6. Ефективність використання авансованого і власного капіталів

Для оцінки ефективності використання авансованого капіталу доці­льно використовувати часткові й узагальнюючі (інтегральні) показники. Част­кові показники характеризують ефективність використання окремих виробни­чих ресурсів — як застосовуваних, так і спожитих. Водночас за їх допомогою визначають ефективність додаткових вкладень у збільшення відповідного ре­сурсу з метою нарощування масштабів виробництва.

Залежно від економічного змісту і цільового призначення часткових показ­ників ефективності використання окремих виробничих ресурсів доцільно для об’єктивного виміру її рівня згадані показники об’єднати в чотири групи.

1. Показники абсолютної ефективності виробництва. Важливі для агра­рних підприємств, оскільки характеризують ефективність використання голо­вного ресурсу підприємства — землі, і визначаються окремим діленням валової продукції, чистої продукції, товарної (реалізованої) продукції та прибутку на фізичну площу сільськогосподарських угідь.

Б. Відносні показники ефективності використання застосовуваних ре­сурсів. До них відносять продуктивність основного виробничого капіталу, про­дуктивність оборотного капіталу, річну продуктивність праці і землевіддачу, що визначається відношенням вартості валової продукції до грошової оцінки землі, на якій вироблена дана продукція.

2. Показники ефективності використання спожитих виробничих ресур­сів. Як і друга група показників, вони також характеризують економічність ви­робництва. Серед них найважливіше значення мають такі показники, як зарпла- товіддача (валова / товарна) продукція, поділена на фактичний фонд оплати праці); амортвіддача (відношення валової / товарної продукції до амортизації); матеріаловіддача (валова / товарна)¹ продукція, поділена на матеріальні витра­ти, сформовані за рахунок спожитих предметів праці); коефіцієнт прибутковос­ті як відношення прибутку до суми всіх поточних витрат, що віднесені на реалі­зовану продукцію.

Г. Показники ефективності додаткових вкладень у виробничі ресурси. Характеризуючи також економічність виробництва, вони водночас дають мож­ливість визначити, наскільки були вигідними підприємству додаткові вкладення у збільшення окремих складових авансованого капіталу. Ці показники доцільно розраховувати за середньорічними даними (особливо для аграрних підпри­ємств) на основі приростних величин. Серед можливих показників цієї групи практичний інтерес мають насамперед такі:

коефіцієнт ефективності додаткових вкладень у авансований капітал К_ЛК

Де ВП₁ і ВП₀ — середньорічні дані виробництва валової (товарної*) продукції відповідно у звітному і базовому періодах; АКі і АКо — середньорічна величина авансованого капіталу в зазначених періодах. За аналогічною методикою визна­чається ефективність додаткових вкладень в основний та оборотний капітали. В аграрних підприємствах валова (товарна) продукція може розраховуватися на 1 га сільськогосподарських угідь, а в переробних — на одиницю потужності;

коефіцієнт ефективності додаткових поточних виробничих витрат ви­значається відношенням приросту валової (товарної) продукції до приросту по­точних витрат в основному виробництві;

коефіцієнт окупності прибутком додаткових поточних витрат визнача­ється як відношення приросту прибутку у звітний період до приросту витрат на реалізовану продукцію в даний період.

Економічний зміст розглянутих показників дає підстави стверджувати, щ₀ вони, з одного боку, характеризують окремі аспекти результативності виробни­цтва, з різним ступенем виражаючи ефективність функціонування складної еко­номічної системи, а з другого — ці показники взаємопов’язані між собою. Так в аграрних підприємствах обсяг виробництва товарної і реалізованої продукції чистої продукції, прибутку залежить від обсягу виробництва валової продукції.

Крім того, величина останньої впливає на відносні показники ефективності

використання застосовуваних і спожитих ресурсів авансованого капіталу фондо-, земле-, аморт-, матеріаловіддачу тощо, оскільки для їх розрахунку в чи­сельнику беруть обсяг валової продукції.

Важливою є й така обставина. Оскільки виробничі витрати являють собою добуток величини авансованих виробничих ресурсів на коефіцієнт їх обороту, то за високого рівня показників ефективності використання застосовуваних ви­робничих ресурсів слід чекати, за інших однакових умов, і вищої ефективності використання спожитих ресурсів і додаткових вкладень у збільшення розміру авансованого капіталу.

Сказане дає змогу визначити узагальнюючий показник ефективності — рентабельність авансованого капіталу Р⁽¹⁾АК (у літературі його часто нази­вають нормою прибутку на авансований капітал), в якому відображаються всі розглянуті часткові показники і який доцільно розраховувати за шістьма варіантами.

Перший варіант

де ОП — операційний прибуток; АК — авансований капітал. Цей показник ха­рактеризує ефективність операційної діяльності підприємства, яка не включає в себе інвестиційну та фінансову діяльність.

Отже, на його основі можна судити про ступінь раціональності використан­ня виробничих ресурсів, задіяних в основну діяльність підприємства, яка забез­печує найбільшу частку доходу і є метою створення суб’єкта господарювання .

Другий варіант

де Пр — виплачені відсотки за кредит. Якщо від Р|²^ відняти показник , то є можливість визначити, як впливає структура капіталу за критерієм власності на рентабельність авансованого капіталу.

Третій варіант

де Пдо — прибуток до оподаткування. У цьому прибутку, як нам уже відомо, находить відображення дохід не лише від операційної, а й від інших видів дія­льності — інвестиційної та фінансової (дохід від участі в капіталі, дивіденди, дохід від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства тощо).

Отже, даний показник дає змогу судити про ефективність звичайної діяль­ності підприємства, яка включає операційну, інвестиційну та фінансову види діяльності.

Якщо від показника відняти показник , то результат покаже, як впли­ває на рентабельність авансованого капіталу інвестиційна і фінансова діяльнос­ті підприємства.

Четвертий варіант

де Ппо — прибуток після оподаткування. Цей показник визначаться з метою врахування можливих відмінностей у системі оподаткування різних суб’єктів господарювання.

Якщо показники і одного підприємства порівняти з аналогічними показниками іншого, то різниця в їх співвідношенні і покаже вплив системи оподаткування на досліджуваний показник. Для підприємств з однаковою сис­темою оподаткування цей показник втрачає свою інформативність.

П'ятий варіант

де ЛМ — лізингова маржа (винагорода лізингодавця); СП — страхові платежі.

Цей показник демонструє, якої рентабельності авансованого капіталу в змозі досягти підприємство, якщо воно поверне кредити і йому не потрібно буде спла­чувати відсотки за них, не стане виплачувати лізингові платежі після завершення строку фінансового лізингу і коли ризик втрати майна братиме на себе. Як бачи­мо, показник рЦ має велике значення для аналізу ефективності виробництва.

Шостий варіант

де ЧП — чистий прибуток підприємства. Даний показник вказує, скільки при­бутку, що залишається в розпорядженні підприємства, воно одержує на кожну гривню авансованого капіталу.

У кінцевому підсумку показник Р^ характеризує ефективність функціону­вання підприємства за всіма видами діяльності, здатність його адаптуватися до змін зовнішнього середовища, дає змогу судити про рівень менеджменту та конкурентоспроможність підприємства на ринку. Не менш важливою є й та обс­

тавина, що даний показник служить одним із головних критеріїв котирування акцій підприємства на біржі.

Інформативність показника рентабельності авансованого капіталу зростає за умови відображення в активах аграрних підприємств вартості землі. Водночас зазначимо, що даний показник має чітку інтерпретацію, конкретний економіч­ний зміст і порівнянність у динаміці, що важливо для виявлення тенденцій змі­ни ефективності виробництва в умовах підвищення його ресурсозабезпеченості і для оцінки ринкової позиції підприємства.

Зазначимо також, що в умовах конкуренції кожний товаровиробник намагаєть­ся одержати рентабельність (норму прибутку на авансований капітал) не нижчу за середню. В іншому разі, коли віддача від вкладених ресурсів низька, підприємство втрачає конкурентоспроможність, не виключається можливість його банкрутства. І навпаки, з підвищенням рентабельності авансованого капіталу підприємство може прискорено розвивати виробництво, своєчасно здійснювати його переозброєння, довгострокові інвестиції в докорінне поліпшення землі тощо.

Другим узагальнюючим показником є рентабельність власного капіталу, що визначається відношенням чистого прибутку до власного капіталу. Кожне підприємство намагається максимізувати даний показник як за рахунок поліп­шення використання ресурсів і ефективного менеджменту, так і завдяки залучен­ню позичкового капіталу за сприятливої для нього кон’юнктури ринку капіталів.

Аналіз рентабельності власного капіталу здійснюється на основі формули Дюпон, що враховує фактори дерева рентабельності:

де Рвк — рентабельність власного капіталу; Р_п — рентабельність продажу; Ков

• коефіцієнт оборотності авансованого капіталу (продуктивність авансованого капіталу); П_н — позичкове навантаження; ЧП — чистий прибуток; ГВ — чис­тий дохід (грошова виручка); АК — авансований капітал (активи); ВК — влас­ний капітал.

З наведеної формули видно, що на рентабельність власного капіталу впливає три фактори: рентабельність продажу, продуктивність авансованого капіталу (коефіцієнт обороту капіталу) і позичкове навантаження.

Кількісний вплив зазначених факторів на досліджуваний показник визнача­ється за такими формулами:

фактора рентабельності продажу

фактора швидкості обороту капіталу (продуктивності авансованого капітаїу)

фактора позичкового навантаження

У формулах індекси 1 і 0 вказують на належність даних до звітного і базово­го періоду.

Результат отримано правильний, якщо витримується алгебраїчна рівність

Рентабельність власного капіталу тісно пов’язана з рентабельністю авансо­ваного капіталу через таку залежність:

Знаючи ці залежності, є можливість всебічно проаналізувати ефективність використання авансованого і власного капіталів підприємства.

Для поглибленого вивчення причин, що впливають на підвищення ефекти­вності виробництва, важливо виявити ступінь впливу кожного з виробничих ресурсів авансованого капіталу на прискорення темпів економічного зростан­ня підприємства.

Ця задача розв’язується через дослідження співвідношення в ефективності використання застосовуваних і спожитих ресурсів, якщо виразити її через пока­зник зростання в динаміці загальної відносної ефективності використання цих ресурсів Е:

де Пп_рі і Пп_ро — річна продуктивність праці працівників відповідно у звітнии і базовий періоди; Зві і Зв₀ — зарплатовідцача у названі періоди; Ф_ВІДі і Ф_ВІДо — продуктивність (фондовіддача) основного виробничого капіталу у звітний і ба­зовий періоди; Ав, і Ав₀ — амортвіддача в дані періоди; Ф_обі і — продук­тивність (фондовіддача) оборотного капіталу сфери виробництва у звітний і ба­зовий періоди; М, і М₀ — матеріаловіддача у зазначені періоди; і В^ —

віддача валовою (товарною) продукцією витрат з обслуговування сільськогос­подарського чи переробного підприємства сторонніми організаціями; Чз, Ча, Чм, Чоб — частка в сукупних витратах виробництва звітного періоду відпові­дно заробітної плати, амортизації, матеріальних витрат і витрат на оплату по­слуг, наданих сторонніми організаціями.

Віддачу цих витрат за валовою (товарною) продукцією Воб розраховують за формулою

де ВП, — обсяг виробництва валової (товарної) продукції підприємством в і-й

період; ВТош— витрати на оплату послуг, наданих сторонніми організаціями в і-й період.

Показник зростання загальної відносної ефективності використання вироб­ничих ресурсів побудований так, що є можливість визначити їх внесок у фор­муванні її рівня. Цей внесок прямо пропорційний частці відповідного спожито­го ресурсу в сукупних витратах виробництва, а також ступеня ефективності використання застосовуваних ресурсів. Водночас рівень даного показника обе­рнено пропорційний зростанню питомих спожитих ресурсів у розрахунку на одиницю вартості валової (товарної) продукції.

Таким чином, підвищення загальної відносної ефективності виробництва за­безпечується лише в тому разі, коли темпи зростання показників ефективності використання застосовуваних ресурсів будуть вищими за темпи збільшення ви­трат цих ресурсів на виробництво одиниці продукції.

Логіка побудови показника і⁷ така, що залежно від економічної ситуації він варіює навколо 1. Зростання ефективності виробництва має місце лише в тому разі, коли Т⁷ > 1. За Р < 1 відбувається її зниження, що свідчить про переважаю­чу роль екстенсивних факторів виробництва.

Для того щоб визначити, які саме ресурси і якою мірою вплинули на зрос­тання (зниження) показника загальної відносної ефективності виробництва, можна скористатися формулою

де ПВ, — питома вага йгб ресурсу в збільшенні (зменшенні) показника ¥ по­рівняно з його базовим рівнем (1 або 100 %); В — внесок /-го ресурсу у фор­мування показника F ; Ч — частка спожитого і-го ресурсу в сукупних витра­тах виробництва.

Для підвищення ефективності використання авансованого капіталу особливо велике значення має його раціональне цілеспрямоване формування, завдяки якому встановлюється оптимальне співвідношення між його структурними еле­ментами. Важливо також прискорити швидкість обороту ресурсів та повною мірою задіяти соціальні і організаційні фактори.

Питання для самоконтролю

1. Сутність авансованого капіталу та економічні підстави для його виокремлен­ня в самостійне поняття.

2. Складники авансованого капіталу і способи відображення в ньому земельних ресурсів та ресурсу праці.

3. Класифікація авансованого капіталу за сферами застосування його склад­ників.

4. Поняття виробничого потенціалу, методичні підходи до його визначення, сфера застосування та відмінності від авансованого капіталу.

5. Сутність позичкового капіталу і характеристика платних та безоплатних дже­рел його формування.

6. Обґрунтування критерію доцільності залучення позичкового капіталу і мето­дичні підходи до визначення впливу його вартості на витрати підприємства.

7. Економіко-математична інтерпретація критерію доцільності залучення пози­чкового капіталу.

8. Вартісна оцінка авансованого капіталу.

9. Поняття і структура власного капіталу та аналіз і оцінка співвідношення між власним і позичковим капіталом.

10. Поняття платоспроможності і ліквідності підприємства. Показники ліквід­ності.

11. Часткові показники ефективності використання авансованого капіталу.

12. Рентабельність авансованого капіталу як узагальнюючий показник ефектив­ності його використання.

13. Рентабельність власного капіталу та її аналіз на основі формули Дюпон.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ТА ЕКОНОМІЧНІ ВАЖЕЛІ її ФОРМУВАННЯ І ПІДВИЩЕННЯ