Тема 2. Теорія підприємства

ТА ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Ключові слова і терміни: суб'єкт господарювання, господарська діяльність, не- комерційне господарювання, теорія фірми, підприємництво, форми підприєм­ництва, види підприємництва, інтрапренерство, мале підприємництво, малий бізнес, підприємець.

Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете ЗНАТИ:

■ хто в Україні може бути згідно з вітчизняним законодавством суб'єктами господарювання і яку нішу вони займають у глобальній соціально-економічній системі;

■ сутність та еволюцію розвитку основних теорій підприємства, їх спільні риси і відмінності;

■ сутність опортунізму у відносинах між економічними суб'єк­тами і форми його вияву у вітчизняній практиці економічних взає­мовідносин між підприємствами в агропромисловому комплексі;

■ сутнісні і правові аспекти підприємництва, його відмітні ознаки та принципи успішного здійснення;

■ організаційні форми підприємництва в АПК та їх специфіку в аграрній сфері;

■ значення малого підприємництва в економіці, зокрема в агро­промисловому виробництві, та основні проблеми розвитку на су­часному етапі,

а також УМІТИ:

• логічно оцінювати значущість і роль основних видів підпри­ємництва і можливості надання пріоритетності в розвитку окремим з них;

• розрізняти мале підприємництво і малий бізнес за ключови­ми ознаками і відповідно оцінювати їх місце в розвитку економіки.

2.1. Підприємство як економічний суб'єкт і його місце в соціально-економічній системі

Розвиток економіки передбачає створення та функціонування різно­манітних інституціональних утворень, які виробляють необхідні для людства матеріальні блага, здійснюють їх транспортування, зберігання, продаж, після­продажне обслуговування тощо.

Іншими словами, йдеться про суб'єкти господарювання, які згідно з Госпо­дарським кодексом України є учасниками господарських відносин і які здійс-

нюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукуп­ність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несу'іь відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання в Україні є господарські організації —- юридич­ні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в уста­новленому порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Підприємства належать до першої групи суб'єктів господарювання. Це осно­вна організаційно відокремлена та економічно самостійна ланка ринкової еко­номіки, що продукує товари (надає послуги) відповідно до попиту на них і на­явності доступних економічних ресурсів.

Підприємства, інші суб'єкти господарювання здійснюють господарську діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного харак­теру, що мають цінову визначеність.

Основною рисою господарської діяльності є та обставина, що це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність, яка здійснюється з ме­тою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Втім окремі суб'єкти господарювання, у тому числі і підприємства, можуть здійснювати некомерційне господарювання як самостійну систематичну госпо­дарську діяльність, спрямовану на досягнення економічних, соціальних та ін­ших результатів без мети одержання прибутку.

З наведених визначень не важко побачити, що між господарською діяльніс­тю і некомерційним господарюванням є багато спільного (самостійна, система­тична діяльність, орієнтована на одержання певних результатів), але водночас існує і принципова відмінність — вона полягає в діаметрально протилежній мс­ті здійснення такої діяльності: отримання або неотримання прибутку.

У глобальній соціально-економічній системі суб'єкти господарювання, у то­му числі підприємства, займають свою нішу. Її позиціонування доцільно здійс­нювати відповідно до чотирирівневої ієрархії інституціональних утворень: гло­бального, макроекономічного, мезоекономічного і мікроекономічного.

На глобальному рівні в економічній літературі виокремлюють світову еко­номіку з її світовими економічними інститутами (ЄС, СНД, АСЕАН та ін.). На макроекономічному рівні виділяють національні економіки (економіка окремих держав) і економіку територіальних, або регіональних, комплексів та об'єднань, наприклад, вільні економічні зони, різні територіальні об'єднання.

На мезоекономічному рівні виокремлюють економіку окремих галузей, еко­номіку окремих ринків (фінансовий, праці, аграрний тощо) та економіку ринко­вих підсистем (біржі, страхові компанії банки тощо).

Що ж стосується мікроскономічного ріння, то тут доцільно виокремити локальну економіку (підприємств, компаній, різних об єднань - асоціацій, концернів тощо) та індивідуальну економіку (домашніх господарств, індивідуального підприємництва).