідного посвідчення договору дарування може бути однією з обставин, якими обґрунтовуються вимоги або заперечення сторін, тому вони мають бути підтверджені відповідними доказами.

Чи можливо в порядку окремого провадження підтвердити факт наявності трудового стажу, наприклад, для призначення пенсії?

Відповідно до ч. 2 ст. 256, ст. 258 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (крімтих, що перераховані в ч. 1 ст.256 ЦПК), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У заяві до суду повинно бути зазначено, зокрема, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Таким чином, встановлення факту, що має юридичне значення, в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 р. (з відповідними змінами) «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній » встановлено інший порядок підтвердження наявного трудового стажу, тобто не в судовому порядку, а органами Пенсійного фонду України (п. 2 Порядку).

На зазначене звернуто увагу судів і в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», який суди зобов'язані застосовувати.

Оскільки законодавством встановлений інший порядок, а не судовий, підтвердження наявного трудового стажу, то суд повинен відмовити у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК), а помилково прийнявши таку заяву, в ході судового розгляду слід закрити по ній провадження з підстави, передбаченої п. 1 ст. 205 ЦПК.

У разі незгоди з рішенням органу Пенсійного фонду України, прийнятого за заявою про призначення пенсії, воно може бути оскаржене в судовому порядку, визначеному КАС.

У переліку справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення (ст. 256 цпк), не зазначено про встановлення факту реєстрації народження. Чи можна цей факт встановити і при яких умовах?

Відповідно до ч. 2 ст. 256, ст. 258 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (крім тих, що перераховані в ч. 1 ст.256 ЦПК), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У заяві до суду повинно бути зазначено, зокрема, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Таким чином, оскільки наведений у ст. 256 ЦПК перелік не є вичерпним, у судовому порядку може бути встановлений факт реєстрації народження, якщо реєстрація народження мала місце, але записи втрачено і відновити їх у позасудовому порядку неможливо.