Чи потрібно прокурору або адвокату, які беруть участь у справі, роз'яснювати їхні права та обов'язки, адже вони юристи?

Прокурор і адвокат, які звісно що є юристами, у цивільному процесі є особами, які беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК). Вони мають права та обов' язки, передбачені ст. ст. 2 7 і 31,46 ЦПК. Відповідно до ст. 167 ЦПК обов'язком суду є роз'яснення прав та обов'язків особам, які беруть участь у справі.

Як реагувати суду на заявлене клопотання особи, яка володіє державною мовою, однак бажає давати пояснення рідною для неї мовою, наприклад, російською (співвідношення ч. 2 ст. 7 та ч. 2 ст. 55 цпк)?

На відміну від ЦПК 1963 р. пошуком перекладача займаються учасники процесу, а не суд.

Таким чином, якщо особа, яка бере участь у справі, заявляє клопотання про те, що їй потрібен перекладач, суд повинен їй роз'яснити та можливо встановити строк (якщо є зловживання) про явку до суду перекладача, якого ця особа визнає за необхідне. Від суду лише вимагається виконати дії, передбачені ст. 55 ЦПК, та постановити про залучення перекладача у справі ухвалу. Якщо справа вже розглядалася по суті, то її розгляд слід відновити спочатку (з розгляду справи по суті), про що зазначено в ч. 6 ст. 191 ЦПК.

За положеннями ст. 55 ЦПК перекладач повинен вільно володіти мовою, якою здійснюється цивільне судочинство. Чи слід та яким документом про освіту можливо перевірити знання ним цієї мови? Хто повинен здійснювати офіційний переклад судового рішення?

Відповідно до ст. 47 ЦПК перекладач є іншим учасником процесу, а не особою, яка бере участь у справі. Тобто, це особа, яка сприяє здійсненню правосуддя.

Законодавець не визначив, яким саме документом перекладач повинен підтвердити знання мови, якою здійснюється судочинство, та іншої мови, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також володіння техніки спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Проте суд повинен роз'яснити перекладачу, що для перекладу необхідне знання не тільки філологічне, а й знання спеціальних юридичних термінологій, деякі знання в галузі права. Це потрібно для того, аби зазначена особа могла для себе вирішити, чи не відмовляється вона від участі у процесі через відсутність достатніх знань мови, необхідних для перекладу (ч. З ст. 55 ЦПК).

Факт вільного володіння іноземною мовою може бути підтверджено документом про відповідну освіту та кваліфікацію перекладача, який має бути залучений до справи. Закон не зобов'язує суд перевіряти ці документи, однак і не забороняє це робити з метою попередження можливого неправильного перекладу та надійного захисту прав учасника процесу.

Офіційний переклад судового рішення здійснює також перекладач, який залучається до участі у справі за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Закон не зобов'язує суд здійснювати переклад судового рішення (шукати перекладача тощо). Крім цього, учаснику процесу видається судове рішення, яке ухвалюється державною мовою, і він не позбавлений можливості самостійно звернутися до перекладача для перекладу судового документу. Однак у цьому випадку суд не вправі посвідчувати правильність такого судового рішення в перекладі, оскільки перекладач офіційно не залучався до участі у справі і не попереджався про відповідальність, про що зазначено в ст. 164 ЦПК.

Чи можна прийняти зустрічний позов, поданий після проведення попереднього судового засідання, незважаючи на те, що за правилами ст. 123 цпк це забороняється, однак у цьому є доцільність?

Дійсно, на відміну від ЦПК 1963 р., новий ЦПК задля дотримання встановлених строків розгляду справи в ст. 123 ЦПК визначив імперативне положення, що зустрічний позов може бути пред'явлений до або під час попереднього судового засідання.

Виконання відповідачем даного свого права передбачає відповідний обов'язок суду своєчасно направити йому копію позовної заяви з роз'ясненням його права на заперечення проти позову, в тому числі й на подання зустрічного позову (ст. 128 ЦПК).

Разом з тим, на нашу думку, норма ЦПК щодо строку, в який може бути поданий зустрічний позов, є процесуальним строком, який в разі його пропуску з поважних причин може бути поновлений.

Слід звернути увагу й на іншу деяку неузгодженість норм ЦПК щодо ідентичного інституту, а саме відносно позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Так, за положеннями ст. 34 ЦПК (яка суперечить ст. 125 ЦПК, але вона існує в загальних положеннях) зазначена третя особа вправі пред'явити позов до закінчення судового розгляду.