Чи може бути встановлений в судовому порядку факт набуття громадянства України громадянином іншої держави?

Відповідно до ч. 2 ст. 256, ст. 258 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (крім тих, що перераховані в ч. 1 ст.256 ЦПК), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У заяві до суду повинно бути зазначено, зокрема, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р. визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Таким чином, порядок набуття громадянства України встановлений зазначеним Законом України, тому встановлення в судовому порядку факту набуття чи знаходження в громадянстві України законом не передбачено. При незгоді з рішенням відповідних органів з цього питання заявник вправі оскаржити їх у встановленому порядку.

У зв'язку з наведеним суддя повинен відмовити у прийнятті такої заяви у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК.

Чи може бути в судовому порядку встановлений факт належності посвідчення до медалі особі, ім'я, по батькові чи прізвище якого, зазначені у посвідченні, не співпадають з іменем, по батькові чи прізвищем цієї особи, зазначені в паспорті?

Відповідно до ч. 2 ст. 256, ст. 258 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (крім тих, що перераховані в ч. 1 ст.256 ЦПК), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У заяві до суду повинно бути зазначено, зокрема, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Згідно з ч. З ст. 256 ЦПК судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають лише справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх зидають органи державної реєстрації актів цивільного стану.

Таким чином, якщо спір про право відсутній і якщо від факту належності особі посвідчення до медалі залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав та при наявності інших умов, передбачених для розгляду справ в окремому провадженні щодо встановлення факту, що має юридичне значення, встановлення в судовому порядку факту належності посвідчення до медалі особі, ім'я, по батькові чи прізвище якого, зазначені у посвідченні, не співпадають з іменем, по батькові чи прізвищем цієї особи, зазначені в паспорті, можливе.

Чи має правове значення при встановленні факту смерті строк відсутності особи, яка передбачається померлою?

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК у судовому порядку може бути встановлений факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Таким чином, заява про встановлення факту смерті може бути прийнята до розгляду лише при наданні документу про відмову органу РАЦС у реєстрації факту смерті.

Заявник повинен обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи в певний час і за певних обставин (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Законом для встановлення факту смерті, на відміну від оголоіпення фізичної особи в судовому порядку померлою (ст. 46 ЦК), ніяких обмежувальних строків не встановлено. При встановленні факту смерті предметом дослідження є не тривалість відсутності фізичної особи, а конкретні обставини, при яких в певний час мала місце подія смерті, проте труп найденим чи впізнаним не був (авіакатастрофа, вибух, нещасний випадок тощо).