Що означає термін "втрачене судове провадження"?

У ЦПК 1963 р. питання відновлення втраченого судового провадження регулювалися шістьма пунктами Додатку до ЦПК № 3. Також цей Додаток передбачав можливість відновлення втраченого виконавчого провадження. Оскільки виконавча діяльність - це окрема діяльність спеціальних державних органів, пов'язаних з виконанням не лише рішень суду, а й рішень інших юрисдикційних державних органів та посадових осіб, та регулюється спеціальними законами ("Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження"), тому цілком виправдано у новому ЦПК (розділ IX) законодавець обмежився лише регулюванням порядку відновлення втраченого судового провадження.

Цей різновид цивільного провадження має цілу низку особливостей, завдяки яким він відрізняється від позовного та інших проваджень та від загальних правил цивільного процесуального права. Разом з тим, у ЦПК немає визначення терміну "втрачене судове провадження". В юридичній літературі дається таке його визначення - це зникнення (загублення, знищення) матеріалів справи або всієї справи з ци-вільного провадження. Це ж випливає і з тексту ст. 402 ЦПК.

Враховуючи, що у зазначеному провадженні є заявник, а не позивач чи відповідач, відсутній спір про право, можна припустити, що це провадження більш подібне про окремого провадження.

Які особливості розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження?

Відповідно до ст. 403 ЦПК заяву про відновлення втраченого судового провадження може бути подано лише особою, яка брала участь у справі. Прокурор не має права подавати таку заяву, як було зазначено в Додатку № 3 до ЦПК 1963 р. Положення ч. 2 ст. 45 ЦПК про участь прокурора на будь-якій стадії процесу не може бути застосоване, оскільки відновлення втраченого судового провадження не є стадією процесу.

Втрачене судове провадження може бути відновлено й за ініціативою суду, наприклад, у разі подання апеляційної (чи касаційної) скарги і для того, щоб справу направити до вищої судової інстанції виявиться, що справа втрачена.

Заява про відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі може бути подана лише у разі, якщо ця справа закінчена ухваленням рішення або провадженням закрита з підстав, передбачених ст. 205 ЦПК.

У разі подання заяви про відновлення втраченого судового провадження особами, які не брали участь у справі, або у разі, якщо справа закінчена постановлениям ухвали про залишення заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК) суд відмовляє у відкритті провадження про відновлення провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК. Це пов'язано з тим, що особа, яка не брала участі у справі, вправі самостійно звернутися до суду з відповідним позовом, якщо її права порушені, а в разі залишення заяви певної особи без розгляду ця особа після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Разом з тим, як уже зазначалось, якщо особа, яка не брала участь у справі і щодо якої ухваленим рішенням вирішено питання про її права та обов'язки, ця особа вправі подати апеляційну скаргу (ст. 292 ЦПК) і в такому разі суд першої інстанції вимушений буде за власною ініціативою вирішити питання про відновлення втраченого судового провадження.

Зміст заяви про відновлення втраченого судового провадження повинен відповідати загальним вимогам щодо реквізитів, передбачених ст. 119 ЦПК, а також має містити в собі спеціальну інформатик), зазначенувст. 405 ЦПК. Так, у заяві повинно бути зазначено, про відновлення якого саме провадження просить заявник, чи було у справі ухвалено рішення по суті справи або постановлена ухвала про закриття провадження, якою саме особою з числа осіб, які брали участь у справі, був заявник, хто конкретно і в якості кого брав участь у справі, місце проживання чи місцезнаходження цих осіб, що відомо заявнику про обставини втрати провадження, про місцезнаходження копій документів провадження або відомостей щодо них, поновлення яких саме документів заявник вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення.

До заяви про відновлення втраченого провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у заявника або у справі.

Важливим є зазначення ч. З ст. 406 ЦПК про те, що судове провадження, втрачене до закінчення судового розгляду, не підлягає відновленню у встановленому цим розділом порядку. Заявник у цьому разі може пред'явити новий позов. Однак у такому разі суд обов'язково повинен зазначити в ухвалі про відкриття провадження у новій справі про втрату незакінченого провадження.

У справі про відновлення втраченого судового провадження заявник звільняється від оплати судових витрат. У разі подання завідомо неправдивої заяви судові витрати відшкодовуються заявником.

Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі про відновлення провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито.

При розгляді справи суд використовує ту частину провадження, що збереглася, документи, видані зі справи фізичним чи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, матеріалами виконавчого провадження.

Заява про відновлення втраченого судового провадження розглядається за участю всіх учасників втраченого провадження.

Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у справі, а в необхідних випадках -осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення.

На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює рішення про відновлення втраченого судового провадження (або частини), а при недостатності зібраного матеріалу для точного відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви. Згідно з п. 29^т. 293 ЦПК ухвала суду про відмову в поновленні втраченого судового провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

При розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд не вправі робити висновки про правильність тверджень суду, що розглядав справу, та прообґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред'явленого позову (заяви, скарги) по втраченому судовому провадженню, змінювати висновки про обставини справи.

Частина 3 ст. 408 ЦПК передбачає лише роз'яснення заявнику, якому відмовлено у відновленні втраченого судового провадження, право на повторне звернення до суду з такою самою заявою за наявності необхідних документів. Однак це не означає, що заявник не вправі, відповідно до положення ст. З ЦПК, ст.ст. 55,124 Конституції України, звернутися до суду з тим самим позовом про захист своїх прав на загальних підставах. Тому таке право йому також повинно бути роз'яснено в ухвалі суду.

Строк зберігання судового провадження не має значення для вирішення заяви про його відновлення, крім випадку звернення з такою заявою для виконання рішення, якщо строк на пред'явлення виконавчого листа для виконання закінчився і судом не поновлено.

Глава 14. УСКЛАДНЕННЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

За змістом п.іч.1 ст. 201 ЦПК зупинити провадження у справі можливо у разі смерті особи, яка була стороною у справі. Чи застосовується ця норма права у випадку смерті третьої особи?

Зупинення провадження у справі — це тимчасове припинення судом процесуальних дій, що викликане об'єктивними, що не залежать від суду, обставинами, які перешкоджають подальшому рухові процесу в справі і відносно яких неможливо визначити, коли вони будуть усунені та коли наступить можливість відновлення провадження у справі.

Оскільки процесуальною формою судового розгляду є судове засідання, то й питання про зупинення провадження у справі повинно розглядатися в судовому засіданні з викли.ком осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. ЗО ЦПК сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Однак зупинення провадження у справі обов'язкове і в разі смерті третьої особи у справі, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, оскільки у відповідності до ст. 34 ЦПК, пред'явивши позов, ця особа має всі права і обов'язки позивача.

ЦПК передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного судочинства (п. 4 ч. 1 cm. 201). Які особливості такої підстави для зупинення провадження у справі?

Зупинення провадження у справі, якщо її неможливо розглянути до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку конституційного судочинства, потрібно буде застосовувати у більш широкому значенні, аніж воно міститься в роз'ясненні, що дане в абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

Так, у роз'ясненні вищої судової інстанції України зазначено, що зупиненню підлягає провадження у цивільній справі у разі, якщо по цій справі суд за клопотанням учасників процесу чи з власної ініціативи звернеться з мотивованою ухвалою до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції України може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів.

Дане роз'яснення дано за часів дії ЦПК 1963 p., який взагалі в ст. 221 не передбачав такої підстави для зупинення провадження у справі.

Натомість новий ЦПК (п. 4 ч. 1 ст. 201) зобов'язує суд зупинити провадження у справі незалежно від того, хто звернувся до Конституційного Суду України (учасники процесу чи ні). На нашу думку, провадження у цивільній справі повинно бути зупинено, якщо в цьому Суді розглядається питання про відповідність Конституції України закону чи іншого нормативно-правового акту, який підлягаєзастосуванню судом при вирішенні цивільної справи, при чому на будь-якій стадії процесу - в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанціях.