Чи існують особливості визначення підсудності у справах наказного провадження у порівняні зі справами позовного провадження?

Не існує. Статтею 97 ЦПК визначено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першоїінстанції за загальними правилами, встановленими цим Кодексом.

Зокрема, діє загальне правило територіальної підсудності - подача заяви в суд за місцем проживання боржника - фізичної особи або місцезнаходженням боржника -юридичної особи (ст. 109 ЦПК). При альтернативній підсудності заява про видачу судового наказу на стягнення зарплати також може бути подана за місцем проживання стягувача; вимоги, що випливають з правочинів, у яких зазначено місце їх виконання, також можуть подаватися за місцем виконання такої угоди (ст. 110 ЦПК). Заявник сам вибирає, в який суд йому звертатися при наявності альтернативної підсудності. Якщо вимога заявлена з правочину, вчиненому у письмовій формі, в якому сторонами визначена договірна підсудність, то суд не має права відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу (ст. 112 ЦПК). При цьому, якщо в угоді порушено вимоги щодо виключної підсудності, то така угода про підсудність не має правового значення і до уваги судом не приймається. Заяви у вимогах щодо витребування нерухомості можуть пред'являтися лише за правилами виключної підсудності - за місцезнаходженням майна або основної його частини (ч. 1 ст. 114 ЦПК).

При порушенні правил підсудності суд не відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, так як такий перелік є вичерпним і наведений у ст. 100 ЦПК, а повертає заяву заявнику для подачі до належного суду (ст. 115 ЦПК).

Чи є вичерпним перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ?

Перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ, не є вичерпним, але розширеним він може бути лишезаконом, а не за розсудом суду, виходячи, наприклад, із безспірності заявлених вимог. Тому суд повинен віднайти бланкетну норму.

У відповідності до ст. 96 ЦПК судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі;

2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.

Судовий наказ може бути видано і в інших випадках, передбачених законом. Проте слід зазначити, що на даний час відсутні законодавчі акти, які б розширювали коло вимог, за якими можливо видати судовий наказ.

Так, Зміївський районний суд Харківської області 29.03.2006 р. видав судовий наказ за заявою СПД-ФО P.O. Л. до М.Н.А. про стягнення суми шкоди на підставі п. 1 ст. 96 ЦПК. Заява обґрунтована тим, що боржник працювала у належному заявниці магазині та допустила нестачу в розмірі 2234,10 грн. Суд виходив з того, що боржник підписала договір про повну матеріальну відповідальність і погодилась з сумою шкоди (Архів Змїівського районного суду Харківсь кої області. - Справа № 2н-2 за 2006p.).

Видача судового наказу за вказаною вище вимогою, на нашу думку, не відповідає вимогам закону, оскільки трудовий договір не є цивільно-правовим договором. При цьому договір про повну матеріальну відповідальність є додатковим до основного трудового договору. У даному разі правовідносини, що виникли між сторонами, підлягали вирішенню в позовному провадженні за позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником приватному підприємцю за правилами глави 9 КЗпП.