11.8. Поняття логістики, її функції та завдання

Логістика набуває все більшого значення для стабільної та ефектив­ної роботи підприємства, забезпечення його конкурентоспроможності. В еко­номічній літературі зустрічається багато визначень логістики, які відрізняються між собою лише окремими деталями, але в головному, за ключовими аспекта­ми, збігаються.

У найбільш узагальненому розумінні логістику визначають як теорію і прак­тику управління матеріальними та інформаційними потоками, які забезпечують досягнення загальних цілей фірми за найменших витрат ресурсів.

Логістика передбачає планування, організацію і контроль руху матеріаль­них та інформаційних потоків в просторі і в часі на шляху від первинного дже­рела сировини і матеріалів, внутрішньофірмової їх переробки до виготовлення готової продукції і доведення її до споживача.

Логістика виступає і як важлива ланка інфраструктури економіки, що пов’язана із системою дистрибуції, комунікації, транспортних мереж.

Логістика є видом діяльності, що реалізується через задіяння так званого ло- гісшинного комплексу, який визначають як сім правил — «7К» (від англ. гіфі — правильний), дотримання яких забезпечує швидке й якісне задоволення попиту. Такими правилами є:

• споживач — цільовий (відповідний) споживач;

• товар (вантаж) — необхідні товари у відповідній упаковці та з маркуван­ням;

• якість — необхідної (конкурентоспроможної) якості й якості сервісного обслуговування, що відповідає вимогам споживача;

• кількість — у необхідній кількості;

• час — у погрібний час;

• місце — у потрібне місце, що водночас забезпечує за необхідності його раціональне зберігання;

• витрати — з мінімальними витратами, які виникають при здійсненні необ­хідних операцій з переміщення матеріалів і готової продукції і які розглядають­ся не окремо (ізольовано), а як сукупні витрати.

Отже, ефективність логістики може бути досягнута в разі дотримання термі­нів постачання потрібних і якісних товарів та послуг, у потрібний час, у погріб­не місце, в необхідній кількості (ключові аспекти логістичних операцій); до­тримання умов постачання щодо відповідності продукції передбаченим стандартам (технічним умовам) і щодо форми платежу; спроможності підпри­ємства своєчасно надавати клієнтам інформацію стосовно готовності виконання

замовлення на будь-якому проміжку часу з моменту укладання договору до мо­менту його завершальної стадії; здатності оптимізації логістичних витрат та економічних потоків у логістичних ланцюгах.

Для логістики притаманні кілька функцій, найбільш важливими з яких є ін­тегральна та регулювальна.

Інтегральна функція логістики спрямована на синхронізацію процесів придбання ресурсів, їх зберігання, виробничої трансформації в готову продук­цію, її зберігання і збут за одночасної раціоналізації структури і розміру логіс­тичних витрат. Ця функція виявляється і в узгодженні питань, що виникають у точках дотику з іншими сферами (маркетингом, виробництвом, фінансами, пер­соналом) в процесі переміщення товарів та інформації.

Регулювальна функція логістики виявляється в спрямуванні управління ма­теріальними потоками на економію всіх видів ресурсів та у формуванні і розвит­ку господарських зв'язків з постачальниками та споживачами.

Основною метою логістики є здійснення ефективного регулювання та кон­тролю за матеріальними й інформаційними потоками, за яких забезпечується висока якість постачання сировини, матеріалів та готової продукції. Відповід­но до цієї мети в економічній літературі виділяють такі основні завдання логі­стики:

• стандартизація вимог до якості логістичних послуг;

• оцінка потреби в матеріальних ресурсах і вибір найліпших постачаль­ників;

• здійснення наскрізного контролю за потоковими процесами в логістичних системах, у тому числі контролю за кількістю, якістю та термінів поставки ре­сурсів на підприємство;

• синхронізація потужностей транспортно-складських комплексів підпри­ємства;

• вибір виду транспортного засобу і визначення технології фізичного пере­міщення матеріальних ресурсів та готової продукції (визначення раціональних маршрутів транспортних засобів, створення системи відстеження руху вантажів тощо);

• прогнозування обсягу перевезень і визначення транспортних витрат;

• прогнозування обсягів складування і мінімізація всіх видів запасів на всіх стадіях товароруху завдяки раціональній системі управління запасами, забезпе­чення планомірності і ритмічності складських робіт, своєчасної підготовки ма­теріальних ресурсів і готової продукції для подальшого просування по логістич­них ланцюгах;

• оптимізація матеріальних потоків у середині підприємства, контроль за якістю і кількістю готової продукції, швидке реагування на зміну попиту на неї та вимог споживачів щодо її споживчих характеристик;

• виконання замовлення у стислі терміни з високою якістю і гарантування належного післяпродажного обслуговування;

забезпечення неперервності процесу виробництва на підприємстві відпо­відно до прийнятого режиму його роботи;

• своєчасне й оперативне забезпечення необхідною і точною інформацією кожного із видів логістичної діяльності;

• мінімізація витрат на усіх ланках логістичної діяльності.

Розрізняють два рівні логістики: макрологістику і мікрологістику. Макроло-

гістика формується на міжгалузевому, міжрегіональному, регіональному та міждержавному рівнях і розглядає проблеми управління матеріальними, транс­портними та інформаційними потоками, що діють на цих рівнях.

Мікрологістика вирішує комплекс локальних проблем управління внутріш- ньофірмовими матеріальними та інформаційними потоками.

За функціональною ознакою можна виділити три види мікрологістики. Логі­стика постачання, основною функцією якої є забезпечення підприємства ма­теріально-технічними ресурсами; виробнича логістика — забезпечення пото­кових виробничих процесів шляхом доставки відповідних виробничих ресурсів на місця їх безпосередньої переробки в необхідних обсягах та встановлений термін.

Іншими словами, виробнича логістика здійснює управління внутрішньофір- мовими потоками від складу матеріальних ресурсів до складу готової продукції. Вона включає в себе технічні засоби механізації та автоматизації перевантажу- ^ вальних, транспортних і складських робіт в основному процесі виробництва, Ь тару багаторазового використання, внутрішньофірмовий транспорт.

Внутрішньофірмові потоки представлені вантажопотоками сировини, мате- щ І ріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів (для промислових неперероб- К них підприємств) і готової продукції.

Розподільча (збутова) логістика, її головним завданням є організація роз- ■ЦЯ поділу готової продукції, надання фірмових послуг.

Усі ці види логістики мають одну спільну рису — їх складником є транспорт (різних видів) і склади. Для забезпечення єдиної системи управління цими спе- ^В цифічними логістичними складниками нерідко виділяють у самостійний вид ^В транспортну і складську логістику.

^В В економічній літературі є пропозиції ще глибшої деталізації вадів логісти- ^В ки. Наприклад, пропонується виділяти закупівельну і виробничу логістику, дис- В трибуцію (управління процесом доставки готової продукції), логістику запасів, В логістику складування (управління процесом прийому і зберігання матеріаль- В них запасів), інформаційну логістику (забезпечує зв'язок між усіма видами ло- В гістичної діяльності за допомогою даних, необхідних для управління ними) і В транспорту логістику.

Така детальна структуризація логістики має певні переваги, бо дає можли- щ вість повніше і всебічніше окреслити коло завдань, які має вирішувати під- г приємство в межах його логістичної системи. Водночас вона має і недоліки, бо залишаються завуальованими чимало спільних рис, що характерні для видів логістики, представлених більш укрупнено за раніше виділеними озна­ками.