5.3. Цінова еластичність попиту на сільськогосподарську

продукцію і продовольство та виникнення

сільськогосподарської проблеми довгострокового періоду

3 погляду оцінки ринкового середовища, яке оточує сільськогосподарські та переробні підприємства, вкрай важливо знати таку характерну особ­ливість агропромислового виробництва, як цінова еластичність попиту на сіль­ськогосподарські продукти.

Цінова еластичність попиту — це кількісне відображення реакції спожи­вачів на зміну ціни на товари.

Така реакція випливає з дії закону попиту, відповідно до якого споживачі скорочують придбання товарів за зростання цін на них, і навпаки, придбають їх більше за зниження цін. Іншими словами, попит, що характеризується кіль­кістю можливих покупок /-го товару, перебуває в обернено пропорційній за­лежності від рівня ціни. Закон пропонування стверджує протилежне: пропо­нування (обсяг можливих продаж товару) прямо пропорційно залежить від рівня ціни.

При цьому слід враховувати ту обставину, що на ринку існує взаємопере- плетіння залежностей попиту і пропонування від ціни, оскільки попит і пропо­нування в свою чергу впливають на рівень ринкових цін та їх динаміку.

Скажімо, підвищення платоспроможного попиту населення за однакових інших умов зумовить зростання ціни на товари, тоді як зростання пропону­вання приведе до зниження цін. Збалансування попиту і пропонування зумов­лює формування рівноважної ціни, за якої задовольняється попит і відсутні наднормативні запаси товарів, а отже, задовольняються до відомого ступеня економічні інтереси суб'єктів ринку — продавців і покупців (виробників і споживачів).

При цьому слід розрізняти номінальну місткість ринку, реальну місткість ринку і максимальну місткість ринку.

Реальна місткість ринку — це фактичний обсяг продаж на даному ринку в певному часовому діапазоні, який залежить від рівня цін на товар і платоспро­можного попиту населення.

Номінальна місткість ринку — це обсяг продаж товару на ринку в певно­му часовому діапазоні (за рік) за умови задоволення потреб споживачів відпові­дно до науково обгрунтованих норм споживання певного товару.

Максимальна місткість ринку — це максимально можливий обсяг реаліза­ції товару, що перевищує номінальну місткість, який формується за певної рин­кової ситуації (значний обсяг пропонування, прийнятний для споживачів рівень цін).

Важливо зазначити, що дія закону попиту виявляється не однаково щодо рі­зних товарів, тобто має місце різний ступінь чутливості споживачів до зміни ці­ни на той чи інший товар.

У зв'язку з цим можна визначити три групи товарів за рівнем цінової елас­тичності. Ціновий попит на першу групу відносно еластичний, коли невеликі зміни в ціні спричиняють значні зміни обсягу їх продажу. До другої групи на­лежать товари з пропорційною (одиничною) еластичністю, коли обсяг продажу змінюється пропорційно змінам у ціні. Третя група — товари, за якими навіть істотні зміни ціни спричиняють невеликі зміни в обсязі продажу. Попит на ці товари називають відносно нееластичним.

Сільськогосподарська продукція і продовольство в основному належать саме до третьої групи — товари з відносно нееластичним попитом. За даними амери­канських учених, у розвинутих країнах з ринковою економікою коефіцієнт ела­стичності на цю продукцію, розрахований як відношення відсоткової зміни об­сягу реалізованої продукції до відсоткової зміни ціни на неї, становить лише 0,20 — 0,25.

Це означає, що споживачі збільшать придбання сільськогосподарської про­дукції, скажімо, на 5 %, лише тоді, коли ціна на неї знизиться на 20 — 25 %. Це співвідношення випливає з економічного змісту коефіцієнта еластичності який вказує, наскільки відсотків змінюється обсяг продажу за зміни ціни на 1 %. Якщо Е(і< 1, то ціновий попит є відносно нееластичним, за Ел — 1 — одиничним і за Еа > 1 — відносно еластичним.

Ступінь еластичності попиту на товари істотно впливає на економічний стан підприємства. Якщо попит еластичний, то за зниження ціни на товар грошова виручка від реалізації його збільшується, оскільки вищий темп зростання про­дажу порівняно з нижчим темпом зниження ціни дає змогу компенсувати втра­ти від такого зниження. Підвищення ціни за еластичного попиту на товар при­зведе до протилежних наслідків — загальний грошовий дохід зменшиться, оскільки його приріст від підвищення ціни не компенсує втрат від зниження об­сягу продажу.

За одиничної еластичності попиту грошовий дохід від зниження чи підви­щення ціни не змінюється, оскільки втрата виручки в результаті зменшення об­сягу продажу через зростання ціни буде компенсована додатковим доходом від такого зростання, і навпаки — за зниження ціни втрата виручки з цієї причини компенсуватиметься збільшенням продажу.

За умови відносно нееластичного попиту на товари зниження на них ціни завжди призводить до зменшення грошової виручки від їхньої реалізації. Адже за такого попиту істотне зниження ціни зумовить лиш відносно незначне збіль­-

шення обсягу продажу. Одержаний внаслідок цього додатковий дохід не ком­пенсуватиме втрат, що виникли від зниження ціни. Проте за підвищення ціни на товари з відносно нееластичним попитом грошова виручка збільшиться, оскіль­ки додатковий дохід від зростання ціни буде більшим, ніж втрати від зменшен­ня обсягу продажу.

Відносна нееластичність попиту на сільськогосподарську продукцію є ре­зультатом дії кількох факторів, що визначають ступінь чутливості споживачів до зміни ціни на товари. Головним з них є фактор заміщення, коли за зростання цін на один товар споживач може задовольнити ту саму свою потребу, купивши інший товар, ціна на який не змінилась або ж зменшилась. Але таке заміщення щодо продовольчих товарів надто обмежене через біологічні властивості люд­ського організму.

Тут виявляється загальна закономірність — чим менше існує замінників яко­гось товару, тим менш еластичний попит на нього, і навпаки. Звідси стає зрозу­мілим, що, наприклад, попит на зерно, а отже, і на хліб, є нееластичним, оскіль­ки цей продукт практично неможливо замінити іншим. Тому за істотного підвищення ціни на хліб обсяг продажу його зміниться мало.

Слід також пам'ятати, що різні сільськогосподарські продукти мають різний коефіцієнт еластичності. Це потрібно обов'язково враховувати сільськогоспо­дарським підприємствам різної спеціалізації.

Рис. 5.1. Цінова еластичність попиту на окремі сільськогосподарські продукти

Наприклад, візьмемо два продукти — картоплю і волоські горіхи. На рис. 5.1а крива В відображає попит на картоплю, а на рис. 5.16 крива — попит на волоські горіхи. Різний нахил цих кривих до осі абсцис характеризує неод-

накову еластичність попиту і визначає різницю в темпах його зниження на щ продукти.

Як бачимо, за однакового темпу зростання цін на картоплю і волоські горі­хи (на осі ординат Р\ Рг) спостерігається різна чутливість споживачів до обся­гу покупок, що знайшло своє відображення в різних обсягах зменшення продажу.

Чутливість споживачів до зростання цін на волоські горіхи була більшою, що й призвело до значного скорочення обсягу їх продажу, тоді як продаж кар­топлі скоротився значно менше через відносну нееластичність попиту на цей продукт. Адже не важко помітити, що - 04 > £?і - 62• 1 це закономірно, оскі­льки волоський горіх є хоч і цінним, але не обов'язковим компонентом харчу­вання людини, і тому реакція покупців на підвищення ціни на нього цілком зро­зуміла, — вони різко скоротили попит і обсяг придбання.

Для тих, хто вирощує волоські горіхи, така реакція мала негативний наслідок — зменшився їх грошовий дохід. Це наочно видно, якщо порівняти величину грошового доходу виробників до і після підвищення ціни, який на рис. 5.16 по­казано відповідними прямокутниками.

Грошовий дохід до підвищення ціни відповідає площі прямокутника ОРіЕ(2і а, після підвищення — £^2^264- Неважко помітити, що площа першого з названих прямокутників (сумарний грошовий дохід) перевищує площу друго­го, оскільки приріст грошового доходу за рахунок підвищення ціни (прямокутник Р1Р2К2К3) виявився меншим від суми втраченої виручки від зниження обся­гу продажу, зображеного площею прямокутника б^з^бз-

Підвищення ціни на картоплю від Р\ до Рг таким самим темпом, як і ціни на волоський горіх, спричинятиме порівняно незначне скорочення обсягу прода­жу, оскільки покупцям важно знайти замінник цьому продукту. Може йтися лише про економніше витрачання картоплі і деяке скорочення споживання. Ін­шими словами, покупець змушений купувати картоплю (може, в дещо меншому обсязі), незважаючи на істотне підвищення ціни. А цс означає, що ціновий по­пит на неї є відносно нееластичним.

Як видно з рис. 5Ля, за такого помиту підвищення цін на продукт збільшує дохід виробника (площа трикутника ОР2Кі(?2 ^> ОРіЕ(1і), оскільки його приріст за рахунок підвищення ціни від Р\ до Р2 з надлишком компенсує втрату доходу величиною Q2KEQ\ навіть тоді, коли частину виробленої картоплі ()\ - 02 за по­чаткового пропонування £ не буде реалізовано.

Детальний аналіз відносно нееластичного попиту дає змогу передбачити, що у несприятливі для виробника певної продукції роки сільськогосподарські під­приємства можуть одержати вищий дохід, ніж у роки з нормальними погодни- ми умовами.

Проілюструємо сказане графічно (рис. 5.2). За нормальних погодних умов попит О і урівноважується з пропонуванням в точці Е і, якій відповідає орди­ната Р\ — ціна рівноваги. При цьому виробники отримують дохід ОР\Е&\. У менш сприятливі роки виробництво продукту зменшується, пропонування його скорочується до ^2, встановлюється нова рівновага в точці £2, якій відповідає вища ціна Рі»

Рис. 5.2. Вплив зменшення обсягу виробництва продукту з малоеластичним попитом на ціну і грошові доходи

Дохід підприємств тепер вимірюється прямокутником 0^2^202, площа яко­го, як це не важко помітити, більша за площу ОР\Е\<2\, тобто сільськогосподар­ські підприємства за таких умов одержують більший грошовий дохід, ніж за се­редніх умов господарювання.

Для аграрних і переробних підприємств є дуже важливим своєчасно володі­ти інформацією про коефіцієнти еластичності на сільськогосподарську продук­цію і продовольчі товари. Як з'ясувалося, за рівнем таких коефіцієнтів ця про­дукція і названі товари істотно відрізняються між собою.

Більше того, за окремими видами ціновий попит є навіть еластичним, хоч у сукупності товари сільськогосподарського походження мають нееластичний ці­новий попит. Тому стає очевидним, що підвищення ціни, скажімо, на яловичину і баранину, які мають коефіцієнти еластичності відповідно 0,54 і 2,65, з однако­вим темпом приведе, як нам уже відомо, до протилежних економічних наслідків для господарств, що спеціалізуються на виробництві одного з названих видів продукції.

Отже, підприємства повинні будувати свою тактику і стратегію з обов'яз­ковим урахуванням того, яка цінова еластичність попиту на товари, що ними виробляються. Адже, знаючи коефіцієнт еластичності на той чи інший вид про­дукції, можна передбачити, наскільки відсотків може знизитися ціна на неї за умови збільшення обсягу її продажу на регіональному ринку. Виникає також можливість розрахувати і рівень такої ціни, а отже, і спрогнозувати доходи під­приємства. Проілюструємо сказане на такому прикладі.

Припустімо, товаровиробники в змозі найближчим часом збільшити обсяг реалізації баранини на регіональному ринку на 7 % за фактичної ціни реалізації її за 1 кг 53 грн.

Щоб визначити, наскільки відсотків знизиться ціна на баранину, слід скори­статися формулою розрахунку коефіцієнта еластичності, в чисельнику якої бе­реться відсоткова зміна обсягу реалізації продукції ОП, а в знаменнику — від­соткова зміна ціни на неї ВЦ, тобто Е^ — ОП : ВЦ.

Оскільки ВЦ для нас невідома, то визначаємо її з наведеної формули ВЦ = = ОП : Е_d. Підставивши у формулу наведені дані, маємо, що ВЦ Ц 2,64 % (7 : 2,65 = 2,64).

Отже, ціна за 7%-го збільшення обсягу продажу знизиться на 2,64 %, а її рі­вень становитиме тепер 51,6 грн (53 грн береться за 100 %, а зменшена ціна становитиме 97,36 % від фактичної, звідси 51,6 = (53 • 97,36) : 100.

Якби виробники поставили собі за мету дізнатись, наскільки відсотків зни­зиться обсяг продажу, якщо ціну підвищити, скажімо, на 10 %, то відповідь на це запитання можна одержати, визначивши ОП з формули коефіцієнта еластич­ності. У нашому прикладі обсяг продажу зменшиться на 26,5 % (2,65 • 10 = = 26,5). Ціна 1 кг баранини становитиме 58,3 грн (53 * 110) : 100.

Різна еластичність попиту на окремі сільськогосподарські продукти (за да­ними американських учених, коефіцієнт еластичності на хліб, яловичину, бара­нину, яйця становить відповідно 0,15; 0,54; 2,65; 0,32) не спростовує факту існування відносно нееластичного попиту на сільськогосподарську продукцію в цілому.

Саме ця обставина, а також відносна іммобільність сільськогосподарських ресурсів і специфічні зсуви кривих попиту та пропонування породили проблему довгострокового періоду, суть якої полягає у виникненні тенденції до зниження цін на сільськогосподарські продукти і доходи аграрних підприємств щодо цін і доходів в економіці в цілому.

Цю проблему потрібно аналізувати у двох аспектах:

1. за дефіциту сільськогосподарських продуктів;

2. за насиченості ринку цими товарами.

За значного дефіциту на сільськогосподарську продукцію характер кривої попиту, тобто її нахил до осі абсцис дещо змінюється. Попит у цих умовах ро­биться більш еластичним, оскільки кожне подальше збільшення обсягу вироб­ництва дефіцитної продукції, за якого ще не досягається повне насичення ринку нею, цілком реалізується споживачам. Ціни через зростання пропонування по­ступово знижуються, але доходи сільськогосподарських підприємств при цьому зростають (рис. 5.3).

Як бачимо, тут витримується закономірність збільшення доходів виробників за зниження цін і зростання обсягу продажу продукції з відносно еластичним попитом.

І справді, за обсягу виробництва <2\ встановлюється найвища ціна Р\, якій відповідає дохід ОР\Е\<2\. Проте при збільшенні виробництва, скажімо, до (?з, ціна знижується до Рз-

Рис. 5.3. Залежність доходів виробників сільськогосподарської продукції від обсягу її виробництва в умовах дефіциту

Дохід виробників тепер ОР₃ Е₃ Q₃, і його величина буде більшою за дохід, який одержували вони за обсягу виробництва

Сільськогосподарські підприємства завдяки цьому одержують стимул для збільшення масштабів виробництва продукції завдяки раціоналізації виробниц­тва, впровадженню досягнень науки і передової практики та ін. Викладене дає змогу зробити висновок: без зміни характеру кривої попиту, яка відображає підвищення коефіцієнта еластичності сільськогосподарської продукції в умовах її дефіциту, неможливо було б розв'язати продовольчу проблему.

Зі збільшенням ступеня насиченості ринку сільськогосподарськими продук­тами нахил кривої попиту поступово змінюється в бік її нормального положен­ня, яке відповідає відносно нееластичному попиту.

У даному випадку виявляється дія іншого важливого фактора цінової елас­тичності попиту — питомої ваги вартості товару в бюджеті споживача. Чим бі­льша вона, тим вища буде за інших однакових умов еластичність попиту на да­ний товар, і навпаки. У нашому прикладі за обсягу виробництва Q₁ сформувався найбільший дефіцит продукції, що й зумовило високий рівень цін.

Еластичність попиту при цьому зросте, оскільки споживачі змушені витра­чати переважну частку свого бюджету на придбання дорогих сільськогосподар­ських продуктів. Але з насиченням ними ринку і зростанням доходів населення питома вага витрат на продукти харчування в бюджеті споживачів зменшуєть­ся, еластичність попиту з цієї причини знижується, доходи виробників почина­ють формуватися відповідно до характеру нееластичного попиту на сільського­сподарські продукти.

Тепер розглянемо механізм виникнення проблеми довгострокового періоду в умовах ринку, що динамічно розвивається. Крім відносно нееластичного попи­ту на сільськогосподарську продукцію іншою істотною причиною, що зумов­лює існування цієї проблеми, є характерні зрушення, що сталися в попиті і про­понуванні.

Завдяки бурхливому розвитку наукового техніко-технологічного прогресу в економічно розвинутих країнах, особливо після 1920-х років значно зросла про­дуктивність сільського господарства, а отже, і пропонування продукції цієї га­лузі. Водночас швидко зростали продуктивність праці і масштаби виробництва в інших галузях економіки. Це зумовило високий ступінь насиченості ринку продовольчими і промисловими товарами й істотне збільшення доходів насе­лення.

Відносна нееластичність попиту на сільськогосподарські продукти в та­ких умовах приводить до зниження частки витрат у сімейному бюджеті на продукти харчування і до сповільнення темпів збільшення витрат спожива­чів на їх придбання, хоч абсолютний розмір їх зростає. Іншими словами, те­мпи збільшення витрат на придбання продуктів харчування відстають від темпів зростання доходів споживачів, що дає підстави стверджувати про від­носну нееластичність попиту на сільськогосподарські продукти щодо цього доходу.

Справедливість такого висновку очевидна, оскільки існує біологічна межа споживання окремих продовольчих продуктів. Тому в умовах насиченого ринку і достатніх доходів населення споживання окремих осіб має тенденцію до ста­білізації. Можуть виникати певні структурні зрушення у споживанні, коли з огляду на сучасні досягнення медицини можуть мінятися пріоритети щодо ко­рисності, отже, і придбання окремих видів продовольчих товарів. Але вони не впливають істотно на загальний обсяг споживання.

Таким чином, є підстави стверджувати, що після досягнення раціонального рівня споживання продовольчих товарів та інших товарів із сільськогосподар­ської сировини попит на сільськогосподарську продукцію зростає головним чи­ном за рахунок природного приросту населення. А оскільки у розвинутих краї­нах спостерігається зниження темпів такого приросту і лише незначне збільшення обсягу закупок від зростання доходів населення, то поєднання цих двох причин зумовлює відставання попиту на сільськогосподарську продукцію від істотного збільшення її пропонування.

Американськими економістами Р. Кемпбеллом, К. Макконеллом і С. Брю ця причина всебічно досліджена. Вони дійшли висновку, що у поєднанні з неелас- тичним попитом на сільськогосподарські продукти розглянуті зміни у попиті і пропонуванні призводять до зменшення фермерських доходів, оскільки супро­воджуються істотним зниженням цін за незначного приросту обсягу продажу . Це і породило проблему довгострокового періоду — тенденцію до зниження доходів фермерів. Графічне зображення цих процесів переконує в справедливо­сті зробленого висновку (рис. 5.4).

________

1Экономикс, т. 2. — М.: Республика, 1992. — С. 242.

Значне збільшення пропонування за незначного зростання попиту зумовлює зниження ціни з Р₁ до Р₂. Разом з відносно нееластичним попитом це призво­дить до зниження доходів фермерів, оскільки приріст їх за рахунок збільшення продажу Q₁ K₁ E₂ Q₂ не компенсується втратами від зниження ціни в розмірі Р₂ Р₁ Е₁ К₁.

Насправді наявність даної тенденції не означає, що фермерські доходи обов'язково зменшилися або будуть зменшуватися. Цьому протистоять інші фактори, головними серед яких є державна економічна підтримка сільського го­сподарства в усіх країнах з розвинутою ринковою економікою, а також держав­не регулювання ринку сільськогосподарської продукції і продовольства.

Потрібно також брати до уваги, що світова енергетична криза змушує людс­тво відшуковувати нові джерела енергії. У XXI ст. одним із важливих таких відновлювальних джерел стали окремі види сільськогосподарської продукції, Що використовуються як сировина для виробництва біопалива (ріпак, кукуру­дза, цукрова тростина, цукровий буряк, зернові та ін.). У зв'язку з цим скорочу­ється площа сільськогосподарських земель для виробництва продовольства. Ця причина, а також зростання населення, зміна клімату, збільшення в багатьох країнах частки більш платоспроможного населення породили в кінці першого Десятиліття XXI ст. нове для світової економіки явище агфляцію — випереджа­льне зростання цін на продовольство і технічні культури порівняно з загальним зростанням цін у несільськогосподарській сфері.

Це явище відкриває нові можливості для аграрного бізнесу щодо підвищення прибутковості агропромислового виробництва. На даний час важко передбачи­ти, наскільки це явище має стійкий тренд і як довго сільськогосподарська про­блема довгострокового періоду залишатиметься більш завуальованою. При

цьому треба брати до уваги ту важливу обставину, що агфляція безпосередньо торкається лише масштабів державної підтримки аграріїв. Що ж стосується проблеми державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції і продовольства, то вона й надалі залишатиметься не менш актуальною, ніж до зміни цінового тренда, а тому вимагає подальшого дослідження й обгрунтова­ного розв'язання на кожному конкретному етапі розвитку економіки з метою недопущення збурень у ринковому середовищі.