6.8. Визначення максимального прибутку. Неявні витрати

Здійснений аналіз співвідношення «фактор — продукт», за якого фа­ктор розглядається як різновид змінних витрат, дає можливість зробити прин­циповий висновок: підприємство може змінювати тактику залежно від постав­леної мети і ступеня забезпеченості змінним ресурсом, а саме:

1. За обмеженого змінного ресурсу, який необхідний і ефективно може бути використаний на різних виробництвах (наприклад, мінеральні й органічні доб­рива), підприємству економічно доцільно споживати цей ресурс на таких виро­бництвах в обмежених дозах, не виходячи з першої зони, в якій досягаються більш високі темпи приросту граничного (маржинального) продукту порівняно з темпами граничного (маржинального) ресурсу.

2. Якщо підприємство ставить собі за мету одержання максимального прибу­тку на одиницю змінних витрат, то за стабільних цін вказана мета досягається в точці максимального середнього продукту.

3. Максимальний прибуток на 1 га посіву культури або на одну голову худо­би відповідає точці, в якій вартість маржинального продукту дорівнює вартості додаткових витрат ресурсу. Саме в цій точці досягається найбільше значення різниці між повним грошовим доходом (вартість виробленої продукції") і по­вними змінними витратами (вартісна оцінка витраченого ресурсу).

Якщо на графіку криву повного продукту виразити в грошовій формі і вод­ночас прямою лінією відобразити повні змінні витрати (рис. 6.4), то є можли­вість графічно визначити обсяг змінного ресурсу, за якого досягається макси­мальний прибуток на 1 га посіву (одну голову худоби).

Рис. 6.4. Визначення обсягу змінного ресурсу, за якого досягається максимальний прибуток на 1 га (одну голову худоби):

<-> максимальне віддалення по вертикалі

Максимальний прибуток на 1 га посіву культури (одну голову худоби) л<кн гається за максимального віддалення кривої вартості повних змінних ьиірш Проведена вертикальна лінія на вісь абсцис (точка К) як продовження лінії мак­симального віддалення вказує на обсяг ресурсу в натуральних одиницях виміру за якого досягається максимальний прибуток.

Слід зауважити, що визначення максимального прибутку описаним спосо­бом враховує вплив лише одного змінного фактора за умови, що інші фактори залишаються стабільними. Але в реальному виробництві на результат виливає, як правило, сукупність змінних факторів, що безпосередньо позначається на йо­го величині (наприклад, вносити добрива можна на фоні різної кількості опалів, що змінює рівень їхнього впливу на врожайність).

Проте сказане не порушує загальної закономірності формування максималь­ного прибутку під впливом змінних факторів-ресурсів. Необхідно лише при цьому враховувати ту принципову обставину, що розмір прибугку залежить не лише від змінних витрат, а й від постійних.

У розрахунку на 1 га посіву культури або голову худоби сума постійних ви­трат залишається однаковою (незалежно від рівня врожайності або продуктив­ності). Але якщо обчислити постійні витрати на одиницю продукції, то їх вели­чина зі збільшенням обсягу виробництва послідовно зменшуватиметься, що за стабільних цін на ресурси і продукцію веде до зростання прибутку.

Отже, величина максимального прибутку на 1 га посіву або одну голову ху­доби формується під впливом характеру зміни відносної величини як змінних, так і постійних витрат. Знаючи закономірність формування кривої повног о про­дукту залежно від послідовно зростаючих змінних витрат (граничного ресурсу), неважко передбачити, що величина цих витрат на одиницю продукції з підви­щенням урожайності (продуктивності) спочатку знижується, а потім починав зростати, завдяки дії закону спадної дохідності (рис. 6.5).

Зрозуміло, що різний характер зміни відносної величини постійних і змінних витрат зумовлює і своєрідний характер зміни відносних сукупних витрат Крива цих витрат, як видно з рис. 6.5, зі зростанням врожайності (продуктивності) спочатку знижується швидшими темпами, ніж відносні змінні витрати, але по­тім починає йти вгору. Таке зростання бере початок у тій точці валовою вироб­ництва продукції, в якій відносне збільшення змінних ви ґрат перевищує іни- ження відносних постійних витрат. Максимальний прибуток з 1 га посіву (однієї голови худоби) досягається за максимального віддалення кривої вартості повного продукту від лінії вартості сукупних витрат — постійних і змінних

Іншими словами, прибуток зростатиме доти, доки вартість приросту вироб­ництва продукції перевищуватиме величину приросту сукупних витрат Мак­симальний прибуток досягається, коли названі прирости стануть однаковими Звідси випливає надто важливий для практики висновок — максимальний при­буток з одиниці площі (однієї голови худоби) не досягається за мінімальної со­бівартості одиниці продукції. Зростання собівартості є економічно виправданим до тієї межі, за якої формується максимальний прибуток.

Рис. 6.5. Зміна витрат на одиницю продукції залежно від обсягу виробництва продукції на 1 га посіву (1 голову худоби):

1 — крива відносних сукупних витрат (постійних і змінних); 2 — крива відносних змінних витрат; 3 — крива відносних постійних витрат

Величину прибутку можна збільшити за рахунок раціонального використан­ня як постійних, так і змінних витрат. Оскільки загальну величину постійних витрат змінити важко, то підприємство може зменшити її з розрахунку на 1 га і на одну голову худоби, збільшуючи (до раціональних розмірів) посівну площу чи поголів'я. Навіть за того ж рівня врожайності (продуктивності) це веде до зниження постійних витрат на одиницю продукції, а отже, і до зростання при­бутку за інших однакових умов. Підвищити ефективність змінних витрат можна за рахунок кращої якості насіння, кормів, оптимального збалансування раціону, дотримання оптимальних строків виконання технологічних операцій тощо.

Поділ витрат на постійні і змінні має велике значення й для аналізу інших аспектів господарської діяльності підприємств, зокрема, для визначення норми беззбитковості виробництва, розрахунку обсягу робіт, за якого ефективніше придбавати і використовувати власну техніку порівняно з її підрядом, форму­вання галузевої структури виробництва та ін.

Для прийняття правильних управлінських рішень потрібно враховувати так звані неявні витрати. За економічним змістом вони відповідають прибутку, який могло б одержати підприємство, вклавши ті самі ресурси (живу і уречев­лену працю, фінансові кошти) в альтернативний вид діяльності.

Якщо, наприклад, підприємство інвестувало ресурси у виробництво сої на площі 100 га, то його неявні витрати становитимуть ту суму прибутку, яку мог-

ло б одержати підприємство, вирощуючи на цій площі якусь іншу культуру. Якщо неявні витрати менші за прибуток, що його одержує підприємство ви сої, то це означає, що даний вид діяльності вибрано правильно.

Підприємство може вибрати й інший шлях використання ресурсів, спряму­вавши їх, наприклад, на розвиток певної галузі тваринництва, у переробне ви­робництво тощо.

Як бачимо, існування неявних витрат вимагає від підприємств детального вивчення альтернативних варіантів використання ресурсів і вибору з них най­більш ефективного.