6.2. Склад витрат за всіма видами діяльності підприємств

У процесі господарської діяльності підприємства несуть різні витрати. Проте не всі вони включаються до собівартості продукції. З метою забезпечення єдиних методологічних заад формування в бугалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, а також для дотримання однакових підходів до визначеення складу витрат і віднесення їх на собівартість продукції в 2000 р. Прийнято Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», в якому названі питання знайшли своє відображення і врегулювання.

Витрати, які несуть підприємства в ході здійснення всіх своєї діяльності, є надзвичайно різноманітними. За характером виникнення і функціональним призначенням усі витрати можна поділити на такі групи:

• Операційні витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства;

• Фінансові витрати;

• витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності і не є операційними та фінансовими;

• надзвичайні витрати.

Склад операційних витрат є також різноманітним, тому не всі вони включа­ються до виробничої собівартості продукції (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Склад операційних витрат

До складу прямих матеріальних витрат включають вартість тих матеріа­льних ресурсів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (продукції, робіт, послуг або виду діяльності підприємства).

У переробній промисловості — це сировина й основні матеріали, що утво­рюють основу виробленої продукції, купівельні напівфабрикати, допоміжні ма­теріали тощо. Такі витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, одер­жаних у процесі виробництва. У сільськогосподарському виробництві — це вартість насіння, кормів, добрив, отрутохімікатів, пального тощо.

До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати працівникам, безпосередньо зайнятим на виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути прямо віднесені до конкрет­ного об'єкта витрат.

До інших прямих витрат відносять усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Найбільш важли­вими серед них у сільськогосподарському виробництві є орендна плата за май­но і земельні ділянки, амортизація основних засобів, відрахування на соціальні заходи.

У промисловості до цих витрат, крім останніх двох видів, відносять втрати _від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої продукції, змен­шеної на її справедливу вартість, і витрати на виправлення такого технічно не­минучого браку.

Загальновиробничі витрати охоплюють досить широке коло витрат, зок­рема, витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, бригадами, фермами, дільницями, відрахування на соціальні заходи і медичне страхування вказаного апарату, витрати на службові відрядження персоналу цехів, бригад тощо); амортизацію основних засобів і нематеріаль­них активів загальновиробничого призначення, орендну плату за основні за­соби та інші необоротні активи зазначеного призначення; витрати на вдоско­налення технології й організації виробництва; витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень і деякі інші витрати.

Загальновиробничі витрати за окремими їх видами мають неоднаковий зв'язок з обсягом діяльності. За цією ознакою їх поділяють на постійні і змінні. До змін­них витрат відносять ті, що змінюються прямо або майже прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва цеху, дільниці і розподіляються на кожний об'єкт витрат пропорційно вибраній підприємством базі розподілу: заробітній платі, відпрацьованих людино-годин, обсягу діяльності чи прямим витратам.

Постійні загальновиробничі витрати — це витрати на обслуговування й управління виробництвом, що не змінюються або майже не змінюються за змі­ни обсягу діяльності. Вони поділяються на ті, що розподіляються на об'єкти ви­трат, і ті, що не розподіляються. Перші з них відносять на кожен об'єкт витрат з використанням тієї ж бази розподілу, що береться для розподілу змінних витрат (за нормальної потужності).

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати не включаються до виро­бничої собівартості, а відносять до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

У сільськогосподарському виробництві загальновиробничі витрати між окремими об'єктами витрат розподіляються пропорційно до суми прямих ви­трат (без витрат основних матеріалів: кормів, насіння, сировини).

Адміністративні витрати — це такі загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством в цілому та його обслуговування. Во­ни займають досить велику питому вагу серед операційних витрат, що не вклю­чаються до виробничої собівартості продукції.

До складу адміністративних витрат відносять витрати на утримання апарату Управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; зага- льнокорпоративні витрати (організаційні, представницькі, на проведення річних зборів тощо); витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних не­оборотних активів загальногосподарського призначення (амортизація, ремонт, опалення, водопостачання тощо), а також нематеріальних активів загальногос­подарського використання; оплата юридичних, аудиторських та інших послуг; витрати на зв'язок, на відрядження апарату управління підприємством; витрати на врегулювання спорів у судових органах і деякі інші витрати.

Витрати на збут продукції (робіт, послуг). В умовах ринкової економіки ці витрати набувають особливого значення через дію відомого ринкового прин­ципу: головне не виробити товар, а його продати. Тому сума цих витрат форму­ється не лише за рахунок традиційних витрат, таких як, наприклад, витрати на пакування і затарювання готової продукції, на її транспортування, перевалку і страхування, витрати на утримання основних засобів, пов'язаних з реалізацією товару, а й витрат, що відіграють велику роль у просуванні готової продукції на ринок: на рекламу і дослідження ринку, комісійні винагороди торговим аген­там, продавцям фірмових магазинів та ін.

До інших операційних витрат, що не включаються до виробничої собівар­тості продукції, відносять суми безнадійної дебіторської заборгованості, втрати від операційної курсової різниці (зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, пов'язаними з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; визнані штрафи, пеня; витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; собівартість реалізованих виробничих за­пасів і деякі інші витрати.

Для свого нормального функціонування підприємства вдаються до залучен­ня позикового капіталу. У зв'язку з цим у них виникають так звані фінансові витрати. До них належать витрати на виплату відсотків за користування кре- і дитами і відсотків за випущені облігації та витрати за фінансовою орендою¹.

Фінансові витрати беруться до уваги при визначенні прибутку підприємства від звичайної діяльності до оподаткування. При цьому на їх суму зменшується операційний прибуток.

Багатогранність діяльності багатьох підприємств спонукає їх до понесення таких витрат від звичайної діяльності, які не пов'язані безпосередньо з вироб­ництвом і реалізацією продукції і які водночас не є фінансовими.

До таких інших витрат звичайної діяльності відносять собівартість реалі­зованих фінансових інвестицій, необоротних активів за їх залишковою вартістю та реалізованих майнових комплексів. Від таких операцій реалізації підприємс­тво може одержати прибуток, якщо ціна продажу буде вищою за собівартість цих активів, або ж збиток — за зворотного співвідношення ціни і собівартості. До складу інших витрат відносять також втрати від неопераційних курсових рі­зниць, суми уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій та деякі інші витрати звичайної діяльності.

Надзвичайні витрати виникають у результаті появи надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), які відрізняються від зви­чайної діяльності і не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному періоді.

Ці витрати враховуються при визначенні чистого прибутку і включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій.

При визначенні прибутку підприємства беруться до уваги втрати від участі в капіталі, що розглядаються як своєрідні витрати, хоч за своїм економіч­ним змістом являють собою збитки від інвестицій в асоційовані або спільні під­приємства.