6.10. Методика визначення

собівартості продукції переробних підприємств

Собівартість продукції переробних підприємств, як правило, визнача­ється методом виключення вартості поворотних відходів або вартості супутньої (побічної) продукції. По окремих виробництвах застосовують крім цього мето­ду і коефіцієнтний.

Визначення собівартості окремих видів продукції цих підприємств має певн> специфіку, тому доцільно розглянути механізм такого визначення на прикладі конкретних виробництв. Нагадаємо, що обчислення собівартості з урахуванням

такої специфіки здійснюється згідно з Методичними рекомендаціями і плану­вання, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на підпри­ємствах відповідної галузі переробної промисловості.

Визначення собівартості цукру здійснюють методом виключення вартості супутньої (побічної) продукції — жому і меляси, що оцінюється за можливими цінами реалізації.

Основною статтею витрат є сировина — цукровий буряк До цієї етапі включають вартість переробленого цукрового буряку, вартість втраченого цук­рового буряку при зберіганні і витрати, пов'язані з транспортуванням, при­йманням і зберіганням коренеплодів. Якщо цукровий завод самостійно вирощує цукровий буряк у відокремлених підрозділах, то його оцінюють за собівартістю виробництва, а придбаний в інших підприємств — за закупівельною ціною, мі­німальний рівень якої регулюється державою.

При переробці коренеплодів вихід свіжого жому становить 70 % маси пере­роблених коренів, а меляси — 3 %. Отже, витрати на сировину становитимуть різницю між загальними витратами на закупівлю чи на власне виробництво ко­ренеплодів, витратами на їх транспортування, приймання і зберігання та вартіс­тю супутньої (побічної) продукції В_сп, яку визначають так: В_сп = Q • 0,7 • Ці + + Q • 0,03 * Цг, де Q — обсяг переробки цукрового буряку; 0,7 і 0,03 — коефіці­єнти виходу жому і меляси; Ц, і Ц₂ — можлива ціна реалізації 1 т жому і І т меляси.

Витрати за статтею «Допоміжні матеріали» визначають нормативно виходячи із норм витрат того чи іншого допоміжного матеріалу та ціни його придбання. Наприклад, норматив витрат вапнякового каменю становить 7 % ваги коренепло­дів, що йдуть на переробку, полотна фільтрувального — 3 м~ на 100 т буряку.

Витрати на паливо та енергію на технологічні цілі розраховують з нормативу витрачання гігакалорій на 1 т цукру і поточних цін на паливо та енергію.

Витрати на заробітну плату технологічних працівників, безпосередньо за­йнятих на виробництві цукру, обчислюють виходячи із прийнятих на підприєм­стві форм і систем оплати праці. Соціальні нарахування на заробітну плату здійснюються згідно з чинним законодавством щодо визначення величини єди­ного внеску на державне соціальне страхування.

Загальновиробничі витрати цукрового заводу є комплексною статтею витрат, вона включає утримання апарату управління цехів, амортизацію технологічного обладнання (ці витрати можуть бути виділені в окрему статтю), витрати на ре­монт обладнання, на внутрішньозаводське переміщення вантажів, утримання очисних споруд, відстійників, утримання складу мішкотари, витрати на утри­мання жомосушки, знос малоцінного інвентарю, проба і пуск заводу та ін

Сума розглянутих витрат дає виробничу собівартість всього обсягу виробле­ного цукру, який визначається з виразу ОЦ = £> БЦ КВЦ, де БЦ — біологічна Цукристість цукру, коефіцієнт; КВЦ — коефіцієнт вилучення цукру, рівень яко­го залежить від технології, тому може коливатися в межах 0,75 — 0,85 і більше.

Виробнича собівартість 1 т цукру обчислюється діленням загальної суми ви­робничих витрат на обсяг виробленого цукру. Якщо до загальної суми виробни­чих витрат додати адміністративні, на збут та інші операційні витрати, що не є

складовою собівартості продукції, і одержаний результат поділити на обе я/ виро­бленого цукру, то в результаті матимуть повну собівартість 1 т цієї продукції

Визначення собівартості продукції м'ясокомбінату (на прикладі яловичини). За такого визначення використовують методи виключення вартості зворотних відходів і коефіцієнтний. Витрати на переробку розраховуються по всьому м'ясо-жировому виробництву.

Спочатку визначається загальна сума операційних витрат, що включається до виробничої собівартості продукції — яловичини. При цьому непрямі витрати розподіляються на окремі види м'яса різних тварин пропорційно до основної заробітної плати технологічних (виробничих) працівників. Ця сума витрат зме­ншується на вартість зворотних відходів (кишковий тракт, інші внутрішні орга­ни).

Після визначають умовну продукцію УП коефіцієнтним методом: яловичина

1. категорії Яі переводиться в умовну продукцію за коефіцієнтом 1, а яловичина

2. категорії Я_п — за коефіцієнтом 0,61. Отже, умовна продукція становитиме УП = Яі • 1 + Яп • 0,61.

Діленням операційних витрат, зменшених на вартість зворотних відходів, на умовну продукцію визначають виробничу собівартість 1 т цієї продукції. Вод­ночас це і є собівартість 1 т яловичини І категорії Собівартість яловичини дру­гої категорії визначають як добуток собівартості 1 т яловичини І категорії на перевідний коефіцієнт 0,61.

По свинині всі розрахунки ведуться аналогічно, лише з тією особливістю, що використовуються інші перевідні коефіцієнти: свинина м'ясна без шкіри — 1; свинина жирна без шкіри — 1,1; свинина беконна у шкірі — 1,1.

Для того щоб мати уявлення про набір статей (елементів) витрат у ковбас­ному виробництві, наведемо калькуляцію партії 77 кг ковбаси «Одеська» вищо­го ґатунку (станом на березень 2011 р.) (табл. 6.2).

№ з/п	Стаття (елемент) витрат	Одиниця вимірювання	Кількість	Ціна (грн коп.)	Сума (грн коп,)
	Яловичина жилована першого ґа­тунку	кг	65,0	47,55	3090,75
	Свинина жилована напівжирна	кг	10,0	41,80	418,00
	Шпик хребтовий	шт	25,0	25,83	645.75
	Сіль	кг	3,0	1,66	4.98
	Перець чорний гіркий мелений	кг	0,08	40,00	3,00
	Нітрат натрію	кг	7,50	17,50	131.25
	Цукор	кг	0,12	8,55	1,03
	Перець духмяний	тис. м	0,06	40,00	2,40
	Часник свіжий	кг	0,25	55,00	13,75

№з/п	Стаття (елемент) витрат	Одиниця вимірювання	Кількість	Ціна (грн КОГІ.)	Сума (грн коп.)
	Білкозин	м	118,0	1,77	208,86
	Заробітна плата	гри	X	X	206,36
	Амортизація	грн	X	X	26,18
	Ремонт	грн	X	X	15,40
	Вода	грн	X	X	96,25
	Атестація, сертифікація	грн	X	X У	4,16
	Профмедогляд	грн	X	X	0,85
	Електроенергія	грн	X	X	93,94
	Проведення аналізів	грн	X	X	3,91
	Дератизація, дезинфекція	грн	X	X	11,28
	Ветеринарні послуги	грн	X	X	112,40
	Загальновиробничі витрати	грн	X	X	14,63
	Інші витрати	грн	X	X	11,83
	Усього		X	X	5117,0
На 1 кг
Собівартість					66,45
Загальногосподарські та збутово-маркетингові витрати					10,72
Повна собівартість					77,17
Ціна реалізації без ПДВ					77,17
Ціна реалізації з ПДВ					92,60
у тому числі ПДВ					15,43

Визначення собівартості масла тваринного здійснюється методом виклю­чення вартості зворотних відходів — відвійок і маслянки (сколотин). Вихід від­війок становить 89,85 % від обсягу молока, що використовується для виробниц­тва масла, а маслянки — 4,9 %. їх вартість визначається як певна частка від закупівельної ціни молока. По молокопереробних підприємствах частка може бути різною і коливається в межах 0,54 — 0,6 і більше (54 - 60 %).

Основною статтею витрат при виробництві масла є сировина — молоко не­збиране. Для виробництва 1 т масла потрібно 19 т і більше сировини залежно від жирності молока. Якщо, скажімо, жирність становить 3,8 %, то для одер­жання 1 т масла потрібно 19,06 т молока незбираного. Знаючи потрібний обсяг молока, легко визначити вихід зворотних відходів (у нашому прикладі буде

отримано 17,126 т відвійок (19,06 • 89,85) : 100 і 0,9346 т маслянки (19,06 * х 4,901): 100.

Тепер, щоб визначити витрати на сировину необхідно її потребу для вироб­ництва І т масла помножити на закупівельну ціну 1 т і відняти вартість зворот­них відходів. Якщо, наприклад, на заводі прийнято оцінювати їх у розмірі 60 % від ціни, то це означатиме, що вартість 1 т відвійок і сколотин буде становити за ціною 1 т молока незбираного 2500 грн, по 1500 грн (2500 • 0,6).

Витрати за рештою статей витрат визначають за широкого використання но­рмативів¹. Так, нормативи витрат на допоміжні матеріали (основні матеріали на виробництві масла не застосовуються) у розрахунку на 1 т масла можуть бути встановлені такі: фольга — 14,1 кг, марля — 2,5 кг, сода каустична — 1,8 кг і т. д. Множенням натуральних витрат допоміжних матеріалів на їх закупівель­ну ціну визначають витрати за цією статтею. Витрати на тару визначають вихо­дячи з її потреби на 1 т масла (наприклад, 125 картонних коробок) і закупівель­ної ціни однієї такої коробки.

Вагомою статтею витрат є витрати на паливо й енергію. Норматив теплоенергії на 1 т масла — 2,8 Гкал. До вартості Гкал включають витрати на паливо (скажімо, газ), заробітну плату працівників, що обслуговують газову установку, витрати на ремонт, воду, соціальні нарахування. Норматив електроенергії на 1 т масла— 120 кВт. До вартості 1 кВт включають безпосередні витрати електроенергії, заробітну плату електриків, соціальні нарахування, поточний ремонт та ін.

На виробництві масла важливою статтею витрат є «Холод». Норматив ви­трат — 470 ккал на 1 т масла. До цін 1 ккал включають витрати на електроенер­гію, мастильні матеріали, аміак та ін.

До статті «Заробітна плата» включають заробітну плату працівників усіх ос­новних цехів підприємства. Окремою статтею виділяють нарахування на заро­бітну плату, що здійснюється згідно з законодавством. Як уже зазначалось, у зв'язку з кризовим становищем сировинної бази молокопереробні підприємства несуть значні витрати на доставку сировини. До цієї статті витрат включають заробітну плату (із соціальними нарахуваннями) шоферів, приймальників, ла­борантів, витрати на пальне, амортизацію автотранспорту тощо.

До статті «Утримання обладнання» включають амортизацію обладнання, витрати на його ремонт, запасні частини, заробітну плату механіків, слюсарів, наладчиків. Значну частку в структурі витрат займають і загальновиробничі витрати. Це комплексна стаття, яка включає багато різнорідних елементів ви­трат.

Сума всіх наведених витрат за розглянутими статтями і становить вироб­ничу собівартість 1 т масла. Щоб визначити повну собівартість масла, потрі­бно розподілити між видами продукції адміністративні витрати, витрати на збут, фінансові витрати, інші невиробничі витрати згідно з методичним під­ходом, викладеним у параграфі 6.5 (як один із можливих варіантів розпо­ділу).

__________

'Наведені нормативи є орієнтовними, оскільки розраховані для відповідної технології, що застосовува лася на молокопереробному підприємстві.

Будьте обережними з дрібними витратами, адже невелика теча може потопити великий корабель.

Бенджамін Франклін