11.5. Ефективність використання комбайнового парку

Забезпечення підприємства комбайнами і досягнутий рівень їх вико­ристання істотно впливають на валовий збір сільськогосподарських культур. оскільки запізнення зі збиранням призводить до значних втрат вирощеною врожаю. Відомо, наприклад, що втрати зерна досягають 25 — ЗО % за запізнен­ня збирання зернових колосових на 10 — 12 днів. Затягування строків збирання цукрових буряків може призвести до повної втрати врожаю внаслідок настання

морозів, які унеможливлюють проведення збиральних робіт. Тому підприємст­вам економічно вигідно мати таку кількість комбайнів, які забезпечать збирання культур в оптимальні строки.

Фактичне забезпечення аграрних підприємств комбайнами характеризується показником їх кількості за видами в розрахунку на 1 тис. га збиральної площі або оберненим співвідношенням — величиною збиральної площі певної куль- ілрн до наявної кількості комбайнів відповідного виду.

У 201 1 р. в сільськогосподарських товаровиробників працювало 57 тис. зер­нових комбайнів, з них 44 тис. тих, що відпрацювали свій амортизаційний строк, і лише 6 тис. — сучасних високопродуктивних. На один зерновий ком­байн припадало 245 га посіву зернових, що значно більше, ніж в минулі роки (в 1,8 раза). Недостатня забезпеченість зерновими комбайнами призводить до ве­ликих щорічних втрат зерна, приблизно 6 — 8 млн т. Якби не допускати таких втрат, то, продавши це зерно за світовими цінами (скажімо, по 120 дол. США за І т), можна було б одержати додатково 720 — 900 млн дол. доходу і за ці кошти придбати більше 6 тис. комбайнів за їх річної потреби у 7 тис. од.

Проте оцінку даному показнику потрібно здійснювати з урахуванням проду­ктивності комбайнів, яка постійно зростає в їх нових модифікаціях. Скажімо, сучасні вітчизняні і зарубіжні зернові комбайни значно продуктивніші порівня­но зі старими марками цих машин («Нива», «Колос», «Дон-1500»). Тому зако­номірно склалася тенденція до збільшення збиральної площі в розрахунку на комбайн.

Враховує цей фактор показник ступеню забезпечення аграрних підприємств комбайнами. Він визначається відношенням їх фактичної наявності до норма­тивної потреби Пк, яку розраховують за формулою

де З_п — збиральна площа культури, га; Т_р — тривалість збирання культури, за якої не допускаються втрати врожаю, днів; З_н — змінна норма виробітку, га.

На великих аграрних підприємствах більшість культур збирають за потоко­вою технологією, завдяки якій скорочуються строки збиральних робіт, отже, зменшуються втрати врожаю, досягається економія коштів за рахунок вилучен­ня допоміжних операцій. При цьому, як свідчить практика і наукові досліджен­ня ряду економістів і технологів, найбільший ефект потокових технологій дося­гається за групового використання машин і оптимального забезпечення комбайнів транспортними засобами.

Ефективність роботи комбайнів визначають за показниками інтенсивності, продуктивності та економічності. До показників інтенсивності відносять такі, як кількість відпрацьованих одним комбайном машино-днів і окремо машино- змін за сезон. їх розраховують діленням відпрацьованих певним видом комбай­нів машино-днів (машино-змін) на середньосезонну кількість комбайнів (як тих, Що працювали, так і тих, що не працювали).

Продуктивність комбайнів визначають за такими показниками, як кількість зібраних гектарів одним комбайном за сезон, за машино-день і машино-імшу Перший із названих показників розраховують діленням зібраної площі певшш типом комбайнів на їх середньосезонну кількість, два інших показники — ана­логічно з тією лише особливістю, що в знаменнику беруть відпрацьовані машино- дні (машино-зміни).

Для зернозбиральних комбайнів визначають і такі важливі показники продук­тивності, як обсяг намолоченого зерна одним комбайном за сезон, за один машино- день, одну машино-зміну. Для розрахунку цих показників у чисельнику оперу­ють оприбуткованим зерном у бункерній вазі.

Про економічність роботи комбайнів судять за показниками собівартості 1 га зібраної площі і витрат пального на цю саму площу. Зокрема, собівартість 1 га зібраної площі визначають діленням суми всіх витрат на експлуатацію комбайнів певного виду (оплата праці працівників збирального комплексу з на­рахуваннями, амортизація, пальне і мастила, ремонт, транспортні витрати) на збиральну площу. Витрати пального на 1 га зібраної площі комбайном «Славу­тич» за урожайності 45 — 48 ц зерна з 1 га становлять 18,2 л. а, скажімо, ком­байном «Медіон-310» за такої ж урожайності — 16,8 л.

Аналізуючи роботи комбайнового парку за розглянутими показниками, слід пам'ятати, що показник кількості відпрацьованих одним комбайном машино- днів до певного ступеня характеризує тривалість збирання відповідної культури в господарстві. Тому оцінку роботи комбайнів відповідного типу за цим показ­ником доцільно здійснювати з позиції встановлених строків збирання даної культури і з урахуванням показників продуктивності. Враховуючи це, для уза­гальненої оцінки рівня використання комбайнового парку підприємства можна скористатися інтегральним показником І_п, що розраховується з виразу

де Т₀ — оптимальний строк збирання культури, дн.; Ф_с — фактичний строк збирання культури, дн.; Ф_зп — фактично зібрана площа комбайном за світловий день, га; Н_в — норма виробітку за 1 год, га; т — нормативна тривалість роботи комбайна протягом світлового дня.

Станом на 2012 р. багато підприємств мали недостатній рівень забезпеченос­ті тими чи іншими видами комбайнів. Вкрай негативним явищем на вітчизня­ному ринку комбайнів, насамперед зернових, є те, що велика кількість їх щоріч­но імпортується. Треба мати на увазі, що на європейському ринку шість фірм- гігантів контролює 97 % ринку комбайнів і 76 % ринку тракторів, тобто світове сільськогосподарське машинобудування характеризується істотним зростанням концентрації і монополізації виробництва.

Проте є всі підстави вважати, що вітчизняна промисловість спроможна по­вністю забезпечити потреби аграрних підприємств у зернових комбайнах. Так, єдиний в Україні спеціалізований завод із виробництва зернових комбайнів TOB НВП «Херсонмаш» спроможний за державної підтримки щорічно вироб-

ляти 1,5 тис. зернових комбайнів. Це дало б змогу залучити до співпраці близь­ко 200 промислових підприємств і додатково створити 15 тис. робочих місць. До 2012 р. завод випускав удосконалений комбайн «Славутич», що є продукти­внішим і надійнішим від своїх попередників.

У 2011 р. 21 такий комбайн, що належить механізованій бригаді МТС Дер­жавної продовольчо-зернової корпорації України (ДП ЗКУ), за два тижні зібрав у Херсонській обл. 8,2 тис. га ранніх зернових, тобто денна продуктивність од­ного комбайна становила 28 га, а може збирати і до 40 га.

На заводі сконструйовано новий зерновий комбайн «Скіф», що увібрав най­сучасніші вітчизняні та зарубіжні ноу-хау. У 2011 р. одна з модифікацій «Скіф- 230» уже одержала патент на промислове виробництво. Завод повністю перехо­дить на випуск цієї та інших модифікацій комбайнів «Скіф» . Зернові комбайни виготовляють й на інших заводах України (Харківський завод ім. Малишева, Павлоградський механічний завод та ін.).

Проблема нарощення потужностей з виробництву власних зернових комбай­нів залишається надзвичайно актуальною для України. Для забезпечення техно­логічної потреби аграріїв в цих комбайнах за різними оцінками потрібно щоріч­но їх поставляти селу 6 — 7,5 тис. од. Тому Україні доводиться імпортувати велику кількість цієї техніки. У 2010 р. було імпортовано 1700 комбайнів, але, на жаль, з них 1100 уживаних, які через 2 — 5 років виходять з ладу, а кошти на них витрачаються великі — 2 млрд дол. Тобто ми підтримуємо не власного, а іноземног о виробника і несемо через це значні соціальні втрати.

Вимагає уточнення методологія визначення технологічної потреби в зерно­вих комбайнах з урахуванням їх вищої продуктивності. За розрахунками окре­мих економістів, їх потрібно не 75 тис. од., а щонайменше вдвічі менше. Необ­хідність такого уточнення продиктована і тією обставиною, що в Україні впроваджуються нові форми організації збирання зернових культур, про що йтиметься далі.

Важливо, що вітчизняні зернозбиральні комбайни значно (в рази) дешевші від зарубіжних марок «Джон Дір» (John Deer), «Кейс» (CASE 2166) та інших аналогів, причому за техніко-експлуатаційними характерне гиками українські комбайни мало чим поступаються іноземним, а за деякими параметрами навіть перевищують. Навіть комбайн «Славутич» за одну годину основного робочого часу збирає (намолочує) 12 13 т зерна, має робочу швидкість до 10 км за го­дину, питомі витрати палива на 1 т намолоченого зерна становлять 1,3 1,6 л залежно від урожайності зернових, втрати зерна при збиранні не більше 1,5 %.

Практика використання комбайнів «Славутич» показала, що вони є надій­нішими порівняно з іноземними аналогами на забур'янених, вологих полях і на крутосхилах. Причому ВІТЧИЗНЯНІ зернозбиральні комбайни г універсаль­ними і можуть збирати кукурудзу, соняшник, кормові культури. За їх експлуа­тації зникає проблема забезпечення запасними частками, а це здешевлює сервісне обслуговування, а отже, і собівартість збиральних робіт, Є підстави

стверджувати, що нові комбайни «Скіф» перевищують за техніко-економічни- ми характеристиками комбайн «Славутич» і спроможні за всіма ключовими параметрами продуктивності та надійності успішно конкурувати із зарубіж­ними аналогами.

Важливо зазначити, що для визначення переваг тієї чи іншої моделі комбай­на потрібно орієнтуватися не лише на його ціну придбання й окремі техніко- економічні характеристики, а й на вартість намолоту 1 т врожаю. Адже в цьому показнику знаходить відображення ціна комбайна, експлуатаційні витрати, вар­тість запасних частин і надійність тощо. За деякими повідомленнями, вартість намолоту 1 т зерна комбайнами КЗС-9-1 «Славутич» становить 7 дол., тоді як «John Deer» — 9500 — 17 дол., «Claas Dominator» — 15,5 «Massey Fearqusson MF-40» (Канада) — 16 дол.

Зважаючи на високу продуктивність вітчизняних і зарубіжних комбайнів, багатьом аграрним підприємствам з відносно невеликою земельною площею економічно невигідно придбавати той чи інший вид комбайнів (за світловий день один комбайн може зібрати до 40 га зернових). У зв'язку з цим особливого значення набуває міжгосподарське використання комбайнів, які є одноосібною чи спільною власністю. Все ще відчутну роль відіграють в організації збираль­них робіт МТС — машинно-технологічні станції.

Сучасну організацію збирання зернових культур із урахуванням географіч­ного фактора демонструє Державна продовольчо-зернова корпорація України (ДПЗ КУ). Її машинно-технологічна станція за допомогою системи GPS- моніторингу здійснювали у 2011 р. управління і контроль роботи 500 комбай­нів, кожний з яких було оснащено GPS-навігацією. Це дало змогу контролюва- I ти процес збору врожаю, уникати простоїв, дотримуватися графіка збирання, економити кошти. Крім збирання зернових на землях корпорації, її 17-ма бри­гадами (до складу бригад входять комбайнери, механіки, водії) здійснюється збирання на полях сільськогосподарських товаровиробників, у яких немає або не вистачає власної зернозбиральної техніки (вартість підряду — 300 гри за 1 га).

У планах корпорації — придбати ще до 2 тис. комбайнів (загальний парк комбайнів становитиме 2,5 тис. од.). Це дасть змогу здійснювати збирання не однією колоною з півдня на центр, а потім на північ і захід, а двома. Така прак­тика збирання зернових, що враховує географічний фактор, є ефективною: зна­чно зменшує потребу в комбайнах, скорочує строки збирання, а отже, мінімізує втрати зерна, зменшує витрати на одиницю зібраної площі.

В Україні до цього часу не вирішена до кінця проблема виробництва власних бурякозбиральних комбайнів. Створений відносно новий (2001 р.) комбайн КС- 6Б-10 «Тернопіль» хоч і переважає колишні вітчизняні марки за техніко- економічними параметрами, але все ж таки поступається іноземним аналогам за надійністю та продуктивністю. В цьому переконують дані, показані у табл. 11.2 (за І М. Шульганом).

Таблиця 11.2