10.8. Поняття виробничої потужності підприємств, методи її визначення і показники використання в аграрних підприємствах

Кожне підприємство як товаровиробник має певну виробничу потуж­ність. яка справляє вирішальний вплив на багато важливих параметрів його ви­робничої діяльності

Виробнича потужність — це максимально можливий випуск продукції (переробки сировини) за рік (добу, зміну) в натуральних показниках за заданого асортименту і якості та раціонального використання землі, техніки, обладнання, виробничої площі.

Наведене визначення виробничої потужності прийнятне як для аграрних, так і дія переробних підприємств. Особливість полягає тільки в тому, що більшість аграрних підприємств є багатогалузевими і виробляють на продаж нерідко до 7 і більше видів продукції.

І оскільки натуральні обсяги різних видів продукції між собою не порів­нянні та, як правило, перебувають у різних співвідношеннях, то по багатога­лузевих підприємствах виробничу потужність доцільно визначати через обсяг виробництва продукції у вартісному виразі. Для цього можна скористатися методом найменших квадратів, побудувавши ресурсну кореляційну модель вигляду:

у = а₀ + а_{ - х_х + а₂ • х₂ + а₃ ♦ х₃ + а₄ • х₄ ,

де у — виробництво валової (товарної) продукції відповідним підприємством, ^тис. грн; je, — середньорічна вартість основного виробничого капіталу, тис. грн;

х₂ — середньорічна вартість оборотного капіталу, тис. грн; Ц — середньорічна к^ькість працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві; х₄ — ПЮшова оцінка сільськогосподарських угідь, тис. грн.

По аграрних підприємствах Кагарлицького району ця модель за 2010 р. має такий вигляд:

7 = -311 +0,139Л:, +0,20ЬС₂ + 6,95лг₃ + 0,087Х₄,

R² =0,81, F = 21,3.

Якщо в дану модель підставити фактичний обсяг ресурсів по певному під- приємству, то після нескладних підрахунків одержимо його потужність. Відно­шенням фактичного обсягу виробництва продукції до нормативного, визначе­ного за допомогою моделі, розраховується коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства. Чим більший він за одиницю, тим ліпше підприємст­во використовує свою потужність, і навпаки.

Іншого підходу вимагає визначення виробничої потужності вузькоспеціалі- зованих аграрних підприємств, наприклад, тепличних комбінатів, птахофабрик, свинокомплексів, скотовідгодівельних комплексів. На названих підприємствах виробнича потужність може бути представлена не лише класичним показником — обсягом виробництва продукції, а ще й певним умовно-ресурсним показни­ком.

Так, потужність тепличного комбінату (овочевої фабрики) нерідко визнача­ють через площу закритого ґрунту в квадратних метрах, скажімо, 20 тис. м² (Агрокомбінат «Пуща Водиця»).

Помноживши її на нормативну врожайність овочів з квадратного метра, на­приклад, 35 кг, одержимо класичний показник потужності цього типу підпри­ємств — 700 т. Потужність птахофабрики яєчного напряму визначають через кількість птахомісць для утримання курей-несучок, наприклад, на 100 тис. го­лів. За нормативної продуктивності (наприклад, 240 яєць від однієї курки- несучки), класичний показник потужності цього підприємства становитиме 24 млн шт. яєць.

Як бачимо, виробнича потужність залежить від виробничої площі (м², кіль­кість голово-місць тощо) і врожайності культур або продуктивності тварин. Проте на виробничу потужність деяких підприємств впливають ще й інші фак­тори. Механізм такого впливу чітко проглядається при визначенні виробничої потужності скотовідгодівельного комплексу (спеціалізованого підприємства). Для такого визначення використовують формулу

де В_пв — виробнича потужність — обсяг виробництва живої маси великої ро­гатої худоби, ц; С_к — кількість ското-місць; К_п — коефіцієнт використання потужності комплексу; С_п — середньодобовий приріст живої маси тварин, г; І0~⁵ — коефіцієнт для переведення грамів у центнери; Т₀ — період (у роках) вирощування і відгодівлі молодняку до здавальної ваги, який залежить від се­редньодобового приросту і живої маси молодняку при постановці на дорощу­вання і відгодівлю; Ж_в — жива маса молодняку при постановці на дорощуван­ня і відгодівлю, ц.

Якщо, наприклад, С_к = 1200, К_п = 0,9, С_п = 850 г, Т₀ = 1,5 і Ж_в = 0,45 ц, тоді за таких умов В_п = 3351 + 324 = 3675 ц. Перша складова результату (3351 ц) хара­ктеризує живу масу тварин, одержану завдяки їх дорощуванню і відгодівлі. То­му з підвищенням середньодобового приросту прямо пропорційно зростатиме обсяг виробництва і реалізації живої маси тварин. Друга складова (324 ц) фор­мує потужність комплексу за рахунок живої маси поставленого молодняку. З її підвищенням скорочується період відгодівлі тварин і зрештою зростає потуж­ність комплексу. Якщо, скажімо, Ж_в = 2,8 ц і Т₀ = 0,39 року, тоді В_п = 11 100 ц, у тому числі друга частина результату становитиме 7750 ц.

Виробнича потужність свиновідгодівельного комплексу визначається відпо­відно до його проектної потужності, що представлена тисячами голів свиней, які можуть бути реалізовані щороку, наприклад 10 тис., 12 тис., 54 і 108 тис. го­лів. За нормативної ваги однієї голови (при знятті з відгодівлі), скажімо, 105 кг виробнича потужність у класичному виразі для 12 тис. голів відгодівлі на рік становитиме 12,6 тис. ц.

Проте проектна потужність свиновідгодівельних підприємств за головною галуззю в реальних умовах часто змінюється залежно від ступеня заповнювано- сті станко-місць, а також строку відгодівлі, який може зменшуватися або збіль­шуватися через відхилення середньодобових приростів від їх нормативного рів­ня. За таких умов виробничу потужність свиновідгодівельного комплексу (головної галузі спеціалізованих свиновідгодівельних підприємств) можна ви­значити за формулою

В_пс =П_п *_с -К_к-Ж_вг,

де П_п — проектна потужність комплексу, голів реалізації в рік; К_с — коефіцієнт використання станко-місць, який визначається діленням фактично заповнених поголів'ям станко-місць на проектні станко-місця; К_к — коефіцієнт коригуван­ня проектної потужності, що обчислюється відношенням фактичного коефіцієн­та обороту поголів'я до проектного; Ж_вг — жива маса однієї голови свиней при реалізації, ц.

Наприклад, проектна потужність комплексу становить 10 тис. голів реаліза­ції на рік, середньорічне поголів'я свиней комплексу відповідно до проектної структури стада (без хряків, основних і ремонтних свиноматок) — 7660 голів. Звідси проектний коефіцієнт обороту поголів'я дорівнюватиме 10 000 : 7990 = 1,23.

317

Реальний плановий коефіцієнт обороту визначається діленням 12 міс. на пе­ріод вирощування і відгодівлі свиней до здавальної ваги (в місяцях). Рівень цьо­го показника зрештою залежить від середньодобового приросту свиней:

Середньодобовий приріст, г	200	250	300	350
Період відгодівлі до 100 кг, міс.	16,5	13,8	11	9,7
Коефіцієнт обороту поголів'я	0,73	0,87	1,09	1,24

Якщо в плановому періоді середньодобовий ириріст становитиме 300 г, тоді 1,09 : 13 - 0,84, за приросту 350 г, = 0,95 і т. д. Інші параметри комплек­су — Ж_вг — встановлюються з урахуванням можливостей підприємства, що в кінцевому підсумку дає змогу визначити його реальну виробничу потужність.

Потужність бройлерної фабрики також формується під впливом низки фак­торів. Для її визначення можна скористатися формулою

де Впб — виробнича потужність бройлерної фабрики, тонн живої маси; О_п — потужність за одночасною посадкою курчат на дорощування і відгодівлю, тис. голів; П — період вирощування бройлерів, днів; Т_п — тривалість технологічних перерв між черговими посадками курчат, днів; К₃ — коефіцієнт збереження по­голів'я (визначається як відношення кількості реалізованих бройлерів до всього поголів'я курчат при їх посадці на вирощування і відгодівлю); Ж„б — жива маса одного бройлера в заліковій вазі при реалізації, кг; 10~³ — коефіцієнт для пере­ведення кілограмів у тонни.

За умови, що параметри бройлерної фабрики О_п — 240 тис. голів, П — 60 днів, Т_п — 14 дн., К₃— 0,9 і Ж_Вб — 1,6 кг, потужність цього підприємства ста­новитиме 1705 т живої маси, а за П =55 дн. — 1828 т.

Основним показником, що характеризує ступінь використання виробничої потужності підприємства, є коефіцієнт її використання К_вп, що визначається за формулою

К_вп = Ф_вп* Н_вп

де Ф_вп — фактичний обсяг виробництва продукції; Н_вп — нормативний (плано­вий) обсяг виробництва продукції.

Крім названого, потрібно використовувати і такий показник, як маса прибут­ку, що одержана на одне станко- або голово-місце, на 1 м² корисної площі за­критого грунту, на 1 га сільськогосподарських угідь.

Підприємства можуть ставити перед собою мету максимізувати прибуток в розрахунку на одиницю виробничої потужності. У відгодівельному тваринниц­тві, наприклад, це пов'язано з відгодівлею тварин до економічно доцільних ва­гових кондицій. Встановлено, що із збільшенням, скажімо, живої маси свиней на відгодівлі з 90 до 120 кг підвищується їх середньодобовий приріст, але разом з тим збільшується витрата кормів на кожну його вагову одиницю, що призво­дить до підвищення собівартості 1 ц продукції.

Протидіючим фактором є та обставина, що із збільшенням вагових кондицій відгодівельного поголів'я в собівартості їх живої маси зменшується частка витрат на утримання маточного стада і вирощування поросят до двомісячного віку. Та­ким чином, завдання полягає в тому, щоб відгодовувати свиней до таких вагових кондицій, за яких досягається найбільший економічний ефект — маса прибутку на одне станко-місце, яка є функцією маси прибутку на центнер реалізованої жи­вої маси свиней і кількості оборотів відгодівельного поголів'я протягом року.

Для практичного вирішення цієї проблеми потрібно по кожній ваговій кон­диції свиней (наприклад, 90, 95, 100, 105, 110,115 і 120 кг) розрахувати:

а) собівартість 1 ц живої маси з урахуванням вартості постановочного моло­дняку;

б) прибуток від реалізації 1 ц цієї маси, беручи до уваги різні ціни на свини­ну, одержану при відгодівлі свиней до різних вагових кондицій;

в) кількість днів відгодівлі, що необхідні для досягнення відповідної вагової кондиції свиней (приріст на одну голову ділиться на середньодобовий приріст відповідної вагової кондиції свиней).

На основі цих даних по кожному варіанту (ваговій кондиції ) визначають ви­хід живої маси на одне станко-місце за формулою

де С_м — вихід живої маси на одне станко-місце; До — кількість днів відгодівлі свиней до відповідної вагової кондиції; Ж_м — жива маса однієї голови свиней відповідної вагової кондиції, ц.

Перший множник формули відображує кількість оборотів відгодівельного поголів'я на рік. Вона зменшується з підвищенням вагових кондицій свиней і збільшується за скорочення строку відгодівлі. Прибуток на одне станко-місце розраховують за формулою

де П_рм — прибуток на одне станко-місце; П_рц — прибуток на 1 ц живої маси свиней за відповідним варіантом відгодівлі.

Найбільш економічно доцільною буде відгодівля свиней до такої вагової кондиції, за якої показник П_рм має найбільше значення.