3.3. Поняття ефекту масштабу та розміру підприємств. Визначення ефективності масштабу

В економічній теорії ефект масштабу трактується як економія, що зумовлена збільшенням масштабів виробництва і виявляється вона як зниження довгострокових середніх витрат виробництва на одиницю продукції. На основі кількісно визначеної такої економії є можливість розрахувати й ефективність масштабу відношенням її абсолютної величини до приросту витрат ресурсів.

В умовах, коли масштаби виробництва зростають швидше від обсягу ресур­сів, що виробничо споживаються, то має місце зростаючий (позитивний) ефект масштабу. За збігу темпів зростання обсягу виробництва з темпами збільшення кількості витрачання ресурсів — незмінний ефект масштабу, у разі відставання темпів обсягу виробництва від темпів витрачання ресурсів — від'ємний (спад­ний) ефект масштабу.

У даному випадку термін «масштаби виробництва» нами ототожнюється з терміном розміру підприємства, оскільки саме обсяг виробництва продукції є

одним із найважливіших показників, що характеризує розмір підприємства. Для аграрних підприємств не менш важливим показником розміру є площа землеко­ристування.

Крім названих розмір підприємства характеризують і такі показники, як ава­нсований капітал, середньооблікова чисельність працівників, обсяг продажу, а для переробних підприємств, крім того, — виробнича потужність (обсяг пере­робки сировини за добу чи за рік). Важливо знати, що параметри розміру під­приємства дають перше уявлення про солідність його як суб'єкта ринку.

За позитивного ефекту масштабу економічно доцільно збільшувати розмір підприємства, оскільки досягатиметься завдяки відносній економії виробничих ресурсів вища ефективність виробництва. За незмінного ефекту масштабу роз­мір підприємства не впливає на ефективність, отже, виробництво заданого об­сягу продукції може бути досягнуто більшою або меншою кількістю підпри­ємств, що можуть істотно відрізнятися за своїми розмірами. Поява спадного ефекту масштабу свідчить про те, що підприємство стало виходити за межі ра­ціонального розміру.

У різних галузях ефект масштабу виявляється по-різному, але при цьому ви­тримується одна закономірність: чим вищий позитивний ефект масштабу в тій чи іншій галузі, тим більше великих підприємств функціонуватимуть в такій га­лузі за однакових інших умов. В економічній літературі ефект масштабу ілюст­рують, як правило, за допомогою такого рисунку (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Середні сукупні витрати підприємства у короткостроковому і довгостроковому періодах:

СВ(Д) — крива довгострокових середніх сукупних витрат (постійних і змін­них) за різних масштабів виробництва; СВ₁^(к) , СВ₂г , СВз — криві середніх сукупних витрат у короткостроковому періоді відповідно підприємств № 1, № 2 і № 3; СВ — сукупні витрати; Ԛ — обсяг виробництва продукції

Крива СВ^ на рис. 3.2 репрезентує собою невизначено велику кількість то­чок найнижчих сукупних витрат на одиницю продукції в короткостроковому періоді, яких можуть досягти підприємства різних розмірів за однакових інших

умов (однакових цін на вхідні ресурси і вироблену продукцію, однакової техно­логії, менеджменту тощо).

Скажімо, підприємство № 1 є найменшим за розмірами і в нього мінімальні сукупні витрати на одиницю продукції досягаються тоді, коли воно виробляє, наприклад, 5 тис. од. продукції.

Якщо це підприємство виробить більше продукції, то в нього її собівартість почне зростати через дію ряду чинників, у тому числі закону спадної віддачі. Отже, виникає потреба у збільшенні розмірів підприємства за рахунок введення нових потужностей, збільшення розміру посівних площ тощо.

У такого підприємства (на рис. 3.2 — це підприємство № 2) мінімальні суку­пні витрати на одиницю продукції менші порівняно з підприємством № 1 і до­сягаються вони за масштабу виробництв, скажімо, 10 тис. од. продукції. Якщо це підприємство захоче збільшити обсяг виробництва понад 10 тис. од., то в нього з цих же причин сукупні середні витрати почнуть зростати, що призведе до зниження ефективності виробництва.

Якщо такий аналіз продовжити, то з'ясується, що в підприємства № 3 з най­більшим обсягом виробництва (15 тис. од.) мінімальні витрати будуть вищими порівняно навіть з першим підприємством, що є свідченням прояву спадного ефекту масштабу.

Оскільки ефект масштабу — це економія, зумовлена збільшенням масштабів виробництва, тому постає слушне запитання: які ж джерела формування такої економії?

Якісний і кількісний аналіз даного економічного явища дає підстави ствер­джувати, що ефект масштабу (економія) ЕК_М є функцією такого вигляду:

де Е_пв — економія на постійних витратах; Е_зв — економія на змінних витра­тах; Е_цп — економія на цінах придбання; Е_зп — економія на заробітній платі і соціальних відрахуваннях; Е_пр — економія на відсоткових виплатах за кредит. Розглянемо ці складові ефекту детальніше.

Агропромислове виробництво, як й інші типи виробництв, здійснюється в умовах, коли в короткостроковому періоді окремі види ресурсів є постійними, тобто не змінюються або майже не змінюються зі зміною масштабу (обсягу) ви­робництва продукції. Тому з його зростанням собівартість продукції, за однако­вих інших умов, знижується за рахунок зменшення питомих постійних витрат (постійні витрати в розрахунку на одиницю продукції).

Проблема економії на постійних витратах Е_пв є особливо актуальною для агропромислового виробництва у зв'язку з необхідністю відновлення і подаль­шого кількісного зростання машинно-тракторного парку на якісно новій основі, тобто насичення його сучасною високопродуктивною технікою, що є значно дорожчою порівняно зі своїми менш продуктивними аналогами. З цієї причини зростають амортизаційні відрахування на її просте відтворення, які є одним з основних елементів постійних витрат.

Водночас сучасна техніка вимагає спеціальних споруд для її надійного збері­гання. а також відповідної ремонтної бази. їх експлуатація також породжує по­стійні витрати у вигляді амортизації на ці споруди, їх ремонт, на освітлення, опалення тощо.

Можливості зменшення поточних постійних витрат добре ілюструє вироб­нича ситуація з придбанням підприємством комплексу машин для відповідної галузі. Якщо, скажімо, підприємством придбано такий комплекс для виробниц­тва цукрових буряків, що розрахований на 250 га посівної площі, а фактично воно вирощує 150 га, то це означає, що питомі постійні витрати по цьому ком­плексу в розрахунку на 1 га фактичної посівної площі зростуть на 67 %, а отже, і на такий відсоток зростуть ці витрати в розрахунку на 1 ц продукції за умови однакового рівня врожайності.

Таким чином, умовою зниження питомих постійних витрат є повне викорис­тання наявних виробничих потужностей підприємства. Якщо ж воно збільшує обсяги виробництва на одній і тій же земельній площі завдяки раціональному використанню факторів інтенсифікації, то і в цьому разі досягається економія постійних витрат у розрахунку на одиницю продукції.

У великих підприємствах порівняно з меншими скорочуються в розрахунку на одиницю площі і такі постійні витрати, як загальновиробничі та адміністра­тивні завдяки раціоналізації системи управління, досягнення оптимальної вели­чини норм управління (чисельності підлеглих на одного управлінця).

Збільшення масштабів виробництва нерідко зумовлює економію змінних ви­трат на одиницю продукції Е_зв. Це пояснюється тим, що великі підприємства мають змогу швидше запроваджувати більш прогресивні матеріало-, енерго- і водоощадні технології, які забезпечують витрачання меншої кількості змінних ресурсів на одиницю продукції. Вони мають ширші можливості для диверсифі­кації виробництва, утилізації побічної продукції і отримання на цій основі синер­гічного ефекту.

За великомасштабного виробництва є можливість поглибити його спеціалі­зацію і завдяки цьому досягти більш повного використання знань спеціалістів, підвищити професіоналізм працівників, а отже, домогтися зростання продукти­вності праці, що веде до скорочення (економії) витрат за статтями «Заробітна плата» і «Соціальні нарахування» Е_зп. Великі підприємства мають змогу в зна­чно ширших масштабах використовувати функцію адаптивності цін, отримую­чи знижки до оптових цін при закупівлі ресурсів великими партіями Е_зц. Таким підприємствам, як більш надійним партнерам, банки надають кредити за ниж­чими відсотками Е_пр.

Що ж стосується спадного ефекту масштабу, то основними причинами його виникнення є, по-перше, дія закону спадної дохідності, по-друге, погіршення системи управління на надто великих підприємствах. Вони стають «неповорот­кими», оскільки із запізненням реагують на зміну зовнішнього і внутрішнього середовища. На таких підприємствах ускладнюється процес прийняття рішень і контроль за їх виконанням, погіршується взаємодія між окремими підрозділами, значно подовжується час для обробки інформації та її надходження до осіб, для яких вона є необхідною для оперативного і тактичного управління.

Ефект масштабу як економія від зниження довгострокових питомих середніх витрат в умовах реального виробництва набуває форму приросту прибугку ДП_ЕК, кількісно його можна визначити за формулою

∆П_ЕК = (МВ₁, • Ц – ВВ₁,)- (МВ₀ • Ц - ВВ₀),

де МВ_І і МВ₀ — масштаб (обсяг виробництва) після і до збільшення розмірів підприємства; Ц — ціна реалізації продукції; ВВ, і ВВ₀ — виробничі витрати, що понесені на виробництво продукції відповідно після і до збільшення розмі­рів підприємства.

Приріст прибутку ∆П_ЕК сформований, з одного боку, скороченням питомих виробничих витрат, а з другого — зумовлений приростом обсягу виробництва продукції. Щоб визначити, яка частка ∆П_ЕК сформована завдяки скороченню питомих витрат (виробничі витрати в розрахунку на одиницю продукції) ∆П_ВВ, можна скористатися формулою

Частка приросту прибутку, сформована завдяки збільшенню масштабів ви­робництва, визначається з виразу

Припустимо, що МВ, і МВ₀ становить відповідно 20 і 10 тис. ц зерна, а ВВ, і ВВ₀ — 1200 і 700 тис. грн за ціни реалізації 120 грн/ц. За таких умов абсолют­на величина витрат істотно зростає, але питомі витрати знижуються і станов­лять відповідно 60 і 70 грн/ц.

Якщо ці дані підставити в наведені формули і зробити відповідні розрахун­ки, то з'ясується, що загальний приріст прибутку ДП_ЕК становить 700 тис. грн, у тому числі приріст прибутку за рахунок економії питомих витрат складає 500 тис. і за рахунок зростання обсягу виробництва — 200 тис. грн.

Ефективність масштабу ЕФ_М розраховується за формулою

ЕФ_м=(ДП_ек*∆ВВ)*100,

де ДВВ = ВВ, - ВВ₀. Ефективність масштабу в цій виробничій ситуації станови­тиме (700:500) 100 = 140%, у той час коли рівень рентабельності всіх поточних витрат у звітному періоді дорівнює 100 %.

На завершення цього підрозділу зазначимо, що наявність ефекту масштабу посилює тенденцію до збільшення розмірів підприємств агропромислового комплексу. На великих за розмірами промислових й аграрних підприємствах застосовується новітня техніка і технології, скорочуються витрати на одиницю

виконаних робіт, утому числі витрати палива як одна із найбільш містких ста- тей витрат.

Малим і середнім підприємствам стає все важче витримувати конкуренцію на ринку сільськогосподарської продукції і продовольства. До збільшення роз­міру підприємств спонукають інтеграційні процеси в ЛИК, розвиток глобаліза­ції і вливання іноземного капіталу, а також агротехнічний фактор, пов'язаний і перевагами великого земельного масиву. Відомо, зокрема, що на полях сівозмі­ни площею 100 га і більше одного поля мінімізуються витрати на обробіток і проходи техніки, на виробничу інфраструктуру (польові дороги, полезахисні насадження), забезпечується просторова ізоляція сортів і гібридів сільськогос­подарських культур.